Здібності розглядаються як індивідуально-психологічні особливості



Дата конвертації27.12.2016
Розмір445 b.



Здібності розглядаються як індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, від яких залежить можливість успіху діяльності.

  • Здібності розглядаються як індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, від яких залежить можливість успіху діяльності.

  • Задатки – природжені анатомо-фізіологічні особливості організму. До них відносяться перш за все особливості будови головного мозку, органів чуття і руху, властивості нервової системи, якими організм наділений від народження. Задатки є лише можливостями, і передумовами розвитку здібностей, але ще не гарантують появи і розвитку тих або інших здібностей.

  • В. Д. Шадріков під здібностями розуміє властивість функціональних систем, які реалізують окремі психічні функції, мають індивідуальну міру вираження, яка проявляється в успішному і якісному засвоєнні дійсності. Індивідуальна міра вираженості здібностей оцінюється на основі параметрів продуктивності, якості і надійності діяльності. Саме розуміння здібностей як функціональної системи дозволяє, нарешті, вирішити проблему співвідношення задатків і здібностей.

  • Якщо здібності – це властивості функціональної системи, то задатки – властивості компонентів цієї системи



Виділяють:

  • Виділяють:

  • загальні здібності, які включають, ті якими визначаються успіхи людини у видах основної діяльності;

  • спеціальні здібності, які сприяють успіхам людини у специфічних видах діяльності.



Навчальні та творчі;

  • Навчальні та творчі;

  • розумові та спеціальні;

  • математичні;

  • конструкторсько-технічні

  • музичні;

  • літературні;

  • художньо-зображувальні;

  • фізичні;

  • унікальні (парапсихологічні).



  • На думку С. Л. Рубінштейна, творчість – діяльність людини, яка створює нові матеріальні і духовні цінності, які, в свою чергу, мають суспільну значимість.



Креат́ивність — (лат. creatio — створення) — новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора». Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови (creativity, creative).

  • Креат́ивність — (лат. creatio — створення) — новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора». Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови (creativity, creative).

  • В російській мові, на думку професора І.Милославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. А слово «творчий» (рос. творческий) залишається зі своїм вихідним значенням, що не розрізняє діяльність результативну й, навпаки, безрезультатну.”



Дж. Гілфорд і П. Торренс розглядають креативність як здатність до творчого (дивергентного) мислення.

  • Дж. Гілфорд і П. Торренс розглядають креативність як здатність до творчого (дивергентного) мислення.

  • Ф. Баррон вважає центральним процес уяви і символізації, визначаючи креативність «як внутрішній процес, який спонтанно продовжується в дії».



Більшість дослідників вважають, що творчий процес — це форма діяльності упроблемному пошуку, свідома та цілеспрямована спроба розширити наявні межі знань, усунути обмеження (Ф. Баррон, Д. Харрінгтон, М. Шикшентмихалий, Х. Гарднер, Х. Грубер, С. Девіс, Д. Перкінс).

  • Більшість дослідників вважають, що творчий процес — це форма діяльності упроблемному пошуку, свідома та цілеспрямована спроба розширити наявні межі знань, усунути обмеження (Ф. Баррон, Д. Харрінгтон, М. Шикшентмихалий, Х. Гарднер, Х. Грубер, С. Девіс, Д. Перкінс).



У дослідженнях П. Торренса та Джо Гілфорда виявлена висока позитивна кореляція рівня IQ і рівня креативності.

  • У дослідженнях П. Торренса та Джо Гілфорда виявлена висока позитивна кореляція рівня IQ і рівня креативності.

  • Що вищий рівень інтелекту, то більша ймовірність того, що досліджуваний матиме високі показники за тестами креативності, хоча в осіб із високорозвиненим інтелектом можуть траплятися і низькі показники креативності.

  • П. Торренс запропонував теорію інтелектуального порогу: за IQ нижче від 115-120 балів інтелект і креативність утворюють єдиний фактор; за IQ понад 120 — творчі здібності та інтелект стають незалежними факторами.







Намалюйте будиночок

  • Намалюйте будиночок

  • Оцініть його:

  • 1 рівень – низький

  • (домінує психологічна інерція)

  • 2 рівень – середній

  • (малюнок багатоповерхового будинку,

  • об’ємне зображення, деталі тощо)

  • 3 рівень – високий

  • (гніздо, пенал тощо)



Чоловік заходить у магазин, купує ковбасу і просить неї порізати, але не поперек, а уздовж. Продавщиця запитує: "Ви що, пожежник? -"Так". Як вона догадалася?

  • Чоловік заходить у магазин, купує ковбасу і просить неї порізати, але не поперек, а уздовж. Продавщиця запитує: "Ви що, пожежник? -"Так". Як вона догадалася?

  • Було нелегко, хоча цікаво. Раптом роздався звук і все закінчилося.



Запитання. Сутність цього прийому полягає в тому, щоб сформулювати якомога більше запитань, що стосуються певної задачі або проблеми, і спробувати знайти відповіді на них. Сократ перший зазначив, що "запитання є повивальною бабкою, яка допомагає народитися новій думці".

  • Запитання. Сутність цього прийому полягає в тому, щоб сформулювати якомога більше запитань, що стосуються певної задачі або проблеми, і спробувати знайти відповіді на них. Сократ перший зазначив, що "запитання є повивальною бабкою, яка допомагає народитися новій думці".



Скільки пусіків шкрябнула Фунечка?

  • Скільки пусіків шкрябнула Фунечка?

  • (зміст запитання повинен бути зрозумілим для того, хто має відповідати)

  • Чи літають крокодили на північ?

  • (запитання повинно містити правдиву інформацію)

  • Чи можуть машини міркувати?

  • (один вважає – так, інший – ні; вони можуть по-різному розуміти значення слів машина та міркувати, отже потрібно поставити додаткові запитання)

  • (перед відповіддю доцільночітко визначити, про що йде мова, а потім відповідати)



Робота у групах. Придумати якомога більше запитань за сюжетною картиною (можна не враховувати запитання типу “Скільки дітей на малюнку?”.

  • Робота у групах. Придумати якомога більше запитань за сюжетною картиною (можна не враховувати запитання типу “Скільки дітей на малюнку?”.

  • Доповнити завдання визначенням несподіваних запитань та пошуком відповідей на них.



Учень складає речення. Клас по темі цього речення задає запитання:

  • Учень складає речення. Клас по темі цього речення задає запитання:

  • Сьогодні на вулиці йде дощ.

  • Які вулиці ти знаєш?

  • Лазурна, Гагаріна…

  • А хто такий Гагарін?

  • Людина, яка першою полетіла у космос?

  • Як називалася його ракета?

  • Не знаю. (“Восток”)

  • Вчитель оголошує, що учень відповів на два запитання.



Слон – великий, а кіт – маленький.

  • Слон – великий, а кіт – маленький.



Сильний - слабкий

  • Сильний - слабкий

  • холодний — гарячий;

  • швидкий — повільний;

  • легкий — важкий;

  • їстівний — неїстівний;

  • маленький  — великий.





Тато вийшов на вулицю, і пішов дощ.

  • Тато вийшов на вулицю, і пішов дощ.

  • Діти прийшли до школи, і пролунав дзвінок.

  • Листя почало опадати, і птахи відлетіли у вирій.

  • Чи є перша частина речення, причиною другої?

  • Причина завжди передує події, але не все, що передує – це причина.



Спочатку потрібно відшукати ті, які є логічними, а потім довести, що і інші причини за певних обставин цілком реальні.

  • Спочатку потрібно відшукати ті, які є логічними, а потім довести, що і інші причини за певних обставин цілком реальні.















Від каменю, кинутого у воду, розходяться по воді концентричні кола, що втягують у свій рух різні навколишні предмети - тростини, кораблик, латаття й ін., які “дрімають” до цього часу.

  • Від каменю, кинутого у воду, розходяться по воді концентричні кола, що втягують у свій рух різні навколишні предмети - тростини, кораблик, латаття й ін., які “дрімають” до цього часу.

  • Так і від слова може початися рух, що залучає все нові і нові асоціації.

  • Вправа “Кола на воді" починається з вибору “каменю" - слова, з яким буде проводитися гра. (Бажано брати недовге слово (з 5-6 букв) і без букв И, Ї, Ь всередині.)



Можливі варіанти:

  • Можливі варіанти:

  • - отримана пропозиція - початок розповіді;

  • - отримана пропозиція - кінець розповіді, висновок;

  • - отримана пропозиція - середина розповіді, потрібно відповісти на питання: що було спочатку? що буде потім?



Вчитель кидає м'яч, називаючи іменник; учень, повертаючи м'яч, називає дієслово. Відмінність полягає в тому, що учень повинний назвати дію "невлад", не властиву запропонованому об'єкту (наприклад: гребінець - пищить, дошка - літає і т.д.)

  • Вчитель кидає м'яч, називаючи іменник; учень, повертаючи м'яч, називає дієслово. Відмінність полягає в тому, що учень повинний назвати дію "невлад", не властиву запропонованому об'єкту (наприклад: гребінець - пищить, дошка - літає і т.д.)

  • ПРИМІТКА: як іменники називаються тільки предмети. Найбільш цікаві сполучення вчитель записує на дошці (3-4 пари слів)

  • Далі - діалог за схемою: - Уявіть, що на дошці записані наші винаходи. Таких предметів ніде немає, ми їх вигадали самі. Давайте подивимося, для чого вони можуть бути використані?

  • Наприклад: ."Гребінець пищить". У яких випадках потрібна подібна річ?

  • (- якщо упав - пищить, щоб підібрали;

  • - якщо брудна голова - щоб помили;

  • - якщо чужий бере - щоб поклав на місце... і т.д.)

  • чи "Дошка літає". Навіщо це потрібно?

  • (- якщо далеко сидиш, вона підлетить - усі видно;

  • - легко переносити в інший клас - сама рухається;

  • - можна кататися на перервах;

  • - учителька додому взяла, написала що потрібно до уроку, і дошка сама в школу

  • полетіла... і т.д.)



1. Записати об'єкт, який ми хочемо змінити.

  • 1. Записати об'єкт, який ми хочемо змінити.

  • 2. Назвати будь-які три слова.

  • ( записуються на дошці в стовпчик)

  • 3. Записати визначення до кожного слова.

  • (2-3 найбільш характерної ознаки)

  • 4. Послідовне з'єднання отриманих ознак і вихідного об'єкта, розвиток ідеї.

  • (як і де це можна використовувати)



При використанні методу фокальних об'єктів (автор Цвіккі), який пізніше був розвинений американським дослідником C. Вайтингом, властивості навмання відібраних слів переносять на ключовий об'єкт, який знаходиться ніби у фокусі цих властивостей.

  • При використанні методу фокальних об'єктів (автор Цвіккі), який пізніше був розвинений американським дослідником C. Вайтингом, властивості навмання відібраних слів переносять на ключовий об'єкт, який знаходиться ніби у фокусі цих властивостей.








База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка