В організмі існує дві основні комунікаційні системи: в організмі існує дві основні комунікаційні системи



Дата конвертації02.06.2016
Розмір446 b.



В організмі існує дві основні комунікаційні системи:

  • В організмі існує дві основні комунікаційні системи:

  • - нервова система

  • - ендокринна система



Ендокринна система є центром гуморальної регуляції організму – тобто регуляція організму здійснюється біологічно активними речовинами, які транспортуються крово-носною або лімфатичною системами.

  • Ендокринна система є центром гуморальної регуляції організму – тобто регуляція організму здійснюється біологічно активними речовинами, які транспортуються крово-носною або лімфатичною системами.



Залози внутрішньої секреції, або ендокринні залози, це спеціалізовані органи, які виробляють і виділяють у внутрішнє середовище організму біологічно активні речовини, які є специфічними регуляторами функції різних органів і систем.

  • Залози внутрішньої секреції, або ендокринні залози, це спеціалізовані органи, які виробляють і виділяють у внутрішнє середовище організму біологічно активні речовини, які є специфічними регуляторами функції різних органів і систем.





Традиційно до органів ендокринної системи або до залоз внутрішньої секреції відносять залози, які не мають вивідної протоки і їх секрет потрапляє в кров.

  • Традиційно до органів ендокринної системи або до залоз внутрішньої секреції відносять залози, які не мають вивідної протоки і їх секрет потрапляє в кров.





Головною анатомічною ознакою ендокринних залоз є відсутність у них вивідних проток. Це головна їх відмінність від залоз зовнішньої секреції.

  • Головною анатомічною ознакою ендокринних залоз є відсутність у них вивідних проток. Це головна їх відмінність від залоз зовнішньої секреції.



Друга особливість залоз внутрішньої секреції полягає в тому, що вони мають надзвичайно густу сітку кровоносних судин. Це пов’язано як з їх високою функціональною активністю, так і з тим, що гормони, які вони виробляють, виводять-ся переважно у кровоносне русло.

  • Друга особливість залоз внутрішньої секреції полягає в тому, що вони мають надзвичайно густу сітку кровоносних судин. Це пов’язано як з їх високою функціональною активністю, так і з тим, що гормони, які вони виробляють, виводять-ся переважно у кровоносне русло.



Традиційне уявлення про ендокринні органи в наш час значно розширено і з позицій сучасної ендокринології до органів, яким притаманна ендокринна функція, відносять чисельні органи, клітини яких продукують біологічно активні речовини, що потрапляють до крові.

  • Традиційне уявлення про ендокринні органи в наш час значно розширено і з позицій сучасної ендокринології до органів, яким притаманна ендокринна функція, відносять чисельні органи, клітини яких продукують біологічно активні речовини, що потрапляють до крові.

  • Органи, клітини яких виконують ендокринні функції , відносяться до ендокринних органів.



Ендокринні клітини розташовані компакт-но і формують ціліс-ний орган, якому притаманне виконан-ня тільки ендокрин-ної функції.

  • Ендокринні клітини розташовані компакт-но і формують ціліс-ний орган, якому притаманне виконан-ня тільки ендокрин-ної функції.



Залозами з чисто ендокринною функцією є:

  • Залозами з чисто ендокринною функцією є:

  • - гіпофіз,

  • - шишкоподібне тіло (епіфіз),

  • - щитоподібна і прищитоподібні залози,

  • - наднирники і параганглії.



В організмі є органи, в яких ендокринні клітини утворюють тільки частину органу. Тобто орган одночасно із ендокринною функцією виконує і інші функції. До таких органів відносяться підшлункова залоза, статеві залози - яєчко і яєчник, серце, нирки, слинні залози, тимус та інші.

  • В організмі є органи, в яких ендокринні клітини утворюють тільки частину органу. Тобто орган одночасно із ендокринною функцією виконує і інші функції. До таких органів відносяться підшлункова залоза, статеві залози - яєчко і яєчник, серце, нирки, слинні залози, тимус та інші.



Існує дифузна ендокринна система – клітини, яким притаманна ендокринна активність, розташовані дифузно в органах із неендокринною функцією.

  • Існує дифузна ендокринна система – клітини, яким притаманна ендокринна активність, розташовані дифузно в органах із неендокринною функцією.

  • Наприклад, в слизовій оболонці шлунково-кишкового калану розташовані чисельні ендокринні клітини.



Більшість із дифузно розташованих ендокринних клітин є нейросекреторними і продукують біогенні аміни – серотонін, катехоламіни. Ці клітини об’єднані в APUD систему.

  • Більшість із дифузно розташованих ендокринних клітин є нейросекреторними і продукують біогенні аміни – серотонін, катехоламіни. Ці клітини об’єднані в APUD систему.

  • Клітини APUD системи розташовані в слизовій оболонці усіх трубчастих органів травної, дихальної, сечової та статевих систем.



До органів ендокринної системи відносяться органи, частини органів, окремі клітини, які продукують біологічні активні речовини, тобто гормони, що потрапляють до крові або до лімфи.

  • До органів ендокринної системи відносяться органи, частини органів, окремі клітини, які продукують біологічні активні речовини, тобто гормони, що потрапляють до крові або до лімфи.



Гормони – за хімічною природою це білки або стероїди. Гормонам притаманна дуже високоселективна дія.

  • Гормони – за хімічною природою це білки або стероїди. Гормонам притаманна дуже високоселективна дія.



Органи, на які впливають гормони, мають назву органи – мішені.

  • Органи, на які впливають гормони, мають назву органи – мішені.

  • В органах-мішенях, клітини, на які безпосередньо впливають гормони, мають назву клітини-мішені.



На мембранах клітин-мішень розташовані рецептори до гормонів. Гормон взаємодіє із рецептором і в клітині - мішені починаються певні функціональні зміни – активуються або гальмуються функції, які притаманні цим клітинам.

  • На мембранах клітин-мішень розташовані рецептори до гормонів. Гормон взаємодіє із рецептором і в клітині - мішені починаються певні функціональні зміни – активуються або гальмуються функції, які притаманні цим клітинам.



Існує два основних механізми впливу гормонів на клітини-мішені:

  • Існує два основних механізми впливу гормонів на клітини-мішені:

  • - дистантний;

  • - контактний.



Дистантний механізм впливу гормонів на клітини –мішені: ендокринні клітини продукують гормон, який потрапляє до крові. Током крові гормон транспортується до органа-мішені, клітини якого мають рецептори до цього гормону – тобто клітини-мішені.

  • Дистантний механізм впливу гормонів на клітини –мішені: ендокринні клітини продукують гормон, який потрапляє до крові. Током крові гормон транспортується до органа-мішені, клітини якого мають рецептори до цього гормону – тобто клітини-мішені.

  • Цей шлях реалізації ендокринної інформації має назву дистантний.

  • Ефект дії гормону має назву телекриновий, а сам гормон – телекриновий гормон.



Контактний механізм впливу гормонів на клітини-мішені: гормони, які продукуються клітинами органа, впливають на клітини-мішені, які розташовані в цьому ж органі. Тобто клітини-мішені розташовані в органі, ендокринні клітини якого продукують гормони.

  • Контактний механізм впливу гормонів на клітини-мішені: гормони, які продукуються клітинами органа, впливають на клітини-мішені, які розташовані в цьому ж органі. Тобто клітини-мішені розташовані в органі, ендокринні клітини якого продукують гормони.

  • Цей шлях реалізації ендокринної інформації має назву контактний.

  • Ефект дії гормону має назву паракриноий а сам гормон – паракриновий гормон.



Гормон впливає на ті клітини, які його продукують. Тобто ендокринна клітина є одночасно клітиною – мішенню до гормону, який сама продукує. Ефект дії гормону має назву аутокриновий, а сам гормон – аутокриновий гормон.

  • Гормон впливає на ті клітини, які його продукують. Тобто ендокринна клітина є одночасно клітиною – мішенню до гормону, який сама продукує. Ефект дії гормону має назву аутокриновий, а сам гормон – аутокриновий гормон.



Ендокринні залози різні за своїм розвитком – тобто розвиваються із різних зародкових листків.

  • Ендокринні залози різні за своїм розвитком – тобто розвиваються із різних зародкових листків.



Класифікація ендокринних залоз за походженням:

  • Класифікація ендокринних залоз за походженням:

  • 1. Залози ентодермального походження.

  • 2. Залози мезодермального походження.

  • 3. Залози ектодермального походження.



  • 1. Залози ентодермального походження:

  • а)    похідні епітелію глотки і зябрових кишень зародка (брахіогенна група): щитоподібна залоза, прищитоподібні залози і загруднинна залоза;

  • б)    похідні епітелію кишкової трубки: острівці підшлункової залози.



  • 2. Залози мезодермального походження: кіркова речовина наднирників - інтерреналова система і статеві залози.



3. Залози ектодермального походження:

  • 3. Залози ектодермального походження:

  • а)    похідні проміжного мозку (неврогенна група): задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз), епіфіз;

  • б)    похідні епітелію кишені Ратке: передня частка гіпофіза (аденогіпофіз);

  • в)    похідні симпатичного відділу вегетативної нервової системи: мозкова речовина наднирників і параганглії (хромаффінні тіла).



За міжнародною анатомічною номенклатурою до залоз внутрішньої секреції GLANDULAE ENDOCRINAE, або ендокринних залоз відносяться:

  • За міжнародною анатомічною номенклатурою до залоз внутрішньої секреції GLANDULAE ENDOCRINAE, або ендокринних залоз відносяться:

  • - щитоподібна залоза

  • - прищитоподібна залоза

  • - надниркова залоза

  • - острівці підшлункової залози

  • - гіпофіз

  • - епіфіз







































  • Щитоподібна залоза





В щитоподібній залозі виділяють: праву і ліву частки, які з’єднані між собою перешийком. Від перешийка уверх відхо-дить пірамідна частка, яка визначається в 30 % випадків.

  • В щитоподібній залозі виділяють: праву і ліву частки, які з’єднані між собою перешийком. Від перешийка уверх відхо-дить пірамідна частка, яка визначається в 30 % випадків.



  • Топографічно щитоподібна залоза межує з нижньою частиною гортані і трахеєю, перешийок знаходиться на рівні II-IV кілець трахеї. Ззаду частки залози межують з судинно-нервовим пучком шиї, а також з глоткою і стравоходом. Спереду залозу прикривають грудино-щитоподібний, грудино-під’язиковий і лопатково-під’язиковий м’язи.



  • Щитоподібна залоза знаходиться в фіброзній капсулі. Залоза має часточкову будову, кожна часточка складається з 20-40 фолікулів, розміром від 40 до 400 мкм.









Тироцити складають більшу частину стінки фолікулів і екстрафолі-кулярного епітелію. Вони продукують тироксин, який є регулятором обміну речовин.

  • Тироцити складають більшу частину стінки фолікулів і екстрафолі-кулярного епітелію. Вони продукують тироксин, який є регулятором обміну речовин.



Кальцитоніноцити розташо-вуються і в стінці фолікулів, і в міжфолікулярних прошар-ках. Вони складають 2-5% загальної клітинної популя-ції. Парафолікулярні клітини утворюють кальцитонін, який регулює кальцієвий обмін, і соматостатин.

  • Кальцитоніноцити розташо-вуються і в стінці фолікулів, і в міжфолікулярних прошар-ках. Вони складають 2-5% загальної клітинної популя-ції. Парафолікулярні клітини утворюють кальцитонін, який регулює кальцієвий обмін, і соматостатин.







  • Розвиток щитоподібної залози



Закладка щитоподібної залози

  • Закладка щитоподібної залози



Розвиток щитоподібної залози

  • Розвиток щитоподібної залози



Зачаток залози з’являється у ембріона на 3-4-му тижні у вигляді вип’ячування вентральної стінки первинної глотки між I і II парою зябрових кишень і носить назву щитоподібного ди-вертикула.

  • Зачаток залози з’являється у ембріона на 3-4-му тижні у вигляді вип’ячування вентральної стінки первинної глотки між I і II парою зябрових кишень і носить назву щитоподібного ди-вертикула.



Поступово це випячування подовжується і утворюється епітеліальний тяж, який має назву ductus thyreoglossus.

  • Поступово це випячування подовжується і утворюється епітеліальний тяж, який має назву ductus thyreoglossus.

  • Ductus thyreoglossus має просвіт, який сполучається із просвітом глотки. Вічко щито-язикової протоки відповідає сліпому отвору на спинці язика. На 5-му тижні ембріогенезу щито-язикова протока вже облітерується.



На рівні III-IV пар зябрових кишень щито-язикова протока роздвоюється, бічні частини розростаються, утворюючи праву і ліву частки залози, а середня частина залишається вузькою у вигляді перешийка.

  • На рівні III-IV пар зябрових кишень щито-язикова протока роздвоюється, бічні частини розростаються, утворюючи праву і ліву частки залози, а середня частина залишається вузькою у вигляді перешийка.



Парафолікулярні ендокрино-цити або С-клітини мають особливий генез. Із ентодерми V зябрової кишені утворюється « ультімобранхіальне тільце» ,яке у риб, амфібій і птахів є самостійною ендокринною залозою, а у вищих савців входить до складу щитоподібної залози і утворює С-клітини.

  • Парафолікулярні ендокрино-цити або С-клітини мають особливий генез. Із ентодерми V зябрової кишені утворюється « ультімобранхіальне тільце» ,яке у риб, амфібій і птахів є самостійною ендокринною залозою, а у вищих савців входить до складу щитоподібної залози і утворює С-клітини.



На ранніх стадіях розвитку зачаток щитоподібної залози утворений епітеліальними тяжами. На 6-7 тижні розвитку починається процес фолікулогенезу, однак ці фолікули не мають колоїду.

  • На ранніх стадіях розвитку зачаток щитоподібної залози утворений епітеліальними тяжами. На 6-7 тижні розвитку починається процес фолікулогенезу, однак ці фолікули не мають колоїду.

  • Щитоподібна залоза починає продукувати гормон на 4 місяці внутрішньоутробного розвитку.



Аномалії і варіанти розвитку щитоподібної залози.

  • Аномалії і варіанти розвитку щитоподібної залози.

  • Матеріал ductus thyreoglossus може бути джерелом додаткових щитоподібних залоз – glandulae thyroidae accessoriae.



Додаткові щитоподібні залози можуть розташовуватися на передній поверхні гортані і, відповідно до ходу ембріональної протоки залози, над тілом під’язикової кістки, у товщі щелепно-під’язикового м’яза, між підборідно-під’язиковими м’язами і на корені язика. Рідко спостерігаються випадки вродженої дистонії щитоподібної залози, коли вона зміщується до кореня язика, розташовується позаду трахеї чи в передньому середостінні.

  • Додаткові щитоподібні залози можуть розташовуватися на передній поверхні гортані і, відповідно до ходу ембріональної протоки залози, над тілом під’язикової кістки, у товщі щелепно-під’язикового м’яза, між підборідно-під’язиковими м’язами і на корені язика. Рідко спостерігаються випадки вродженої дистонії щитоподібної залози, коли вона зміщується до кореня язика, розташовується позаду трахеї чи в передньому середостінні.



Вроджена відсутність залози спостерігається рідко. В 10% відмічається відсутність перешийка, при цьому залоза складається з двох ізольований часток. В 1/3 випадках є пірамідальна частка, яка відходить від перешийка і може досягати верхнього краю щитоподібного хряща або під’язикової кістки. Іноді спостерігається подвійна пірамідальна частка.

  • Вроджена відсутність залози спостерігається рідко. В 10% відмічається відсутність перешийка, при цьому залоза складається з двох ізольований часток. В 1/3 випадках є пірамідальна частка, яка відходить від перешийка і може досягати верхнього краю щитоподібного хряща або під’язикової кістки. Іноді спостерігається подвійна пірамідальна частка.



У новонародженого щито-подібна залоза анатомічно сформована, її маса складає в середньому 1 г. Ріст залози після народження відбу-вається хвилеподібно. Найбільш швидкий ріст залози відмічається в 12-15 років.

  • У новонародженого щито-подібна залоза анатомічно сформована, її маса складає в середньому 1 г. Ріст залози після народження відбу-вається хвилеподібно. Найбільш швидкий ріст залози відмічається в 12-15 років.



В середньому маса залози у чоловіків дорівнює 17.5 г, у жінок - 14.9 г. Під час менструацій і при вагітності залоза дещо збільшується.

  • В середньому маса залози у чоловіків дорівнює 17.5 г, у жінок - 14.9 г. Під час менструацій і при вагітності залоза дещо збільшується.



  • Прищитоподібні

  • залози



  • Верхня і нижня прищитоподібні залози представляють собою парні органи, розташовані на задній поверхні щитоподібної залози.







В нормі виділяють 4 прищитоподібних залози – дві верхніх і дві нижніх. Однак, їх чисельність може коливатися від 1 до 8.

  • В нормі виділяють 4 прищитоподібних залози – дві верхніх і дві нижніх. Однак, їх чисельність може коливатися від 1 до 8.



Прищитоподібні залози покриті тонкою сполучно-тканинною капсулою, від якої відходять в глибину органу тонкі перегородки, по яким розповсюджують-ся судини і нервові волокна.

  • Прищитоподібні залози покриті тонкою сполучно-тканинною капсулою, від якої відходять в глибину органу тонкі перегородки, по яким розповсюджують-ся судини і нервові волокна.



Прищитоподібна залоза

  • Прищитоподібна залоза



У новонароджених маса всіх прищитоподібних залоз складає всього 5-6 мг. У дорослих загальна маса прищитоподібних залоз приймається рівною у чоловіків 0.12 г, у жінок- 0.14 г. Сформовані залози мають загалом сферичну або яйцеподібну форму, їх діаметр варіює від 2 до 10 мм.

  • У новонароджених маса всіх прищитоподібних залоз складає всього 5-6 мг. У дорослих загальна маса прищитоподібних залоз приймається рівною у чоловіків 0.12 г, у жінок- 0.14 г. Сформовані залози мають загалом сферичну або яйцеподібну форму, їх діаметр варіює від 2 до 10 мм.



Прищитоподібні залози складаються з тяжів епітеліоїдних клітин - паратироцитів, між якими розповсюджуються бага-точисельні синусоїдні капіляри.

  • Прищитоподібні залози складаються з тяжів епітеліоїдних клітин - паратироцитів, між якими розповсюджуються бага-точисельні синусоїдні капіляри.



  • Паратироцити продукують паратгормон.



  • Функціонально прищитоподібні залози зв’язані із парафоліку-лярними клітинами щитоподібної залози.



Паратгормон, який утворюється паратироцитами прищитоподібних залоз підвищує рівень кальцію в крові і стимулює функцію остеобластів.

  • Паратгормон, який утворюється паратироцитами прищитоподібних залоз підвищує рівень кальцію в крові і стимулює функцію остеобластів.

  • Кальцитонін, який утворюється С-клітинами щитоподібної залози, знижує рівень кальцію в крові і гальмує утворення кісткової тканини остеобластми.



Кальцітонін і паратгормон впли-вають на кісткову тканину, забезпе-чують сталість кальцію в крові.

  • Кальцітонін і паратгормон впли-вають на кісткову тканину, забезпе-чують сталість кальцію в крові.



  • Розвиток прищитоподібних залоз



  • Прищитоподібні залози розвиваються на 5-6 тижні ембріогенезу із ентодерми III і IV зябрових кишень. На 7-му тижні ці утворення відокремлюються і мігрують на задню поверхню закладки щитоподібної залози.



  • Надниркові залози







  • Надниркові залози – це парний орган, який розташований на верхньому полюсі нирки.



надниркові залози розташовані в заочеревинному просторі на рівні XI грудного хребця. Вони оточені жировою капсу-лою нирки і нирковою фасцією, мають власну тонку капсулу із сполучної тканини.

  • надниркові залози розташовані в заочеревинному просторі на рівні XI грудного хребця. Вони оточені жировою капсу-лою нирки і нирковою фасцією, мають власну тонку капсулу із сполучної тканини.



  • Надниркові залози утворені кірковою і мозковою речовиною, які мають різне походження і будову.



Гістологічна будова надниркової залози

  • Гістологічна будова надниркової залози



Кора надниркової залози складається з трьох зон:

  • Кора надниркової залози складається з трьох зон:

  • - клубочкової,

  • - пучкової

  • - і сітчастої.



Клубочкова зона вузька, лежить одразу під капсулою, в ній клітини утворюють округлі скупчення («клубочки»). В цій зоні виробляється альдостерон - мінералокортикоїдний гормон, який контролює місткість натрію в організмі. Крім того, мінералокортикоїди посилюють запальні процеси.

  • Клубочкова зона вузька, лежить одразу під капсулою, в ній клітини утворюють округлі скупчення («клубочки»). В цій зоні виробляється альдостерон - мінералокортикоїдний гормон, який контролює місткість натрію в організмі. Крім того, мінералокортикоїди посилюють запальні процеси.



Пучкова зона сама широка, складається з клітинних тяжів, які орієнтовані перпендикулярно до поверхні наднирника. В пучковій зоні виробляються глюко-кортикоїдні гормони: кортико-стерон, кортизон и гідрокортизон (кортизол). Вони впливають на метаболізм вуглеводів, білків і ліпідів та посилюють процеси фосфорилювання в організмі.

  • Пучкова зона сама широка, складається з клітинних тяжів, які орієнтовані перпендикулярно до поверхні наднирника. В пучковій зоні виробляються глюко-кортикоїдні гормони: кортико-стерон, кортизон и гідрокортизон (кортизол). Вони впливають на метаболізм вуглеводів, білків і ліпідів та посилюють процеси фосфорилювання в організмі.



Глюкокортикоїди форсують глюко-неогенез і відкла-дення глікогену в печінці і міокарді, а також мобілізацію тканинних білків.

  • Глюкокортикоїди форсують глюко-неогенез і відкла-дення глікогену в печінці і міокарді, а також мобілізацію тканинних білків.



Сама глибока сітчаста зона характеризується клітинними тяжами, які перетинаються і утворюють сітки. В сітчастій зоні виробляється андрогенстероїдний гормон, близький за хімічною природою і фізіологічним властивостям до тестостерону. Тут також утворюються жіночі статеві гормони (естрогени і прогестерон), але в невеликих кількостях.

  • Сама глибока сітчаста зона характеризується клітинними тяжами, які перетинаються і утворюють сітки. В сітчастій зоні виробляється андрогенстероїдний гормон, близький за хімічною природою і фізіологічним властивостям до тестостерону. Тут також утворюються жіночі статеві гормони (естрогени і прогестерон), але в невеликих кількостях.



Мозкова речовина відділена від кори тонким прошарком сполучної тканини товщиною 2-3 мкм і складається з тяжів хромафінних клітин (хрома-фіноцитів), які розташовані сітьоподібно. Крім того, в мозковій речовині знаходяться мультиполярні нейрони авто-номної нервової системи.

  • Мозкова речовина відділена від кори тонким прошарком сполучної тканини товщиною 2-3 мкм і складається з тяжів хромафінних клітин (хрома-фіноцитів), які розташовані сітьоподібно. Крім того, в мозковій речовині знаходяться мультиполярні нейрони авто-номної нервової системи.



До гормонів мозкової речо-вини відносяться адреналін і норадреналін, які є медіаторами нервового збудження в симпатичній системі. Ці гормони діють більшістю аналогічно симпатичним нервам, тобто посилюють роботу серця, звужують судини, збуджують центральну нервову систему, стимулюють обмінні процеси.

  • До гормонів мозкової речо-вини відносяться адреналін і норадреналін, які є медіаторами нервового збудження в симпатичній системі. Ці гормони діють більшістю аналогічно симпатичним нервам, тобто посилюють роботу серця, звужують судини, збуджують центральну нервову систему, стимулюють обмінні процеси.



  • Мозкова і кіркова речовини – різні за походженням.



  • В філогенезі у нижчих хребтових існує дві окремі залози :

  • - супрареналова залоза

  • - інтрареналова залоза



У ссавців супрареналова і інтрареналова залози об’єднуються у єдиний орган, де супрареналова залоза утворює мозкову речовину, а інтрареналова залоза утворює кіркову речовину.

  • У ссавців супрареналова і інтрареналова залози об’єднуються у єдиний орган, де супрареналова залоза утворює мозкову речовину, а інтрареналова залоза утворює кіркову речовину.



  • Розвиток надниркових залоз



На 6-му тижні ембріогенезу целомічний епітелій на задній стінці черевної порожнини в ділянці верхнього полюса нирки розростається і утворюється первина або фетальна кора надниркових залоз.

  • На 6-му тижні ембріогенезу целомічний епітелій на задній стінці черевної порожнини в ділянці верхнього полюса нирки розростається і утворюється первина або фетальна кора надниркових залоз.



На 7-8 тижні із нервових валиків в ділянці черевної аорти мігрують сімпатоцити, які занурюються у фетальну кору і утворюють мозкову речовину надниркових залоз.

  • На 7-8 тижні із нервових валиків в ділянці черевної аорти мігрують сімпатоцити, які занурюються у фетальну кору і утворюють мозкову речовину надниркових залоз.



На 2-3 місяці розвитку формується друга хвиля проліферації целомічного епітелію, який зовні оточує фетальну кору надниркових залоз і утворює дефінітивну або остаточну кору.

  • На 2-3 місяці розвитку формується друга хвиля проліферації целомічного епітелію, який зовні оточує фетальну кору надниркових залоз і утворює дефінітивну або остаточну кору.



  • Розвиток надниркових залоз





В першу половину внутрішньоутробного розвитку маса надниркових залоз прогресивно збільшується в основному за рахунок росту фетальної кори.

  • В першу половину внутрішньоутробного розвитку маса надниркових залоз прогресивно збільшується в основному за рахунок росту фетальної кори.

  • На 4-му місяці розвитку фетальна кора становить 87% маси органу. В подальшому темпи росту фетальної кори зменшуються і вона поступово починає зникати.



Основа маса фетальної кори гине під час пологів. У дітей до 1 року визначається 20% фетальної кори. Окремі фрагменти фетальної кори визначається у дітей до 2-3 років.

  • Основа маса фетальної кори гине під час пологів. У дітей до 1 року визначається 20% фетальної кори. Окремі фрагменти фетальної кори визначається у дітей до 2-3 років.



Кіркова речовина надниркових залоз починає продукувати гормони на 3-му місяці розвитку. Причому гормони в основному продукує фетальна кора.

  • Кіркова речовина надниркових залоз починає продукувати гормони на 3-му місяці розвитку. Причому гормони в основному продукує фетальна кора.



Аномалії розвитку надниркових залоз:

  • Аномалії розвитку надниркових залоз:

  • - наявність додаткових надниркових залоз, які складаються тільки із кіркової речовини.

  • - агенезія надниркових залоз – несумісна з життям.



  • Параганглії



До групи залоз супрареналової системи відносять параганглії або хромофінні тільця.

  • До групи залоз супрареналової системи відносять параганглії або хромофінні тільця.



  • Термін «параганглії» був уперше застосований Коном у 1903 році.



  • Розвиток парагангліїв



  • Симпатобласти, які мігрують із нервових валиків, дають початок нервовим вегетативним вузлам, мозковій речовині надниркових залоз. Частина симпатобластів зупиняється на шляху міграції і таким чином утворюються параганлії.



Є точка зору, що симпатобласти мігрують за ходом нервів, які ростуть.

  • Є точка зору, що симпатобласти мігрують за ходом нервів, які ростуть.

  • Допускається можливість розповсюдження симпатобластів із надниркових залоз по судинній системі в період внутрішньоутробного розвитку.



Всі парагангліїї або хромофінні тільця об’єднуються у єдину хромофінну системою за спільною ознакою - ці структури проду-кують катехоламіни.

  • Всі парагангліїї або хромофінні тільця об’єднуються у єдину хромофінну системою за спільною ознакою - ці структури проду-кують катехоламіни.



Параганглії :

  • Параганглії :

  • corpora paraaortica, аортальні парагангілії розташовані з боків і вище роздвоєння аорти. Найбільшим із аортальних парагангліїв є параганглій, який розташований на початку нижньої брижової артерії – (орган Цукеркандля);

  • glomus caroticum – розташований в роздвоєнні загальної сонної артерії:

  • glomus coccygeum – розташований на кінці a. sacralis mediana;

  • paraganglion supracardiacum – їх два – верхній та нижній, розташовані в ділянці серця.



  • Підшлункова залоза



Підшлункова за-лоза є органом мішаної секреції, який складається з ендокринної і екзокринної частин.

  • Підшлункова за-лоза є органом мішаної секреції, який складається з ендокринної і екзокринної частин.











Екзокринна частина утворена залозистими клітинами, які продукують травні ферменти, що поступають по вивідним протокам в порожнину дванадцятипалої кишки.

  • Екзокринна частина утворена залозистими клітинами, які продукують травні ферменти, що поступають по вивідним протокам в порожнину дванадцятипалої кишки.



Ендокринний відділ представ-лений своєрідними скупченнями залозистих клітин, що утворюють острівці, які розкидані серед ацинусів екзокринної частини. Панкреатичні острівці (острівці Лангерганса) складають від 2 до 10% загальної маси підшлункової залози, їх кількість коливається від 250 тис. до 2.5 млн. Найбільша їх кількість зосереджена в хвостовій частині залози.

  • Ендокринний відділ представ-лений своєрідними скупченнями залозистих клітин, що утворюють острівці, які розкидані серед ацинусів екзокринної частини. Панкреатичні острівці (острівці Лангерганса) складають від 2 до 10% загальної маси підшлункової залози, їх кількість коливається від 250 тис. до 2.5 млн. Найбільша їх кількість зосереджена в хвостовій частині залози.





Острівці мають загалом округлу чи овальну форму, але можуть зустрічатися стрічкоподібної і зірчастої форми, а їх діаметр коливається від 50 до 500 мкм. Більшість крупних панкреатичних острівців оточені тонкою сполучнотканинною капсулою, яка відокремлює їх від ацинарної тканини.

  • Острівці мають загалом округлу чи овальну форму, але можуть зустрічатися стрічкоподібної і зірчастої форми, а їх діаметр коливається від 50 до 500 мкм. Більшість крупних панкреатичних острівців оточені тонкою сполучнотканинною капсулою, яка відокремлює їх від ацинарної тканини.



  • Острівці розвинуті в перші роки життя. З віком їх чисельність зменшується.



Серед інсулоцитів роз-різняють декілька типів клітин, які відрізняються один від одного за розмірами, формою, розташуванню в острівцях і тинкторіальними особ-ливостями.

  • Серед інсулоцитів роз-різняють декілька типів клітин, які відрізняються один від одного за розмірами, формою, розташуванню в острівцях і тинкторіальними особ-ливостями.



1. Базофільні клітини (В-клітини, b-клітини) - складають основну масу клітин острівців (біля 70-75%). Більша їх частина лежить в центрі острівців, але можуть бути розміщені і поблизу їх капсули. Ці клітини синтезують інсулін, який має гіпоглікемічну дію, тому що він сприяє засвоєнню глюкози крові клітинами тканин.

  • 1. Базофільні клітини (В-клітини, b-клітини) - складають основну масу клітин острівців (біля 70-75%). Більша їх частина лежить в центрі острівців, але можуть бути розміщені і поблизу їх капсули. Ці клітини синтезують інсулін, який має гіпоглікемічну дію, тому що він сприяє засвоєнню глюкози крові клітинами тканин.



2. Ацидофільні клітини (А-клітини, a-клітини) - складають 20-25% від усієї клітинної маси острівців, розміщені невеликими групами по всьому острівцю. Ці клітини виробляють гормон глюкагон, який є антагоністом інсуліну. Під його впливом в тканинах здійснюється посилене розщеплення глікогена до глюкози.

  • 2. Ацидофільні клітини (А-клітини, a-клітини) - складають 20-25% від усієї клітинної маси острівців, розміщені невеликими групами по всьому острівцю. Ці клітини виробляють гормон глюкагон, який є антагоністом інсуліну. Під його впливом в тканинах здійснюється посилене розщеплення глікогена до глюкози.



3. Дендритичні клітини (D-клітини) - складають 5-10%, знаходяться по периферії острівця, виробляють сомато-статин, який уповільнює синтез гормона росту.

  • 3. Дендритичні клітини (D-клітини) - складають 5-10%, знаходяться по периферії острівця, виробляють сомато-статин, який уповільнює синтез гормона росту.



4. Аргирофільні клітини (D1-клітини) - знаходяться в острівцях у невеликій кількості, виробляють вазоактивний інтестинальний поліпептид (ВІП), який знижує артеріальний тиск, стимулює виділення ферментів та гормонів підшлунковою залозою.

  • 4. Аргирофільні клітини (D1-клітини) - знаходяться в острівцях у невеликій кількості, виробляють вазоактивний інтестинальний поліпептид (ВІП), який знижує артеріальний тиск, стимулює виділення ферментів та гормонів підшлунковою залозою.



  • ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка