Управлінське лідерство на державній службі: утопія чи реальна необхідність?



Дата конвертації17.06.2016
Розмір445 b.


Управлінське лідерство на державній службі: утопія чи реальна необхідність?


  • Чиновник-професіонал як передумова кадрової безпеки Держави



  • Завдання Держави полягає не в тому,

  • щоб будувати рай на землі, а в тому,

  • щоб не перетворювати земне життя на пекло

  • (П.Чаадаєв)



Професіоналізм професійної діяльності

  • Професіоналізм професійної діяльності

  • - інтегральна характеристика індивідуальних, особистісних та суб’єктивно-діяльнісних рис, які уможливлюють максимально успішне вирішування завдань професійної діяльності.

  • Професіоналізм управлінської діяльності

  • готовність та здатність СУ застосовувати сукупність загальних, спеціальних управлінських, психологічних знань, умінь і навичок, необхідних для ефективного здійснення керівництва підлеглими співробітниками.



Основні ілюзії СУ щодо УД:

  • Основні ілюзії СУ щодо УД:

  • Керівник може все.

  • NB !!! Усвідомлювати реальну ціну слова й діла.

  • 2. Всі іспити складено.

  • NB !!! Проявляти постійну готовність та здатність до самовдосконалення, самоосвіти, саморозвитку.

  • 3. Влада – це можливість відчутного та суттєвого впливу на вчинки й поведінку підлеглих.

  • NB !!! Пам'ятати: влада та управляючий вплив чітко структуровані формальними обмежувачами: розпорядком, функціональними обов'язками, вимогами до посади.

  • 4. Керівна посада – це нагорода.

  • NB !!! Усвідомлювати феномен нагороди: сприймаючись як фініш, вона розслабляє СУ та руйнує його особистість.



Пріоритетні виклики сьогодення:

  • Пріоритетні виклики сьогодення:

  • Перехід до людиноцентричного підходу:

  • Визнання людини найвищою цінністю та метою функціонування системи державного управління.

  • Підхід до управлінської взаємодії як до двостороннього процесу взаємозацікавленого соціального партнерства.

  • Створення Системою сприятливих умов для функціонування та розвитку держслужбовця як творчої неповторної О.

  • Підхід до ОДВ як соціальної мікросистеми.

  • Управління меритократичними “ кар'єрними ліфтами ” для неординарних та високоморальних професіоналів-державних службовців.



Необхідність усвідомлення та розуміння чиновником-професіоналом:

  • Необхідність усвідомлення та розуміння чиновником-професіоналом:

  • Власних ресурсів.

  • Власних зусиль.

  • Власної відповідальності.

  • Власного лідерського потенціалу та статусу.

  • Власної готовності вигравати та програвати.

  • Власної готовності розумно ризикувати.

  • Власного творчого потенціалу.



Безперервна професіоналізація людських ресурсів:

  • Безперервна професіоналізація людських ресурсів:

  • Недопущення непрофесіоналів до системи управління.

  • Безперервність процесу професійно-професіонально-особистісного вдосконалення чиновника.

  • Перетворення кожного ОДВ на організацію, що безперервно навчається.

  • Акмеологізація процесу безперервної професійної освіти державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

  • Визнання керівної діяльності професією, що потребує спеціальної підготовки.



Офіційне визнання безперервної професійної освіти державного службовця як:

  • Офіційне визнання безперервної професійної освіти державного службовця як:

  • - динамічного процесу безперервного, послідовного професійно-професіонального удосконалення та особистісного розвитку кожного службовця

  • - ретроспективно-перспективного процесу особистісного

  • “ розгортання ” людини адміністративної

  • - безперервного процесу самовдосконалення та самореалізації крізь призму результатів навчання

  • - постійного процесу взаємодії неподільних соціально-особистісних складових держслужбовця:

  • а) професійність-професіональність. Прояви - ділова результативність та професійна продуктивність

  • б) реалізація творчого потенціалу і професійної успішності. Прояв - персональна ефективність



Офіційне визнання основним змістом сучасної безперервної професійної освіти чиновника-професіонала

  • Офіційне визнання основним змістом сучасної безперервної професійної освіти чиновника-професіонала

  • НАВЧИТИСЯ ВЧИТИСЯ, тобто

  • займатися впродовж усього професійного життя :

  • самоосвітою

  • саморозвитком

  • самовдосконаленням

  • самореалізацією

  • самоактуалізацією.

  • Перетворення слухача-службовця з пасивного споживача освітніх послуг (підхід до навчання з позиції “ Здивуйте мене ”) на активного суб’єкта навчального процесу, зацікавленого в професійно-професіонально-особистісному удосконаленні як передумові кар’єрного зростання.



Гуманізація внутрішньо-організаційних відносин:

  • Гуманізація внутрішньо-організаційних відносин:

  • Олюднення відносин у форматі “ СУ – ОУ ”.

  • Активізація особистісного потенціалу кожного співробітника.

  • Підтримання інституційної пам'яті та корпоративізму між співробітниками.

  • Удосконалення внутрішнього соціального середовища в мікросистемі колективу співробітників.

  • Створення конструктивного мікроклімату.

  • Врахування реординаційних відносин: (ініціативних/реактивних).

  • Поєднання керівництва та управлінського лідерства.



Подолання негативних явищ:

  • Подолання негативних явищ:

  • у поведінці СУ:

  • бюрократичного чванства – зарозумілого ставлення до підлеглих

  • адміністративного боягузтва – готовність до будь-якого компромісу заради “ спокою ” вищестоящого керівництва

  • у поведінці ОУ:

  • адміністративного трепету перед вищестоящим керівництвом.

  • Врахування 2-х дилем:

  • а) чесності: скільки правди говорять СУ та ОУ

  • б) довіри: наскільки СУ та ОУ довіряють один одному.



Визнання управлінської культури:

  • Визнання управлінської культури:

  • сукупністю наявних і характерних для даного етапу професійної діяльності СУ:

  • управлінських знань

  • почуттів, цінностей

  • управлінських та організаційних відносин

  • творчої управлінської діяльності

  • одночасним поєднанням:

  • мистецтвом управління

  • мистецтвом виконання.



Визнання значимості організаційної культури:

  • Визнання значимості організаційної культури:

  • Культури влади

  • Культури завдання

  • Культури ролі

  • Культури особистості.



Тенденції керівника-термінатора:

  • Тенденції керівника-термінатора:

  • гальмує чітку постановку управлінських цілей;

  • не проявляє управлінських здібностей;

  • мислить стереотипно, демонструючи інерцію мислення;

  • не проявляє позитивну індивідуальну мотивацію до праці;

  • незадовільно інформує співробітників;

  • не створює нормальний психологічний клімат у колективі;

  • не вміє завоювати справжній авторитет серед підлеглих;

  • нездатний створити імідж креативного управлінця серед співробітників;

  • використовує переважно санкції для «заохочування» співробітників;

  • намагається позбутися компетентних працівників;

  • зацікавлений в існуванні кліки.



Термінаторне (руйнівне) керівництво = лідерство

  • Термінаторне (руйнівне) керівництво = лідерство

  • Складність цього явища полягає у складності діагностики і малопомітності симптомів; життєвий досвід і неабиякі розумові здібності дають можливість “ вбивці ідей ” вміло приховувати свою підлу сутність за зовнішньою доброзичливістю, лояльністю, професійністю.

  • Начальник-руйнівник діє на основі власного розуміння посадових інструкцій та законів і створює навколо себе своєрідний інтелектуальний вакуум – постійно витискає здібні, творчі особистості; їх місце займає догідлива посередність, і на цьому фоні керівник набуває репутації незамінного.

  • Психологів інтригує складність і суперечливість духовного обличчя, потайливість дій і, безсумнівно, високий інтелектуальний потенціал такої особистості; а спеціалісти з управління занепокоєні тяжкими наслідками термінаторного менеджменту, адже він призводить до дезорганізації, руйнування колективу і придушення творчої ініціативи.

  • Ця патологічна схильність до інтелектуального садизму, заздрісного безпліддя, духовної імпотенції поширена серед вищого та середнього керівного складу значно більшою мірою, ніж вважається (В.І. Кноррінг).



Визнання керівної діяльності мистецтвом, менеджерською діяльністю:

  • Визнання керівної діяльності мистецтвом, менеджерською діяльністю:

  • Мистецтво бути рівним

  • Мистецтво бути лідером

  • Мистецтво конструктивної взаємодії з окремим ОУ та з колективом в цілому

  • Мистецтво обробляти інформацію

  • Мистецтво розподіляти ресурси

  • Мистецтво самоаналізу

  • Мистецтво виправданого ризику

  • Мистецтво творчої поведінки



Офіційне визнання видів управлінської майстерності:

  • Офіційне визнання видів управлінської майстерності:

  • Концептуальна здатність розуміти перспективу та розробляти відповідні стратегії для організації.

  • Адміністративна здатність дотримуватися правил ОК.

  • Аналітична здатність правильно використовувати наукові підходи, технічні,інформаційні засоби.

  • Технічна здатність вирішувати робочі завдання за допомогою спеціальних знань, умінь, навичок.

  • Майстерність приймати рішення здатність вибирати оптимальний варіант управлінського рішення серед низки існуючих альтернатив.

  • Комунікативна уміння організовувати ефективну, результативну комунікативну взаємодію з підлеглими.

  • Соціально-психологічназдатність ефективно управляти колективом з урахуванням індивідуально-психологічних рис співробітників, потреб, законів соц. управління та соц. психології.



Проведення ефективної та результативної державної кадрової політики на усіх рівнях:

  • Проведення ефективної та результативної державної кадрової політики на усіх рівнях:

  • національний,

  • регіональний,

  • місцевий,

  • організаційний.



Розробка чіткої стратегії щодо чиновника-професіонала.

  • Розробка чіткої стратегії щодо чиновника-професіонала.

  • Менеджмент людських ресурсів – специфічна підсистема соціального управління, яка включає професійну діяльність спеціалістів, спеціально підготовлених до ефективного використання та координації людських ресурсів з метою:

  • забезпечення успішної діяльності організації

  • досягнення заданих цілей з максимальною ефективністю та результативністю.

  • Мистецтво управління – уміння:

  • - ефективно застосовувати наукові знання з управління,

  • - творчо використовувати накопичений досвід, отримані навички у конкретній управлінській ситуації.



Визнання структурованості компетентності сучасного Керівника:

  • Визнання структурованості компетентності сучасного Керівника:

  • Усвідомлення, розуміння, готовність, здатність виражати державні інтереси:

  • - уміння узгоджувати публічні та особисті інтереси відповідно до вимог Конституції України та вітчизняного законодавства,

  • висока професійна етика;

  • - почуття громадянської відповідальності;

  • - профільні професійні знання,

  • - володіння теорією управління,

  • - уміння оцінювати (національні, регіональні, світові) тенденції суспільного розвитку.



Компетентність щодо стратегії та методології управління:

  • Компетентність щодо стратегії та методології управління:

  • - уміння користуватися інструментарієм стратегічного цілепокладання та мислення;

  • - здатність розробляти стратегію розвитку, виходячи з урахування наявних альтернатив та оцінювання наслідків можливих і реально прийнятих рішень;

  • - володіння методами дидактики для реалізації поставлених цілей;

  • - раціональне налагодження системи інформації та комунікації.



Управлінська компетентність в соціальних питаннях:

  • Управлінська компетентність в соціальних питаннях:

  • - уміння роз’яснити ОУ цілі, зміст роботи, залучення їх до участі у розробці стратегії розвитку;

  • - здатність управляти процесами комунікації шляхом координаційних та інтеграційних дій, підтримки процесів самоорганізації колективу співробітників;

  • - уміння вирішувати кадрові питання, нести за це відповідальність, сприяти підвищенню кваліфікації та росту професіоналізму підлеглих;

  • - почуття суспільно-політичної відповідальності за діяльність власну та очолюваного підрозділу;

  • - уміння представляти цілі й цінності підрозділу у ньому самому та за його межами.



Особистісна компетентність:

  • Особистісна компетентність:

  • - духовність та моральність, воля і громадянська мужність,

  • - різностороння та глибока освіченість,

  • - уміння розбиратися в людях,

  • - здатність до співробітництва та колективної роботи,

  • - бажання створювати нове і творчо працювати,

  • - володіння інтуїцією та візуалізацією (здатність прогностичного бачення),

  • - сила особистого впливу й особистого шарму.



Сучасне управлінське лідерство

  • Сучасне управлінське лідерство

  • - сфера взаємодії (а не особистісних рис);

  • - продукт взаємовідносин СУ та ОУ - послідовників;

  • - міжособистісний (а не особистісний) феномен;

  • - подія (а не риса характеру).

  • Сучасне керівництво = реальне управлінське лідерство - обов’язкове поєднання

  • офіційного та соціального лідерства СУ:

  • К=РУЛ = ОфЛ + СоЛ,

  • де К – керівництво,

  • РУЛ – реальне управлінське лідерство,

  • ОфЛ - офіційне лідерство (посадове Л.),

  • СоЛ - соціальне лідерство (особистісне Л.).



Складові лідерського потенціалу:

  • Складові лідерського потенціалу:

  • Компетентністьдосвід, знання, навички, уміння працювати з людьми.

  • Особистісні особливості та ділові рисивпевненість у собі, енергійність, комунікативність, готовність брати відповідальність, самостійність.

  • Здібності інтелект, пам’ять, творчі здібності.

  • Установки, цінності, пріоритетивизначають відношення до роботи і пріоритети СУ в роботі з підлеглими, у процесі сприймання та передавання інформації, прийняття рішень.



ПРИНЦИП-ЦЕНТРИЧНЕ ЛІДЕРСТВО:

  • ПРИНЦИП-ЦЕНТРИЧНЕ ЛІДЕРСТВО:

  • І-й рівень: ОСОБИСТІСНИЙ (головне - особистість) -

  • Ключовий принципНАДІЙНІСТЬ.

  • ІІ-й рівень: МІЖОСОБИСТІСНИЙ (головне - співробітники) -

  • Ключовий принципДОВІРА.

  • ІІІ-й рівень: УПРАВЛІНСЬКИЙ (головне – стиль, навички) -

  • Ключовий принципДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ.

  • IV-й рівень: ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ (головне – стратегія, система) -

  • Ключовий принципУЗГОДЖЕННЯ, КОНСЕНСУС.



ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЛІДЕРСТВО (складові):

  • ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЛІДЕРСТВО (складові):

  • СУ-Лідер =

  • Відповідальна Особистість Керівника-Лідера

  • Діяльність СУ =

  • Ролі відповідального Керівника-Лідера

  • Етика діяльності СУ =

  • Сфери відповідальності Керівника-Лідера

  • Етика відносин “СУ-Лідер – ОУ-послідовник” = Взаємовідносини Керівника-Лідера



Емоційне лідерство (емоційний інтелект, емоційна компетентність, резонансне лідерство) - здатність СУ управляти власними емоціями і на їх основі - відносинами з підлеглими:

  • Емоційне лідерство (емоційний інтелект, емоційна компетентність, резонансне лідерство) - здатність СУ управляти власними емоціями і на їх основі - відносинами з підлеглими:

  • Самосвідомість = оцінка власних емоцій - здатність не лише визначати, а й розуміти власні почуття у будь-який момент часу.

  • 2. Самоконтроль = управління власними емоціями -

  • уміння контролювати власні позитивні і особливо негативні емоції.

  • 3. Самомотивація - здатність пробуджувати чи «гасити» емоції залежно від поставлених цілей, бажань, ситуації.

  • 4. Емпатія = співчутливе ставлення до емоцій ОУрозуміння емоцій ОУ, погляд на проблему очима підлеглого.

  • 5. Комунікативна компетентність = комунікативний інтелект - володіння навичками ефективних взаємовідносин, здатність правильно "читати" емоції ОУ, управляти ними для конструктивної взаємодії.



NB!!! Пам'ятка справжньому керівнику-лідеру

  • NB!!! Пам'ятка справжньому керівнику-лідеру

  • Основна відмінність справжнього керівника-лідеранаявність послідовників = союзників серед підлеглих співробітників.

  • Справжнє управлінське лідерство та страх підлеглихпоняття несумісні.

  • Справжнє управлінське лідерство завжди веде до:

  • - розкріпачення внутрішніх резервів людських ресурсів,

  • - розкриття унікальних особливостей співробітників, пригнічуваних в умовах бюрократії.

  • Чим більше лідерів в організації, тим:

  • - вищі темпи її зростання,

  • - динамічніший розвиток,

  • - масштабніші успіхи.

  • Керівники-лідери мають:

  • - власну систему внутрішніх цінностей,

  • - свою модель світу, розвитку своєї Особистості, інтереси, мотиви.



Компактний курс керівництва = лідерства

  • Компактний курс керівництва = лідерства

  • 6 найважливіших слів: “ Я визнаю, що я припустився помилки ”.

  • 5 найважливіших слів: “ Горджусь тим, чого ви досягли ”.

  • 4 найважливіших слова: “ Будь ласка, будьте добрі ”.

  • 3 найважливіших слова: “А ваша думка?”.

  • 2 найважливіших слова: “ Дякую вам ”.

  • 1 найважливіше слово: “ Ми ”.

  • Найнепотрібніше слово для СУ: “Я ”.



Алгоритми взаємодії у форматі “ СУ – ОУ ”:

  • Алгоритми взаємодії у форматі “ СУ – ОУ ”:

  • “ ПЕРЕМОГА – ПОРАЗКА ”:

  • - нульова сума результативності

  • - порушення принципів соціального партнерства та взаємодії інтересів.

  • “ ПОРАЗКА – ПОРАЗКА ”:

  • - нульова сума результативності

  • - руйнування принципів соціального партнерства, взаємодії інтересів.

  • “ ПЕРЕМОГА – ПЕРЕМОГА ”:

  • - позитивна взаємна результативність

  • дотримання принципів соціального партнерства, взаємодії інтересів.

  • ВЗАЄМНЕ ПОГОДЖЕННЯ, КОНСЕНСУС:

  • максимальна результативність обох сторін

  • ефективне та результативне соціальне партнерство

  • міжособистісна взаємодія інтересів.



Найважливіші риси СУ як суперлідера:

  • Найважливіші риси СУ як суперлідера:

  • проникливість – здатність створювати привабливу картину бажаного стану справ, яка надихає людей на дію;

  • комунікативність – здатність чітко представляти своє бачення ситуації таким чином, щоб воно знайшло підтримку у підлеглих, та споживачів;

  • наполегливість – здатність йти обраним курсом, незважаючи на перепони, які зустрічаються на шляху;

  • натхнення – здатність створювати структуру, яка використовує енергію підлеглих для досягнення бажаних результатів;

  • організаторські здібності – уміння спрямовувати діяльність груп, вчитися на помилках і використовувати одержані з цього досвіду знання для удосконалення діяльності колективу.



Основні якості, необхідні СУ для ефективного здійснення управлінських функцій:

  • Основні якості, необхідні СУ для ефективного здійснення управлінських функцій:

  • 1) здатність управляти собою;

  • 2) наявність розумних особистих цілей;

  • 3) чіткість особистих цілей;

  • 4) спирання на постійне особистісне зростання;

  • 5) навички вирішування проблем;

  • 6) винахідливість та здатність до інновацій;

  • 7) висока здатність впливати на оточуючих;

  • 8) здатність керувати;

  • 9) знання сучасних управлінських підходів;

  • 10) вміння навчати підлеглих;

  • 11) здатність розвивати та формувати ефективні робочі групи.



СОБІ – ІМ’Я, ВІТЧИЗНІ – ПРОЦВІТАННЯ

  • СОБІ – ІМ’Я, ВІТЧИЗНІ – ПРОЦВІТАННЯ

  • (З Кодексу благородного Кар'єриста)

  • Підлеглий – це не людина, а роль, і підлеглих від керівників відрізняє не інтелект чи характер, а роль, яку вони грають. Ефективні підлеглі та ефективні керівники – це часто одні й ті ж люди, які грають різні ролі в різний час протягом робочого дня (Р.Келлі)

  • Управляти людьми – значить вміти посміхатися (Один з лозунгів Гарвардської школи бізнесу)



Дякую за увагу!!!

  • Дякую за увагу!!!

  • Пашко Людмила Андріївна,

  • доктор наук з державного управління,

  • професор кафедри парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України

  • 050-20.90.113

  • ludmyla_pashko@ukr.net




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка