Україна – моя Батьківщина Керівник проекту



Дата конвертації30.05.2016
Розмір445 b.


Україна – моя Батьківщина

  • Керівник проекту:

  • вчитель початкових класів

  • Дяківської ЗОШ І-ІІ ступенів

  • Гонтарук П. І.

  • Учасники проекту:

  • учні 2 класу, їхні батьки


Тип проекту: пошуково - дослідницький

  • Тип проекту: пошуково - дослідницький

  • За кількістю учасників – груповий

  • За тривалістю – короткотривалий

  • за формою проведення – самостійна дослідницька робота дітей з наступною презентацією матеріалів проекту.

  • Мета проекту

  • Розширити знання учнів про Україну; пробудити інтерес до вивчення рідного краю; розширити знання народні, історичні та культурні символи українського народу; сприяти формування національної свідомості, осмисленню себе як частини великого українського народу; спонукати до творчої та пошукової діяльності; розвивати мову, пам’ять, творчі здібності, впевненість у собі; розвивати пізнавальний інтерес; сприяти вихованню активної життєвої позиції громадянина; виховувати почуття патріотизму, гордість за великих українців; виховувати прагнення жити разом у дусі миру.





План виконання проекту





Чому саме цей проект ?

  • Історію становлення незалежної України

  • Історію символіки нашої Батьківщини

  • Народні символи України

  • Постаті видатних українців

  • Неповторні картини української природи і поезії



Учасники проекту



Інформатори



Знавці



Літератори



“Інформатори” інформують Моя Україна 23-роки як вільна

  • Двадцять три роки ми живемо в незалежній Україні й повинні гордитися тим, що маємо свою державу, мову, землю, традиції і символи.

  • Той є справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знаннями і вчинками зміцнює її могутність.



Моя Батьківщина

  • Моя Батьківщина – Україна. Не любити цю землю і людей, що живуть на ній, - не можливо! Мій край – це Чорне і Азовське моря, Карпати і Полісся, синьоокі озера Волині, південні степи Криму, терикони Донбасу, Дніпро-Славутич.          Батьківщина – це те місце, де народилася людина, де промайнуло її дитинство із дивом-казкою, матусиною піснею, батьківською ласкою.          Батьківщина – це рідний дім, де завжди з любов’ю чекають нас наші рідні. Батьківщина – це стежка, по якій ти пішов до школи.          Рідна моя Україна, земля зі славною багатовіковою історією і мудрими, талановитими людьми.          Я пишаюся тим, що моя Батьківщина стала рідною землею для тисяч росіян, білорусів, поляків, чехів, євреїв, румун, греків, татар та інших народів.          Україна… Вона в усьому, що нас оточує: у місяці, в зорях, у дорозі додому, у кожному струмочку, в деревці, у камінчику, у травичці, де «садок вишневий коло хати».



  Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Це славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Мазепа, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Устим Кармалюк, які віддали своє життя за щастя народу.          Це відомі всьому світові діячі української культури

  •   Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Це славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Мазепа, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Устим Кармалюк, які віддали своє життя за щастя народу.          Це відомі всьому світові діячі української культури

  • Т. Шевченко, І.Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, О.Довженко, О.Гончар, М.Лисенко, М.Заньковецька та багато інших.          Україна – це й рідна мова. Маленька дитина ще у сповиточку чує рідну мову від матері та промовляє за нею перші ніжні слова. Це ті слова, які проказувала ще в глибоку-глибоку давнину над колискою прабабуся. І саме ці слова наповнені почуттям, мов квітка нектаром.



          Наша українська мова мелодійна та неповторна тому, що увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої землі. Вона переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Наша мовна традиція сягає далеких до княжих  часів. А в Київській Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Повсюдною потребою стали школи, виникли друкарні, і видавались не лише духовні твори, а й навчальні посібники, наукові трактати.          Але скільки заборон довелося зазнати українській мові, починаючи від імператорського указу Петра І 1720 року! 18 липня 1863 року циркуляр Валуєва переконував, що не існує «ніякого малоросійського язика», а Ємський указ 1876 року виніс смертельний вирок українській мові. Скасовувалися і виганялися з ужитку такі рідні до болю слова, як Україна, козак, Запорізька Січ…

  •           Наша українська мова мелодійна та неповторна тому, що увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої землі. Вона переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Наша мовна традиція сягає далеких до княжих  часів. А в Київській Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Повсюдною потребою стали школи, виникли друкарні, і видавались не лише духовні твори, а й навчальні посібники, наукові трактати.          Але скільки заборон довелося зазнати українській мові, починаючи від імператорського указу Петра І 1720 року! 18 липня 1863 року циркуляр Валуєва переконував, що не існує «ніякого малоросійського язика», а Ємський указ 1876 року виніс смертельний вирок українській мові. Скасовувалися і виганялися з ужитку такі рідні до болю слова, як Україна, козак, Запорізька Січ…



         ХІХ століття, означене в історії цивілізації як століття революцій, гуманізму, весни людства і народів, виявилося лютою зимою для нашої України. Українська мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі народу – німих рабів – уже стояло слово Тараса Шевченка. Українське слово вмирало з голоду і бідувало, плакало за засудженими, але відроджувалось, і доки в народу залишалася мова – його серце знову оживало й сміялося.          Мова наша українська – це золотий запас душі народної, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським:                         Вона, як зоря пурпурова,                       Що сяє з небесних висот,                       І там, де звучить рідна мова,                       Живе український народ.

  •          ХІХ століття, означене в історії цивілізації як століття революцій, гуманізму, весни людства і народів, виявилося лютою зимою для нашої України. Українська мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі народу – німих рабів – уже стояло слово Тараса Шевченка. Українське слово вмирало з голоду і бідувало, плакало за засудженими, але відроджувалось, і доки в народу залишалася мова – його серце знову оживало й сміялося.          Мова наша українська – це золотий запас душі народної, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським:                         Вона, як зоря пурпурова,                       Що сяє з небесних висот,                       І там, де звучить рідна мова,                       Живе український народ.



         Україна – це українська пісня – одне з найцінніших надбань українського народу.          Коли вона звучить, серце не може залишатися байдужим і холодним, бо в ній стільки трепетної щирості, ніжності, відвертої довіри. Літні люди бува говорять: «Наші серця від болю й випробувань скам’яніли, ніщо їх вже не зворушить. А почуємо українську пісню – плачемо. Вона – як молитва...». Важко щось додати до цих слів.          Пісня має великий вплив на наше життя, вона супроводжує нас від дня народження до дня смерті. Тому вона є нев’янучою окрасою духовної культури нашого народу. Без пісні, на мою думку, взагалі не можна уявити повнокровне духовне життя людини. В ній повсякчас можна почути рідний серцю голос Батьківщини, уловити відлуння своїх інтимних почуттів і таємних дум, слово мудрої поради і тихої ласки.

  •          Україна – це українська пісня – одне з найцінніших надбань українського народу.          Коли вона звучить, серце не може залишатися байдужим і холодним, бо в ній стільки трепетної щирості, ніжності, відвертої довіри. Літні люди бува говорять: «Наші серця від болю й випробувань скам’яніли, ніщо їх вже не зворушить. А почуємо українську пісню – плачемо. Вона – як молитва...». Важко щось додати до цих слів.          Пісня має великий вплив на наше життя, вона супроводжує нас від дня народження до дня смерті. Тому вона є нев’янучою окрасою духовної культури нашого народу. Без пісні, на мою думку, взагалі не можна уявити повнокровне духовне життя людини. В ній повсякчас можна почути рідний серцю голос Батьківщини, уловити відлуння своїх інтимних почуттів і таємних дум, слово мудрої поради і тихої ласки.



         Україна – це багатостраждальна земля, опалена пожежами війн середньовіччя, жахливими пожарищами Великої Вітчизняної війни, пекельним полум’ям Чорнобиля. Чи не тому вона нам така рідна, дорога?                                                   Рідну, добру, у крові умиту                          Я тебе нікому не віддам.            Ці поетові рядки звучать в унісон із моїми думками. Задумуюсь над твоєю долею Україно, сягаю думкою у глибину віків і щиро співчуваю тобі. Наділена багатою землею, омита живлющими водами могутнього Дніпра, та так багато бачила лиха.          Твоїми полями неслися орди половецьких і татаро-монгольських завойовників, ти спливала кров’ю порубаних у січі запорожців, умивалася сльозами багатостраждальних сиріт. По твоїй землі ходив, топтав твій цвіт фашистський чобіт. Сотні твоїх міст і сіл багато разів були спалені і знищені, але ти вставала із руїн, відроджувалась як птиця Фенікс:                                                Та з пожару щораз лазуровим вінком                          Виникав твій могутній, співучий твій Київ.

  •          Україна – це багатостраждальна земля, опалена пожежами війн середньовіччя, жахливими пожарищами Великої Вітчизняної війни, пекельним полум’ям Чорнобиля. Чи не тому вона нам така рідна, дорога?                                                   Рідну, добру, у крові умиту                          Я тебе нікому не віддам.            Ці поетові рядки звучать в унісон із моїми думками. Задумуюсь над твоєю долею Україно, сягаю думкою у глибину віків і щиро співчуваю тобі. Наділена багатою землею, омита живлющими водами могутнього Дніпра, та так багато бачила лиха.          Твоїми полями неслися орди половецьких і татаро-монгольських завойовників, ти спливала кров’ю порубаних у січі запорожців, умивалася сльозами багатостраждальних сиріт. По твоїй землі ходив, топтав твій цвіт фашистський чобіт. Сотні твоїх міст і сіл багато разів були спалені і знищені, але ти вставала із руїн, відроджувалась як птиця Фенікс:                                                Та з пожару щораз лазуровим вінком                          Виникав твій могутній, співучий твій Київ.



          Нашу рідну землю, що здобула нарешті свою незалежність і будує державу, ми – молоде покоління – маємо берегти й любити, як писав В.Сосюра:                               Любіть Україну у сні й наяву,                             Вишневу свою Україну,                             Красу її вічно живу і нову,                             І мову її солов’їну.            Ця любов не повинна бути бездіяльною. Слід зробити все, щоб  примножувати багатство і красу рідної землі, трудитися для зростання добробуту своєї Вітчизни.          За рідну Україну завжди вболівали її справжні патріоти. Прикладом такого патріотизму для мене є Т.Г.Шевченко, який для визволення України зробив «більше, ніж десять переможних армій». А як пристрасно він молився за неї:                                                           Я так її, я так люблю                             Мою Україну убогу…

  •           Нашу рідну землю, що здобула нарешті свою незалежність і будує державу, ми – молоде покоління – маємо берегти й любити, як писав В.Сосюра:                               Любіть Україну у сні й наяву,                             Вишневу свою Україну,                             Красу її вічно живу і нову,                             І мову її солов’їну.            Ця любов не повинна бути бездіяльною. Слід зробити все, щоб  примножувати багатство і красу рідної землі, трудитися для зростання добробуту своєї Вітчизни.          За рідну Україну завжди вболівали її справжні патріоти. Прикладом такого патріотизму для мене є Т.Г.Шевченко, який для визволення України зробив «більше, ніж десять переможних армій». А як пристрасно він молився за неї:                                                           Я так її, я так люблю                             Мою Україну убогу…



Найдорожчим для людини є те місце, де вона народилася.          Моя Вінниччина! Як я люблю тебе! Ти прекрасна і навесні, і влітку, і в пору золотої осені, коли буйна рослинність виграє своєю чарівною красою. Мені так радісно на душі, що це ж мій світ, світ моїх батьків у цьому дорогому серцю краю. А грудочка рідної землі з Вінниччини найсвятіше для мене.          …Дивлюсь на грудочку простої землі і бачу багато цікавого. Ось ніжний слабенький паросток клена, якому дала життя земля, а поряд заржавілий зігнутий осколок – слід, залишений війною, адже наша земля не лише животворна, вона покроплена кров’ю тих, хто боровся за неї. Земля дає нам всім життя: і рослинці, і людині. У землі містяться всі багатства. Недаремно люди, коли йдуть у далекі краї, то беруть з собою грудочку рідної землі.          Рідна моя земля – це наша Україна, з її славною героїчною історією, але й трагічною долею. Нам, українцям, всім серцем потрібно любити й гордитися своєю найпрекраснішою матір'ю.

  • Найдорожчим для людини є те місце, де вона народилася.          Моя Вінниччина! Як я люблю тебе! Ти прекрасна і навесні, і влітку, і в пору золотої осені, коли буйна рослинність виграє своєю чарівною красою. Мені так радісно на душі, що це ж мій світ, світ моїх батьків у цьому дорогому серцю краю. А грудочка рідної землі з Вінниччини найсвятіше для мене.          …Дивлюсь на грудочку простої землі і бачу багато цікавого. Ось ніжний слабенький паросток клена, якому дала життя земля, а поряд заржавілий зігнутий осколок – слід, залишений війною, адже наша земля не лише животворна, вона покроплена кров’ю тих, хто боровся за неї. Земля дає нам всім життя: і рослинці, і людині. У землі містяться всі багатства. Недаремно люди, коли йдуть у далекі краї, то беруть з собою грудочку рідної землі.          Рідна моя земля – це наша Україна, з її славною героїчною історією, але й трагічною долею. Нам, українцям, всім серцем потрібно любити й гордитися своєю найпрекраснішою матір'ю.



Багато пройшло часу. Україна стала великою державою. Вона має свою Конституцію — Основний Закон, тобто правила, за якими живуть українці. її прийнято Верховною Радою України 28 червня 1991 року.

  • Багато пройшло часу. Україна стала великою державою. Вона має свою Конституцію — Основний Закон, тобто правила, за якими живуть українці. її прийнято Верховною Радою України 28 червня 1991 року.

  • 24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України. Отже, наша держава — незалежна, демократична, соціальна і правова. І саме 24 серпня кожного року наш народ святкує найбільше державне свято — День незалежності України. В цьому році нашій державі виповниться 24 роки з того моменту, коли вона стала самостійною і незалежною.

  • Нинішній президент і уряд докладають зусиль, щоб наші люди жили щасливо.

  • Працюючи над цією рубрикою, ми зробили висновок:

  • "Люби і знай свій рідний край!





“Знавці” пропонують вашій увазі символи України

  • Державна символіка – зовнішня

  • атрибутика країни у формі знаків,

  • символів, кольорів тощо, яка

  • репрезентує національно-

  • державницьку ідею.

  • Основними атрибутами державності є

  • герб, гімн та прапор



Державний герб України



У пошуках досконалості



Певний час національним гербом вважалося зображення Архангела Михаїла. Значне місце в українській гербовій традиції посіло зображення лева — символу мужності, відваги, влади.

  • Певний час національним гербом вважалося зображення Архангела Михаїла. Значне місце в українській гербовій традиції посіло зображення лева — символу мужності, відваги, влади.

  • Але серед усіх гербів найуживанішим в історії України

  • був і залишається тризуб.

  • Чому саме?

  • Мабуть тому, що число три завжди вважалося казковим, чарівним.

  • У нашому сучасному гербі відображено триєдність життя.

  • Це батько, мати і дитя.

  • Вони в свою чергу символізують силу, мужність і любов.

  • Наш герб - тризуб, це воля, слава, сила.

  • Наш герб — тризуб.

  • Недоля нас косила.

  • Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

  • Добро і пісню несемо ми людям.



Державний прапор України







Державний гімн України



Народні символи України















Соняшник



Український рушник

  • Український рушник – символ єдності сім’ї, символ любові до рідної землі, батьківської оселі, до любої матусі, до коханої дівчини, символ працелюбності нашого народу.

  • Український вишиваний рушник з’явився приблизно п’ять сторіч назад.



Тарас Григорович Шевченко





Леся Українка







Богдан Хмельницький







“Літератори” про Україну













Приказки та прислів'я про Україну






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка