Засоби та напрямки долання депресивності українських регіонів в контексті наближення до єс



Дата конвертації01.06.2016
Розмір445 b.


Засоби та напрямки долання депресивності українських регіонів в контексті наближення до ЄС


Ключові питання:

  • Чи потрібно доповнювати класифікацію регіонів за ознакою слаборозвинених територій чи якоюсь інакшою характеристикою?

  • Чи задовільними є показники моніторингу для присвоєння територіям статусу депресивних? Якщо ні, то які саме незадовільні і чому?

  • Яким чином уникнути негативної конкуренції за “гірші показники”?

  • Чи повинна бути тільки одна депресивна територія у кожній категорії?



Ключові правові акти:

  • 2001 Концепція державної регіональної політики(Ук.През.)

  • 2003 Постанова ВРУ „Щодо стану та перспективи депресивних регіонів, міст та селищ України”

  • 2003 Постанова КМУ „Про схвалення Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки”

  • 2005-2006 Закон України „Про стимулювання розвитку регіонів”

  • 2006 Постанова КМУ „Про затвердження Порядку здійснення моніторингу показників розвитку регіонів, районів, міст республіканського в Автономній Республіці Крим і обласного значення для визнання територій депресивними”

  • 2006 Державна стратегія регіонального розвитку



Проблеми розвитку депресивних/ слаборозвинених територій:

  • Національного рівня:

  • Законодавчий ракурс:

  • Недосконалість принципу програмності та методології оцінки цільових інвестицій

  • Прогалини в інституційно - організаційній системі

  • Регіонального/ місцевого рівня:

  • Очікування “програми зверху”, відсутність власних обґрунтованих програм розвитку

  • Відсутність достатнього досвіду розвитку

  • Відсутність лідерства

  • Недостатність навиків партнерства

  • Відсутність зв'язків з університетами та дослідними установами



Проблеми класифікації територій:

  • Особливість:

  • законодавство визначає критерії віднесення території до депресивної за маргінальним принципом – найвищі чи найнижчі показники



Показники депресивності територій:

  • Промислові райони (за останні 3 роки)

    • показники рівня безробіття (найвищі),
    • частка зайнятості у промисловості (найвища),
    • обсяг промислового виробництва (реалізованої промислової продукції з 2005 р.) на одну особу наявного населення (найнижчий)
    • Середньомісячна ЗП (найнижча)
  • Сільські райони (за останні 3 роки)

    • щільність сільського населення (найнижча)
    • природний приріст населення (найнижчий)
    • частка зайнятих у сільському господарстві за останні 3 роки (найвища)
    • обсяг виробленої с/г продукції (реалізованої с/г продукції з 2005 р.) на одну особу наявного населення (найнижчий)
    • Середньомісячна ЗП (найнижча)


Недосконалість законодавчої бази

    • !!! У цілому, система показників може стимулювати боротьбу між слабкими територіями не за кращі позиції, а за гірші. Тому фінансування повинно здійснюватися для всіх територій на конкурсній основі, але з різними умовами та вимогами.




Варіації класифікацій територій: Інституції ЄС

  • Проблемні території:

      • Виділяються два критерії – ВВП на душу населення та рівень безробіття
  • у т.ч. слаборозвинені

  • та структурно слабкі території

  • Особливості:

  • Якщо виділені проблемні райони не відповідають встановленим критеріям, то їх кордони переглядаються Комісією ЄС і ареал-реципієнт допомоги звужується

  • Прийняття рішень про підтримку базується не тільки на вертикальному виборі (вибір управляючого органу ЄС), але обов'язково залучає ініціативу проблемного регіону (подання ним плану регіонального розвитку з описом ситуації, стратегією досягнення поставлених цілей, часткою вкладу до проекту з боку регіону і країни)



Принципи регіональної політики ЄС:

  • Взаємодоповнюваність (обов'язковість фінансової участі регіону-реципієнта допомоги ЄС);

  • Партнерство (виражена зацікавленість усіх зацікавлених сторін);

  • Програмність (не просто фінансування, а саме підтримка конкретної програми);

  • Спостереження (створення Комітету спостереження, визначення умов надання фінансової допомоги, можливе внесення змін у початковий план фінансування);

  • Регулярна оцінка, контроль використання за використанням засобів, звітність держави-реципієнта перед Комісією ЄС).



Державне стимулювання розвитку депресивних територій

  • Договірні засади

  • На основі розроблених програм подолання депресивного стану

  • Надання цільової державної підтримки для розвитку виробничої та соціальної інфраструктури; формування

  • інфраструктури підприємництва,

  • Фінансування програм перекваліфікації працівників, розвиток соціально-культурної сфери та охорони довкілля



Державне стимулювання розвитку депресивних територій

  • 0,2 відсотка дохідної частини державного бюджету за відповідний період

  • цільове спрямування державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури

  • сприяння формуванню об'єктів інфраструктури розвитку підприємництва, таких як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні та консалтингові центри, венчурні фонди тощо

  • спрямування міжнародної технічної допомоги на розв'язання актуальних соціально-економічних та екологічних проблем

  • удосконалення соціальної сфери, зокрема житлового будівництва, охорони здоров'я та охорони довкілля



Інші проблеми:

  • Недосконалість методології оцінки цільових інвестицій, особливо в інфраструктурній сфері:

    • Відсутність аналізу впливу заходів на довгостроковий розвиток депресивного регіону


Інституційно - організаційна система

  • Фінансова складова:

    • Державне фінансування
    • Державно-приватне партнерство (наприклад, фінансові гарантії кредиту – муніципалітетам та бізнесу)
    • Банківські та кредитні приватні інституції (наприклад, фінансові гарантії кредиту, гарантійна “кругова порука”)
  • Організаційна складова



Висновки

  • У Європі існуючий в 60-70-х роках ХХ століття компенсуючий характер регіональної політики, спрямований на зменшення регіональних суперечностей, був на початку 80-х змінений на стимулюючий. Заклики збільшувати державну допомогу слаборозвинутим регіонам змінились розробкою планів на основі розкриття потенціалу регіонального розвитку (А.М.Новікова)

  • Європейський досвід показав, що регіональна політика, яка базується на податкових пільгах і державних субсидіях, виявилась недостатньо ефективною. Більш доцільним вважається спрямування коштів на реструктуризацію галузей і підприємств.

  • Що є кращим в умовах України? Роль СЕЗ. Розвиток МБ.







Висновки

  • Крім державної підтримки є ще багато способів для регіону підняти свій потенціал власними силами. Про це свідчать непоодинокі приклади місцевого розвитку цілої низки міст та сіл України – смт. Гриців Хмельницької області, Макарівський район Київської області, с. Барабой Одеської області.

  • Виявляється, що організована і цілеспрямована громада, яка вірить у власні сили, може зробити те, що не вдавалося урядовим програмам протягом останніх 12 років.

  • Звичайно, не можна недооцінювати підтримку ззовні, однак визначальним чинником для покращення добробуту села, міста чи регіону залишається все-таки ініціатива знизу, підкріплена підтримкою державних та муніципальних органів на місцях.

  • Вітчизняний досвід “передових громад” підтверджує відому тезу про те, що проблема браку грошей не є первинною.

  • Як правило, першопричиною є відсутність ідей або команди однодумців для її реалізації, народження та обговорення ідеї. А шляхів залучення капіталу для її втілення є немало.




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка