Завдання Інституційний розвиток



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.



Завдання

  • Інституційний розвиток: Надання сприяння діяльності, спрямованої на підвищення ефективності управління системою соціального страхування від нещасних випадків та її ресурсами на національному та регіональному рівні.

  • Нарощування потенціалу Фонду: Розвиток функціональних можливостей Фонду на всіх рівнях шляхом організації навчання та започаткування ресурсних центрів у двох пілотних регіонах.

  • Поінформованість громадськості: Вдосконалення системи запобігання нещасним випадкам на виробництві шляхом організації інформаційних кампаній і навчання.











Закон України “Про охорону праці

  • Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

  • Кабінет Міністрів України;

  • спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

  • міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

  • Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.



Стаття 32. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці

  • Кабінет Міністрів України:

  • забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

  • подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

  • спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

  • встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

  • З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.



Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці

  • Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

  • проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

  • розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

  • здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

  • укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

  • беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

  • організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

  • створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

  • здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

  • Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.



Державній комітет України з нагляду за охороною праці

  • здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

  • розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

  • здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

  • координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

  • одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;



Стаття 34. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій в галузі охорони праці

  • Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

  • забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

  • формують за участю представників профспілок, Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

  • забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

  • вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності;

  • здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

  • Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах - ради з питань безпечної життєдіяльності населення.



Стаття 35. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці

  • Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

  • затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

  • приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.

  • Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах.

  • Для виконання функцій, зазначених у частині другій цієї статті, сільська, селищна, міська рада створює у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначає спеціаліста з охорони праці.



Закон України” Про місцеве самоврядування в УкраїніСтаття 34.Повноваження у сфері соціального захисту населення

  • 1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських

  • рад належать:

  • б) делеговані повноваження:

  • 1) підготовка і подання на затвердження ради цільових місцевих програм поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища, територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття, організація їх виконання; участь у розробленні цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки і умов праці та виробничого середовища, зайнятості населення, що затверджуються відповідно районними, обласними радами; 8) здійснення контролю за охороною праці, забезпеченням соціального захисту працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, у тому числі зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам про охорону праці, за наданням працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах;









Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці

  • Пріоритет життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці

  • Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці

  • Комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

  • Соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

  • Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності

  • Адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану

  • Використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству

  • Інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці

  • Забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

  • Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.



Як реалізується ця норма?

  • Як реалізується ця норма?

  • Фактичний стан умов та безпеки праці в Україні не можна назвати задовільним, хоча рівень виробничого травматизму за офіційної статистикою щорічно зменшується, що демонструється наведеними нижче даними.



1.Пріоритет життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці

  • За даними Міжнародного бюро праці у світі щорічно виникає:

  • 270 млн. нещасних випадків

  • 160 млн. професійних захворювань

  • 2 млн. гине у зв’язку з виробничою діяльністю

  • На 23,6 т. працюючих виникає 1 смертельній випадок у країнах з ринковою економікою та на 50 працюючих – 1 нещасний випадок

  • На 10,4 т. працюючих виникає 1 смертельний випадок в Україні та на 590 працюючих – 1 нещасний випадок

  • Європа 1 смертельний Україна 1 смертельний



Ймовірність виникнення нещасних випадків на виробництві (за даними Міжнародної Організації Праці)



  • Німеччина (2003 рік)

  • Середньосписочна чисельність працюючих - 42 млн.

  • Було зареєстровано 871 тис. нещасних випадків, з непрацездатністю більше 3 днів.

  • Кч =20,7

  • Україна (2003 рік)

  • Середньосписочна чисельність працюючих - 21млн

  • Було зареєстровано 26 тисяч нещасних випадків з непрацездатністю більше 1 дня

  • Кч = 1,2





Аналіз причин виникнення аварій і надзвичайних ситуацій техногенного характеру за останні роки показує, що:

  • Аналіз причин виникнення аварій і надзвичайних ситуацій техногенного характеру за останні роки показує, що:

  • майже половина випадків викликана незадовільним технічним станом,

  • значною зношеністю у наслідок закінчення нормативного строку експлуатації - нормативного ресурсу:

  • споруд

  • конструкцій

  • обладнання

  • інженерних мереж



2. Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці.

  • 2. Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці.

  • Регулювання промислової безпеки для країн перехідного періоду в економіці починається в першу чергу з:

  • реформування законодавчої та іншої нормативно-правової бази.

  • надання дозволів на експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки

  • посилення державного нагляду за виконанням вимог промислової безпеки



3. Комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля.

  • 3. Комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля.

  • Статтею 19 Закону України „Про охорону праці” передбачено, що фінансування загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному бюджеті.

  • Статтею 25 Закону України” Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” фінансування заходів, передбачених загальнодержавною програмою здійснюється Фондом.

  • Відповідно до Закону України „Про державні цільові програми”, до якої відноситься загальнодержавна програма, державним замовником такої програми може бути центральний або місцевий орган виконавчої влади



4. Соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

  • 4. Соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

  • Стаття 9 Закону України „Про охорону праці” передбачає, що відшкодування шкоди реалізується в межах Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

  • Крім того, закон передбачає що роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.



5. Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності

  • В України діє понад 2700 нормативно-правових актів з охорони праці

  • Понад 60% правил з охорони праці не переглядались більш ніж 10 років

  • Вимоги до гармонізації нормативно-правової бази з питань охорони праці

  • СУОП повинна бути підсистемою в системі управління виробництвом;

  • Нормативно-правова база з охорони праці повинна будуватись з урахуванням обов’язкових та рекомендованих норм;

  • Планування заходів щодо покращення рівня безпеки виробництва, повинні будуватись на підставі управління ризиками виникнення аварій, нещасних випадків та професійних захворювань за допомогою методики їх виявлення і оцінки для усунення неприпустимих ризиків.

  • Повинна бути надана можливість управління фінансовими потоками для, спрямовання їх на зниження ризиків при обґрунтуванні технічної можливості, економічної доцільності і соціальної відповідності.



  • 6. Адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану.

  • Реалізація цього принципу знайшла своє відображення у статті 12 Закону “Про охорону праці” :

  • підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням:

  • рекомендацій медико-соціальної експертної комісії

  • індивідуальних програм реабілітації

  • Ця норма реалізується відповідно до „Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів” (постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314).



  • 7. Використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці

  • Існуючі методи:

  • Диференційовані в залежності від ступеню професійного ризику виробництва страхові тарифи та знижки та надбавки до них.

  • Штрафи за порушення вимог чинного законодавства з охорони праці.

  • Призупинення робіт у зв’язку з порушенням вимог нормативно-правових актів з охорони праці





Безпечність промислового підприємства – це властивість підприємства (об’єкта) за нормальної експлуатації та в разі аварії обмежувати вплив джерел небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище встановленими межами

  • Рівень безпечності вважається прийнятним, якщо забезпечено додержання вимог державних нормативних документів з безпеки.

  • (ДСТУ 2156-93 “Безпечність промислових підприємств.Терміни та визначення.”)



Законодавче підґрунтя переходу на оцінку безпеки виробництва на підставі ризиків.

  • 1.Закон України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” (1999 р.)

  • Стаття 47 „ Страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт ) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.”

  • 2. Закон України “Про стандартизацію (2001 р.)

  • Стаття 12 „Стандарти застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством.”

  • Прикінцеві положення „ Вимоги державних та інших стандартів, обов’язкові до виконання, є чинними до прийняття відповідних технічних регламентів та інших нормативно - правових актів, які регулюють ці питання.”

  • 3.Закон України “Про охорону праці” (2002 р.)

  • Стаття 7 „Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, мають право на оплачувані перерви санітарно – оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.”

  • Стаття 29 „У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці роботодавець зобов’язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.”



Види ризиків

  • 1.Незначний ризик – забезпечується повною відповідністю стану умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, відсутністю шкідливих та важких умов праці, які дають право працюючим на отримання пільг і компенсацій згідно з чинним законодавством. Характеризується дотриманням працюючими вимог безпеки.

  • 2. Припустимий ризик – забезпечується повною відповідністю стану умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. Допускає наявність важких і шкідливих умов праці робота у яких компенсується пільгами та компенсаціями згідно з чинним законодавством. Характеризується дотриманням працюючими вимог безпеки.

  • 3. Терпимий ризик – забезпечується повною відповідністю об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

  • Допускає відхилення від вимог нормативних актів з охорони праці. Характеризується наявністю важких і шкідливих умов праці робота у яких компенсується пільгами та компенсаціями згідно з чинним законодавством та погодженням існуючих відхилень із органами Держнаглядохоронпраці.

  • 4. Неприпустимий ризик – характеризується невідповідністю об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки вимогам нормативно-правових актів, порушенням працюючими вимог безпеки та частими припиненнями робіт органами Держнаглядохоронпраці.



Визначення видів та значень ризиків

  • Для можливості оцінки існуючого на підприємстві рівня ризику виникнення смертельних нещасних випадків приймаємо такі види та значення ризиків:

  • Незначний ризик - ≤ 10-6;

  • Припустимий ризик – 1,001 ∙ 10-6 - 5 ∙ 10-5;

  • Терпимий ризик – 5,001∙ 10-5 - 5 ∙ 10-4;

  • Неприпустимий ризик - ≥ 5,001 ∙ 10-4.



Ймовірність виникнення нещасних випадків на виробництві у різних галузях економіки України









Визначення пріоритетних напрямків для профілактики




















База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка