Види симбіозу: нейтралізм – існуючі в одному біотопі популяції мікробів не стимулюють і не пригнічують один одного



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.





Види симбіозу:

  • нейтралізм – існуючі в одному біотопі популяції мікробів не стимулюють і не пригнічують один одного;

  • мутуалізм – взаємовигідне співжиття, коли одна популя-ція синтезує речовини, які є основою живлення іншої;

  • коменсалізм – мікроби живляться залишками їжі хазяїна, злущеним епітелієм кишечника тощо, але не завдають йому шкоди;

  • антагонізм – пригнічення однієї популяції іншою;

  • паразитизм – коли популяція мікроорганізмів (паразит) живе за рахунок хазяїна і завдає йому шкоди;

  • сателізм – деякі мікроорганізми виділяють метаболіти, які стимулюють ріст інших мікроорганізмів.



















Зони води за ступнем мікробного забруднення :

  • полісапробна зона

  • мезосапробна зона

  • олігосапробна зона

  • катаробна зона





Санітарно-показовий мікроорганізм для води



Вимоги державного стандарту доброякісної питної води:

  • придатна – 1 мл води містить не більше 100 мікроорганізмів;

  • сумнівна - 1 мл води містить 100 – 450 мікроорганізмів;

  • непридатна - 1 мл води містить більше 500 мікроорганізмів.













Методи дослідження мікрофлори повітря:

  • Звичайна седиментація – чашковий метод Коха з пасивним осадженням мікробів на поверхню щільного поживного середовища за певний час, зазвичай 5-10хв.

  • 2. Примусова седиментація мікроорганізмів повітря з використанням спеціальних приладів (Кротова -мікроби осаджують на поверхню щільних поживних середовищ; Дьяконова - при продуванні повітря мікроби поступають в рідкі поживні середовища).

  • 3. Фільтраційний метод – повітря продувають крізь воду або мембранні фільтри з наступним мірним висівом на поживні середовища.







Нормальна мікрофлора людського організму поділяється на 2 групи:

  • постійна (резидентна) – специфічна для даного біотопу (автохтонна);

  • тимчасова: випадкова (транзиторна) - занесена з інших біотопів хазяїна (алохтонна) або з інших біотопів довкілля (заносна, або факультативна).





Постійна мікрофлора шкіри:

  • Найбільш часті представники:

  • стафілококи (Staphylococcus epidermidis - 85-100 %, Staphylococcus aureus - 5-25 %);

  • пропіонібактерії - 45-100 %;

  • коринебактерії - 55 %.

  • Рідше зустрічаються:

  • мікрококи, сарцини, актиноміцети, плісеневі й недосконалі гриби, мікобактерії.

  • У окремих індивідуумів виявляють: стрептококи, дріжджоподібні гриби Candida, спори аеробних бактерій та анаеробних клостридій



стрептококи (зокрема пневмококи),

  • стрептококи (зокрема пневмококи),

  • дифтероїди,

  • стафілококи,

  • нейсерії,

  • пептококи,

  • мораксели,

  • псевдомонади.





Мікрофлора сечостатевих органів

  • У дистальних відділах уретри:

  • пептококи,

  • бактероїди,

  • коринебактерії,

  • грамнегативні бактерії фекального по-ходження (кишкові палички);









Ступені чистоти вагінального секрету здорової жінки



Ступені чистоти вагінального секрету хворої жінки





Мікрофлора шлунка:



Мікрофлора верхніх відділів кишечника

  • біфідобактерії

  • лактобактерії

  • ентерококи





















Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка