Закон України „Про освіту"// Освіта. 1995. 5-12 березня. Закон України „Про освіту"



Дата конвертації27.05.2016
Розмір445 b.





Закон України „Про освіту”// Освіта. – 1995. – 5-12 березня.

  • Закон України „Про освіту”// Освіта. – 1995. – 5-12 березня.

  • Даниленко Л.І. Сучасні наукові піходи до управління загально-освітнім навчальним закладом: конспект лекцій для слухачів курсів підвищення кваліфікації керівників загально-освітніх навчальних закладів. К:ЦІППО, 2004. – 39 с.

  • Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент у системі освіти: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1999.

  • Психологія управління: Навчальний посібник для підготовки магістрів усіх форм навчання / В.Я. Галаган, В.Ф. Орлов, О.М. Отич. – К.: КУЕТТ, 2005. – 240 с.



ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ

  • ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ

  • поняття "управління", "менеджмент", "керівництво",

  • сутність і зміст управління освітою,

  • система управління та її основні елементи (органи управління),

  • наукова організація управлінської праці,

  • методи роботи органів управління,

  • ефективність управління освітою.



Теорія управління освітою - сукупність знань про управління, його закони (закономірності) та принципи, організаційні форми та методи функціонування системи управління освітою.

  • Теорія управління освітою - сукупність знань про управління, його закони (закономірності) та принципи, організаційні форми та методи функціонування системи управління освітою.

  • Основними завданнями теорії управління освітою є:

  • виявлення і дослідження об'єктивних законів (закономірностей) управління та формулювання на їх основі основних принципів управління;

  • розкриття основних суперечностей у галузі управління;

  • виявлення проблем і визначення найефективніших напрямів подальшого вдосконалення та розвитку системи управління, організаційних форм і методів управління;

  • вивчення та узагальнення досвіду управління освітою; розробка методів дослідження проблем розвитку управління освітою, критеріїв і методів оцінки ефективності управління.



Управління є суспільною формою самоорганізації та саморегуляції розвитку як доцільна та певним способом усвідомлювана діяльність.

  • Управління є суспільною формою самоорганізації та саморегуляції розвитку як доцільна та певним способом усвідомлювана діяльність.

  • Менеджмент – це професійне управління, керівництво, в якому враховуються психофізіологічні та соціально-психологічні особливості людей, їх інтелект, інтереси, мотиви тощо.

  • Соціальне управління:

  • – систематично здійснюваний свідомий, цілеспрямований вплив людей на суспільну систему в цілому чи на її окремі ланки на підставі пізнання й використання властивих системі об'єктивних закономірностей і тенденцій в інтересах забезпечення її оптимального функціонування та розвитку, досягнення поставленої мети.





Управління навчальним закладом – це доцільна, активна взаємодія керівника з іншими учасниками педагогічного процесу, технічним (обслуговуючим) персоналом та громадськістю, спрямована на координацію та узгодження зусиль, впорядкування педагогічної системи та переведення її на більш високий якісний рівень.

  • Управління навчальним закладом – це доцільна, активна взаємодія керівника з іншими учасниками педагогічного процесу, технічним (обслуговуючим) персоналом та громадськістю, спрямована на координацію та узгодження зусиль, впорядкування педагогічної системи та переведення її на більш високий якісний рівень.

  • Менеджер освіти - керівник, який володіє професійними знаннями та вміннями для реалізації ефективного управління в освіті.



Управління здійснюється шляхом впливу однієї системи, що управляє, на іншу – керовану, на процеси, що протікають в ній, за допомогою інформаційних сигналів або управлінських дій.

  • Управління здійснюється шляхом впливу однієї системи, що управляє, на іншу – керовану, на процеси, що протікають в ній, за допомогою інформаційних сигналів або управлінських дій.

  • керована система – форма організації людей і матеріальних засобів для вирішення певних соціально значущих завдань;

  • об’єкт управління – це люди, організовані в колектив для вирішення певних соціально значущих завдань;

  • суб’єкт управління – це керівник (орган управління) даного колективу.



  • Система управління – це множина поєднаних у ціле елементів, відносин, зв’язків і взаємодій між ними та навколишнім середовищем, що утворюють властиву даній системі якісну визначеність.

  • Будь-який елемент даної системи може, у свою чергу, розглядатися як підсистема, що складається з окремих елементів, що також можуть бути піддані подальшому поділу.

  • Елемент управління – неподільна частина, яка лежить в основі побудови системи управління. Неподільність елемента розглядається як недоцільність врахування в межах системи його внутрішньої будови.



Структура системи управління – сукупність його елементів, зв’язків і структурних відносин між ними.

  • Структура системи управління – сукупність його елементів, зв’язків і структурних відносин між ними.

  • Стан системи управління – це сукупність станів її елементів, відносин, зв’язків та взаємодій між ними і середовищем в певний момент часу.

  • Рух системи управління – це процес зміни її станів, якому відповідають поняття: “поведінка”, “життя”, “функціонування”.

  • Якість – множина істотних властивостей системи управління, які утворюють єдність.

  • Критерій якості – це ознака або правило, за допомогою якого визначаються припустимі значення показників істотних властивостей системи управління загалом або її компонентів. (“ЕФЕКТИВНІСТЬ”).

  • Ефективність системи управління - ступінь відповідності досягнутих результатів діяльності вихідним вимогам або можливих цілей.



Стан елемента управління – це просторова впорядкована характеристика елемента в певний момент часу, що виявляється в його відносинах і взаємодіях з навколишнім середовищем.

  • Стан елемента управління – це просторова впорядкована характеристика елемента в певний момент часу, що виявляється в його відносинах і взаємодіях з навколишнім середовищем.

  • Відносини в системі управління – сукупність відповідності станів елементів системи один одному, які визначають необхідність і характер взаємодій між ними.

  • Зв’язки під час управління – це сукупність взаємозалежних умов, що забезпечують можливість взаємодії елементів системи управління між собою і з навколишнім середовищем.





збір, обробка інформації, аналіз, оцінка умов – діагноз; - науково обґрунтоване передбачення ймовірного стану, тенденцій, особливостей розвитку об'єкта управління – прогнозування;

  • збір, обробка інформації, аналіз, оцінка умов – діагноз; - науково обґрунтоване передбачення ймовірного стану, тенденцій, особливостей розвитку об'єкта управління – прогнозування;

    • цілепокладання; - вироблення і ухвалення управлінського рішення; - розробка системи заходів для досягнення мети – планування; - доведення до виконавців завдань, добір і розміщення сил, мобілізація виконавців на виконання рішення – організація; - забезпечення функціонування системи управління шляхом налагодження оптимальних зв'язків – регулювання;
  • - активізація діяльності виконавців – стимулювання;

  • одержання, обробка, аналіз, узагальнення, систематизація даних про хід реалізації завдань, перевірка – облік і контроль;

  • - коригування.



  • єдності об'єкта і суб'єкта управління як частин однієї системи, що взаємодіють;

  • пропорційності структури і потужності ланок об'єкта і суб'єкта управління (керівної та керованої підсистем єдиної системи);

  • співвідносності структур об'єкта і суб'єкта управління (керівної та керованої підсистем)

  • оптимального співвідношення централізації і децентралізації



  • Принцип законності

  • Принцип об'єктивності

  • Принцип комплексності

  • Принцип системності

  • Гласність в управлінні

  • Принцип поєднання єдиноначальності та колегіальності



Взаємозв'язок категорій теорії управління

  • Взаємозв'язок категорій теорії управління



наукового управління: Ф. Тейлор;

  • наукового управління: Ф. Тейлор;

  • адміністративного управління: А. Файоль;

  • управління з позицій психології та відносин: адаптації, глобальної стратегії, цільової орієнтації;

  • управління з позиції науки про поведінку;

  • управління як процес;

  • ситемний підхід;

  • ситуаційний підхід;

  • синергетичний підхід тощо.



Компоненти управління: гностичний, проектовний, конструктивний, організаторський, комунікативний.

  • Компоненти управління: гностичний, проектовний, конструктивний, організаторський, комунікативний.

  • Гностичний компонент пов’язаний із отриманням інформації про всі аспекти функціонування педагогічної системи.

  • На підгрунті вихідної інформації відбувається оновлення старих і створення нових планів і програм навчання і виховання - і це складає проектувальний компонент управління.















ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФУНКЦІЇ

  • ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФУНКЦІЇ

  • загально-організаційна;

  • матеріально-технічного забезпечення;

  • фінансово-економічна;

  • обліку та контролю;

  • коригування;

  • правового забезпечення;

  • соціального забезпечення та соціального захисту учасників системи;

  • мотивації.



Засоби управління освітою

  • Засоби управління освітою

  • інформація для цілепокладання (функції прогнозування, планування та ін.);

  • ресурси, необхідні для нормальної діяльності та розвитку (фінансування, матеріальне-технічне забезпечення, стимулювання, кадрове забезпечення та ін.);

  • елементи впорядкованості та узгодженості в діяльності (керівництво, координація, організація, регулювання, контроль та ін.);

  • зусилля щодо первісного формування та наступного вдосконалення в органічному поєднанні з заходами щодо керівних суб'єктів (організаційне проектування, організаційний розвиток та ін.).



Роздержавлення навчального закладу, зруйнування монополії держави на освіту.

  • Роздержавлення навчального закладу, зруйнування монополії держави на освіту.

  • Чітке розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами управління.

  • Самостійність освітянських закладів у виборі стратегії свого розвитку, організації і методів роботи та юридична, фінансова й економічна самостійність.

  • Автономізація управління – передача частини обов’язків, а також і відповідальності громадським органам, педагогам, батькам, учням. В основі – принцип егалітарності, довіри до людей.

  • Колегіальність щодо підготовки важливих рішень, розв’язання складних проблем.

  • Розвиток ініціативи та творчості в колективі.



Створення умов для студентів щодо вибору різних варіантів навчальних курсів, навчальної діяльності, для диференціації навчально-виховного процесу, для індивідуалізації освітніх послуг. Розвиток адаптивного мислення.

  • Створення умов для студентів щодо вибору різних варіантів навчальних курсів, навчальної діяльності, для диференціації навчально-виховного процесу, для індивідуалізації освітніх послуг. Розвиток адаптивного мислення.

  • Гласність усіх процесів, що відбуваються в навчальному закладі, змін через наради, збори, звіти, оголошення тощо.

  • Створення умов для розвитку студентського самоуправління, системи соціального захисту молоді.

  • Переведення стосунків у площину співробітництва, відмова від формули «Начальник завжди правий!» Етика, культура управлінської діяльності, демократичний стиль.

  • Виборність директора та його звітність перед колективом.

  • Створення умов для конструктивної критики та самокритики. Поважне ставлення до думки іншого.

  • Планування та організація роботи з кадрами на основі діагностики рівня професійної компетентності.



Розробка і запровадження системи стимулювання викладачів.

  • Розробка і запровадження системи стимулювання викладачів.

  • Максимальна відкритість під час оцінки діяльності працівників.

  • Розвиток соціального захисту педагогів. Активізація ролі профспілкового життя.

  • Залучення батьків до створення та розподілу ресурсів закладу, до ремонту, до вироблення оптимального режиму дня, врахування думок про стратегію розвитку навчального закладу, про якість роботи колективу, заохочування до спільного навчання і виховання студентів; стимулювання здорових сімейних стосунків тощо.



Напрями розвитку управління освітою мають адекватно враховувати процеси, що відбуваються в Україні, у тому числі процеси реформування системи державного управління. Це вимагає розв'язання таких важливих завдань:

  • Напрями розвитку управління освітою мають адекватно враховувати процеси, що відбуваються в Україні, у тому числі процеси реформування системи державного управління. Це вимагає розв'язання таких важливих завдань:

  • розробки стратегічних напрямів розвитку освіти;

  • створення досконалої нормативно-правової бази функціонування СО та органів управління нею;

  • удосконалення мережі ПТНЗ, структури підготовки фахівців та ефективності їх використання;

  • забезпечення якості підготовки фахівців;

  • вирішення питань фінансового забезпечення ПТНЗ та органів управління освітою;

  • забезпечення соціального захисту учасників навчально-виховного процесу та іншого персоналу, задіяного в СО;

  • кадрове забезпечення СО, особливо якісного комплектування органів управління освітою;

  • розширення міжнародної співпраці у сфері освіти.






База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка