Заробітна плата



Дата конвертації01.01.2017
Розмір444 b.



Заробітна плата являє собою ціну, матеріальне винагородження за використання праці як фактора виробництва, вартісну категорію. Її мінімальний розмір повинен забезпечувати необхідний обсяг життєвих засобів для відтворення трудових ресурсів.

  • Заробітна плата являє собою ціну, матеріальне винагородження за використання праці як фактора виробництва, вартісну категорію. Її мінімальний розмір повинен забезпечувати необхідний обсяг життєвих засобів для відтворення трудових ресурсів.

  • Форми заробітної плати:

  • - погодинна, коли розмір винагородження за працю залежить від відпрацьованого часу (за годину, день, тиждень, місяць);

  • - відрядна, коли заробітна плата залежить від кількості виробленої продукції.

  • Системи заробітної плати: відрядно-преміальна, погодинно-преміальна, погодинна з нормативним завданням, акордна тощо.

  • Розрізняють також номінальну (грошову) та реальну заробітну плату.

  • Номінальна заробітна плата – сума грошових коштів, яку отримують робітники у відповідності з кількістю та суспільно визнаними результатами праці або у відповідності з грошовою оцінкою вартості робочої сили.

  • Реальна заробітна плата – заробітна плата, яка виражена у засобах існування та послугах, якими користується робітник. Її розмір показує, яку кількість предметів споживання та послуг може придбати робітник на свою номінальну заробітну платню.



Чинники, що впливають на динаміку реальної заробітної плати: динаміка цін; податки; номінальна заробітна плата; субсидії; пенсії.

  • Чинники, що впливають на динаміку реальної заробітної плати: динаміка цін; податки; номінальна заробітна плата; субсидії; пенсії.

  • Чим вище попит на працю, тим вище середній рівень заробітної плати за неї. А попит на працю у значній мірі залежить від продуктивності праці.

  • Чинники, що впливають на продуктивність праці:

  • - кваліфікація робітників, його здібності, вміння, знання, здоров’я, відношення до праці, стаж роботи;

  • - кількість основного капіталу, з яким використовується праця;

  • - якість природних ресурсів;

  • - якість праці (здоров’я, освіта, підготовка робітника);

  • - рівень технологічного прогресу та його використання у виробництві – чим вище цей рівень, тим вище продуктивність;

  • - ефективність системи управління виробництвом;

  • - діловий, соціальний та політичний клімат.



Профспілки – об’єднання робітників, що має право на ведення переговорів із підприємцем від імені та за дорученням своїх членів.

  • Профспілки – об’єднання робітників, що має право на ведення переговорів із підприємцем від імені та за дорученням своїх членів.

  • Основне завдання профспілок на ринку праці – підвищення заробітної плати для своїх членів.

  • В залежності від способів та методів вирішення даного завдання розрізняють два види профоспілок:

  • 1. відкритий тред-юніонізмпрофспілки, що об’єднують всіх робітників галузі та здійснюють тиск на роботодавців з метою підвищення загально галузевого рівня заробітної плати;

  • 2. замкнутий тред-юніонізм – профспілки, що проводять політику звуження ринку праці в галузі з метою підвищення заробітної плати своїх членів.



Шляхи підвищення заробітної плати профспілками:

  • Шляхи підвищення заробітної плати профспілками:

  • 1. підвищення попиту на працю;

  • 2. скорочення пропозиції на ринку праці;

  • 3. використання відкритого або галузевого тред-юніонізму, тобто методики широкого об’єднання всіх наявних та потенційних робітників певного фаху і вплив тиском на підприємців при укладанні угоди про ставку заробітної плати.

  • Дії відкритих та закритих тред-юніонів по підвищенню заробітної плати призводять до зниження рівня зайнятості.

  • Якщо профспілка має монопольну владу на ринку праці, вона буде намагатись обмежити пропозицію праці, щоб підвищити рівень зарплати.

  • Якщо на монопсонічному ринку праці сформувались сильні профспілки, то створюється двостороння монополія.

  • Двостороння монополія – поєднання монопсонії з моделлю профспілок.



Ринок капіталу та капітальних активів складається з засобів виробництва, що являють собою вторинний фактор виробництва, бо є продуктом людської діяльності.

  • Ринок капіталу та капітальних активів складається з засобів виробництва, що являють собою вторинний фактор виробництва, бо є продуктом людської діяльності.

  • Види капіталу:

  • Фізичний капітал - виробничий фактор довгострокового використання, що виступає у вигляді капітальних товарів для виробництва товарів та послуг.

  • Нефізичний капітал – знання, вміння людей, патенти, авторські права, ліцензії, ноу-хау, різноманітна інформація, які можуть бути використані при організації виробництва (чи в самому виробництві) різноманітних товарів і послуг.

  • Узагальнюючим вираженням доходу на капітал є показник, що обчислюється як відношення прибутку за звітний період часу (місяць, квартал, рік) до величини капіталу, що використовується. Ця величина вимірюється у відсотках і називається “природною” нормою відсотку. Вона показує величину чистої продуктивності капіталу.



Ринок землі – ринок природних ресурсів, що включає в себе сільськогосподарські угіддя, родовища корисних копалин, ділянки для споруд тощо.

  • Ринок землі – ринок природних ресурсів, що включає в себе сільськогосподарські угіддя, родовища корисних копалин, ділянки для споруд тощо.

  • Фактори, що впливають на попит на землю:

  • - продуктивність землі;

  • - технологія в галузях, що використовують землю;

  • - кількість інших факторів виробництва;

  • - попит на кінцеву продукцію.

  • Вартість землі визначається ставкою орендної плати за одиницю використовуваної протягом певного часу земельної ділянки.

  • Орендна плата – сума, що сплачується користувачем землі її власнику.

  • Структура орендної плати: рента; амортизація споруд та будівель, що знаходяться на землі; процент від використання вкладеного в землю чи в будівлі капіталу.



У зв’язку з тим, що власник землі отримує свій дохід від незмінного фактору виробництва, цей дохід називається земельною рентою.

  • У зв’язку з тим, що власник землі отримує свій дохід від незмінного фактору виробництва, цей дохід називається земельною рентою.

  • Земельна рента є нетрудовим доходом, який не пов’язаний з підприємницькою діяльністю. Вона являє собою частину прибутку, що створюється виробниками, що господарюють на землі, який регулярно привласнюється власником землі у вигляді орендної плати, що виплачує орендар власнику землі.

  • Фіксований характер пропозиції землі означає, що попит виступає єдиним фактором, що визначає земельну ренту.

  • Чинники, що впливають на величину земельної ренти: різноманітність у родючості та місцезнаходженні; попит на землю.

  • Економічну ренту можуть отримувати не тільки власники землі, що використовується для сільськогосподарських потреб, а й власники інших природних ресурсів, для яких властива абсолютна обмеженість. Це можуть бути родовища корисних копалин, привабливі для туризму території, сили природи (водоспади, ріки тощо).



Одна й та сама праця чи капітал у поєднанні з різними за родючістю землями приносить різні результати.

  • Одна й та сама праця чи капітал у поєднанні з різними за родючістю землями приносить різні результати.

  • Для родючіших земель крива середніх витрат лежатиме нижче, ніж для менш родючих. Отже, користувачі родючої землі за інших рівних умов отримуватимуть додатковий економічних прибуток, який пов’язаний із стійкими відмінностями у якості ґрунтів. Цей додатковий прибуток називається диференційною рентою.

  • Диференційна рента – доход, отриманий в результаті використання ресурсів з нееластичною пропозицією, більш високої продуктивності в ситуації ранжування цих ресурсів.

  • Рис. 11.1 Механізм формування ренти



Види диференційної ренти:

  • Види диференційної ренти:

  • 1) диференційна рента І виду – надлишок прибутку над нормальним прибутком, який пов’язаний з відмінностями у природній родючості окремих ділянок землі, а також у їх місцезнаходженні. Вона розраховується як різниця між індивідуальною ціною виробництва на відносно кращих ділянках та ринковою рівноважною ціною. Цей вид ренти привласнюється землевласником.

  • 2) диференційна рента ІІ виду – надлишок прибутку над нормальним, який виникає в господарствах при більш продуктивних вкладеннях капіталу. Цей вид ренти привласнюється підприємцем-орендарем. Після закінчення терміну орендної угоди вона привласнюється власником землі. Тому орендар прагне збільшити термін орендної угоди, а землевласник – скоротити.

  • Монопольна рента – надлишок прибутку, який отримують власники особливих унікальних ділянок землі після продажу продукції по монопольним цінам (наприклад, від деяких земель у провінції Шампань).

  • Абсолютна рента – прибуток, який отримує землевласник, що має землю у приватній власності.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка