Закон і Благодать Презентацію



Дата конвертації30.05.2016
Розмір445 b.


Презентація на тему: ”Слово про Закон і Благодать”

  • Презентацію виконала:

  • Студентка 11-ї групи

  • Чорна Анастасія


Зміст:

  • Зміст:

  • Автор “Слова”

  • Основні відомості “Слова”

  • Жанр, тема, ідея та композиція твору

  • Короткий аналіз

  • Висновок



Автор “Слова”

  • Іларіон Київський  — святий православної церкви, схимник, перший київський митрополит-русин (українець), оратор, письменник, філософ, церковно-політичний діяч.



Про життя і діяльність Іларіона повідомляють давньоруські літописи під 1051 (рідше — під 1050) роком.

  • Про життя і діяльність Іларіона повідомляють давньоруські літописи під 1051 (рідше — під 1050) роком.

  • До поставлення митрополитом був пресвітером домового храму в с. Берестове (під Києвом), відзначався вченістю і благочестям. Входив до кола найближчих радників великого князя київського Ярослава Мудрого. Уже в ці роки Іларіон вів суворий подвижницький спосіб життя. Він викопав собі печеру на березі Дніпра й часто залишався у ній для таємної молитви. Згодом цю печеру зайняв преподобний Антоній Печерський. Від преподобного Антонія Іларіон і прийняв чернечий постриг.



Іларіон вирізнявся чудовою для свого часу освітою, був блискучим духовним пастирем і проповідником. Його діяльність припала на період утвердження й зміцнення християнства на Русі. Для досягнення успіху в цій важливій справі митрополит Іларіон надавав великого значення розвитку писемності. Будучи проповідником християнської віри, він писав праці, де прославляв християнство, показував його перевагу над старою вірою. Крім «Слова» йому належать також «Молитва», «Сповідання віри», «Слово до брата стовпника», а також — твори, настільки близькі до «Слова» своїм стилем і змістом, що один час вважалися його продовженням. У цілому зазначені твори складають досить скромну літературну спадщину, але на тлі літературного процесу середньовіччя значення його величезне: протягом шести століть запозичення зі «Слова» робилися в пам’ятках української і слов’янської літератури. Крім того, використовувалися й ораторські прийоми Іларіона.

  • Іларіон вирізнявся чудовою для свого часу освітою, був блискучим духовним пастирем і проповідником. Його діяльність припала на період утвердження й зміцнення християнства на Русі. Для досягнення успіху в цій важливій справі митрополит Іларіон надавав великого значення розвитку писемності. Будучи проповідником християнської віри, він писав праці, де прославляв християнство, показував його перевагу над старою вірою. Крім «Слова» йому належать також «Молитва», «Сповідання віри», «Слово до брата стовпника», а також — твори, настільки близькі до «Слова» своїм стилем і змістом, що один час вважалися його продовженням. У цілому зазначені твори складають досить скромну літературну спадщину, але на тлі літературного процесу середньовіччя значення його величезне: протягом шести століть запозичення зі «Слова» робилися в пам’ятках української і слов’янської літератури. Крім того, використовувалися й ораторські прийоми Іларіона.



У 1054 р. після смерті Ярослава він, очевидно, був усунутий з посади київського митрополита, тому що його ім’я не згадується літописами серед присутніх на похоронах князя. Видається, що колишній митрополит усамітнився у Києво-Печерському монастирі, через що, ймовірно, і був прозваний Схимником. Причислений до лику святих.

  • У 1054 р. після смерті Ярослава він, очевидно, був усунутий з посади київського митрополита, тому що його ім’я не згадується літописами серед присутніх на похоронах князя. Видається, що колишній митрополит усамітнився у Києво-Печерському монастирі, через що, ймовірно, і був прозваний Схимником. Причислений до лику святих.



Основні відомості “Слова”

  • «Слово про закон і благодать» — це перший публіцистичний ораторський твір давньої літератури, який по суті є церковно-політичним трактатом, написаним під час військових сутичок Русі з Візантією та у зв'язку з цим у ситуації погіршання стосунків між руською та візантійською церквами.



Дослідники розходяться в думках щодо приводу написання і виголошення промови. За одними даними «Слово про закон і благодать» було виголошене на честь відкриття Софійського собору; за іншими даними — промова могла бути виголошена в Софійському соборі у 1049 році, ймовірно, на честь завершення будівництва київських оборонних споруд.

  • Дослідники розходяться в думках щодо приводу написання і виголошення промови. За одними даними «Слово про закон і благодать» було виголошене на честь відкриття Софійського собору; за іншими даними — промова могла бути виголошена в Софійському соборі у 1049 році, ймовірно, на честь завершення будівництва київських оборонних споруд.



Жанр, тема, ідея та композиція твору

  • «Слово про закон і благодать» — це перший публіцистичний ораторський твір давньої літератури, який по суті є церковно-політичним трактатом, написаним під час військових сутичок Русі з Візантією та у зв'язку з цим у ситуації погіршання стосунків між руською та візантійською церквами. Написане між 1037–1050, правдоподібно священиком (пізніше митрополитом) Іларіоном, це «Слово» стверджує самостійність Руської держави і церкви, заперечує повноваження Візантії щодо Києва. «Слово» підкреслює протилежність «закону» (давньої іудейської релігії) і «благодаті» (нової — християнської). «Закон» — це холод, морок і рабство, а «благодать» — тепло, осяяність і свобода. Так, колись і «земля наша» була порожня і висохла, аж доки «від краю до краю» не напоїло її євангельське джерело. Хрещення Києва — наслідок божеського піклування про Русь, це вияв, що Русь не є гірша від інших (Візантії) країн.

  • Основний ідейний зміст “Слова…” – це уславлення Руської землі, яка після запровадження християнства є рівноправним членом сім’ї європейських християнських народів. Адже батьківщина Іларіона і до 988 року була відома, “не в худорідній бо і невідомій землі володарював той (батько Володимира Святослав – Н.З.), а в Руській, про яку відати і чути на всі чотири кінці землі” [2, 197]. І християнство на Русі було прийнято на добровільних началах, без примусу. Руська держава незалежна, незалежна в тому числі й від Візантії, що виношувала ідею вселенської церкви і світового панування.



Тема "Слова" - тема рівноправності народів, різко протистоїть середньовічним теоріям богообранства лише одного народу, теоріям вселенської імперії чи вселенської церкви. Іларіон вказує, що Євангелієм і хрещенням Бог "всі народи спас", прославляє російський народ серед народів усього світу і різко полемізує з вченням про виключне право на "богоизбранничество" тільки одного народу.

  • Тема "Слова" - тема рівноправності народів, різко протистоїть середньовічним теоріям богообранства лише одного народу, теоріям вселенської імперії чи вселенської церкви. Іларіон вказує, що Євангелієм і хрещенням Бог "всі народи спас", прославляє російський народ серед народів усього світу і різко полемізує з вченням про виключне право на "богоизбранничество" тільки одного народу.



Центральну частину «Слова» становить похвала князю Володимирові і його предкам, бо не у невідомій країні панують вони, але у Руській, знаній і чутній у всіх чотирьох кінцях світу. Сам Володимир, з потустороннього світу, піклується своєю землею, щоб її оминули «війни і полон, голод і усяка скорбота». На думку дослідника руської писемності Сергія Висоцького: «Головна ідея твору — довести, що християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості та розуму Володимира Святославича, а не під впливом та тиском іззовні».

  • Центральну частину «Слова» становить похвала князю Володимирові і його предкам, бо не у невідомій країні панують вони, але у Руській, знаній і чутній у всіх чотирьох кінцях світу. Сам Володимир, з потустороннього світу, піклується своєю землею, щоб її оминули «війни і полон, голод і усяка скорбота». На думку дослідника руської писемності Сергія Висоцького: «Головна ідея твору — довести, що християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості та розуму Володимира Святославича, а не під впливом та тиском іззовні».

  • Твір закінчується молитвою «від усієї нашої землі», у якій є і прохання, щоб чужинці її не перемогли.

  • Автор «Слова» не тільки представник політичних прямувань тогочасної Русі, але й талановитий письменник-промовець, що надав твору стрункої композиції, пишноти стилістичного оформлення та ритмічності вислову. «Слово» було призначене для «вибраних» слухачів. Це не перешкодило популярності «Слова», що його часто переписували і використовували, наприклад, у хвалі Володимиру Васильковичу, у Волинському літописі. Ним користався у другій половині XIII ст. сербський письменник, чернець Доментіян, пишучи про Симеона , Саву Сербських і Микиту Сергійовича.





Короткий аналіз

  • Твір оспівує діяння великого князя Київського Володимира, онука Ігоря, сина Святослава, "про мужність і хоробрість якого... слух пройшов по багатьох сторонах..." Володарював він у Руській землі, що відома в усьому світі. Князь Володимир народився "славним од славних, благородним од благородних" і, "дійшовши літ і снаги", став єдинодержцем своєї землі та підкорив собі сусідні землі. Коли Володимир мудро і справедливо правив у Києві, "глянуло на нього всемилостиве око благого Бога" і зажадав він стати християнином і підданих своїх до християнства навернути. Охрестившись, прийняв християнське ім'я Василій. Невдовзі відбулося хрещення всієї Київської держави і "слово євангельське землю осіяло". Рушились ідольські капища, крушились ідоли, з'явилися замість них ікони святих. У всій своїй пишноті постали святі церкви, де славословили Господа пастирі духовні — єпископи, священики та диякони. Усі люди, малі й великі, наповнили храми, проголошуючи хвалу Ісусу Христу: "Великий єси, Господи, і чудесні діла твої, Боже наш! Слава тобі!" Як же не похвалити за все це чесного і славного між земних владик "премужнього Василія [Володимира]? Адже завдяки йому люди пізнали Господа і збулися "облуди ідольської". Заслуга його тим більша, що він, ніколи не бачивши Христа і його апостолів та вчинених ними чудес, поклонився розп'ятому і до сили Божої прилучився. Тому без вагань і сумнівів люди назвали Володимира блаженним. Подібний він до імператора Константина Великого. Той утвердив християнську віру серед еллінів і римлян, Володимир же — по всій Київській Русі. Отже він "однакової слави і честі достойний". Добрим свідком благочестя великого князя Київського є зведена ним церква Святої Богородиці Марії, де згодом його самого було поховано. Вельми добрим свідком став також син Володимира Георгій [християнське ім'я великого князя Київського Ярослава Мудрого], який довершив незакінчене батьком. Він збудував святий Храм Божій Премудрості [Софійський Собор], прикрасивши його "золотом, і сріблом, і камінням дорогим..." Храм цей став "дивом і славою на всі навколишні країни". Немає рівного йому "по всій півночі земній од сходу до заходу". Ярослав Мудрий звеличив славний Київ і доручив його Святій Богородиці. Матері Божій звів він Церкву Благовіщення на великих [Золотих] воротах, аби "благословлення... було і городу сьому".





Висновок

  • Отже, "Слово про Закон і Благодать" є визначною пам'яткою Київської Русі. Від початку і до кінця твору спостерігається патріотичне ставлення автора до Київської Русі. Митрополит Іларіон дуже чітко описав тодішні події, які зумовили самостійність Київської Русі та становлення її на світовій арені.



ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

  • ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка