Вікові особливості



Дата конвертації02.06.2016
Розмір444 b.


  • Вікові особливості

  • молодших школярів


У навально-виховній роботі важливо дотримувати принцип особистісного підходу до дитини, а саме:

  • постійно вивчати і добре знати індивідуальні особливості темпераменту, риси характеру, погляди, смаки учнів;

  • уміти діагностувати і знати реальний рівень сформованості якостей (образ мислення, мотивація, спрямованість, ставлення до життя, праці, плани на майбутнє та ін.);

  • постійно організовувати розвивальну діяльність дитини;

  • максимально спиратися на власну активність особистості;

  • створювати належні умови для саморозвитку та самореалізації;

  • поєднувати виховання з самовихованням, допомагати обирати мету, методи і форми самовиховання;

  • організовувати і спрямовувати діяльність для досягнення успіху.



Психологічні вікові особливості молодших школярів (6-11 років)

  • Перебудова пізнавальних процесів – формування довільності, продуктивності, стійкості – розвиток довільної уваги , сприйняття, пам’яті (насамперед механічної), мислення (перехід від наочно-образного до словесно-логічного мислення на рівні конкретних понять);

  • Розвиток саморегуляції поведінки, волі;

  • Засвоєння вмінь читання, письма, арифметичних обчислень, накопичення знань;

  • Розширення сфери спілкування, поява нових авторитетів (учитель), формування взаємин у навчальному колективі;

  • Формування самооцінки на основі оцінювання вчителями й досягнутих результатів у навчанні, часто зниження самооцінки;

  • Формування впевненості в собі, компетентності або у випадку утруднень у навчанні критичності вчителів і батьків;

  • Формування зневіри у власних силах, почуття неповноцінності, втрат інтересу до навчання.

  • Криза молодшого шкільного віку

  • школі дитина вчиться працювати, готуючись до виконання майбутніх завдань. залежно від атмосфери, що панує в школі, і прийнятих методів виховання в дитини розвивається смак до роботи або ж , навпаки, почуття неповноцінності як щодо використання засобів і можливостей, так і щодо власного статусу серед товаришів.



Характерні особливості дітей шестирічного віку

    • У дітей цього віку достатньо розвинене мовлення (вони вживають від 3000 до 7000 слів).
    • Пізнавальна активність (навіщо? чому? як?)
    • Недовільна увага, хоча вони можуть регулювати свою поведінку, зосереджувати увагу на тому, що їх приваблює.
    • Час інтенсивного розвитку пам’яті – діти краще запам’ятовують те, що їх цікавить.
    • Шестирічки – і реалісти, і фантазери.
    • Першокласники знають багато норм та правил поведінки і виконують їх. Проте оцінити свої дії та вчинки можуть не завжди. Для них важлива оцінка їх поведінки однолітками, дорослими.
    • Діти дуже довірливі, мають почуття сорому, гордості. Їх внутрішня позиція у ставленні до себе: „Я – хороший”.
    • Для шестирічної дитини властиві прагнення до визнання, усвідомлення себе хлопчиком (дівчинкою). Усвідомлення себе в часі, знання своїх прав і обов’язків.
    • Один з основних мотивів поведінки першокласника – бажання заслужити схвалення дорослих і симпатію товаришів.
    • Почуття переважають над розумом. Їх життя - це постійні хвилювання з будь-якого приводу.
    • Бракує сили волі. Мотиви „хочу” і „потрібно” суперечать одне одному. І не завжди перемагає „потрібно”. Заради збереження гарних стосунків із дорослими, дитина інколи обманює.
    • Працездатність невелика, тому необхідно створити особливий режим праці й відпочинку, використовувати індивідуальний підхід, постійний медичний нагляд. Особливо негативно впливають на працездатність шести річок шум і галас.


    • Діти охоче виконують вимоги вчителя. Тому педагогічний вплив має бути спрямований на виховання моральних якостей дитини.
    • Адаптація до нових умов – важкий період для малюків. Вони напружені психологічно і фізично. Наприкінці першого місяця навчання виникають утома, зниження працездатності. Тому необхідні емоційна зацікавленість справою, дотримання режиму дня (чергування праці й відпочинку).
    • Шестирічок із нормальним розвитком характеризує висока розумова активність. Проте майже у кожному класі є діти із затримкою розумового розвитку. З ними потрібно багато працювати, не ототожнювати їх з категорією розумово відсталих дітей.
    • Шестирічки люблять грати і пустувати. Це їх природний стан.
    • Є категорія дітей із нейротизмом, неврозом, неврозом страху, неврозом нав’язливих станів, неврозом нетримання сечі (енурез), заїкання. Лише особлива турбота вчителя і вихователя, доброзичливий стиль спілкування з цими дітьми в колективі сприятиме попередженню та подоланню їх негативних психічних станів.
    • У шестирічок виникає прихильність одне до одного, індивідуальні переваги.
    • Першокласники живуть завтрашнім днем..
    • У цьому віці є вже лідери: справжні й формальні. Вихователеві дуже важливо спрямувати дітей до справжнього лідера.
    • Велике значення для розвитку шестирічок має навчання, але особливе місце в їх житті займає гра. Гра розвиває здібності дітей, допомагає аналізувати свої дії, учинки, мотиви, а також співвідносити їх з діями, учинками та мотивами інших людей.
    • Важливо правильно обрати стиль спілкування. Найбільш ефективним є демократичний стиль, що дає змогу кожному учневі обійняти активну позицію, створює атмосферу співпраці між дітьми, між учителем і учнем, дає можливість швидко позбутися втоми, напруження дітей за допомогою похвали, залучення до гри та ін.
    • Від маленьких дітей часто чуємо такі слова: „я також людина!” Дитина чекає на повагу до себе як до особистості, повагу до своєї праці, можливо, і не завжди добре виконаної.


Характеристика видів готовності до навчання в школі

  • Фізична готовність передбачає:

  • Зріст, вагу, пропорції та інші показники, що відповідають середнім нормам фізичного розвитку дітей шестирічного віку;

  • Розвиток дрібних рухів кистей рук і пальців;

  • Стан органів зору і слуху;

  • Правильну поставу.

  • Мотиваційна готовність характеризується:

  • Наявністю відповідних мотивів навчання;

  • Прагненням до набуття знань;

  • Одержанням статусу сучасного школяра: появою нових прав і обов’язків.

  • Готовність у сфері розвитку кругозору пов’язана з елементарними знаннями:

  • Уявлення про країну, світ;

  • Уявлення про час, одиниці його вимірювання;

  • Знання про рослини, тварин, погодні явища;

  • Уявлення про простір, форму, величину предмета.

  • Готовність у сфері пізнавальних процесів передбачає певний рівень розвитку пам’яті, уваги, мислення:

  • Уміння концентрувати свою увагу;

  • Уміння запам’ятовувати те, що потрібно для розуміння нового матеріалу;

  • Уміння порівнювати;

  • Уміння виділяти істотне, узагальнювати;

  • Уміння творчо виконувати завдання;



  • Комунікабельна готовність передбачає вміння дитини:

  • Установлювати контакт з дітьми;

  • Працювати в групі;

  • Готовність у сфері культурних норм пов’язана з уміннями й навичками:

  • Самообслуговування;

  • Правильної поведінки з урахуванням етичних норм поводження в суспільстві.

  • Особистісна готовність передбачає:

  • Формування самооцінки;

  • Уявлення себе в часі (у минулому, сьогоденні, майбутньому);

  • Оцінювання своїх прав і обов’язків;

  • Відповідальність за свої дії й учинки.

  • Емоційно-вольова готовність характеризується:

  • Формування вольових якостей (самостійності, дисциплінованості, ініціативності);

  • Умінням стримувати свої емоції.



М е т а класовода у роботі з шестирічними першокласниками:

  • сприяти становленню і розвитку особистості вихованця;

  • формувати здатність сприймати, аналізувати й оцінювати реальне в житті, природі, взаєминах;

  • задовольняти потреби в руховій активності;

  • розвивати ініціативу, самостійність;

  • дотримувати у спілкуванні з дітьми принципу: „Не поряд і не над, а разом”;

  • дотримувати основну лінію поведінки – не нав’язувати вихованцеві відомих стандартів, а сприяти тому, щоб він свідомо „доріс” до розумних суспільних норм;

  • вбачати у дитині повноцінного партнера, насамперед людину, а вже тоді учня;

  • допомагати дитині „знайти себе”.



Завдання:

  • розвивати особистість дитини, формувати її інтелектуальний, комунікативний, естетичний і фізичний потенціал;

  • формувати самоповагу в учнів через знання ними своїх прав:

  • на тишу,

  • на повагу і ввічливе ставлення до себе,

  • на самостійність у виконанні завдань учителя,

  • на відпочинок на уроці й на перерві,

  • на гру, фантазію, пустощі,

  • на любов дорослих,

  • на піклування дорослих,

  • на захищеність від негативних впливів,

  • отримати відповіді дорослих на всі свої запитання,

  • звернутися за допомогою до дорослих,

  • отримати похвалу за добрі справи,

  • не бути заляканим дорослим,

  • не бути покараним фізично;



  • виховувати в учнів культуру життєдіяльності через знання, усвідомлення і чітке виховання правил:

  • не сидіти без справи (гратися, мріяти, фантазувати та ін.),

  • ніколи не відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні,

  • не залишати справу незавершеною,

  • беручись до роботи, потрібно спочатку продумати порядок роботи,

  • не обманювати,

  • не бути користолюбним і скупим,

  • не бути заздрісним,

  • не впадати у відчай через тимчасові невдачі;

  • забезпечувати систематичну творчу співпрацю з батьками для проведення виховних справ у класі.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка