Вивчивши цю тему, Ви зможете: Вивчивши цю тему, Ви зможете



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.


Вивчивши цю тему, Ви зможете:

  • Вивчивши цю тему, Ви зможете:

  • поглибити знання, одержані в попередніх розділах, щодо механізму функціонування попиту і пропозиції грошей на підставі ознайомлення з процесом розвитку монетаристської теорії;

  • зрозуміти вклад в теорію грошей провідних економістів Заходу ХХ ст.;

  • ознайомитися із вкладом відомого українського економіста ХХ ст. М. І. Туган-Барановського в монетаристську теорію;

  • зрозуміти об’єктивний характер сучасного зближення кейнсіанських та неокласичних позицій у кількісній теорії грошей.


1. Класична кількісна теорія грошей

  • 1. Класична кількісна теорія грошей

  • 2 Неокласичний варіант кількісної теорії грошей

  • 3 Внесок ДЖ. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей

  • 4 Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії

  • 5Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей

  • 6 Грошово-кредитна політика України в перехідний період у світлі монетаристської теорії



Рекомендована література для вивчення теми

  • Савлук М.І. Гроші та кредит ст.329-356

  • http://readbookz.com/books/108.html

  • http://enbv.narod.ru/text/Econom/savluk/index.html

  • Б.С. Івасів Гроші та кредит, ст. 280-282



АБСТРАКТНА ТЕОРІЯ

  • АБСТРАКТНА ТЕОРІЯ



номіналістична теорія

  • номіналістична теорія

  • металістична теорія,

  • державна теорія,

  • функціональна теорія,

  • марксистська теорія

  • та ін.





  • Класична кількісна теорія грошей сформувалася в ХVI—ХVII ст. і послужила методологічною основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями.



Назву кількісної ця теорія дістала тому, що її основоположники пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обороті.

  • Назву кількісної ця теорія дістала тому, що її основоположники пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обороті.

  • Визначальною ознакою кількісної теорії є положення про те, що рівень товарних цін і вартість грошей визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обороті, тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки.











Найвідомішим прибічником і захисником класичної кількісної теорії уже в ХХ ст. був американський економіст І. Фішер. Він повністю сприйняв класичні постулати цієї теорії і спробував математично довести їх справедливість. У своїй роботі «Купівельна сила грошей» він запропонував формулу

  • Найвідомішим прибічником і захисником класичної кількісної теорії уже в ХХ ст. був американський економіст І. Фішер. Він повністю сприйняв класичні постулати цієї теорії і спробував математично довести їх справедливість. У своїй роботі «Купівельна сила грошей» він запропонував формулу

  • «рівняння обміну»:

  • М  V = P  Q,

  • де М — кількість грошей в обороті;

  • V — швидкість обігу грошей за певний період;

  • P — середній рівень цін;

  • Q — фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані за цей період.





По-перше

  • По-перше



ОТЖЕ

  • ОТЖЕ

  • Очевидним стала невідповідність старого устрою

  • грошового господарства, що базувався на золотій

  • основі, новим потребам суспільного життя та

  • вузькість старих уявлень про сутність та принципи

  • функціонування грошового механізму, насамперед

  • класичних постулатів кількісної теорії, та

  • необхідність їх перегляду.





її прибічники, у тому числі І. Фішер, ставлять ціни (і вартість грошей) у залежність тільки від одного фактора — кількості грошей, а решту факторів, навіть тих, що визначені в «рівнянні обміну», ігнорують, — хоч вони такі ж об’єктивні і правомірні, як і кількість грошей;

  • її прибічники, у тому числі І. Фішер, ставлять ціни (і вартість грошей) у залежність тільки від одного фактора — кількості грошей, а решту факторів, навіть тих, що визначені в «рівнянні обміну», ігнорують, — хоч вони такі ж об’єктивні і правомірні, як і кількість грошей;



По-перше, він доводить, всупереч І. Фішеру, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в «рівнянні обміну»: кількість товарів, що надійшли на ринок, кількість самих грошей, швидкість їх обороту, кількість знарядь кредиту і швидкість їх обороту.

  • По-перше, він доводить, всупереч І. Фішеру, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в «рівнянні обміну»: кількість товарів, що надійшли на ринок, кількість самих грошей, швидкість їх обороту, кількість знарядь кредиту і швидкість їх обороту.

  • По-друге, Туган-Барановський довів, що вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це визнають прибічники класичної кількісної теорії.

  • По-третє, Туган-Барановський довів, що вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей

  • По-четверте, Туган-Барановський розкрив механізм взаємозалежності між загальною кількістю грошей у країні, кількістю грошей, що перебувають поза обігом у заощадженнях, і швидкістю обігу грошей, довів, що чинник швидкості може впливати на ціни у напрямі, зворотному відносно дії фактора кількості, нейтралізуючи його дію.



Кембриджські економісти основну увагу зосередили на мотивах нагромадження грошей в окремих економічних суб’єктів. Вони намагалися дати відповідь на такі питання: чому люди зберігають гроші, від яких чинників залежить розмір попиту їх на гроші, від яких чинників залежить попит господарюючих суб’єктів на касові залишки та ін.

  • Кембриджські економісти основну увагу зосередили на мотивах нагромадження грошей в окремих економічних суб’єктів. Вони намагалися дати відповідь на такі питання: чому люди зберігають гроші, від яких чинників залежить розмір попиту їх на гроші, від яких чинників залежить попит господарюючих суб’єктів на касові залишки та ін.



Він відомий також як «коефіцієнт Маршалла», що характеризує рівень монетизації ВВП.

  • Він відомий також як «коефіцієнт Маршалла», що характеризує рівень монетизації ВВП.



  • де Md — попит на гроші (касові залишки);

  • k — коефіцієнт, що виражає частину річного доходу, яку суб’єкти зберігають у ліквідній формі (коефіцієнт Маршалла);

  • P — середній рівень цін;

  • Y — обсяг виробництва у натуральному виразі.







 У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань теорії грошей — їх сутності та вартості. У цих питаннях він повністю залишився на традиційній для кількісників позиції номіналістичної теорії, називаючи гроші витвором держави, а вартість їх визначав як результат кількісного співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті, тобто з позицій кількісної теорії

  •  У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань теорії грошей — їх сутності та вартості. У цих питаннях він повністю залишився на традиційній для кількісників позиції номіналістичної теорії, називаючи гроші витвором держави, а вартість їх визначав як результат кількісного співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті, тобто з позицій кількісної теорії





Кейнсіанська теорія грошей: гроші не нейтральні, вони мають важливе значення в економічному процесі, бо гроші – важливий інструмент антициклічної політики та макроекономічного регулювання.

  • Кейнсіанська теорія грошей: гроші не нейтральні, вони мають важливе значення в економічному процесі, бо гроші – важливий інструмент антициклічної політики та макроекономічного регулювання.

  • Коли період «великої депресії» минув (значною мірою завдяки кейнсіанській політиці «дешевих грошей»), погляди економістів і політиків усе частіше стали звертатися до її інфляційної складової.



Сучасний монетаризм не є принципово новою теорією. Він, по суті, є відродженою й осучасненою неокласичною кількісною теорією

  • Сучасний монетаризм не є принципово новою теорією. Він, по суті, є відродженою й осучасненою неокласичною кількісною теорією



Сучасний монетаризм сформувався в 60—70-ті роки, коли особливо загострилася проблема інфляції, а проблеми безробіття та спаду виробництва відійшли на другий план. Вирішити цю проблему за кейнсіанськими рецептами було неможливо, потрібні були нові підходи.

  • Сучасний монетаризм сформувався в 60—70-ті роки, коли особливо загострилася проблема інфляції, а проблеми безробіття та спаду виробництва відійшли на другий план. Вирішити цю проблему за кейнсіанськими рецептами було неможливо, потрібні були нові підходи.



Вважається, що формування сучасного монетаризму було започатковано виходом у світ наукових праць представників «чиказької школи» на чолі з М. Фрідманом: «Дослідження в галузі кількісної теорії» (за редакцією М. Фрідмана, 1956) та «Історія грошей Сполучених Штатів. 1868—1960» (автори Мілтон Фрідман та Анна Шварц, 1963).

  • Вважається, що формування сучасного монетаризму було започатковано виходом у світ наукових праць представників «чиказької школи» на чолі з М. Фрідманом: «Дослідження в галузі кількісної теорії» (за редакцією М. Фрідмана, 1956) та «Історія грошей Сполучених Штатів. 1868—1960» (автори Мілтон Фрідман та Анна Шварц, 1963).



1 Усупереч базовому положенню кейнсіанської теорії, що ринкова економіка внутрішньо не збалансована і її механізм не здатний до саморегулювання, монетаристи дотримуються прямо протилежного погляду — вільна ринкова економіка, що базується на приватній власності, є потенційно гармонійною, здатною до повного саморегулювання, якщо певні зовнішні сили цьому не стануть на заваді.

  • 1 Усупереч базовому положенню кейнсіанської теорії, що ринкова економіка внутрішньо не збалансована і її механізм не здатний до саморегулювання, монетаристи дотримуються прямо протилежного погляду — вільна ринкова економіка, що базується на приватній власності, є потенційно гармонійною, здатною до повного саморегулювання, якщо певні зовнішні сили цьому не стануть на заваді.



3 Оскільки головна загроза дестабілізації для реальної економіки виходить з грошової сфери, то остання має бути центральним об’єктом державного регулювання, з тим щоб створити найсприятливіші умови для повної реалізації можливостей ринково­го механізму саморегулювання

  • 3 Оскільки головна загроза дестабілізації для реальної економіки виходить з грошової сфери, то остання має бути центральним об’єктом державного регулювання, з тим щоб створити найсприятливіші умови для повної реалізації можливостей ринково­го механізму саморегулювання



5 Як послідовні прихильники кількісної теорії, монетаристи спираються у своїх дослідженнях на формулу «рівняння обміну» І. Фішера: M  V = P  Q. Різниця лише в тому, що І. Фішер робить наголос на вплив грошового фактора (кількості грошей) на ціни, а монетаристи — на вплив цього чинника на обсяг номінального валового продукту

  • 5 Як послідовні прихильники кількісної теорії, монетаристи спираються у своїх дослідженнях на формулу «рівняння обміну» І. Фішера: M  V = P  Q. Різниця лише в тому, що І. Фішер робить наголос на вплив грошового фактора (кількості грошей) на ціни, а монетаристи — на вплив цього чинника на обсяг номінального валового продукту



М. Фрідман запропонував «грошове правило» довгострокової грошової політики, за яким держава повинна не намагатися «накачувати» ефективний попит через довільне нарощування маси грошей, а підтримувати помірне, постійне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВВП та очікуваної інфляції.

  • М. Фрідман запропонував «грошове правило» довгострокової грошової політики, за яким держава повинна не намагатися «накачувати» ефективний попит через довільне нарощування маси грошей, а підтримувати помірне, постійне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВВП та очікуваної інфляції.



Сучасний монетаризм представляє сучасну трактовку кількісної теорії грошей, та виходить з двоярусної структури економіки:

  • Сучасний монетаризм представляє сучасну трактовку кількісної теорії грошей, та виходить з двоярусної структури економіки:

  • ендогенна (внутрішня (1)) структура = безгрошове господарство, яке в змозі самостійно збалансовувати попит та пропозицію товарів.

  • екзогенна (зовнішня (2)) структура економіки = грошова оболонка





Для Кейнса і його школи боротьба з інфляцією не була актуальною, найбільше їх цікавила проблема безробіття, і вони навіть радили використовувати інфляцію для вирішення цієї проблеми. Для Фрідмана і його школи так само не дуже актуальною була проблема боротьби з безробіттям. Їх особливо турбувала інфляція, і вони для її подолання радили жорстко обмежити пропозицію грошей темпами зростання ВВП, заспокоюючи суспільство, що ринковий механізм сам відрегулює економічну рівновагу, тобто пропонували пустити вирішення проблеми зайнятості на самоплив.

  • Для Кейнса і його школи боротьба з інфляцією не була актуальною, найбільше їх цікавила проблема безробіття, і вони навіть радили використовувати інфляцію для вирішення цієї проблеми. Для Фрідмана і його школи так само не дуже актуальною була проблема боротьби з безробіттям. Їх особливо турбувала інфляція, і вони для її подолання радили жорстко обмежити пропозицію грошей темпами зростання ВВП, заспокоюючи суспільство, що ринковий механізм сам відрегулює економічну рівновагу, тобто пропонували пустити вирішення проблеми зайнятості на самоплив.



Інфляція та безробіття постійно «жевріють» у ринковій економіці, загрожуючи підірвати її механізм то в одному, то в іншому напрямі, а то й в обох зразу. Щоб запобігти таким загрозам, ринкову економіку в нових умовах потрібно «лікувати комплексно» — від можливості сплеску як інфляції, так і безробіття та стагнації. Ні кейнсіанські, ні монетаристські рецепти в їх чистому вигляді для цього не годилися, що й визначило процес взаємопроникнення цих ідей, формування кейнсіансько-монетаристського синтезу як нового етапу в розвитку монетаристської теорії.

  • Інфляція та безробіття постійно «жевріють» у ринковій економіці, загрожуючи підірвати її механізм то в одному, то в іншому напрямі, а то й в обох зразу. Щоб запобігти таким загрозам, ринкову економіку в нових умовах потрібно «лікувати комплексно» — від можливості сплеску як інфляції, так і безробіття та стагнації. Ні кейнсіанські, ні монетаристські рецепти в їх чистому вигляді для цього не годилися, що й визначило процес взаємопроникнення цих ідей, формування кейнсіансько-монетаристського синтезу як нового етапу в розвитку монетаристської теорії.



Представники обох напрямів монетаристської теорії погоджуються з тим, що зупинити інфляційну спіраль важко, що легше її попередити, ніж потім перебороти. Тому вони єдині в тому, що кожна країна мусить виробити таку стратегію монетарної політики, яка не дала б змоги інфляції вийти з-під контролю

  • Представники обох напрямів монетаристської теорії погоджуються з тим, що зупинити інфляційну спіраль важко, що легше її попередити, ніж потім перебороти. Тому вони єдині в тому, що кожна країна мусить виробити таку стратегію монетарної політики, яка не дала б змоги інфляції вийти з-під контролю



Сучасна монетарна практика базується, власне, на рекомендаціях як кейнсіанців, так і монетаристів.

  • Сучасна монетарна практика базується, власне, на рекомендаціях як кейнсіанців, так і монетаристів.



зробимо спробу оцінити характер грошово-кредитної політики України на окремих етапах розвитку під кутом зору відповідності основним положенням кейнсіанської та монетаристської концепцій

  • зробимо спробу оцінити характер грошово-кредитної політики України на окремих етапах розвитку під кутом зору відповідності основним положенням кейнсіанської та монетаристської концепцій



На першому етапі (1991—1994 рр.) підходи до вирішення завдань економічної політики в Україні мали переважно кейнсіанський уклін.

  • На першому етапі (1991—1994 рр.) підходи до вирішення завдань економічної політики в Україні мали переважно кейнсіанський уклін.

  • На цьому етапі вирішальну роль у прийнятті владними структурами економічних рішень відігравали поточні, переважно короткострокові, цілі, що визначалися в основному політичними чи соціальними міркуваннями.

  • У цей період явно перебільшувалася роль та можливості держави в регулюванні економіки



ринки розбалансовані,

  • ринки розбалансовані,

  • державні фінанси підірвані,

  • бюджет непомірно дефіцитний,



в загальноекономічній політиці був проголошений курс

  • в загальноекономічній політиці був проголошений курс

  • на макроекономічну стабілізацію,

  • на прискорення ринкових реформ

  • формування ринкового механізму функціонування економіки



у грошово-кредитній політиці було взято курс:

  • у грошово-кредитній політиці було взято курс:

  • на подолання

  • гіперінфляції,

  • лібералізацію кредитного та валютного ринків,

  • формування ринку цінних паперів,

  • відмежування емісійного механізму НБУ від бюджетного механізму

  • скорочення фінансування бюджетного дефіциту за рахунок сеньйоражу.



керівництво реальної економіки та фіскально-бюджетної сфери здійснювалося більше в руслі кейнсіанських підходів

  • керівництво реальної економіки та фіскально-бюджетної сфери здійснювалося більше в руслі кейнсіанських підходів

  • керівництво монетарної сфери — у руслі монетаристських підходів



поступове (протягом 1994—1995 рр.) зниження інфляції з гіпервисокого (10 260% в 1993 р.) до помірного (139% в 1996 р.) рівня;

  • поступове (протягом 1994—1995 рр.) зниження інфляції з гіпервисокого (10 260% в 1993 р.) до помірного (139% в 1996 р.) рівня;

  • помітна стабілізація валютного курсу гривні;

  • формування авторитету НБУ як органу монетарного управління серед українських та міжнародних банків та інших фінансових структур;

  • утвердження самостійного статусу НБУ серед органів державного управління економікою.



Кейнсіанський підхід проявлявся також у ставленні до інфляції. Інфляційна загроза явно недооцінювалася. Емісія грошей широко використовувалася для фінансування всіх поточних потреб, які не були передбачені державним бюджетом, та для покриття бюджетного дефіциту.

  • Кейнсіанський підхід проявлявся також у ставленні до інфляції. Інфляційна загроза явно недооцінювалася. Емісія грошей широко використовувалася для фінансування всіх поточних потреб, які не були передбачені державним бюджетом, та для покриття бюджетного дефіциту.



Як адекватну монетаристській концепції можна оцінити послідовну орієнтацію НБУ на:

  • Як адекватну монетаристській концепції можна оцінити послідовну орієнтацію НБУ на:

  • утвердження своєї самостійності в проведенні монетарної політики,

  • збереження незалежності від органів виконавчої влади,

  • лібералізацію кредитного і валютного ринків,

  • запровадження режиму плаваючого валютного курсу,

  • розвиток ринку цінних паперів,

  • та посилення ролі суто економічних інструментів грошово-кредитного регулювання тощо



У руслі кейнсіанського підходу були і конкретні заходи в монетарній політиці —

  • У руслі кейнсіанського підходу були і конкретні заходи в монетарній політиці —

  • жорстка фіксація валютного курсу в 1993—1994 рр.,

  • переважне використання адміністративно-обмежувальних монетарних інструментів (висока норма обов’язкового резервування та часті її зміни, пряме обмеження кредитної діяльності комерційних банків — через установлення кредитних стель, обмеження доступу банків до централізованих кредитних ресурсів тощо).



1. Які основні положення монетаристської теорії грошей, у чому її відмінність від абстрактної теорії грошей?

  • 1. Які основні положення монетаристської теорії грошей, у чому її відмінність від абстрактної теорії грошей?

  • 2. У чому полягає сутність кількісної теорії грошей та її внутрішня єдність з номіналістичною теорією? Які напрями в кількісній теорії грошей Ви запам’ятали?

  • 3. Який новий напрям у монетаристській теорії започаткував М. Туган-Барановський? Як назвав він свою теорію грошей?

  • 4. У чому полягає сутність «рівняння обміну» і хто його сформулював?

  • 5. До якого з напрямів кількісної теорії можна віднести американського економіста І. Фішера і чому?






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка