Види медичної допомоги



Дата конвертації25.12.2016
Розмір445 b.



Види медичної допомоги



Перша медична допомога — це комплекс найпростіших медичних заходів, яких уживають на місці одержання ушкоджень, здебільшого в порядку само- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт, які прибули до осередку НС.

  • Основна мета першої медичної допомоги — порятунок життя постраждалого,усунення впливу уражуючого чинника, що продовжує діяти, та швидка евакуація із зони катастрофи. Оптимальний термін надання першої медичної допомоги — до ЗО хв після отримання ушкодження. У разі зупинки дихання цей час скорочується до 5—10 хв. Важливість фактора часу пояснюється тим, що в осіб, які отримали першу медичну допомогу протягом ЗО хв. після травмування, ускладнення виникають у два рази рідше, ніж в осіб, яким цей вид допомоги було надано пізніше зазначеного терміну.



Долікарська допомога доповнює першу медичну допомогу. її надають безпосередньо в осередках НС або поблизу від них фельдшерські (сестринські) бригади ШМД, персонал медичних пунктів. Під час надання долікарської до­помоги використовується комплектно-табельне медичне майно (сумки, укладки тощо), яке є на оснащенні бригад.

  • До основних заходів долікарської допомоги належать:

  • усунення асфіксії (туалет ротової порожнини, носової частини глотки, за потреби введення повітропроводів, інгаляція киснем);

  • контроль за правильністю та доцільністю накладання джгута або його накладання в разі продовження кровотечі;

  • накладання або виправлення неправильно накладених пов'язок;

  • уведення знеболювальних засобів, антидотів за показаннями, застосування антибіотиків;

  • покращання раніше накладеної або накладання засобів транспортної іммобілізації;

  • уведення серцево-судинних та інших ЛЗ за показаннями;

  • повторна часткова санітарна обробка відкритих ділянок шкіри та дегазація одягу, що торкається тіла;

  • зігрівання постраждалих, подання їм гарячого пиття (за винятком поранених у живіт).

  • Оптимальний термін надання долікарської допомоги — про­тягом 1 год після отримання ушкодження.



Медичне сортування — метод поділу уражених та хворих на групи за потребою в однорідних лікувально-профілактичних і евакуаційних заходах залежно від медичних показань та конкретних обставин НС.

  • Мета медичного сортування полягає в тому, щоб забезпечити постраждалим своєчасне надання медичної допомоги і не допустити ускладнень, які загрожують життю або погіршують стан ураженого. Його проводять, починаючи з моменту надання першої медичної допомоги на місці ураження, і продовжують під час надання усіх догоспітальних і госпітальних видів медичної допомоги. В осередку ураження на місці отримання ушкодження (травми) виконуються найпростіші елементи медичного сортування під час надання медичної допомоги. З прибуттям в осередок ураження медичного персоналу (бригад ШМД, лікарсько-сестринських бригад тощо) сортування продовжується та поглиблюється. Залежно від завдань, які вирішуються, розрізняють два види медичного сортування.



Внутрішньопунктове сортування визначає порядок проходження постраждалого в ЛПЗ. Евакотранспортне сортування проводять з метою поділу постраждалих на однорідні групи за чергою евакуації, видами евакуаційного транспорту, положенням під час транспортування (сидячи, лежачи) та евакуаційним призначенням (пунктом спрямування).

  • За лікувальною ознакою визначають ступінь потреби по­страждалих в медичній допомозі, черговість та місце її надання. За ступенем потреби у медичній допомозі виділяють такі групи потерпілих: особи, яким необхідна невідкладна медична допомога; особи, яким допомога може бути відстрочена; особи, які перебувають у термінальному стані і потребують симптоматичної медичної допомоги.

  • За евакуаційною ознакою визначають потребу в евакуації, чергу евакуації, вид транспорту та положення постраждалого в транспорті.



Послідовність дій при наданні першої долікарської допомоги потерпілому

  • При наданні першої долікарської допомоги треба користуватися такими принципами: правильність дій, їх доцільність, швидкість, рішучість, спокій, дотримуючись, як правило, наступної послідовності: - усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров’ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої зони чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати із води); - оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травм, що становлять найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння; - виконати необхідні дії щодо спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку тощо); - викликати швидку медичну допомогу чи лікаря, або вжити заходів для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу; - підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам’ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.



Правила і порядок дій при виведенні людини з непритомного стану та стану клінічної смерті

  • Ознаки втрати свідомості виявляються широким спектром симптомів, починаючи від шоку, памороків, непритомності і закінчуючи зупинкою серця і станом клінічної смерті. При втраті свідомості велику небезпеку для життя потерпілого становить западання язика і потрапляння блювотних мас в дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання. Допомога. В першу чергу необхідно винесити потерпілого з місця події, потім вивільнити дихальні шляхи, покласти на бік. У випадку зупинки дихання і серця треба розпочати оживлення методом штучного дихання і непрямого масажу серця. Людину, що втратила свідомість, не можна намагатися напоїти, транспортувати її треба у фіксованому стані на боці.



Памороки. Причини - раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово - емоційного збудження, страху, падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо. Ці факти сприяють рефлекторному розширенню м'язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок. Памороки - це перехідний стан до непритомності. Ознаки памороків: блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах, холодний піт, головокружіння, слабке наповнення пульсу, поверхневе дихання. Як правило, памороки швидко минають. Допомога. Покласти потерпілого в горизонтальне положення, звільнити від тісного одягу ( комір, ремінь ), забезпечити надходження свіжого повітря. Можна дати понюхати нашатир - ний спирт на ваті. Коли людина у свідомості - напоїти гарячим чаєм, кавою.



Непритомність. Причини - раптова недостатність під впливом нервово -емоційного збудження, страху, вертикального прискорення тіла, болю, нестачі свіжого повітря, Ознаки - непритомність настає раптово, але інколи перед нею бувають памороки, блювання, позиви на блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 50 — 40 ударів на хвилину. Стан хворого не рухомий, свідомість відсутня, в контакт не вступає, дихання часте, пульс частий, блідість шкіри, холодні кінцівки, закочує очі. Допомога. Потерпілого треба покласти на спину, трохи підняти (на 15-20 см) ноги для поліпшення кровообігу мозку. Звільнити від тісного одягу (комір, ремінь), забезпечити доступ свіжого повітря, поплескати по щоках, побризкати обличчя, груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Розтерти руки, ноги, дати грілку. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба перевірити чи не запав язик. У крайньому разі вживають заходи до оживлення.



Колапс



Колапсом називають гостру судинну недостатність, яка характеризується значним зменшенням маси крові в організмі, падінням тонусу судин, порушеннями в роботі серця. Крім того, головний мозок перестає отримувати потрібну кількість кисню. Надана вчасно перша допомога при колапсі часто є єдиним шансом врятувати людині життя.

  • раптове погіршення самопочуття людини;

  • різкий головний біль; шум у вухах;

  • потемніння в очах; слабкість;

  • неприємні відчуття в серці;

  • значне зниження артеріального тиску;

  • блідість, холодний піт; зниження температури тіла;

  • синюшність шкіри кінцівок і нігтів;

  • загострення рис обличчя;

  • часте і поверхневе дихання;

  • ниткоподібний пульс, який часто неможливо промацати;

  • у ряді випадків втрата свідомості.



Перша допомога

  • укласти хворого спиною вниз на тверду рівну поверхню, трохи зігнувши йому голову і піднявши ноги для забезпечення припливу крові до мозку;

  • розстебнути всі гудзики і ремінь на одязі потерпілого, щоб йому ніде нічого не сдавливало;

  • негайно викликати «Швидку допомогу»;

  • забезпечити пацієнту приплив повітря, відкривши вікно або балкон, по можливості зробити інгаляцію кисню;

  • зігріти потерпілого гарячими грілками;

  • піднести до носа хворого нашатирний спирт і дати йому понюхати його;

  • при відсутності нашатирного спирту зробити масаж мочок вух, скронь, ямочки над верхньою губою;

  • якщо виникнення колапсу обумовлено крововтратою, слід зупинити кровотечу;

  • забезпечити хворому спокій.

  • при відсутності зовнішніх ознак життя, слід робити штучне дихання і непрямий масаж серця.



Живий організм не гине одночасно із зупинкою дихання і припинення серцевої діяльності, тому навіть після їх зупинки організм продовжує якийсь час жити. Це час визначається здатністю мозку вижити без надходження до нього кисню, воно триває 4-6 хвилин, в середньому - 5 хвилин. Цей період, коли всі згаслі життєво важливі процеси організму ще оборотні, називається клінічною смертю

  • Визначення ознак клінічної смерті: 1. Відсутність пульсу на сонній артерії - основна ознака зупинки кровообігу; 2. Відсутність дихання можна перевірити по видимим рухам грудної клітки при вдиху і видиху або приклавши вухо до грудей, почути шум дихання, відчути (рух повітря при видиху відчувається щокою), а також піднісши до губ дзеркальце, скельце або годинне скло, а також ватку або нитку , утримуючи їх пінцетом.

  • Але саме на визначення цієї ознаки не слід витрачати час, так як методи не досконалі і недостовірні, а головне вимагають на своє визначення багато дорогоцінного часу; 3. Ознаками втрати свідомості є відсутність реакції на події, на звукові і больові подразники; 4. Підводиться верхню повіку потерпілого і визначається розмір зіниці візуально, повіку опускається і тут же піднімається знову. Якщо зіниця залишається широким і не звужується після повторного приподнимания століття, то можна вважати, що реакція на світло відсутня. Якщо з 4-х ознак клінічної смерті визначається один з перших двох, то потрібно негайно приступити до реанімації.



Правила визначення наявності пульсу, самостійного дихання і реакції зіниць на світло (ознаки «життя і смерті»)



Застосуй прийом БАЧУ, ЧУЮ, ВІДЧУВАЮ. Визнач наявність пульсу на сонній артерії. (Пульс є - потерпілий живий.)



Прислухайся до дихання, відчуй тепле повітря, встанови наявність або відсутність рухів грудної клітки. (Рух грудної клітини є - потерпілий живий.) Якщо є сумніви в наявності/відсутності нормального, адекватного самостійного дихання, негайно приступай до проведення компресії грудної клітки та штучного дихання у співвідношенні 30:2.



Визнач стан зіниць (широкі, вузькі) та наявність їх реакції на світло, піднімаючи верхню повіку очей або направити світло в око. (якщо зіниці широкі і на світло не реагують то вірогідно що у потерпілого 2 хвилини тому відбулась зупинка серця та дихання. Зіниці на світлі звужуються - потерпілий живий).



Послідовність проведення штучної вентиляції легенів - «від рота до рота»; – мішком Амбу; – ручними або механічними дихальними апаратами. «Потрійний прийом П. Сафара»: а) закидання голови (не застосовується при підозрі на перелом шийного відділу хребта); б) відкриття рота; в) висовування нижньої щелепи вперед.

  • Запрокінь голову потерпілого- одна рука розміщується на лобі і м'яко відхиляє голову назад, друга рука фіксує область шиї.



Висунь вперед і вверх нижню щелепу - чотири пальці поміщаються позаду кута нижньої щелепи і тиск прикладається вгору і вперед, використовуючи великі пальця цієї руки відкривається рот з незначним зміщенням підборіддя.



Відкрий рота – відкривши рот слід одночасно оглянути порожнину роту, за допомогою марлі (хустки) видали круговим рухом пальців з порожнини рота слиз, кров. Побачивши стороннє тіло (наприклад, уламки зубів або зламаний зубний протез), видали його. Не ушкоджені зубні протези не видаляти, вони забезпечать форму нижньої половини обличчя і герметичність при проведенні штучного дихання.



Затисни ніс потерпілого великим і вказівним пальцями. Використовуючи пристрій для штучної вентиляції легенів типу «рот-пристрій-рот» або серветку, щільно закрий порожнину рота, зроби пробний видих в рот потерпілого не більше 600 мл. протягом 1 сек., потім зроби другий видих. Контролюй, чи підводяться груди потерпілого при вдиху. • Якщо після пробного видиху екскурсія грудної клітки відсутня, необхідно дозапрокинути голову потерпілого.



Якщо рятувальник не володіє навичками штучного дихання, або немає можливості його проведення внаслідок пошкодження обличчя, наявність обструкції дихальних шляхів або ризик заразитися інфекційними хворобами (вірусний гепатит, туберкульоз, ВІЛ-інфекція та інше). В даному випадку необхідно проводити тільки непрямий масаж серця і чекати приїзду бригади швидкої медичної допомоги. (Це не стосується медичних працівників та професійних рятувальників).

  • Частота дыхательных циклов 12-15 в 1 минуту, т.е. одно вдувание за 5 секунд.           При появлении признаков самостоятельного дыхания у пострадавшего ИВЛ сразу не прекращают, продолжая до тех пор. пока число самостоятельных вдохов не будет соответствовать 12-15 в I минуту. При этом но возможности синхронизируют ритм вдохов с восстанавливающимся дыханием у пострадавшего.



Техніка введення повітровода Гведела Підібрати необхідний розмір - відстань від щитка повітровода до мочки вуха; після форсованого відкриття рота повітровод вводять опуклістю вниз, ковзаючи по твердому піднебіння до рівня щитка; після цього, його повертають на 180о так, щоб його викривлення співпало з викривленням спинки язика.



Правила проведення закритого (непрямого) масажу серця



  • Поклади підставу долоні на точку компресії.



  • Компресії проводь строго вертикально по лінії, що сполучає грудину з хребтом. Компресії виконуй плавно, без різких рухів, вагою верхньої половини свого тіла. Глибина продавлювання грудної клітки повинна бути не менше 4-5 см, частота - 100 надавлювань в 1  хвилину.



Проводити закритий масаж серця потрібно тільки на твердій поверхні!

  • Кожні 2 хвилини контролюй ефективність реанімаційних заходів, тобто поява самостійного дихання, пульсу на сонній артерії, звуження зіниць, почервоніння кожних покровів.





Дякую за увагу




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка