У систему крові входять: у систему крові входять



Дата конвертації17.06.2016
Розмір445 b.



У систему крові входять:

  • У систему крові входять:

  • 1) кров

  • 2) органи кровотворення,

  • 3) органи кроворуйнування

  • 4) регуляторний апарат.





В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених - 15 %.

  • В організмі дорослої людини в нормі кількість крові, відносно загальної маси тіла, складає 6-8 %. У новонароджених - 15 %.

  • Частина крові знаходиться в депо:

  • у печінці – до 20 %,

  • у шкіро-підшкірних судинних сплетіннях – до 10 %,

  • у селезінці – до 1,5-2 % кількості крові. Депонована кров порівняно із кров'ю в судинах циркулює в 10-20 разів повільніше, містить більше форменних елементів.



90 % плазми крові складає вода, до 8 % – білка, 1,1 % – інші органічні речовини. Близько 0,9% електролітів, це – катіони – Na+, K+, Ca2+, Mg2+; аніони – Cl–, HPO2–, HCO3, SO2–. Всього майже 30 мінеральних солей. Натрій плазми-135-150 ммоль/л, калій-3,8-5,2 ммоль/л, кальцій загальний – 2,35-2,75 ммоль/л, хлор – 98-105 ммоль/л.

  • 90 % плазми крові складає вода, до 8 % – білка, 1,1 % – інші органічні речовини. Близько 0,9% електролітів, це – катіони – Na+, K+, Ca2+, Mg2+; аніони – Cl–, HPO2–, HCO3, SO2–. Всього майже 30 мінеральних солей. Натрій плазми-135-150 ммоль/л, калій-3,8-5,2 ммоль/л, кальцій загальний – 2,35-2,75 ммоль/л, хлор – 98-105 ммоль/л.



Білки плазми у дорослих у нормі складають 65-85 г/л. Поділяються на: альбуміни, глобуліни і фібриноген. Альбуміни у дорослих становлять 35-50 г/л. Глобуліни складаються з фракцій:

  • Білки плазми у дорослих у нормі складають 65-85 г/л. Поділяються на: альбуміни, глобуліни і фібриноген. Альбуміни у дорослих становлять 35-50 г/л. Глобуліни складаються з фракцій:

  • α1 глобулінів – 1-4 г/л

  • α2 глобулінів – 4-8 г/л

  • β глобулінів – 6-12 г/л

  • γ глобулінів – 8-16 г/л

  • Фібриноген у дітей та дорослих дорівнює 2-4 г/л. Плазма позбавлена цього білка називається сироваткою.



Альбуміни: на 80 % визначає онкотичний тиск, переносять білірубін, уробілін, жирні кислоти, антибіотики, сульфаніламіди, утворюються в печінці, 17 г на добу.

  • Альбуміни: на 80 % визначає онкотичний тиск, переносять білірубін, уробілін, жирні кислоти, антибіотики, сульфаніламіди, утворюються в печінці, 17 г на добу.

  • Глобуліни. У складі фракції α1-глобулінів знаходяться білки зв'язані з вуглеводами. До фракції α2-глобулінів відноситься білок церулоплазмін, тироксизв'язуючий білок, вітамін В12-зв'язуючий глобулін, ангіотензин. До β-глобулінів відносяться перенощики ліпідів, полісахаридів, заліза.

  • Антитіла є в основному γ-глобулінами. Глобуліни синтезуються в печінці, кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. За добу синтезується 5 г глобуліну.

  • Фібриноген. (2-4 г/л) приймає участь в утворенні згустку крові. Утворюється виключно в печінці.



Підтримування постійної кислотно-лужної рівноваги крові забезпечується буферними системами:

  • Підтримування постійної кислотно-лужної рівноваги крові забезпечується буферними системами:

  • 1. Бікарбонатний буфер.

  • Н2СО3 + ОН– ⇄ НСО3– + Н2О,

  • НСО3– + Н+ ⇄ Н2СО3  

  • 2. Фосфатний буфер.

  • Н2РО4– + ОН– ⇄ НРО42– + Н2О,

  • НРО42– + Н+ ⇄ Н2О4–



3. Білковий буфер.

  • 3. Білковий буфер.

  • RСООН + ОН– ⇄ RООС– + Н2О,

  • RСОО– + Н+ ⇄ RООН 

  • 4. Гемоглобіновий буфер. По суті є два гемоглобінових буфери – один на основі відновленого гемоглобіну: ННb/Нb–, а другий на основі оксигемоглобіну: НHbО2/HbO2. Перший переважає у венозній крові, а другий – в артеріальній.

  • НHb + ОН– ⇄ Нb– + Н2О;

  • НHbО2 + ОН– ⇄ НbО2– + Н2О,

  • Нb– + Н+ ⇄ ННb;

  • НbО2– + Н+ ⇄ ННbО2



1. рН (від англ. power Hydrogen – сила водню), який дорівнює 7,35-7,45.

  • 1. рН (від англ. power Hydrogen – сила водню), який дорівнює 7,35-7,45.

  • 2. Напруження СО2 – рСО2, яке в нормі дорівнює 5,3-6,1 кПа (40-46 мм рт.ст.).

  • 3. Стандартний бікарбонат, міжнародне позначення SB (standart bikarbonate) – розрахунковий показник. За стандартних умов складає 20-27 ммоль/л.

  • 4. Істинний, дійсний бікарбонат, міжнародне позначення АВ (actual bikarbonate), дорівнює 190-25 ммоль/л.

  • 5. Надлишок (дефіцит) основ, міжнародне позначення ВЕ (D) (base ecxess (deficit) рівняється ±2,3 ммоль/л.

  • 6. Сума основ всіх буферних систем крові, міжнародне позначення ВВ (batter bases) дорівнює 40-60 ммоль/л.



1.Транспортна. Еритроцити переносять: О2, СО2, NO, адсорбовані білки, медикаменти, фізіологічно-активні речовини.

  • 1.Транспортна. Еритроцити переносять: О2, СО2, NO, адсорбовані білки, медикаменти, фізіологічно-активні речовини.

  • 2. Забезпечення кислотно-лужної рівноваги.

  • 3.  Підтримання іонного складу плазми.

  • 4. Гемостатична.









Гемоглобін складається з білка глобіну, який має 4 ланцюжки, і чотирьох молекул гема. 96 % від маси молекули гемоглобіну займає глобін, 4 % – гем.

  • Гемоглобін складається з білка глобіну, який має 4 ланцюжки, і чотирьох молекул гема. 96 % від маси молекули гемоглобіну займає глобін, 4 % – гем.

  • Гем є активною групою гемоглобіну. Основну роль у діяльності гемоглобіну відіграє залізо. У молекулі гемоглобіну знаходиться 4 атоми заліза



1. Захисна:

  • 1. Захисна:

  • а) здатні до амебоїдних рухів, можуть виходити через стінку кровоносної судини у тканини (діапедез);

  • володіють позитивним хемотаксисом по відношенню до бактеріальних токсинів, продуктів розпаду бактерій, грибків, клітин організму і комплексів антиген-антитіло; здатні оточувати чужерідні тіла, захоплювати їх у цитоплазму і перетравлювати (фагоцитоз).

  • б) синтез антитіл, речовин ферментної природи.

  • 2. Транспортна (транспортують ферменти: протеази, пептидази, фізіологічно-активні речовини: гістамін, гепарин, серотонін.

  • 3. Метаболічна (синтезують білки, глікоген, фосфоліпіди).

  • 4. Регенераторна (виділяють трофони, що приймають участь у регенераторних процесах).



У судинному руслі циркулює біля 20 % лейкоцитів організму. Більшість з них знаходиться поза межами судинного русла: у міжклітинному просторі, у кістковому мозку.

  • У судинному руслі циркулює біля 20 % лейкоцитів організму. Більшість з них знаходиться поза межами судинного русла: у міжклітинному просторі, у кістковому мозку.

  • У крові здорової людини є 4•109/л-9•109/л лейкоцитів або 4 Г/л-9 Г/л.

  • Якщо кількість лейкоцитів менша 4 Г/л, то говорять про лейкопенію. Лейкопенія зустрічається тільки при патології.

  • Якщо кількість лейкоцитів перевищує 9 Г/л, то це лейкоцитоз. Розрізняють лейкоцитози: фізіологічні і патологічні.

  • Кількість лейкоцитів коливається протягом доби – максимум спостерігається у вечірній час.



а) харчовий – після прийому їжі, особливо білкової;

  • а) харчовий – після прийому їжі, особливо білкової;

  • б) міогенні – після важкої фізичної роботи;

  • в) стресовий – після психоемоційного навантаження;

  • г) у вагітних;

  • д) овуляційний;

  • е) у новонароджених. Кількість лейкоцитів у них складає 16,7-30 Г/л. У кінці першого місяця життя кількість лейкоцитів зменшується і складає 12-15 Г/л. У кінці першого року життя – 7,0-12,5 Г/л. У віці 10-14 років кількість лейкоцитів майже досягає величин дорослих і складає 4,5-10 Г/л.

  • Причини патологічних лейкоцитозів

  • запалення, інфекційні процеси



Лейкоцитопоез

  • Лейкоцитопоез

  • Лейкоцити поділяються на дві групи:

  • гранулоцити (зернисті) і

  • агранулоцити (незернисті).

  • До гранулоцитів відносять

  • - нейтрофіли,

  • - еозинофіли,

  • - базофіли,

  • До агранулоцитів відносять

  • – лімфоцити

  • - моноцити.

  • Відповідно лейкоцитопоез (лейкопоез) включає гранулоцитопоез (гранулопоез)

  • лімфоцитопоез (лімфопоез)

  • моноцитопоез (монопоез).



Регуляція лейкопоезу.

  • Регуляція лейкопоезу.

  • Мало досліджена роль нервової системи, хоча є значна іннервація кровотворних тканин. Нервові напруження, емоційні стани викликають збільшення кількості лейкоцитів. Подразнення симпатичних нервів збільшує кількість нейтрофілів в крові. Подразнення блукаючого нерва веде до зменшення кількості лейкоцитів. Гормональні фактори мають вплив на лейкопоез. Введення адреналіну, глюкокортикоїдів веде до зміни кількості лейкоцитів в крові.

  • Встановлено, що продукти розпаду тканин, лейкоцитів, мікробів і їх токсинів впливають на утворення лейкоцитів.

  • Всі впливи опосередковують свою дію на кістковий мозок через лейкопоетини, які утворюються в макрофагах кісткового мозку.



Знаходяться в кровоносному руслі максимум до 20 годин, швидко мігрують у тканини, слизові оболонки, де живуть біля 3-х діб. Протягом доби продукується 100•109 гранулоцитів.

  • Знаходяться в кровоносному руслі максимум до 20 годин, швидко мігрують у тканини, слизові оболонки, де живуть біля 3-х діб. Протягом доби продукується 100•109 гранулоцитів.

  • Нейтрофіли фагоцитують бактерії, грибки, продукти розпаду тканин і розщеплюють їх своїми ферментами перекисом водню.

  • Крім реакції на інфекцію, нейтрофіли також секретують транскобаламін.

  • За нейтрофілами можна визначити стать людини: при наявності жіночого генотипу нейтрофіли "барабанні палички".



Період перебування еозинофілів в крові дуже короткий. Особливо багато цих клітин в слизових шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів і сечовидільних органів. Кількість еозинофілів має властивість коливатися протягом доби: в день еозинофілів приблизно на 20 % менше, а в ночі на 30 % більше порівняно з середньодобовою кількістю. Ці коливання зв'язані з рівнем секреції глюкокортикоїдів корою надниркових залоз. Підвищення вмісту кортикоїдів приводить до зниження еозинофілів і навпаки. Це функціональна проба Торна.

  • Період перебування еозинофілів в крові дуже короткий. Особливо багато цих клітин в слизових шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів і сечовидільних органів. Кількість еозинофілів має властивість коливатися протягом доби: в день еозинофілів приблизно на 20 % менше, а в ночі на 30 % більше порівняно з середньодобовою кількістю. Ці коливання зв'язані з рівнем секреції глюкокортикоїдів корою надниркових залоз. Підвищення вмісту кортикоїдів приводить до зниження еозинофілів і навпаки. Це функціональна проба Торна.

  • Функції: 1) антиалергічна; 2) фагоцитарна.

  • Еозинофіли містять гістаміназу, яка нейтралізує гістамін, що є у великій кількості при алергії.



Час перебування цих клітин у кров'яному руслі близько 12 годин. Вони мають здатність до фагоцитозу. Гранули в цитоплазмі базофілів інтенсивно забарвлюються базофільними барвниками і містять гепарин і гістамін, які активно впливають на судини.

  • Час перебування цих клітин у кров'яному руслі близько 12 годин. Вони мають здатність до фагоцитозу. Гранули в цитоплазмі базофілів інтенсивно забарвлюються базофільними барвниками і містять гепарин і гістамін, які активно впливають на судини.



Частина лімфоїдних клітин не диференціюється в органах імунної системи. Ці клітини утворюють групу нульових лімфоцитів. При необхідності вони можуть перетворюватися в Т- або В-лімфроцити.

  • Частина лімфоїдних клітин не диференціюється в органах імунної системи. Ці клітини утворюють групу нульових лімфоцитів. При необхідності вони можуть перетворюватися в Т- або В-лімфроцити.

  • Кількість Т-лімфоцитів складає 0,6-1,8 Г/л; В-лімфоцитів – 0,3-0,5 Г/л і нульові – 0,1-0,3 Г/л.

  • 10-20 % лімфоцитів живуть від декількох годин до 7 днів, а до 80-90 % – до 100-200 днів.

  • До короткоживучих відносяться В-лімфоцити. До довгоживучих – Т-лімфоцити.



Функції Т-лімфоцитів:

  • Функції Т-лімфоцитів:

  • 1. Імунологічна пам'ять.

  • 2. Противірусний імунітет, завдяки виробленню інтерферону.

  • 3. Протитканинний імунітет, завдяки утворенню ліфмотоксинів (знищення пухлинних клітин, трансплантатів).

  • 4. Регулюють фагоцитарну активність зокрема нейтрофілів.

  • Функції В-лімфоцитів:

  • 1. Імунологічна пам'ять.

  • 2. Специфічний (гуморальний) імунітет. Ця функція можлива завдяки перетворенню В-лімфоцитів у плазмоцити.



Утворюються в кістковому мозку. У крові перебувають близько 72 годин. З крові моноцити входять в оточуючі тканини. Тут вони ростуть, вміст у них лізосомів та мітохондрій збільшується. Досягнувши зрілості, моноцити перетворюються в нерухомі клітини або тканинні макрофаги. Ці клітини є у сполучній тканині і називаються гістіоцитами; у печінці - Купферовськими клітинами; у легенях - альвеолярними макрофагами; у селезінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, глії, плеврі - макрофагами.

  • Утворюються в кістковому мозку. У крові перебувають близько 72 годин. З крові моноцити входять в оточуючі тканини. Тут вони ростуть, вміст у них лізосомів та мітохондрій збільшується. Досягнувши зрілості, моноцити перетворюються в нерухомі клітини або тканинні макрофаги. Ці клітини є у сполучній тканині і називаються гістіоцитами; у печінці - Купферовськими клітинами; у легенях - альвеолярними макрофагами; у селезінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, глії, плеврі - макрофагами.



Досягнувши зрілості, моноцити перетворюються в нерухомі клітини або тканинні макрофаги. Ці клітини є у сполучній тканині і називаються гістіоцитами; у печінці - Купферовськими клітинами; у легенях - альвеолярними макрофагами; у селезінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, глії, плеврі - макрофагами.

  • Досягнувши зрілості, моноцити перетворюються в нерухомі клітини або тканинні макрофаги. Ці клітини є у сполучній тканині і називаються гістіоцитами; у печінці - Купферовськими клітинами; у легенях - альвеолярними макрофагами; у селезінці, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, глії, плеврі - макрофагами.



Сукупність тканинних макрофагів, об'єднаних спільним походженням, будовою і функцією називається системою мононуклеарних фагоцитів.

  • Сукупність тканинних макрофагів, об'єднаних спільним походженням, будовою і функцією називається системою мононуклеарних фагоцитів.

  • Специфічними функціональними особливостями макрофагів є фагоцитоз мікроорганізмів, пухлинних клітин, збір і спрямування антигенного матеріалу до лімфоцитів, утворення фактору росту тканин, піноцитоз.





Гемостаз – фізіологічна система, яка попереджує крововтрату та підтримує кров у рідкому стані.

  • Гемостаз – фізіологічна система, яка попереджує крововтрату та підтримує кров у рідкому стані.

  • Функціонально-структурними компонентами системи гемостазу є:

  • 1. стінка кровоносних судин;

  • 2. літини крові (в основному – тромбоцити);

  • 3.  ферментні і неферментні системи плазми.







Гемостатична функція – тромбоцити виділяють речовини, які приймають участь у функціонуванні системи гемостазу.

  • Гемостатична функція – тромбоцити виділяють речовини, які приймають участь у функціонуванні системи гемостазу.

  • Ангіотрофічна функція – тромбоцити приймають участь в підтримуванні нормальної структури і функції ендотелію судинної стінки.

  • Регенераторна функція – забезпечується фактором росту, що стимулює ріст ендотеліальних та гладком’язових клітин стінки кровоносних судин.

  • Транспортна функція – перенесення в гранулах фізіологічно активних речовин (АДФ, ферментів, серотоніну).

  • Фагоцитарна функція – здатність до фагоцитозу чужорідних тіл, вірусів та імунних комплексів.





1. Проби на резистентність (ламкість) капілярів. Найчастіше використовується проба Кончаловського-Румпеля-Лееде. Оцінка проводиться за кількістю точкових крововиливів, що виникли на верхній частині внутрішньої поверхні передпліччя в крузі діаметром 5 см після 5-хвилинного стискування плеча манжеткою при тиску 90-100 мм.рт.ст. Підрахунок проводять через 5 хв. після зняття манжетки.

  • 1. Проби на резистентність (ламкість) капілярів. Найчастіше використовується проба Кончаловського-Румпеля-Лееде. Оцінка проводиться за кількістю точкових крововиливів, що виникли на верхній частині внутрішньої поверхні передпліччя в крузі діаметром 5 см після 5-хвилинного стискування плеча манжеткою при тиску 90-100 мм.рт.ст. Підрахунок проводять через 5 хв. після зняття манжетки.

  • 2. Проби на тривалість капілярної кровотечі. Проба Дюке.

  • 3. Підрахунок кількості тромбоцитів.

  • 4. Дослідження агрегаційної здатності тромбоцитів.







Активування протромбінази (утворення тромбінази, а точніше тромбіназного комплексу) – фаза 1. Механізм активування протромбінази довго залишався невідомим. У даний час вважається, що є 2 різних механізми активування протромбінази. Один з них позначається як „зовнішній механізм”, оскільки запускається поступанням з тканин у плазму тканинного тромбопластину, що являє собою частинки клітинних мембран, які утворилися при пошкодженні стінок судин. Тканинний тромбопластин (фактор ІІІ) взаємодіє з VII фактором і активує його. Фактор ІІІ, активний VII і іони Са 2+ утворюють комплекс: VII а + ІІІ + Са 2+. Цей комплекс активує фактор Х.

  • Активування протромбінази (утворення тромбінази, а точніше тромбіназного комплексу) – фаза 1. Механізм активування протромбінази довго залишався невідомим. У даний час вважається, що є 2 різних механізми активування протромбінази. Один з них позначається як „зовнішній механізм”, оскільки запускається поступанням з тканин у плазму тканинного тромбопластину, що являє собою частинки клітинних мембран, які утворилися при пошкодженні стінок судин. Тканинний тромбопластин (фактор ІІІ) взаємодіє з VII фактором і активує його. Фактор ІІІ, активний VII і іони Са 2+ утворюють комплекс: VII а + ІІІ + Са 2+. Цей комплекс активує фактор Х.



„Внутрішній механізм”. Тромбоцитарний тромбопластин (фактор ІІІ) активує фактор ХІІ. За ним послідовно активуються ХІ і ІХ фактори. На основі ІХ а фактора утворюється комплекс: ІХ а + VІІІ + Са 2+, який активує фактор Х.

  • „Внутрішній механізм”. Тромбоцитарний тромбопластин (фактор ІІІ) активує фактор ХІІ. За ним послідовно активуються ХІ і ІХ фактори. На основі ІХ а фактора утворюється комплекс: ІХ а + VІІІ + Са 2+, який активує фактор Х.

  • Активований фактор Х володіє слабкою тромбіназною активністю, але вона підсилюється в 1000 разів фактором V, у присутності іонів кальцію. Тому говорять про тромбіназний комплекс. Поява тромбіназного комплексу знаменує початок ІІ фази зсідання крові – утворення тромбіну. Порівняно з першою фазою цей процес протікає практично миттєво – декілька секунд. Утворюється тромбін з протромбіну (фактор ІІ). На І і ІІ фазу впливає вміст вітаміну К, оскільки VII, ІХ, Х фактори є К-залежними.





ІІІ фаза зсідання крові – утворення фібрину. Під дією тромбіну, який має ферментні властивості, утворюється фібрин.

  • ІІІ фаза зсідання крові – утворення фібрину. Під дією тромбіну, який має ферментні властивості, утворюється фібрин.

  • Перший етап – розщеплення фібриногену до мономерів А і В.

  • Другий етап. Мономери фібрину шикуються паралельно один одному під дією електростатичних сил і утворюють фібрин–полімери. На цьому етапі утворений фібрин-полімер є розчинним – фібрин „S”.





1. час зсідання крові (за Лі-Уайтом) - 5-10 хв;

  • 1. час зсідання крові (за Лі-Уайтом) - 5-10 хв;

  • 2. час рекальцифікації плазми - 60-120 с;

  • 3. тромботест - ІV- VІ ст;

  • 4. протромбіновий (тромбопластиновий) час -12-15 с;

  • 5. протромбіновий (тромбопластиновий) індекс - 80-105 %;

  • 6. концентрація фібриногену - 2-4 г/л;

  • 7. толерантність плазми до гепарину - 6-11 хв;

  • 8. гепариновий час - 50-60 с.

  • 9. продукти фібринолізу - 15-20 %.





утворює найактивніший інгібітор агрегації тромбоцитів – простациклін.

  • утворює найактивніший інгібітор агрегації тромбоцитів – простациклін.

  • видаляє з кровотоку активовані фактори коагуляційного гемостазу;

  • створює шар антикоагулянтів на межі з кров’ю, синтезуючи гепариноподібні речовини;

  • продукує тканинний активатор фібринолізу.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка