Великий співець Орфей, син річкового бога Еагра і музи Калліопи, жив у далекій Фракії



Дата конвертації30.05.2016
Розмір444 b.


К р і с т о ф В і л л і б а л ь д Г л ю к


  • Крі́стоф Ві́ллібальд Глюк (* 2 липня 1714 — † 15 листопада 1787) — німецький композитор, представник музичного класицизму. Автор 107 опер, він вважається реформатором оперного мистецтва, що відкрив нові шляхи розвитку жанру, наголосивши на важливості підпорядку-вання всіх засобів виразності єдиному драматургічному задуму.



  • Глюк був різнобічно обдарованим музикантом — він грав на багатьох інструментах, співав, добре знав особливості балетного мистецтва, був також видатним оперним диригентом.

  • Діяльність Глюка сприяла підвищенню рівня оперного виконавства, тому що композитор ставив перед артистами складні й відповідальні завдання.



  • Серед найвідоміших опер — «Орфей і Евридика», «Альцеста», «Іфігенія в Тавриді». Ці твори характеризуються глибоким ідейним змістом, прагненням до вираження сильних почуттів, людяністю, сполученням піднесеної простоти й монументальності, трагічного пафосу і ліризму. Головним досягненням композитора з'явилося підпорядкування всіх засобів виразності оперного спектаклю єдиному драматургічному задуму.



  • Орфей і Евридика – опера Крістофа Віллібальда Ґлюка у трьох діях. Сюжет опери спирається на міф про Орфея. Прем'єра відбулася в 1762 році в Відні, в 1774 році був опублікований переглянутий варіант французькою мовою.



  • Великий співець Орфей, син річкового бога Еагра і музи Калліопи, жив у далекій Фракії.

  • Дружиною Орфея була прекрасна німфа Еврідіка. Палко кохав її співець Орфей. Але недовго тішився Орфей щасливим життям з дружиною своєю. Одного разу, незабаром після весілля, прекрасна Еврідіка збирала зі своїми юними жвавими подругами німфами весняні квіти в зеленій долині. Не помітила Еврідіка в густій траві змії і наступила на неї. Вжалила змія юну дружину Орфея в ногу. Голосно скрикнула Еврідіка і впала на руки подруг, що підбігли. Зблідла Еврідіка, склепились її очі. Отрута змії урвала її життя. Жах охопив подруг Еврідіки і далеко рознісся їх скорботний плач.

  • Почув його Орфей. Він поспішає в долину і бачить холодний труп своєї ніжно коханої дружини. В розпачі Орфей. Не міг примиритися він з цією втратою. Довго оплакував він свою Еврідіку, і плакала вся природа, чуючи його сумний спів.

  • Нарешті, вирішив Орфей спуститися в похмуре царство душ померлих, щоб ублагати владику Аїда і дружину його Персефону повернути йому дружину. Крізь темну печеру Тенару (Тенар (тепер мис Матапан) знаходиться на півдні Пелопоннесу) спустився Орфей до берегів священної ріки Стіксу.



  • Граючи на кіфарі, наблизився до трону Аїда Орфей і схилився перед ним. Дужче вдарив він по струнах і заспівав; він співав про своє кохання до Еврідіки і про те, яке щасливе було його життя з нею в світлі дні весни. Про своє горе, про муки розбитого кохання, про свою тугу за померлою співав Орфей. Все царство Аїда слухало спів Орфея, всіх зачарувала його пісня.

  • — Гаразд, Орфею! Я поверну тобі Еврідіку. Веди її назад до життя, до світла сонячного. Але ти мусиш виконати одну умову, ти підеш уперед слідом за богом Гермесом, він поведе тебе, а за тобою буде йти Еврідіка. Але під час подорожі по підземному царству ти не повинен оглядатися. Пам’ятай! Оглянешся — і зараз же покине тебе Еврідіка і повернеться назавжди в моє царство.



  • На все був згоден Орфей.

  • Рушили в дорогу. Попереду йде Гермес, за ним Орфей, а за ним тінь Еврідіки.

  • Швидко минули вони царство Аїда. Ось далеко спереду замріло світло. Це вихід.

  • Ось і навколо немов посвітлішало. Коли б Орфей тепер оглянувся - побачив би він Еврідіку. А чи йде вона за ним?

  • Орфей притишує ходу, прислухається. Нічого не чути. Та хіба можна чути кроки безтілесної тіні? Все дужче охоплює Орфея тривога за Еврідіку. Все частіше він зупиняється. А навколо дедалі світлішає. Тепер ясно розгледів би Орфей тінь своєї дружини. Нарешті, забувши все, він зупинився і обернувся. Майже поряд себе побачив він тінь Еврідіки. Простяг до неї руки Орфей, але далі, далі тінь і зникла в темряві. Немов скам’янілий стояв Орфей, охоплений розпачем. Йому довелося пережити вдруге смерть Еврідіки, а винуватцем цієї другої смерті був він сам.



ОРФЕЙ ТА ЕВРИДИКА

  • Дія I

  • Орфей оплакує смерть своєї дружини в оливковому гаю на її могилі, на яку німфи і пастухи приходять, щоб віддати належне її. Зворушений Зевс дає співакові через Амора дозвіл, щоб він відправився в пекло, і приніс його дружину назад у світ живих. На зворотному шляху Орфею, до виходу з підземелля, однак, не буде дозволено дивитися на Еврідіку.

  • Дія II

  • Співак стає у воріт пекла, і його музика заспокоює гнів фурій. Кохану жінку Орфей зустрічає на Єлисейських полях.

  • Дія III

  • Повертаючись до землі Орфей дотримується умови Зевса, однак його непокоїть Еврідіка, яка не тільки сумнівається в любові чоловіка, але починає слабшати. Орфей обертається і в цей момент втрачає її знову. Коли у відчаї Орфей пробує покінчити з собою, його зупиняє Амур, і, на відміну від міфу, але відповідно до тенденцій часів Глюка, повертає до життя дружину Орфея.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка