Учасники майбутнього гурту народилися й виросли в Ліверпулі місті, де з кінцем п'ятдесятих років спостерігався сильний вплив американської поп музики



Дата конвертації03.06.2016
Розмір445 b.





Учасники майбутнього гурту народилися й виросли в Ліверпулі — місті, де з кінцем п'ятдесятих років спостерігався сильний вплив американської поп – музики. Весною 1957 року 16-літній ДжонЛеннон, під впливом популярного тоді музичного напрямку скіфл і його провідного представника Лонні Донегана, заснував гурт The Quarrymen ( Хлопці із «Кворрі»), у який увійшли його однокласники зі школи «Кворрі Бенк» (Quarry Bank School). Колектив був аматорським — жоден із його учасників не мав музичної освіти й не грав на жодному інструменті до пуття. Сам Леннон у дитинстві співав у церковному хорі, пізніше розучив кілька мелодій на губній гармошці й освоїв найпростіші гітарні акорди — цього вистачило, щоб стати лідером і солістом ансамблю. Сусід і найкращий друг Леннона, Айвен Воен, учився в одній школі з Полом Маккартній приятелював з ним.

  • Учасники майбутнього гурту народилися й виросли в Ліверпулі — місті, де з кінцем п'ятдесятих років спостерігався сильний вплив американської поп – музики. Весною 1957 року 16-літній ДжонЛеннон, під впливом популярного тоді музичного напрямку скіфл і його провідного представника Лонні Донегана, заснував гурт The Quarrymen ( Хлопці із «Кворрі»), у який увійшли його однокласники зі школи «Кворрі Бенк» (Quarry Bank School). Колектив був аматорським — жоден із його учасників не мав музичної освіти й не грав на жодному інструменті до пуття. Сам Леннон у дитинстві співав у церковному хорі, пізніше розучив кілька мелодій на губній гармошці й освоїв найпростіші гітарні акорди — цього вистачило, щоб стати лідером і солістом ансамблю. Сусід і найкращий друг Леннона, Айвен Воен, учився в одній школі з Полом Маккартній приятелював з ним.



За його запрошенням Маккартні, що також захоплювався сучасною музикою й грав на гітарі, прийшов на концерт групи в саду парафіяльної церкви святого Петра в ливерпульському районі Вултон 6 липня 1957. Він познайомився з Ленноном та іншими учасниками гурту і через кілька днів був запрошений в гурт. Хлопці добре спрацювались і вже скоро почали писати власні пісні, що було явищем не характерним для тих років: звичайно виконавці користувалися або готовим матеріалом, або музикою, скомпонованою на їхнє замовлення.

  • За його запрошенням Маккартні, що також захоплювався сучасною музикою й грав на гітарі, прийшов на концерт групи в саду парафіяльної церкви святого Петра в ливерпульському районі Вултон 6 липня 1957. Він познайомився з Ленноном та іншими учасниками гурту і через кілька днів був запрошений в гурт. Хлопці добре спрацювались і вже скоро почали писати власні пісні, що було явищем не характерним для тих років: звичайно виконавці користувалися або готовим матеріалом, або музикою, скомпонованою на їхнє замовлення.

  • У 1958 році друг Маккартні, 15-літній Джордж Харрісон, відвідав концерт The Quarrymen у «Вілсон Холл», у районі Герстон. Маккартні запропонував взяти його в групу, але Леннон був проти, тому що вважав його занадто юним. Проте після прослуховування, яке Пол влаштував для нього в березні 1958, Харрісон був прийнятий у гурт як соло-гітарист, тому що грав на гітарі «краще за них усіх».

  • Гурт грав музику в стилі скіфл, кантрі-енд-вестерн, і дедалі тяжив до рок – н - ролу. У їхній репертуар входили не тільки американські хіти, але й власні пісні Леннона й Маккартні, яких наприкінці 1958 року налічувалося вже понад півсотні. Леннон, Харрісон і Маккартні були єдиними незмінними учасниками ансамблю. Після того, як гурт покинув Колін Гентон, постійного барабанщика у них не було. Наприкінці 1958 гурт тимчасово розпався. Харрісон перейшов у гурт Les Stuart's Quartett, а Леннон з Маккартні почали виступати як дует The Nurk Twins. Але цей період тривав недовго, і незабаром гурт воз'єднався. У січні 1960 до гурту долучився товариш Леннона по художньому коледжу — Стюарт Саткліфф. Джон переконав його придбати бас - гітару на грошову премію, яку той нещодавно отримав за одну зі своїх картин. Однак грати на ній Саткліфф не вмів і був змушений сомотужки навчатися

  • Сучасна назва гурту — The Beatles — з'явилася у квітні 1960 року. За спогадами учасників групи, назву Beatles було вигадано Саткліфом як сполучення слів beetles (по-англ. «жуки») та beat' (по-англ. «ритм», «удар»,).З серпня 1960 за ударними інструментами виступав Піт Бест, син Мони Бест, що була власницєю клуба «Касба», у якому гурт кілька разів виступав. У такому складі The Beatles зробили перші свої чотири поїздки в Гамбург з репертуаром, який складався головно з творів Чака Беррі, Літла Річарда, Карла Перкінсна і Бадді Холлі. У січні 1961 The Beatles вже дебютували у клубі «Каверна» на Метью-стріт (Ліверпул): за два роки влаштували там же більш 300 концертів. Улітку 1963 The Beatles, які повинні були відкривати британські концерти Роя Орбісона, виявилися за рейтингом на порядок вище від американця - саме тоді з'явилися перші ознаки явища, що одержало назву "бітломанія".







Луї́ Армстро́нг.( Louis Armstrong) — американський джазовий музикант: трубач і співак, люб'язно у США названий королем джазу. Його записи 1920-х років у Чикаго з гуртами «Хот-Файв» і «Хот-Севен» принесли йому популярність за особливе тепле звучання труби, майстерність імпровізації й особливий низький хрипкий голос; у 1922 році відправився грати в Чикаго в оркестрі Лжо Олівера. Знімався в кіно. Першу музичну освіту здобув у виправному закладі для кольорових підлітків, куди потрапив за стрілянину з пугача на вулиці в Новий рік. Звільнившись, колишній лідер тюремного духового оркестру досить швидко знайшов роботу. У 18 років його узяв в свій ансамбль вельми авторитетний тромбоніст Кід Орі; проте сам Луї Армстронг вважав своїм справжнім вчителем корнетиста Лжо Кінга Олівера. У складі «Креольського джаз-банда» Олівера в Чикаго Армстронг зробив свої перші записи. У 1924 році він за наполяганням своєї дружини Ліл Хардін почав самостійну кар'єру.

  • Луї́ Армстро́нг.( Louis Armstrong) — американський джазовий музикант: трубач і співак, люб'язно у США названий королем джазу. Його записи 1920-х років у Чикаго з гуртами «Хот-Файв» і «Хот-Севен» принесли йому популярність за особливе тепле звучання труби, майстерність імпровізації й особливий низький хрипкий голос; у 1922 році відправився грати в Чикаго в оркестрі Лжо Олівера. Знімався в кіно. Першу музичну освіту здобув у виправному закладі для кольорових підлітків, куди потрапив за стрілянину з пугача на вулиці в Новий рік. Звільнившись, колишній лідер тюремного духового оркестру досить швидко знайшов роботу. У 18 років його узяв в свій ансамбль вельми авторитетний тромбоніст Кід Орі; проте сам Луї Армстронг вважав своїм справжнім вчителем корнетиста Лжо Кінга Олівера. У складі «Креольського джаз-банда» Олівера в Чикаго Армстронг зробив свої перші записи. У 1924 році він за наполяганням своєї дружини Ліл Хардін почав самостійну кар'єру.









Робити перші кроки по кар'єрних сходах Патрисії допомагала її мама. Адже це саме вона навчила дівчинку не здаватися, не дивлячись ні на що. Тому смерть матері стала для неї величезною втратою, і одночасно, стимулом добитися успіху, як би в подяку для неї, яка завжди мріяла побачити свою дочку знаменитої. Після смерті мами від допомоги родичів Патрисія відмовилася. З молодшої сестри Patricia Kaas перетворилася на дорослу жінку. У 1988 році на щорічній церемонії «Victoires de la Musique», в номінації «Відкриття Року», отримує найголовніший музичний приз Франції. Через деякий час був випущений перший альбом Каас під назвою «Mademoiselle chante le blues», який згодом отримав статус діамантового і приніс співачці ще один приз «Victoires de la Musique».

  • Робити перші кроки по кар'єрних сходах Патрисії допомагала її мама. Адже це саме вона навчила дівчинку не здаватися, не дивлячись ні на що. Тому смерть матері стала для неї величезною втратою, і одночасно, стимулом добитися успіху, як би в подяку для неї, яка завжди мріяла побачити свою дочку знаменитої. Після смерті мами від допомоги родичів Патрисія відмовилася. З молодшої сестри Patricia Kaas перетворилася на дорослу жінку. У 1988 році на щорічній церемонії «Victoires de la Musique», в номінації «Відкриття Року», отримує найголовніший музичний приз Франції. Через деякий час був випущений перший альбом Каас під назвою «Mademoiselle chante le blues», який згодом отримав статус діамантового і приніс співачці ще один приз «Victoires de la Musique».

  • У 1990 році Patricia Kaas створила новий альбом під назвою «Scеne de vie», пісні якого впродовж десяти тижнів займали вершини національного хіт-параду Франції. І знову премія «Victoires de la Musique» в номінації «Краща співачка року». Після виходу альбому співачка відправляється на гастрольний тур в США, Німеччину, Бельгію, Люксембург, Швейцарію, Голландію і СРСР. Для збірки під назвою «Urgences» Каас записує знаменитий номер Edith Piaf «La vie en rose», і відправляється до Америки, де дає декілька акустичних концертів у супроводі джазових музикантів. Отримані кошти від продажу збірки були передані в допомогу фонду боротьби з СНІДОМ. Пізніше відбулися великі гастролі в дев'ятнадцяти країнах світу, які відвідали близько семисот п'ятдесяти тисяч чоловік.







Вихід останнього на сьогоднішній день альбому під назвою «Sexe fort» Патрисії Каас відбувся в 2003 році. . І, напевно, присвячується всім чоловікам, які брали участь в записі самого альбому, та і у всій її музичній кар'єрі. А саме - Francis Cabrel, Renaud, David Manet, Etienne Rodae Gil, Stephan Eicher (Patricia виконує дует з ним на альбомі), Jean-jacques Goldman, Pascal Obispo, Francois Bernheim, Patrick Fiori, Louis Bertignac, J.Kapler і ін. Звучання альбому електронне і еклектичне, а вокал співачки вражає відчуттям свободи, незалежності, енергії, вираженими в блюзово-фатальному стилі.

  • Вихід останнього на сьогоднішній день альбому під назвою «Sexe fort» Патрисії Каас відбувся в 2003 році. . І, напевно, присвячується всім чоловікам, які брали участь в записі самого альбому, та і у всій її музичній кар'єрі. А саме - Francis Cabrel, Renaud, David Manet, Etienne Rodae Gil, Stephan Eicher (Patricia виконує дует з ним на альбомі), Jean-jacques Goldman, Pascal Obispo, Francois Bernheim, Patrick Fiori, Louis Bertignac, J.Kapler і ін. Звучання альбому електронне і еклектичне, а вокал співачки вражає відчуттям свободи, незалежності, енергії, вираженими в блюзово-фатальному стилі.

  • У 2008 році Patricia Kaas записує на пісню «Не подзвониш» дует російською мовою з російською групою Уматурман. Робота вийшла вельми вдалою.

  • У грудні 2008 року, через 5 років після виходу останньої пластинки, Патрисія випускає свій новий номерний альбом «Kabaret». «Кабаре» по-французьки пишеться як «Сabaret». Буква «k» на початку слова, судячи з усього, - тінь прізвища співачки.



Pink Floyd (Пінк Флойд)

  • Pink Floyd (Пінк Флойд)

  • британська прогрессив/психоделік-рок-группа, створена в Кембріджі. Знаменита своїми психоделічними піснями і грандіозними шоу. Є одна з найбільш успішних в рок- і поп-музиці, знаходиться на сьомому місці в світі по кількості проданих альбомів (більше 300 млн. копій по всьому світу).

  • Була заснована в 1965 році, останній альбом «The Division Bell» і тур відбулися в 1994 році.

  • Останній виступ - липень 2005 року «Live8».

  • Учасники групи

  • Первинний склад:

  • Сид Барретт (англ. Syd Barrett - гітарист, вокаліст (1966-1968); Роджер Уотерс (англ. Roger Waters - бас-гітарист, вокаліст (1966-1985); Річард Райт (англ. Richard Wright - клавішник, вокаліст (1966-1981, з 1987 по 15 вересня 2008); Нік Мейсон (англ. Nick Mason - барабанщик (з 1966 по теперішній час).

  • Приєднався пізніше:

  • Девід Гилмор (англ. David Gilmour - вокаліст, гітарист (з 1968 по теперішній час).



Альбом 1973 року «The Dark Side Of The Moon («Зворотна сторона місяця») став зоряною годиною для групи. Це була концептуальна робота, тобто не просто збірка пісень на одному диску, а робота, пройнята єдиною, пов'язуючою ідеєю тиску сучасного миру на психіку людини. Ідея була могутнім каталізатором творчості групи, і її члени розкрили в альбомі композицію(«На бігу») , яка розповідала про параною, «Time («Час») описувала наближення старості і безглузду витрату життя, «The Great Gig in the Sky («Шоу на небесах», спочатку називалася «Mortality Sequence» - «Смертна низка») і «Religious Theme» («Релігійна тема») оповідають про смерть і релігію,«Money розповідає про гроші, які приходять із славою і оволодівають людиною, «Us and Them («Ми і вони») говорить про конфлікти усередині суспільства, «Brain Damage присвячена безумству і Сиду Барретту.

  • Альбом 1973 року «The Dark Side Of The Moon («Зворотна сторона місяця») став зоряною годиною для групи. Це була концептуальна робота, тобто не просто збірка пісень на одному диску, а робота, пройнята єдиною, пов'язуючою ідеєю тиску сучасного миру на психіку людини. Ідея була могутнім каталізатором творчості групи, і її члени розкрили в альбомі композицію(«На бігу») , яка розповідала про параною, «Time («Час») описувала наближення старості і безглузду витрату життя, «The Great Gig in the Sky («Шоу на небесах», спочатку називалася «Mortality Sequence» - «Смертна низка») і «Religious Theme» («Релігійна тема») оповідають про смерть і релігію,«Money розповідає про гроші, які приходять із славою і оволодівають людиною, «Us and Them («Ми і вони») говорить про конфлікти усередині суспільства, «Brain Damage присвячена безумству і Сиду Барретту.

  • Завдяки використанню нового 16-дорожечного звукозаписного устаткування на студії «Abbey Road», майже дев'ять місяців (фантастично довго для того часу!), що пішли на запис,, і старанням звукорежисера Алана Парсонса (Alan Parsons )альбом вийшов безпрецедентним і увійшов до скарбниці звукозапису всіх часів. Сингл «Money» потрапив в двадцятку хіт-парадів в США, а альбом став №1 (у Великобританії тільки №2) і залишався в «Топ 200» США впродовж 741 тижня, включаючи 591 тиждень з 1973 по 1988 роки послідовно, кілька разів потрапляючи на перше місце. Альбом побив безліч рекордів і став одним з альбомів всіх часів, що швидко і дорого продавалися



Останні альбоми і розпад групи У 1983 році з'явився альбом «The Final Cut («Остаточний монтаж» або «Смертельна рана») з підзаголовком «Реквієм післявоєнній мрії Роджера Уотерса, виконаний Pink Floyd». Сюди увійшли незадоволеність і злість Уотерса на те, що Британія бере участь у Фолклендському конфлікті – композиція “The Fletcher Memorial Home “ («Меморіальний будинок Флетчера»), де Флетчер - батько Уотерса Ерік Флетчер. Тема трека «Two Suns in the Sunset («Два сонця на заході») - страх перед ядерною війною. Відсутність Райта при записі альбому привела до деякого недоліку клавішних ефектів, характерних для попередніх робіт Пінк Флойд, хоча запрошені музиканти Майкл Камен (фортепіано і фісгармонія) і Енді Боун (Andy Bown) внесли деякий внесок як клавішники. Не дивлячись на суперечливі відгуки про цей альбом, «The Final Cut» мав успіх (№ 1 у Великобританії і № 6 в США) і незабаром після виходу став «платиновим». Найбільш хітовими композиціями, за версією радіостанцій, були «Qunners Dream («Сон Артилериста») і «Not Now John («Не зараз, Джон»). З цим альбомом група не гастролювала з концертами. Незабаром Уотерс офіційно оголосив про відхід з групи. Після альбому «The Final Cut» члени групи пішли кожен по власному шляху, випускаючи сольні альбоми аж до 1987 року, коли Гилмор і Мейсон почали відтворювати «Пінк Флойд». Це породило жаркі юридичні спори з Роджером Уотерсом, який після виходу з групи в 1985 році вирішив, що без нього група існувати все одно не зможе. Проте, Гилмор і Мейсон зуміли довести, що вони мають право продовжувати музичну діяльність як група Pink Floyd. Уотерс в той же час залишив за собою деякі традиційні образи, створені групою, включаючи більшість реквізиту і персонажів з «Стіни» і всі права на «The Final Cut». В результаті група під керівництвом Девіда Гилмора повернулася в студію спільно з продюсером Бобом Езріном. Під час роботи над новим альбомом групи під назвою “A Momentary Lapse of Reason “ («Короткочасна втрата розуму» № 3 і у Великобританії, і в США) до колективу приєднався Річард Райт. Остання робота флойдовців «The Division Bell» («Дзвін Розділення»), що став найбільш прибутковим за всю історію рок-музики на сьогоднішній день.

  • Останні альбоми і розпад групи У 1983 році з'явився альбом «The Final Cut («Остаточний монтаж» або «Смертельна рана») з підзаголовком «Реквієм післявоєнній мрії Роджера Уотерса, виконаний Pink Floyd». Сюди увійшли незадоволеність і злість Уотерса на те, що Британія бере участь у Фолклендському конфлікті – композиція “The Fletcher Memorial Home “ («Меморіальний будинок Флетчера»), де Флетчер - батько Уотерса Ерік Флетчер. Тема трека «Two Suns in the Sunset («Два сонця на заході») - страх перед ядерною війною. Відсутність Райта при записі альбому привела до деякого недоліку клавішних ефектів, характерних для попередніх робіт Пінк Флойд, хоча запрошені музиканти Майкл Камен (фортепіано і фісгармонія) і Енді Боун (Andy Bown) внесли деякий внесок як клавішники. Не дивлячись на суперечливі відгуки про цей альбом, «The Final Cut» мав успіх (№ 1 у Великобританії і № 6 в США) і незабаром після виходу став «платиновим». Найбільш хітовими композиціями, за версією радіостанцій, були «Qunners Dream («Сон Артилериста») і «Not Now John («Не зараз, Джон»). З цим альбомом група не гастролювала з концертами. Незабаром Уотерс офіційно оголосив про відхід з групи. Після альбому «The Final Cut» члени групи пішли кожен по власному шляху, випускаючи сольні альбоми аж до 1987 року, коли Гилмор і Мейсон почали відтворювати «Пінк Флойд». Це породило жаркі юридичні спори з Роджером Уотерсом, який після виходу з групи в 1985 році вирішив, що без нього група існувати все одно не зможе. Проте, Гилмор і Мейсон зуміли довести, що вони мають право продовжувати музичну діяльність як група Pink Floyd. Уотерс в той же час залишив за собою деякі традиційні образи, створені групою, включаючи більшість реквізиту і персонажів з «Стіни» і всі права на «The Final Cut». В результаті група під керівництвом Девіда Гилмора повернулася в студію спільно з продюсером Бобом Езріном. Під час роботи над новим альбомом групи під назвою “A Momentary Lapse of Reason “ («Короткочасна втрата розуму» № 3 і у Великобританії, і в США) до колективу приєднався Річард Райт. Остання робота флойдовців «The Division Bell» («Дзвін Розділення»), що став найбільш прибутковим за всю історію рок-музики на сьогоднішній день.



Пізня діяльність групи З 1994 року Pink Floyd не випускали студійних матеріалів, і найближчим часом таких не передбачається. Єдиними результатами роботи групи стали концертний альбом 1995 року «P*u*l*s*e» («Пульс»), живий запис «Стіни», скомпільований з концертів 1980 і 1981 років .Альбом «Echoes» викликав безліч суперечок через те, що пісні виконуються в іншому порядку, чим на оригінальних альбомах, з деяких вирвані значні частини, а також із-за самої послідовності пісень, яка, на думку любителів, не підлягає логіці.

  • Пізня діяльність групи З 1994 року Pink Floyd не випускали студійних матеріалів, і найближчим часом таких не передбачається. Єдиними результатами роботи групи стали концертний альбом 1995 року «P*u*l*s*e» («Пульс»), живий запис «Стіни», скомпільований з концертів 1980 і 1981 років .Альбом «Echoes» викликав безліч суперечок через те, що пісні виконуються в іншому порядку, чим на оригінальних альбомах, з деяких вирвані значні частини, а також із-за самої послідовності пісень, яка, на думку любителів, не підлягає логіці.

  • Девід Гилмор в листопаді 2002 року випустив DVD свого сольного концерту «David Gilmour in Concert» («Девід Гилмор на концерті»). Він був складений із записів шоу з 22 червня 2001 року по 17 січня 2002 року в Королівському фестивалі-холле (Royal Festival Hall) в Лондоні. Річард Райт і Боб Гелдоф були запрошені на сцену як гості.Через те, що члени групи займаються здебільшого власними проектами - наприклад, Мейсон написав книгу «Inside Out: A Personal History of Pink Floyd» («Навиворіт: Особиста історія Pink Floyd»), із-за смерті Стіва О’рурка (Steve O’rourke) 30 жовтня 2003 року - менеджера групи впродовж багатьох років, із-за сольного проекту Девіда Гилмора (альбому On an Island і однойменного концертного туру) і із-за смерті Ріка Райта 15 вересня 2008 року майбутнє групи туманне.

  • Хоча 2 липня 2005 року, на один вечір відкинувши минулі розбіжності, Пінк Флойд виступили в своєму класичному складі (Уотерс, Гилмор, Мейсон, Райт) на усесвітньому шоу «Live 8», присвяченому боротьбі з убогістю.

  • 7 липня 2006 року унаслідок ускладнень діабету в Кембріджі помер один із засновників групи - Сид Барретт. 3 вересня 2007 року перший альбом Pink Floyd «The Piper at the Gates of Dawn був перевиданий на честь його сорокаріччя. Видання включає 3 диски: моно-версію альбому, стерео-версію, ранні треки, а також декілька відсканованих листів із записників Сида Барретта.

  • 15 вересня 2008 року, у віці 65 років, помер від раку клавішник групи Річард Райт



  • Холодною грудневою ніччю 1915 року на тротуарі брудної паризької вулиці народжувала жінка. Новонароджену дівчинку вона загорнула в плащ поліцейського ,що прибіг на крики, і назвали Едіт. Ось, мабуть, і все, що циркачка Анетт Майар зробила для дочки, перш ніж віддати її на виховання своїм батькам і розсудливо сховатися. Батько дівчинки Луї Гасьон відразу після її народження виїхав на фронт.

  • Так з'явилася на світ велика Едіт Піаф. Едіт почала працювати на вулиці разом з батьком (до війни він був акробатом). Луї демонстрував публіці трюки, Едіт співала і збирала гроші. Так вони і жили удвох (правда, час від часу у дівчинки раптово з'являлися і зникали мачухи). Батько намагався навчати дочку мистецтві акробатиці і історії Франції, але до першого Едіт була абсолютно не здатна, а для другого не годився Луї. Чоловіки в житті Едіт з'явилися рано - практично відразу після її відходу від батька. Закохувалася вона регулярно і так же регулярно кидала коханців. Так було все її життя. Якби вона захотіла придумати девіз, під яким проходили її любовні зв'язки, він звучав би так: "Від чоловіка треба піти до того, як він подумає, чи не піти йому".



Випадково на вулиці Едіт почув і відразу ж оцінив її талант перший професіонал в її житті - Луї Лепле, керівник кабаре на Полях Елісейських. Він і порадив Едіт узяти псевдонім Піаф, що на паризькому жаргоні означало "горобець". Він познайомив Едіт з музикантами, композиторами, для неї вперше відкрилися двері в концертні зали. Потім за виховання узявся фахівець із створення "зірок" Реймон Ассо. Новий, серйозний коханий Едіт навчив її писати і читати, навчив хорошим манерам, умінню поводитися в суспільстві, із смаком одягатися, подавати себе. Він же складав тексти для нового репертуару Піаф, знайшов для неї прекрасного композитора - Маргеріт Моно. І ось Едіт з'явилася перед досвідченою публікою на сцені самого прославленого паризького мюзик-холу АВС. Того дня співачка вперше виступила не як Малятко Піаф, а як Едіт Піаф. Величезний зал ревів від захоплення, публіка не бажала відпускати Едіт. А преса наступного дня, захлинаючись від захоплення, писала: "Вчора на сцені АВС народилася велика співачка Франції". Едіт різко пішли в гору. Тепер вона могла дозволити собі власний будинок в центрі Парижа, який завжди був відкритий для численних друзів. Коли тиражі пластинок Едіт у Франції перевалили за мільйон, нею зацікавилися американські імпресаріо і запропонували влаштувати турне по містах США.

  • Випадково на вулиці Едіт почув і відразу ж оцінив її талант перший професіонал в її житті - Луї Лепле, керівник кабаре на Полях Елісейських. Він і порадив Едіт узяти псевдонім Піаф, що на паризькому жаргоні означало "горобець". Він познайомив Едіт з музикантами, композиторами, для неї вперше відкрилися двері в концертні зали. Потім за виховання узявся фахівець із створення "зірок" Реймон Ассо. Новий, серйозний коханий Едіт навчив її писати і читати, навчив хорошим манерам, умінню поводитися в суспільстві, із смаком одягатися, подавати себе. Він же складав тексти для нового репертуару Піаф, знайшов для неї прекрасного композитора - Маргеріт Моно. І ось Едіт з'явилася перед досвідченою публікою на сцені самого прославленого паризького мюзик-холу АВС. Того дня співачка вперше виступила не як Малятко Піаф, а як Едіт Піаф. Величезний зал ревів від захоплення, публіка не бажала відпускати Едіт. А преса наступного дня, захлинаючись від захоплення, писала: "Вчора на сцені АВС народилася велика співачка Франції". Едіт різко пішли в гору. Тепер вона могла дозволити собі власний будинок в центрі Парижа, який завжди був відкритий для численних друзів. Коли тиражі пластинок Едіт у Франції перевалили за мільйон, нею зацікавилися американські імпресаріо і запропонували влаштувати турне по містах США.











  • John Deacon

  • Одним з ранніх досягнень Джона, був старий котушковий магнітофон, пристосований його руками, для запису радіо - зазвичай Бітлз і Хіт-парад Алана Фрімана. Оскільки електроніка переросла в пристрасть, Джон замислювався про перехід хобі в кар'єру. З чотирьох членів групи, Дікон був наймолодшим, останнім, щоб приєднатися, і написав найменшу кількість пісень; проте, декілька з його композицій були яскравими хітами, типу "You're My Best Friend", "Another One Bites the Dust" і "I Want to Break Free".



  • Roger Taylor В 1957, у віці восьми років, Роджер, спостерігаючи за кузеном, як той грав простенькі мелодії на його гітарі, вирішив що неодмінно хоче мати гітару. Спочатку він обходився гавайською гітарою, на якій він самостійно розігрував основні акорди. Це було досить, навіть в тому віці, щоб він зрозумів - сформувавши банду можна заробити гроші! У 2005 Тейлор був затверджений 8-м найбільшим барабанщиком в історії музики в опиті, Planet Rock Radio, що проводиться.













У СРСР Поль Моріа вперше приїжджає в 1967 році - як акомпаніатор Мірей Матьє. Саме з нею Поль Моріа записав кращі свої платівки. Свою першу пісню Моріа написав ще в кінці 1950-х років. А платівка з його композицією, написаною для Мірей Матьє, - "Моє кредо" - була продана гігантським для франкомовного світу тиражем 1,3 млн екземплярів. Всесвітня слава прийшла до Моріа в 1968 році, коли він аранжував композицію Андре Поппа "L`amour est bleu" ("Любов - блакитного кольору"). Ця музична п'єса побила всі рекорди у французькій музиці, залишаючись протягом 7 тижнів на першому місці в хіт-параді США. В Радянському Союзі мелодія "Манчестер і Ліверпуль" в аранжуванні Моріа не один рік супроводжувала прогноз погоди програми "Час".

  • У СРСР Поль Моріа вперше приїжджає в 1967 році - як акомпаніатор Мірей Матьє. Саме з нею Поль Моріа записав кращі свої платівки. Свою першу пісню Моріа написав ще в кінці 1950-х років. А платівка з його композицією, написаною для Мірей Матьє, - "Моє кредо" - була продана гігантським для франкомовного світу тиражем 1,3 млн екземплярів. Всесвітня слава прийшла до Моріа в 1968 році, коли він аранжував композицію Андре Поппа "L`amour est bleu" ("Любов - блакитного кольору"). Ця музична п'єса побила всі рекорди у французькій музиці, залишаючись протягом 7 тижнів на першому місці в хіт-параді США. В Радянському Союзі мелодія "Манчестер і Ліверпуль" в аранжуванні Моріа не один рік супроводжувала прогноз погоди програми "Час".

  • Помер Поль Моріа у віці 81 рік







  • “АКВАРІУМ”

  • Був створений у 1972 р. студентом Ленінградського університету Борисом Гребєнщиковим і починаючим драматургом і поетом Анатолієм Гуніцьким, Протягом трьох наступних років до них приєдналися Михайло Васильєв (бас, перкусія), Андрій Романов (флейта, фортепіано, гітара) та Всеволод Гаккель (віолончель). У 1976 р. Гуніцького за барабанами замінив Михайло Кордюков, а ще роком пізніше до акваріума приєднався студент консерваторії Олександр Александров (фагот). Група виступала з концертами, співпрацювала з експериментальним студентським театром Ленінградського державного університету, брала участь у святкуванні традиційних «Днів музики Бітлз», виїжджала на рок-фестивалі в Таллінн (1976), Тарту (1979), Тбілісі (1980), Архангельськ (1981).







Святослав Іванович Вакарчук (14 травня 1975, Мукачево) — український музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «Океан Ельзи», фізик-теоретик, народний депутат України 6-го скликання.

  • Святослав Іванович Вакарчук (14 травня 1975, Мукачево) — український музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «Океан Ельзи», фізик-теоретик, народний депутат України 6-го скликання.








База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка