Загальна структура і класифікація прав людини у сфері охорони здоров'я. Права людини й окремих груп населення у сфері охорони здоров'я



Дата конвертації02.06.2016
Розмір445 b.


СИСТЕМА ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ЛЮДИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ


ПЛАН

  • Загальна структура і класифікація прав людини у сфері охорони здоров'я.

  • Права людини й окремих груп населення у сфері охорони здоров'я.

  • Право на життя і медична діяльність: питання співвідношення.

  • Виникнення права на життя людини.

  • Право на охорону здоров'я та медичну допомогу.

  • Правові проблеми аборту.

  • Евтаназія.

  • Проблема евтаназії в контексті біоетики.



ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

  • Права людини

  • Охорона здоров'я

  • Медична діяльність

  • Права неповнолітніх

  • Права пацієнтів

  • Снід

  • Лікувальний ефект

  • Лікарські засоби

  • Лікарська допомога

  • Вагітність



ВИДИ ПРАВОВИХ СТАТУСІВ



напрями забезпечення прав людини у сфері медичної діяльності



КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ



Держава гарантує надання таких видів лікувально-профілактичної допомоги

  • первинної лікувально-профілактичної допомоги - основної частини медико-санітарної допомоги населенню, що передбачає консультацію лікаря, просту діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення пацієнта для подання спеціалізованої і високо- спеціалізованої допомоги. Первинна лікувально-профілактична допомога надається переважно за територіальною ознакою сімейними лікарями або іншими лікарями загальної практики.

  • спеціалізованої (вторинної) лікувально-профілактичної допомоги - допомоги, що подається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консультування, діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики.

  • високоспеціалізованої (третинної) лікувально-профілактичної допомоги - допомоги, що подається лікарем або групою лікарів, які мають відповідну підготовку у галузі складних для діагностики і лікування захворювань, у разі лікування хвороб, що потребують спеціальних методів діагностики та лікування, а також з метою встановлення діагнозу і проведення лікування захворювань, що рідко зустрічаються.



НОРМАТИВНО-ПРАВОВУ БАЗУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ‘Я НЕПОВНОЛІТНІХ СКЛАДАЮТЬ

  • Конституція України від 28 червня 1996 p.

  • Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p.

  • Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 p.

  • Конвенція про захист прав людини й основних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.) (зі змін, від 21 вересня 1970 р., 20 грудня 1971 p., 1 січня, 6 листопада 1990 p., 11 травня 1994 p.);

  • Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 p.

  • Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р.



МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ‘Я УКРАЇНИ



У сфері охорони здоров'я громадянам похилого віку гарантовані такі права

  • на безплатну кваліфіковану медичну допомогу в геріатричних центрах, лікарнях для громадян похилого віку та інших стаціонарних, амбулаторно-поліклінічних установах, а також вдома з урахуванням досягнень геронтології та геріатрії в порядку, встановленому законодавством України про охорону здоров'я.

  • на санаторно-курортне лікування.

  • на забезпечення протезами, слуховими апаратами, зубо- протезуванням. Зазначені види протезної допомоги надаються їм безплатно або на пільгових умовах (за винятком зубних протезів з дорогоцінних металів) в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України



ІНВАЛІД



ПІЛЬГИ І КОМПЕНСАЦІЇ, ЯКІ ГАРАНТОВАНІ ДЛЯ УСІХ КАТЕГОРІЙ ПОСТРАЖДАЛИХ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ‘Я

  • безплатне придбання ліків за рецептами лікарів.

  • безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них, що визначається Міністерством охорони здоров'я України) (окрім осіб, що віднесені до 4-ї категорії).

  • першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах та аптеках.

  • користування при виході на пенсію та зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи.

  • щорічне медичне обслуговування, диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів, лікування в спеціалізованих стаціонарах



ПРАВО НА ЖИТТЯ



НЕОБХІДНІСТЬ ВИВЧЕННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВА НА ЖИТТЯ І МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • проблеми збереження життя людей багато в чому пов'язані з медичною діяльністю, оскільки вони нерідко потребують медичної допомоги.

  • стрімкий розвиток нових медичних технологій (трансплантологія, генетика, клонування, реаніматологія й ін.) часто входять у суперечність із забезпеченням права на життя людини.

  • операції штучного переривання вагітності (аборт) ставлять питання пріоритету життя і здоров'я матері з життям ненародженої людини.

  • складні соціально-економічні потрясіння останніх десятиліть, що торкнулися і сфери охорони здоров'я, обумовили різну доступність медичної допомоги, відповідно різний ступінь захисту права на життя.

  • евтаназія як прояв "непрофільного" впливу медичного середовища на життя людини. Правомірність терміна "право на смерть».

  • самогубство, що є одним з варіантів самостійного розпорядження життям



МЕТА І ЗАВДАННЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ПРАВА НА ЖИТТЯ І МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ, ВИДІЛЯЮТЬСЯ ТАКІ СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ПРАВА НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я



"ПРАВО НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я" І "ПРАВОНА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ (ПРАВО НА ОДЕРЖАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ)"



ТРИ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКУ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ, ВІДПОВІДНО ДО ЯКИХ ПРАВО НА ЖИТТЯ У ЛЮДИНИ ВИНИКАЄ



ПРАВО НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я ТА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ

  • Згідно зі ст.49 Конституції кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права у ч.1 ст.І2 визнає право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров'я, а згідно зі Статутом Всесвітньої організації охорони здоров'я здоров'я є станом повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не лише характеризується відсутністю хвороб чи фізичних дефектів

  • Право на медичну допомогу закріплено у ст.6 Основ законодавства України про охорону здоров'я як право на кваліфіковану медико-санітарну допомогу. Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України" спрямований на забезпечення додаткових гарантій реалізації зазначеного права. Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. № 1313/2000 затверджено також Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України.

  • Відповідно до ст.39 Основ законодавства України про охорону здоров'я лікар зобов'язаний пояснити пацієнтові у доступній формі стан його здоров'я, мету запропонованих досліджень І лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі наявність ризику для життя і здоров'я, а пацієнт має право ознайомитися з історією своєї хвороби та іншими медичними документами

  • Під час надання фізичній особі медичної допомоги, проводячи її обстеження та лікування, медичні працівники отримують відповідний комплекс відомостей про цю особу. Відносини між пацієнтом і медичним персоналом мають довірчий характер і передбачають конфіденційність інформації, яку надає лікареві пацієнт і яку він отримує у процесі діагностики та лікування

  • Фізичні особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я мають насамперед всі ті права, що мають пацієнти,   які   не   перебувають   на   стаціонарному   лікуванні(ст.ст.283—286 ЦК)



НОВОНАРОДЖЕНИЙ



ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЇ ШТУЧНОГО ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ ПРАВОМІРНО ЗА НАЯВНОСТІ ТАКИХ УМОВ

  • є показання до аборту (так звана "надзвичайна ситуація")

  • лікар дає поради, але остаточне рішення приймає сама жінка

  • після подання заяви повинен минути п'ятиденний термін, даний "на обмірковування"

  • аборт дозволяється до настання життєздатності плода (верхня межа - 22-ий тиждень вагітності)





ЕВТАНАЗІЯ



ВИДОВА КЛАСИФІКАЦІЯ ЕВТАНАЗІЇ

  • "евтаназію", "добровільну евтаназію" та "примусову евтаназію"

  • "активну" і "пасивну";

  • "позитивну" і "негативну"

  • "метод відкладеного шприцу" і "метод наповненого шприцу«

  • "медикотаназію", "фтоназію" ("пасивну евтаназію") і "активну евтаназію"

  • "активну", "пасивну" та "автоевтаназія"





ЕВТАНАЗІЯ ЗА СУБ'ЄКТОМ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ

  • евтаназію поділяємо на добровільну, тобто застосування до невиліковного хворого лікарських чи інших засобів, що призводить до легкої і спокійної смерті на вимогу хворого, який усвідомлює свої дії і може ними керувати та примусову, яка означає спричинення легкої смерті за допомогою відповідних засобів і дій у невиліковно хворого, але за рішенням членів сім'ї, законних представників чи громадських інститутів

  • можливість помилкового діагнозу, коли первинно невиліковне захворювання, виявляється, надалі піддається лікуванню

  • гуманність професії лікаря, що зобов'язує останнього продовжувати життя, а не прискорювати прихід смерті

  • дозвіл евтаназії здатний призвести до зловживань з боку медичних працівників

  • право людини на евтаназію, виходячи з визначення, повинно передбачати обов'язок медика сприяти прискоренню смерті



УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ЕВТАНАЗІЇ

  • Неможливість існуючими на сьогодні способами і прийомами медицини вилікувати хворого, полегшити його страждання

  • Усвідомлене, наполегливе, неодноразове прохання хворого про проведення евтаназії

  • Достатнє інформування такого хворого з боку лікуючого лікаря щодо стану здоров'я і наслідків евтаназії

  • Проведення консиліуму фахівців-медиків, за умови одноголосного підтвердження думки про неможливість врятувати або полегшити страждання хворого

  • Інформування родичів хворого

  • Інформування органів прокуратури

  • Рішення суду про можливість застосування евтаназії



«ЖИТТЯ» ТА «CМЕРТЬ»



ФОРМИ ЕВТАНАЗІЇ



КЕРУЮЧИСЬ ТАКИМИ МІРКУВАННЯМИ ПРИБІЧНИКИ ЕВТАНАЗІЇ, ХОЧА Б У ФОРМІ ПРИПИНЕННЯ ЛІКУВАННЯ, ВВАЖАЮТЬ ЇЇ ДОПУСТИМОЮ

  • медичним – смерть як останній засіб припинення страждань хворого

  • турботою хворого про своїх близьких – «не бажаю їх обтяжувати собою»

  • егоїстичним мотивом хворого – бажанням «вмерти гідно»

  • біологічним – необхідність знищення неповноцінних людей через загрозу виродження людини як біологічного виду (внаслідок накопичення патологічних генів у популяції)

  • принципом доцільності – припинення довгих і безрезультатних заходів щодо підтримання життя безнадійно хворих, щоб використовувати апаратуру для реанімації хворих з меншим об’ємом уражень

  • економічними – лікування і підтримка життя більшості невиліковних хворих потребує застосування дорогих приладів та ліків



ЛІТЕРАТУРА

  • Берн І., Коен Дж., Езер Т., Оверал Дж., Сенюта І. Права людини у сфері охорони здоровя: практичний посібник/ За наук. Ред.. І.Сенюти. – Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2012. – 552 с.

  • Братанюк Л.Є. Основи права і законодавства в охороні здоров’я: підручник. – 2-е вид. виправл. – К.: Медицина, 2011. – 544 с.

  • Конституція України (зі змінами, внесеними згідно із Законом N 2952-VI ( 2952-17 ) від 01.02.2011, ВВР, 2011, N 10, ст.68).

  • Волков В.Д, Дешко Л. М., Мазур Ю. В.. Медичне право України: практикум / В. Д. Волков, Л. М. Дешко, Ю. В. Мазур; Донец. нац. ун-т, Донец. нац. мед. ун-т ім. М. Горького. — Донецьк : Сучасний друк, 2010. — 249 с.

  • Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я. Медичне право України: Підручник/ За заг. ред.. д.ю.н., проф.. С.Г. Стеценка. –К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 507 с.

  • Сенюта Ірина Ярославівна. Медичне право: право людини на охорону здоров'я: [монографія]. — Л. : Астролябія, 2007. — 223с.

  • www. tdmu.edu.ua – інтранет.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка