Віл-інфекція. Снід класифікації



Дата конвертації26.12.2016
Розмір445 b.


ВІЛ-інфекція. СНІД

  • Класифікації.

  • Діагностика.

  • Лікування.

  • Профілактика


ВІРУС ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ (ВІЛ)

  • ВІЛ - збудник “синдрому набутого імунодефіциту” (СНІДу). Вірніше, СНІД розвивається в термінальній стадії ВІЛ-інфекції.

  • Зараження ВІЛ набуло характеру пандемії. Зараз кожного року контамінується більше 1 мільйону людей. За минулий рік у світі від СНІДу вмерло 5 млн чоловік. У цілому у світі нараховується 42 млн ВІЛ-інфікованих людей, більша частина з них – жінки, що пояснюється їх більшою біологічною та соціальною вразливістю.

  • Катастрофічна ситуація складається в ряді держав Африки, де заражена вже третина населення. Є загроза епідемій СНІДу в Східній Європі, Індії і Китаї.



Невпинний ріст захворюваності на СНІД серед громадян України

  • Невпинний ріст захворюваності на СНІД серед громадян України



Оперативна інформація про офіційно зареєстрованих ВІЛ-інфікованих громадян України

  • ЗАХВОРЮВАННЯ НА ВІЛ/СНІД станом на 01.03.2008



EПІДEМІОЛОГІЯ ВІЛ-інфекції

  • Джерелом інфекції є хворий на СНІД і особливо ВІЛ-інфікований.

  • Шляхи передачі інфекції – статевий (гетеросексуальний у 70 % випадків зараження, гомосексуальний – 5-10 % випадків), парентеральний (при гемо-трансфузіях – 3-5 % випадків зараження, ін’єкційні наркомани – до 10 % випадків) та вертикальний (від матері плоду у 40-50 % в африканських країнах і 25-35 % в економічно розвинутих країнах).



Вірус імунодефіциту людини

  • Ретровірус, що має зворотню транскриптазу (ревертазу), котра здійснює потік інформації від РНК вірусу до ДНК клітини. У відповідності з структурою головних антигенів ВІЛ виділяють два типи (ВІЛ-1 та ВІЛ-2) і більше 10 сероварів ВІЛ.



МОРФОЛОГІЯ

  • ВІЛ сферичної форми і має діаметр біля100 нм. Він має зовнішню оболонку і внутрішню серце-вину, що містить нуклеоїд. Суперкапсид вірусу має форму багатогранника і утворенний по-двійним ліпідним шаром, який пронизують глі-копротеїнові шипи. Кожен такий шип складає-ться з взаємопов’язаних білків: gp120 - піз-

  • нає клітинний

  • рецептор на

  • СD4, і gp41 –

  • забезпечує

  • проникнення

  • вірусу в клітину.



Механізм взаємодії ВІЛ з клітиною



1.Зв’язування. Проникнувши в організм, вірус у першу чергу атакує клітини, що містять рецептор CD4. Цей ре-цептор у великій кількості мають Т-хелпери, у меншій – макрофаги і моноцити. Вірус розпізнає CD4-рецептор за допомогою свого білка gp120.

  • 2. Злиття. Мембрана вірусу і клі-тини злива-ються і нук-леокапсид, звільнив-шись від суперкап-сиду, про-никає в ци-топлазму.



3. “Роздягання”. Капсид руйнується, вивільняю-ться РНКовий геном вірусу та ензими: зворотна транскриптаза, інтеграза та протеаза.

  • 4. Зворотна транскипція. Зворотна транскрипта-за копіює вірусну РНК і синтезує вірусну ДНК.



5. Інтеграція в геном. Вірусна інтеграза вставляє вірусну ДНК у клітинну ДНК. У геномі клітини ВІЛ знаходиться у формі провірусу. При цьому клітина продовжує свою життєздатність, розмножується, виконує свої функції, хоча останні знижені.



6. Реплікація геному. Клітина використовує вірусну ДНК як матрицю для відтворення РНКового геному ВІЛ. 7. Синтез білків. Клітина використовує вірусну ДНК як матрицю для синтезу вірусних білків-попередників.

  • 8. Розщеплен-ня білків. Протеаза “ріже” довгий білковий ланцюг на окремі білки



9. Збирання і розповсюдження вірусу. Суперкапсидні білки транспортуються до клітинної мембрани. Білок gp41 розміщується зі внутрішньої сторони мембрани, а gp120 – зовнішньої. Білок gp17 поступає в ядро і забезпечує

  • транспорт нуклеїнових кислот до клітинної мем-брани, де відбувається збірка віруса. Проходячи через клітинну мембрану серцевинна вірусу покри-вається її подвійним лі-підним шаром, що вже містить білки gp41 і gp120

  • Нові вірусні частинки від-бруньковуються від зара-женої клітини й інфікують наступні клітини.



ВІЛ передається від однієї людини до іншої такими способами:

  • При використанні нестерильних голок чи шприців (тих, котрі вже були у вживанні і заражені ВІЛ) для ін'єкцій; соматологічних інструментів;

  • При переливанні інфікованої крові неінфікованій людині; трансплантації органів і тканин;

  • При занятті незахищеним сексом;

  • Від інфікованої матері до новонародженої дитини під час виношування плоду, при пологах чи годуючи дитину грудьми (слід зазначити, що зараз існують ефективні препарати, що дозволяють запобігти передачі ВІЛ від матері до дитини. Ці препарати доступні в Україні).



ВІЛ не передається:

  • · при рукостисканні чи обіймах; · через піт чи сльози; · при кашлі і чиханні; · при використанні загального посуду чи постільної білизни; · при використанні загальні ванни і унітаза; · при спільних заняттях спортом; · при перебуванні в одному приміщенні; · у суспільному транспорті; · через тварин чи при укусах комах; · при поцілунку через слину, тому що концентрації вірусу в слині недостатньо для інфікування.

  • За всю історію вивчення ВІЛ/СНІДу не було зафіксовано жодного випадку зараження цим способом.



Клінічна класифікація стадій ВІЛ-інфекції у дітей (ВООЗ, 2005 р.):

  • I клінічна стадія

  • Безсимптомна (від кількох місяців до 5-6 років).

  • Персистуюча генералізована лімфаденопатія.



Клінічна стадія 2.

  • Гепатоспленомегалія

  • Папульозні ураженняшкіри, які супроводжуються свербінням

  • Себорейний дерматит

  • Поширений папіломатоз

  • Поширений контагіозний молюск

  • Грибкові інфекції нігтів

  • Рецидивуючий виразковий стоматит

  • Лінійна еритема ясен

  • Ангулярний хейліт

  • Збільшення навколо вушних слинних залоз

  • Оперізуючий лишай

  • Рецидивуючі або хронічні інфекції верхнього респіраторного тракту (середній отит, оторея, синусит)



Клінічна стадія 3.

  • Стани, попередній діагноз яких можна встановити на підставі клінічних проявів та звичайних досліджень:

  • Помірна непояснена гіпотрофія, яка не адекватно відповідає на стандартну терапію.

  • Тривала (більше 14 днів) діарея не встановленого походження

  • Тривала гарячка (протягом більше одного місяця), інтермітуюча або постійна

  • Кандидоз ротової порожнини та глотки (окрім новонароджених)

  • Волосатоклітинна лейкоплакія ротової порожнини

  • Гострий некротичний виразковий гінгівіт/періодонтит

  • Легеневий туберкульоз

  • Важка рецидивуюча, вірогідно, бактеріального походження пневмонія



Клінічна стадія 3.

  • Стани, встановлення яких, потребує підтверджуючих досліджень.

  • Хронічні захворювання легень асоційовані з ВІЛ-інфекцією, в тому числі бронхоектази

  • Лімфоїдний інтерстиціальний пневмоніт

  • Гематологічні прояви:

  • Анемія (<80g/l) та/або

  • Нейтропенія (<1000/мм3) та/або

  • Тромбоцитопенія (<50000/мм3), тривалістю більше одного місяця



Клінічна стадія 4

  • Стани, попередній діагноз яких можна встановити на підставі клінічних проявів та звичайних досліджень.

  • Важке виснаження або важка гіпотрофія, яка не відповідає на стандартні методи лікування.

  • Пневмоцистна пневмонія.

  • Важкі рецидивуючі, вірогідно, бактеріальні інфекції:

  • емпієма

  • міозіт(абсцес, флегмона)

  • інфекції кісток та суглобів

  • менінгіт

  • виключено – пневмонії.

  • Хронічна HSV інфекція:

  • оролабіальна

  • з ураженням шкіри протягом більше одного місяця

  • Позалегеневий туберкульоз.

  • Саркома Капоші.

  • Кандидоз стравоходу.

  • Токсоплазмоз ЦНС (окрім новонароджених).

  • ВІЛ-енцефалопатія.



Клінічна стадія 4

  • Стани, встановлення яких, потребує підтверджуючих дослідженнь.

  • CMV інфекція :

  • CMV ретиніт або

  • CMV інфекції внутрішніх органів, окрім ураження печінки, селезінки або лімфатичних вузлів ( в дітей, старших одного місяця)

  • Позалегеневий криптококкоз, в тому числі менінгіт.

  • Дисеміновані мікози :

  • поза легеневий гістоплазмоз

  • кокцидіоїдомікоз

  • пеніцилліноз.

  • Криптоспоридіоз.

  • Ізоспороз.

  • Дисеміновані інфекції спричинені атиповими мікобактеріями.

  • Кандидоз трахеї, бронхів, або легень.

  • Вісцеральні ураження, спричинені вірусом простого герпесу.

  • Лімфома головного мозку або неходжкінська В-клітинна лімфома

  • Прогресуюча багатовогнищева лейкоенцефалопатія

  • ВІЛ-асоційовані кардіоміопатія або нефропатія



Коментарі та характеристика стадій хвороби.

  • Визначення ступеню імуносупресії, згідно клінічній класифікації ВІЛ/СНІДу ВООЗ 2005, є додатковим критерієм прогресування хвороби.

  • Клінічна класифікація ВІЛ/СНІДу ВООЗ для дітей відповідає тим завданням для вирішення яких вона була створена, а саме:

  • визначає стадії захворювання в умовах відсутності можливостей для поглибленого обстеження і роботи в умовах великої кількості пацієнтів.

  • Для забезпечення моніторингу за прогресуванням хвороби у ВІЛ-інфікованих дітей проведення імунологічного обстеження є обов’язковим.

  • Друга клінічна стадія характеризується наявністю у хворого легких клінічних проявів, які можуть лікуватися амбулаторно.

  • Серед дослідників існує думка, що на національному рівні можливо об’єднання хворих першою та другою клінічною стадією хвороби в одну групу.

  • Третя клінічна стадія відповідає середньоважким і важким клінічним проявам, які вимагають обов’язкової госпіталізації хворого, підчас чого проводяться спеціалізовані дослідження відповідно до локалізації уражень.

  • Четверта стадія хвороби є власне СНІДом – важкі ураження внутрішніх органів потребують негайного інтенсивного лікування.



Критерії діагнозу:

  • Епідеміологічні дані.

  • Клінічні дані:

    • Затяжна гарячка;
    • Пронос;
    • Генералізована лімфаденопатія;
    • Схуднення (на 10 % і >);
    • Опортуністичні інфекції;
    • Саркома Капоші.
  • Лабораторні дані:

    • ІФА;
    • Імуноблотинг.


ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА СНІДу і встановлення ВІЛ інфікованості

  • Матеріалом для діагностики служать кров, сперма та інші тканини і секрети носія ВІЛ або хворого на СНІД.

  • Розроблені вірусоскопічні, вірусологічні та серологічні методи діагностики ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. У зв’язку з обмеженою кількістю ВІЛ у патологічному матеріалі вірусоскопічний і вірусологічний методи не використовуються в практичній медицині.



ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА

  • ВІЛ/СНІД практично не піддається лікуванню, і поки що немає вакцини. Тому центральне місце в боротьбі з цим захворюванням повинне приділятися профілактиці.

  • Неспецифічна профілактика - направлена на попередження інфікованості, тобто розриву епідемічного ланцюга, а також систематична імунореабілітаційна терапія.



Високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ)

  • нуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази ВІЛ (НІЗТ): диданозин, зидовудин, ламівудин, ставудин

  • ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази ВІЛ (ННІЗТ): невірапін, іфавіренц

  • інгібітори протеази (ІП): індинавір, лопінавір, нелфінавір, рітонавір, саквінавір



Клінічні показання для дослідження крові хворого на СНІД

  • Основні синдроми і патологічні стани нез’ясованої етіології

  • лихоманка

  • збільшення лімфовузлів 2-х і більше груп

  • діарея

  • втрата маси тіла на 10 % і більше

  • ворсинчаста лейкоплакія язика

  • гноячкові хвороби шкіри

  • повторні і затяжні пневмонії, гнійно-бактерійні процеси





Основні хвороби з встановленою етіологією

  • Основні хвороби з встановленою етіологією

  • пневмоцистна пневмонія;

  • гострий токсоплазмоз;

  • криптоспоридіоз, ізоспороз із проносом;

  • кандидоз, кокцидомікоз, криптококоз;

  • стронгілоїдоз (генералізована форма);

  • туберкульоз, викликаний мікобактеріями пташиного типу;

  • множинні та рецидивуючі бактерійні інфекції у дітей;

  • сальмонельозна рецидивуюча септицемія;

  • генералізований герпес, рецидивуючий оперізувальний герпес;

  • цитомегаловірусна інфекція з ураженням окрім печінки інших органів;

  • інфекційний мононуклеоз;

  • вірусні гепатити В, D і С, НВ-антигеноносійство;

  • саркома Капоші;

  • лімфома мозку;

  • цервікальний рак;






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка