Тема суть та класифікація інвестицій Зміст Економічна динаміка: економічне зростання та його типи



Дата конвертації09.06.2016
Розмір445 b.


Тема 8. суть та класифікація інвестицій


Зміст

  • Економічна динаміка: економічне зростання та його типи.

  • Фактори економічного зростання. Темпи зростання ВНП.

  • Моделі економічного зростання (неокласична модель, неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора, модель Р. Солоу).

  • Сукупний попит на інвестиції.



Економічна динаміка: Економічне зростання та його типи

  • МЕТА СТАБІЛІЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ (в короткостроковому періоді) – збільшити випуск до потенційного рівня, злучивши у виробництво усі недовикористані ресурси суспільства. Відповідно визначення короткострокового зростання можна дати таке:

  • короткострокове зростання національного доходу – це динаміка ВВП в межах заданих ресурсів і технології до досягнення економічною системою умов повної зайнятості.



Найбільш розповсюдженими визначеннями короткострокового економічного зростання є:

  • Реальний приріст обсягу національного продукту в результаті збільшення кількості факторів виробництва або удосконалення техніки та технології;

  • Збільшення реального обсягу ВНП або реального доходу на душу населення.



Але завдання економіки не вичерпується досягненням повної зайнятості, тому що така зайнятість не гарантує поступального зростання економіки. Якщо проблема повної зайнятості розв'язана, виникає питання про збільшення обсягів виробництва за межі умов повної зайнятості. Це основне питання теорії економічного зростання. Таким чином ми вийшли на проблему довгострокового економічного зростання.

  • Але завдання економіки не вичерпується досягненням повної зайнятості, тому що така зайнятість не гарантує поступального зростання економіки. Якщо проблема повної зайнятості розв'язана, виникає питання про збільшення обсягів виробництва за межі умов повної зайнятості. Це основне питання теорії економічного зростання. Таким чином ми вийшли на проблему довгострокового економічного зростання.



Економічне зростання - це довгострокова тенденція збільшення потенційного рівня виробництва за умов повної зайнятості.

  • Економічне зростання - це довгострокова тенденція збільшення потенційного рівня виробництва за умов повної зайнятості.

  • Стан повної зайнятості означає, що економіка країни знаходиться на кривій виробничих можливостей (КВМ).

  • Крива виробничих можливостей відображає поєднання варіантів випуску різноманітної продукції, яка може бути виготовлена при даній кількості і якості природних, трудових ресурсів і основного капіталу за даного рівня технологічного потенціалу.



Крива виробничих можливостей



Типи економічного зростання



Фактори економічного зростання



Фактори попиту забезпечують зростання сукупних витрат з метою повного використання виробничого потенціалу.

  • Фактори попиту забезпечують зростання сукупних витрат з метою повного використання виробничого потенціалу.

  • Фактори розподілу забезпечують оптимальний розподіл ресурсів.



Джерела економічного зростання

  • Приріст обсягу виробництва (∆Q) може бути досягнутий за рахунок трьох окремих джерел:

  • приріст праці (∆L)

  • приріст капіталу (∆K)

  • технічні нововведення (Т. Н.)



Приріст обсягу виробництва за рік визначається таким фундаментальним рівнянням

  • ∆Q=ą ∆L + (1-ą) ∆K + T.П.

  • де Т.П. – технічний прогрес (або сукупна продуктивність факторів виробництва);

  • ą, (1-ą) - відносні внески кожного фактора виробництва в економічне зростання відповідно до їхніх відносних часток у НД, які можуть змінюватися з часом.



Темпи економічного зростання

  • Темп зростання ВНП =

  • Де ВНП1 – валовий внутрішній продукт звітного року;

  • ВВП0 – валовий внутрішній продукт базисного року

  • Оптимальність економічного зростання зводиться до знаходження такого співвідношення між динамікою темпів економічного зростання та джерел зростання, яке максимально відповідає інтересам суспільного розвитку.



Економічний розвиток



Моделі економічного зростання (Неокласична модель, неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора, модель Р. Солоу)

  • Найважливіші проблеми теорій економічного зростання є:

  • тенденції і джерела зростання;

  • забезпечення довготривалої стійкості;

  • наслідки обраної технологічної політики;

  • темпи оновлення та структура національного господарства;

  • вимір факторів та результатів.



Неокласична модель економічного зростання

  • Основною початковою умовою неокласичної концепції економічного зростання є припущення, що кожний фактор виробництва «забезпечує» відповідну частку виробленого національного продукту. Основним інструментом неокласичного аналізу економічного зростання є виробнича функція:

  • Y = F (а1+а2+….+аn)

  • Y=(dF/dа1*а1+dF/dа2 *a2+dF/dаn*an)

  • Де y - обсяг продукту;

  • ai - виробничі фактори (робоча сила, капітал, земля, підприємницькі здібності);

  • dF/dai - граничний продукт і-го фактора.



Таким чином, відповідно до наведених формул обсяг продукту визначається сумою добутків кожного фактора та його граничний продукт.

  • Таким чином, відповідно до наведених формул обсяг продукту визначається сумою добутків кожного фактора та його граничний продукт.

  • Раціональний зміст виробничої функцій відповідає спробі визначити найбільш доцільні комбінації різних факторів виробництва для досягнення максимального обсягу продукції. При взаємозамінності факторів виробництва виробнича функція може бути використана як аналітичний інструмент при плануванні темпів економічного зростання та інших важливих макроекономічних пропорцій.



Модель економічного зростання Роберта Солоу

  • Основні ознаки моделі

  • За основу зростання в моделі Р. Солоу береться зростання продуктивності праці (y=Y/L), а не зростання продукту (Y).

  • 2. Модель враховує вплив трьох чинників:

  • Капіталоозброєності (k=K/L)

  • Зростання населення(∆L)

  • Технологічного процесу (T.П.)



3. За моделлю Р. Солоу існує стійкий рівень капіталоозброєності (k*), який визначає економічну динаміку. Цей стійкий рівень капіталоозброєності (k*) можна визначити за формулою:

  • 3. За моделлю Р. Солоу існує стійкий рівень капіталоозброєності (k*), який визначає економічну динаміку. Цей стійкий рівень капіталоозброєності (k*) можна визначити за формулою:

  • s/σ=k*/f (k*),

  • де s – норма заощаджень;

  • σ – норма амортизації;

  • k* - стійкий рівень капіталоозброєності;

  • f(k*) – продуктивність праці за стійкого рівня капіталоозброєності



4. Джерелами економічного зростання за Солоу є:

  • а) Зростання капіталоозброєності (k), яке залежить від зростання норми заощаджень(s).

  • Але зростання норми заощаджень не може бути постійним, оскільки заощадження (S) обмежують споживання (С).

  • Солоу використовує “золоте правило” Е. Фелиса, яке виконується за умови, що граничний продукт капіталу (МРК) дорівнює його вибуттю (амортизації (σ )):

  • МРК= σ

  • “Золоте правило нагромадження”: При визначенні норми заощаджень бути максимілізація добробуту суспільства, тобто якнайбільше споживання (С) за умов сталої рівноваги економічної системи.



б) Зростання населення (tL – темп зростання населення) впливає на економічне зростання через динаміку капіталоозброєності:

  • б) Зростання населення (tL – темп зростання населення) впливає на економічне зростання через динаміку капіталоозброєності:

  • ∆K=I/L – (σ+ tL)k,

  • I/L – інвестиції на одного працюючого;

  • σ – норма амортизації;

  • tL – темп зростання населення;

  • K – капітолоозброєність.



В) Технологічний процес, який, за цією моделлю, на відміну від попередніх чинників є джерелом постійного зростання як продуктивності праці (у), так і загального продукту (Y).

  • В) Технологічний процес, який, за цією моделлю, на відміну від попередніх чинників є джерелом постійного зростання як продуктивності праці (у), так і загального продукту (Y).

  • Якщо ефективність виробництва (Е) під впливом технологічного процесу змінюється з темпом (g), то продуктивність праці змінюється з тим же темпом, а загальний обсяг виробництва зростає з темпом tL+ g:

  • Y=(tL+ g)y0L,

  • Де y0 – базова продуктивність праці.



Модель економічного зростання Роберта Солоу



Неокейнсіанська модель мультиплікатора - акселератора

  • Модель взаємодії акселератора і мультиплікатора може бути представлена формулою Хікса:

  • Yn=(1-s)Yn-1+b(Yn-1-Yn-2)+Ian

  • Де Yn - національний дохід в n-му році;

  • S – частка заощаджень у національному доході;

  • (1-s) – частка споживання в НД;

  • b – коефіцієнт акселерації;

  • Yn-1 – національний дохід в (n-1)-му році;

  • Yn-2 - національний дохід в (n-2)-му році;

  • Ian – автономні інвестиції в n-му році.



У даній формулі відображуються обидві сторони залежності між національним доходом і інвестиціями.

  • У даній формулі відображуються обидві сторони залежності між національним доходом і інвестиціями.

  • Неокейнсіанські макроекономічні моделі за необхідну умову економічного зростання вважають рівність інвестиції заощадженням, тобто повну реалізацію коштів, котрі йдуть на накопичення. Нерівність цих величин розглядається як ознака порушення економічної рівноваги.

  • Перевищення (І) над (S) повинно означати нестачу коштів щодо інвестиційного попиту, а перевищення (S) над (І) – неповну задіяність ресурсів.

  • Завдання економічного регулювання полягає в досягненні повного використання національного доходу як джерела ефективного попиту, за умови, що сума ∆С/∆Y+ ∆S/∆Y дорівнює одиниці.



АВТОНОМНІ ІНВЕСТИЦІЇ. КЕЙНСІАНСЬКА ТА НЕОКЛАСИЧНА ФУНКЦІЇ АВТОНОМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

  • Інвестиції, здійснення яких не зумовлене зростанням національного доходу, називають автономними, тобто незалежними від обсягу національного доходу.

  • Прикладом автономних інвестицій можуть слугувати інвестиції в нову техніку та поліпшення якості товарів і послуг. Такі інвестиції часто самі зумовлюють зростання національного доходу.

  • Чинники, що зумовлюють зміну обсягу автономних інвестицій, кейнсіанська та неокласична теорії визначають по-різному, що і вимагає окремого розгляду їх.



АВТОНОМНІ ІНВЕСТИЦІЇ. КЕЙНСІАНСЬКА ТА НЕОКЛАСИЧНА ФУНКЦІЇ АВТОНОМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

  • Кейнсіанська концепція автономних інвестицій

  • Кейнсіанська теорія для визначення чинників впливу на автономні інвестиції вводить поняття гранична ефективність капіталовкладень, або внутрішня ставка доходу.

  • Інвестиції, на відміну від поточных затрат на виробництво, дають віддачу не в тому самому періоді, а тільки згодом, причому впродовж декількох років, залежно від того, в якій конкретній формі вони були здійсненні. Тому порівняння інвестиційних затрат із результатами від них вимагає зіставлення різночасових показників. Ця проблема вирішується шляхом дисконтування. Операція дисконтування обернена обчисленню складних процентів, а її формування до будь-якої суми має вигляд:

  • 1/1+R, де R – норма дисконту.



АВТОНОМНІ ІНВЕСТИЦІЇ. КЕЙНСІАНСЬКА ТА НЕОКЛАСИЧНА ФУНКЦІЇ АВТОНОМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

  • Дисконтування — метод, який широко застосовувався для оцінки і вибору інвестиційних проектів, у випадках, коли затрати і доходи розподілені на багато років. Його використовують для визначення нинішнього еквівалента вартості сум, які будуть використані або отримані в майбутньому.

  • Якщо якийсь інвестиційний проект потребує затрат капіталу в поточному періоді в обсязі I0 і має дати в наступних п'яти періодах чистий дохід в обсягах Р1, Р2, Р3, Р4, Р5, то доцільність для інвестора цього проекту бу визначатись нерівністю:



АВТОНОМНІ ІНВЕСТИЦІЇ. КЕЙНСІАНСЬКА ТА НЕОКЛАСИЧНА ФУНКЦІЇ АВТОНОМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

  • Те значення R, за якого зазначена нерівність перетвориться в рівність, називають граничною ефективність капіталу і позначають МЕК, або R*.

  • Із наведеної нерівності випливає, що для інвестора найпривабливішою є ситуація, за якої R* (МЕК) є найбільшою.

  • Таким чином, функція інвестицій може бути зображена як І = / (МЕК) або / = I(R*). Це означає, що за на явності багатьох варіантів інвестування, котрі характеризуються різною граничною ефективністю, інвестицій ні засоби розподіляються на основі ранжування їх за граничною ефективністю капіталу (МЕК).

  • Окрім цього, поведінка інвестора визначається і рівнем ризику кожного із варіантів інвестування. Найнадійнішим з погляду ризиковості варіантом розміщення капіталу є придбання державних облігацій. Пояснюється це тим, що держава завжди в строк і в установленому розмірі здатна виплачувати проценти за своїми борговими зобов'язаннями, оскільки навіть у разі наявності грошових засобів для цієї мети вона може здійснити рефінансування (погашення старої заборгованості шляхом випуску нової позики). Саме тому процент за державними облігаціями розглядають як нижню межу R*для вкладень у реальний капітал.



АВТОНОМНІ ІНВЕСТИЦІЇ. КЕЙНСІАНСЬКА ТА НЕОКЛАСИЧНА ФУНКЦІЇ АВТОНОМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

  • Варіанти інвестування капіталу за рівнем дохідності



АВТОНОМНІ ІНВЕСТИЦІЇ. КЕЙНСІАНСЬКА ТА НЕОКЛАСИЧНА ФУНКЦІЇ АВТОНОМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

  • Як видно з графіка, за рівня поточної ставки процента i1 можлива реалізація перших чотирьох проектів, а за рівня ставки і2— тільки одного. Це означає, що доцільність здійснювати інвестиції в реальний капітал визначається умовою:

  • R*>i.



Неокласична теорія автономних інвестицій

  • Неокласична теорія автономних інвестицій ґрунтується на передумові, що підприємці здійснюють інвестиції для того, щоб довести обсяг свого капіталу до оптимального розміру. Залежність обсягу інвестицій від розміру функціонуючого капіталу відображає функція автономних інвестицій, яка має вигляд:



Неокласична теорія автономних інвестицій

  • де I — обсяг автономних інвестицій в періоді t;

  • К* — оптимальний обсяг капіталу;

  • Kt — обсяг капіталу на початку періоду

  • λ - коефіцієнт, що характеризує ступінь наближення фактичного обсягу капіталу до оптимального.

  • Оптимальним для підприємця є такий обсяг капіталу, який за певного рівня технологій забезпечує максимізацію прибутку. Як відомо з курсу "Мікроекономіка", максимізація прибутку досягається за умови, що гранична продуктивність капіталу (МРК) дорівнює граничним витратам капіталу (МСК). Останні (граничні витрати капіталу) визначаються нормою амортизації капіталу (σ) і ставкою процента за фінансовими активами (і). Тобто, якщо МРК =С + і, то прибуток досягає максимальної величини. Якщо МРК позначити через r, то матимемо: r= σ+i



Неокласична теорія автономних інвестицій

  • Визначення оптимального обсягу капіталу

  • K*=α*Y/σ+i.



МУЛЬТИПЛІКАТОР ІНВЕСТИЦІЙ

  • Мультиплікатор у перекладі з англійської мови означає "множник". Стосовно інвестицій мультиплікатор математично можна виразити так:

  • де m – мультиплікатор інвестицій,

  • ∆Y - приріст доходу, зумовлений приростом автономних інвестицій на величину ∆Y* .



МУЛЬТИПЛІКАТОР ІНВЕСТИЦІЙ

  • Мультиплікатор, зображений як ∆Y/∆I, або як 1/1-c' називають простим мультиплікатором. Пояснюється така назва тим, що він ґрунтується на вкрай спрощеній моделі згідно з якою із потоків "доходи-витрати" вилучаються тільки заощадження. Насправді затухання може бути спричиненим і вилученнями у вигляді податків (T) та імпорту (Z). Це означає, що в кожному циклі вилучається частка доходу на заощадження, частка – на додаткові податки і частка – на закупівлю додаткових товарів за кордоном. Тоді мультиплікатор можна зобразити так:



МУЛЬТИПЛІКАТОР ІНВЕСТИЦІЙ

  • m=1/Частка змін у доході,що не витрачається на виробництво товарів і послуг усередині країни.

  • або

  • m=1/ частка змін у доході,котра вилучається із потоку "доходи-витрати”.

  • Такий мультиплікатор називають складним.

  • К.Р. Макконнелл та С.Л. Брю в підручнику "Економікс" виділяють супермультиплікатор.

  • У цьому випадку величина мультиплікатора буде більшою, ніж у простому мультиплікаторі, оскільки з кожним наступним циклом зміни доходу виникає не тільки додаткове споживання (як це спостерігається у простому мультиплікаторі), а й додаткове інвестування. Процес мультиплікації за цих умов визначається не тільки граничною схильністю до споживання, а й граничною схильністю до інвестування (MPІ).

  • MPI=Зміни в інвестиціях/Зміни у ЧВП=∆I/∆Y



Графічний аналіз мультиплікатора

  • Взаємозв’язок між доходом, заощадженнями та інвестиціями



Графічний аналіз мультиплікатора

  • На графіку зображений взаємозв'язок між доходом (Y), заощадженнями (S) інвестиціями (I). Функція інвестицій зображена горизонтальною прямою. Це означає, що незаежно від обсягу доходу (Y) можливості інвестування залишаються незмінними, бо нахил кривої заощадження (як ми уже знаємо) визначається граничною схильністю до заощаджень. У точці перетину кривих S та I система перебуває у стані стійкої рівноваги їй відповідає точка Е. А точці Y* відповідає обсяг національного доходу в умовах повної зайнятості.

  • Якщо система буде зміщуватись праворуч від точки Е в бік зростання обсягу національного виробництва, то крива заощаджень (S) підніметься вище кривої інвестицій (/). Збільшення заощаджень (S) зменшить обсяг споживання (С). Реалізація товарів та послуг уповільниться, зростуть товарні запаси, зменшиться обсяг виробництва. Система знову зміститься до точки Е (стійкої рівноваги).



Графічний аналіз мультиплікатора

  • Вплив обсягу зміни обсягу заощаджень на обсяг доходу



Графічний аналіз мультиплікатора

  • Вплив зростання заощаджень на рівень інфляції



Графічний аналіз мультиплікатора

  • Інфляційний та рецесійний розриви



Графічний аналіз мультиплікатора

  • Величина, на яку сукупні витрати менші від того рівня, що забезпечує рівень ЧВП за повної зайнятості, називають рецесійним розривом.

  • Інфляційний розрив — величина, на яку сукупні витрати (С+Іo)2: перевищують рівень витрат, що забезпечують неінфляційний потенційний обсяг ЧВП.



Графічний аналіз мультиплікатора

  • Вплив державних закупівель на подолання дефляційного розриву



Мультиплікатор в моделі AD-AS

  • Зв’язок мультиплікатора з моделлю AD-AS:

  • а – модель мультиплікатора;

  • б – модель AD-AS

  • а



Мультиплікатор в моделі AD-AS

  • б



Мультиплікатор в моделі AD-AS

  • Вплив інфляції на величину мультиплікатора



Індуційовані інвестиції. Модель Акселератора

  • Досліджуючи мультиплікативний ефект, ми виходили із наявності тільки тих інвестицій, що не залежать від обсягу доходу, тобто автономних, які зображалися на графіках горизонтальними прямими. Але, як зазначалось на початку розділу, існують інвестиції похідні від автономних — індуціиовані — ті, що залежать від обсягу національного доходу і є чфункцією від його приросту:



Індуційовані інвестиції. Модель Акселератора

  • Задоволення збільшеного попиту, зумовленого зміною обсягу національного доходу, вимагає від підприємців розширення наявних виробничих потужностей, що потребує не тільки додаткового капіталу, а й тривалого періоду для розробки технічної документації закупівлі устаткування його монтажу, введення на проектні потужності тощо. Саме тому індуційоване інвестування здійснюється тільки тоді, коли для задоволення більшого обсягу попиту, що має сталий характер, вичерпані наявні технічні та технологічні можливості.

  • З індуційованими інвестиціями показаний принцип акселерації, зміст якого полягає в тому, що будь-яке очікуване зростання національного доходу передбачає відповідне зростання основного капіталу. Це означає, що норма інвестування прямо пропорційна зміні обсягу випуску



Індуційовані інвестиції. Модель Акселератора

  • Коефіцієнт, що показує, у скільки разів зростуть нові інвестиції у відповідь на зміни в обсягах виробництва, називають коефіцієнтом акселерації.

  • Передбачається, що нові інвестиції зростатимуть швидше, ніж обсяг виробництва, оскільки вартість машин, як правило, значно перевищує вартість річної продукції, виробленої з їх допомогою.

  • У найпростішому вигляді принцип акселерації можна подати формулою

  • де It — зростання нових інвестицій;

  • b — коефіцієнт акселерації;

  • Yt - Yt-1— приріст доходу в періоді t порівняно з попереднім періодом;

  • β — інвестиції, використані для заміни зношеного ос­новного капіталу.



Індуційовані інвестиції. Модель Акселератора

  • Якщо цю модель спростити, припустивши, що немає зношення капіталу, тобто о (норма амортизації) дорівнює нулю (σ= 0), то формула матиме вигляд:



Індуційовані інвестиції. Модель Акселератора

  • Розробкою теорії акселератора займались П. Самуельсон, Дж. Хікс, Е. Хансен та інші економісти. Так, Е. Хансен, вивчаючи дію принципу акселерації, зазначив, що попит на чистий приріст основного капіталу залежить не від рівня попиту на споживчі товари, а від темпів зростання цього попиту. Якщо темпи зростання споживчого попиту зменшуються, хоча сам споживчий попит ще зростає, то попит на основний капітал абсолютно зменшується. Якщо ж попит на споживчі товари залишається незмінним (перестає зростати), то потреба в додатковому основному капіталі відпадає. Залишається потреба тільки у підтриманні існуючого рівня основного капіталу з урахуванням зносу.



Індуційовані інвестиції. Модель Акселератора

  • Згідно з теорією мультиплікатора, зростання інвестицій зумовлює приріст рівня доходу пропорційно мультиплікатору. Зростання доходу зумовлює прискорення темпів зростання попиту на споживчі блага та зростання обсягів їх виробництва. Це вимагає будівництва нових підприємств з виробництва споживчих товарів, попит на які зріс. Останнє спричиняє зростання виробництва засобів виробництва для створення предметів споживання та засобів виробництва, що вироблятимуть засоби виробництва для другого підрозділу і т. ін. Приріст інвестицій, пов'язаних з виробни­цтвом засобів виробництва, перебуває в акселеративній залежності від зростання доходів.

  • Оскільки на зростання інвестицій, як і на зростання споживчого попиту, має вплив держава, то прихильники теорії мультиплікатора-акселератора вважають, що держава може і повинна обмежувати коливання економічної кон'юнктури. Вміло поєднуючи взаємодію коефіцієнтів мультиплікації та акселерації, вважають автори теорії мультиплікатора-акселератора, держава може забезпечити безперервне зростання економіки.

  • Отже, зміни в обсягах національного виробництва залежать як від автономних інвестицій, що спричиняють ефект мультиплікації, так і від індуційованих (стимульованих) інвестицій, які зумовлюють ефект акселерації.



4. Сукупний попит на інвестиції.

  • Інвестиції — це другий після споживання компонент сукупних витрат. Інвестиції розподіляються на три основні групи: інвестиції в основний капітал, житлове будівництво та збільшення запасів. У середньому 70 % всіх інвестицій — це інвестиції в машини та устаткування, 25 % — житлове будівництво і приблизно 5 % — зміни в запасах.

  • Інвестиції в основний капітал —це інвестиції в основні виробничі фонди: машини, устаткування, капітальне будівництво підприємств. Інвестиції в житлове будівництво — це витрати на підтримку житлового фонду і будівництво нового житла. Запаси — це резерви сировини, напівфабрикатів на стадії незавершеного виробництва або готових виробів, які належать фірмам. Інвестиції в запаси означають їх зміну за певний період, причому зрос­тання запасів свідчить про додатні інвестиції, а їхнє скорочення — про від'ємні інвестиції.

  • Таким чином, і фірми, і домашні господарства інвестують. Фірми купують інвестиційні товари, аби збільшити капітал і замінити діючий капітал у процесі його вибуття. Домашні господарства купують житло, що також є інвестиціями.

  • Отже, інвестиції суттєво впливають на сукупний попит, обсяг національного виробництва, зайнятість. До того ж, інвестиції сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання в майбутньому. Нераціональне використання інвестицій призводить до заморожування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національного виробництва.



4. Сукупний попит на інвестиції.

  • ВІ=ЧІ+dK,

  • де ВІ – валові інвестиції;

  • ЧІ – чисті інвестиції;

  • dK=A;

  • d- коефіцієнт амортизації;

  • К - вартість об'єктів основного капіталу;

  • / - поточний рік.

  • При цьому

  • ЧІ = Кt+1-К,

  • З формул можна вивести таку залежність:

  • ВІ =Кt+1-К – (1-d)/Kt



Сукупний попит на інвестиції

  • Сукупний попит на інвестиції залежить від очікуваної норми чистого прибутку (ОНЧП) і відсоткової ставки (ВС).

  • ЧП = ∆ВВ - (∆ПВ + ∆ПП),

  • де ЧП — чистий прибуток;

  • ∆ ВВ — приріст валового випуску, викликаний чистими інвестиціями;

  • ∆ ПВ — приріст поточних витрат;

  • ∆ ПП — приріст податку на прибуток.

  • ОНЧП=ОЧП/ЧІ * 100%



Сукупний попит на інвестиції

  • Концепція реальної відсоткової ставки пояснює парадокс значних за обсягом інвестицій за умов високих номінальних відсоткових ставок і високих темпів інфляції: реальні ставки відсотка стають тоді низькими.

  • Зв'язок між реальною відсотковою ставкою і інвестиціями виражається формулою:

  • ВІ=-f(ВСр)

  • Це рівняння показує, що інвестиції є функцією відсоткової ставки. Причому знак (-) означає, що між попитом на інвестиції і відсотковою ставкою існує обернена залежність.



Сукупний попит на інвестиції

  • У макроекономічному аналізі базовою моделлю інвестиційного попиту є модель, в якій інвестиції є функцією відсоткової ставки. В такій моделі відсоткова ставка є основним фактором, який визначає інвестиційний попит, а очікувана норма чистого прибутку с сталою величиною і диференціюється за окремими інвестиційними проектами. У графічній формі ця модель має такий вигляд:



Сукупний попит на інвестиції

  • Отже, доцільність інвестування і інвестиційний попит виникають за умов, коли ОНЧП > ВСр. При заданому рівні ОНЧП чим нижча ВСр, тим більший попит на інвестиції. Тому крива інвестиційного попиту набуває вигляду негативно похилої лінії.

  • Крім відсоткової ставки на інвестиційний попит впливають фактори, які змінюють рівень очікуваної норми чистого прибутку за даної відсоткової ставки. Умовно назвемо ці фактори невідсотковими. До них належать:

  • Технологічні зміни. Технічний прогрес, тобто розробка нового більш продуктивного устаткування, зменшує середні витрати на виробництво продукції або підвищує її якість. Внаслідок цього зростає норма чистого прибутку від інвестування, що викликає зростання інвестиційного попиту за даної відсоткової ставки.

  • Рівень забезпеченості основним капіталом. Від того, якою мірою кожна галузь виробництва забезпечена основним капіталом, залежить очікувана норма чистого прибутку від додаткових інвестиції. Якщо виробничі потужності певної галузі задовольняють попит на її продукцію, то інвестування буде стримуватися. Недостатність виробничих потужностей стимулює збільшення інвестицій з метою нарощування виробництва відповідно до попиту.

  • Витрати на придбання, експлуатація та обслуговування устаткування. Якщо ці витрати скорочуються, то очікувана норма чистого прибутку збільшується, а інвестиційний попит зростає. І навпаки.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка