Український портретний живопис середина ХІХ ст



Дата конвертації03.06.2016
Розмір444 b.


УКРАЇНСЬКИЙ ПОРТРЕТНИЙ ЖИВОПИС

  • СЕРЕДИНА ХІХ СТ.


  • Новим етапом у розвитку українського портретного живопису стало ХІХ століття, коли під впливом значних суспільних зрушень, з утвердженням естетичних ідей сентименталізму і романтизму усталюється новий погляд на людину. Вже в перші десятиріччя помітно простежуються тенденції реалістичного осмислення образу людини, її здібностей, що втілюються тепер у творах, вільних від релігійних канонів і умовностей. Художники все частіше зосереджуються на відтворенні людських почуттів, душевних порухів моделі. Портретний образ відчутно оживає, стає конкретнішим у передачі не лише зовнішності, а й внутрішніх настроїв. Стають популярними невеликі картини з крупним зображенням, що створює враження наближення портретованого до глядача. Водночас розширюється типологія портрета: з’являються автопортрети, родинні, дитячі. Поглиблюється процес демократизації портрета: в усіх його галузях зростає увага до простої людини з народу. Найпопулярнішими стають погрудні зображення, вся увага в яких приковується до обличчя.

  • У 40-х – на початку 60-х роках ХІХ ст. значно зростає попит на твори мистецтва, збільшується число художників, серед яких провідне місце посідають митці-професіонали. Підвищенню інтересу до малярства сприяло й те, що малювання як дисципліна було введено в багатьох освітніх закладах, де викладачами працювали здебільшого вихованці Петербурзької Академії мистецтв, зокрема портретисти.



Т.Г. Шевченко Портрет Маєвської. 1843 Портрет Є. Кейкуатової. 1847

  • Викладати малювання у Київському університеті мав намір і Т.Г. Шевченко, але в 1847 р. був заарештований і на довгі роки засланий. До цього Шевченко створив на Україні чудові твори, в тому числі й портретні. Зображення Є. Кейкуатової та Маєвської яскраво демонструють характерні риси Шевченка-портретиста з його постійним зверненням до людини, прагненням виявити риси її характеру і вдачі.



Безперчий Д.І. Автопортрет. 1846 Васько Г.А. Портрет Бориса Томари. 1847

  • Разом з Шевченком у майстерні К. Брюлова вчився Д. Безперчий, який також усе своє життя присвятив мистецтву. Його “Автопортрет” змальовує натхненний образ закоханої у світ прекрасної молодої людини.

  • Тему пробудження людської душі до краси, до творчості розкриває й “Портрет Бориса Томари” Г. Васька, майстра проникливого поетичного образу.



Своєрідними, не схожими за манерою портретистами були І.Сошенко і А. Мокрицький, П. Шлейфер і А. Горонович. Однак їх єднає потяг до утвердження емоційного світу людини, до втілення неповторності людських почуттів. Спокій і розважність мудрої старості прочитуються у доброму, уважному погляді в “Портреті бабусі М. Чалого” І. Сошенка. В єднанні з природою, у чутливій мрійливості, оповитій легким смутком, знаходить вияв душевної краси А. Мокрицький в “Портреті невідомого”. Його приваблює стан нелегких тривожних роздумів, коли душевні порухи відбиваються у виразі обличчя, у позі зображеної людини.

  • Сошенко І.М. Портрет бабусі М. Чалого Мокрицький А.М. Портрет невідомого

  • сер. ХІХ ст. 1850-і рр.



Мокрицький А.М. Портрет Дружини 1835

  • На високому професійному рівні виконав митець портрет дружини. Інтелігентна гарна жінка з променистими очима, зачіскою “на проділ” чорних кіс, у сукні брунатного кольору з декольте зображена на тлі весняних квітів. Її усмішка, широкий розліт чорних брів, овал обличчя свідчать про розважливість, усвідомлення свого становища, молодості. Її врода, будучи підкреслена поетичним пейзажем (квіти, озерця голубого неба між легкими хмарками), підкреслює нюанси романтичного образного кола, де зовнішність і середовище наче відбивають внутрішні риси



Шлейфер П.І. Портрет дружини. 1853 Брянський М.В. Портрет Є.М. Дараган. 1860

  • П. Шлейфер у своїх творчих шуканнях тяжів до створення інтимного, ліричного образу. Особливою майстерністю відзначається його твір “Портрет дружини”. Йдеться про тиху, нічим зовні не примітну персону, оберігачку родинного вогнища. Делікатну вдачу своєї дружини Шлейфер підкреслив такою зовнішньою деталлю, як букет пишних квітів у грецькій вазі, поставленій осторонь правого ліктя. Це, звичайно, символічна паралель до молодості жінки, свідчення її прихильності до всього прекрасного.

  • М. Брянський шукає розкриття душевного складу моделі в мелодиці колірних зіставлень, у м’якій узгодженості світлотіньового моделювання обличчя, рук, у чіткості відтворення одягу й прикрас (“Портрет Є. Дараган”)



Горонович А.М. Портрет В.В. Тарновського Рокачевський О.Ю. Портрет невідомої. 1860. 1860-і рр.

  • А. Горонович у “Портреті В. Тарновського” зображує культурного діяча, шанувальника Т.Г. Шевченка, людину, яка розуміла й цінувала красу. Погляд глядача зосереджується на розумному, вродливому обличчі портретованого. Поезією віє від пейзажу, який є тлом картини, від спокійних кольорів, плавних ліній переходів у пластиці твору.

  • Жест натруджених рук, обличчя у зморшках, сама поза у “Портреті невідомої” О. Рокачевського говорять про природне багатство і значимість людини.



  • Як засвідчують наведені приклади, 40-60-і роки у розвитку портретного живопису в українському мистецтві характеризуються новими рисами в художньому осягненні образу. Широкий спектр портретних характеристик – від романтично-піднесених до стримано-психологічних висловлювань про цінність духовного світу особи – надають творам цього періоду цілісного і гармонійного звучання. Вони по праву стоять у ряду кращих творів вітчизняної художньої школи.



ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:

  • Історія української культури: навч. посіб./ за ред. О.Ю. Павлової. – 2-ге вид. перероб. та доп. – К. : ЦУЛ, 2013. – 340с.

  • Рубан В.В. Український портретний живопис ХІХ ст.: комплект листівок / В.В. Рубан. – К.: Мистецтво, 1983. – 11л.

  • Степовик Д.В. Українське мистецтво першої половини ХІХ століття / Д.В. Степовик. – К.: Мистецтво, 1982. – 190с. – ( “Нариси з історії українського мистецтва”).




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка