Зміни в суглобі при тривалій імобілізації



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.



Зміни в суглобі при тривалій імобілізації

  • Зміни в суглобі при тривалій імобілізації

  • а – фронтальний розпил нормально функціонуючого суглоба: 1, 2 – суглобові кінці кісток, 3 – суглобові хрящі, 4 – фіброзна капсула (зовнішній шар), 5 – проміжний субсиновіальний шар, 6 – синовіальна оболонка, 7- суглобова щілина, 8 – бокові відділи суглобової порожнини,

  • б – фронтальний розпил суглоба після тривалої іммобілізації: 1 – суглобові кінці кісток, 2 і 6 капсула суглоба що зморщується, 3 – суглобовий хрящ, 4 – заростаючі бокові відділи суглобової порожнини (синовіальна оболонка зростається в ділянках її дублікатур), 5 – суглобова порожнина, значно зменшена в об‘ємі, напливи синовіальної оболонки на хрящ.



безперервність використання протягом всього курсу лікування, методика ЛФК змінюється в залежності від періоду лікування;

  • безперервність використання протягом всього курсу лікування, методика ЛФК змінюється в залежності від періоду лікування;

  • раннє застосування ЛФК, що забезпечує не тільки покращення загального стану хворого, а й попереджує виникнення ускладнень (пневмоній, контрактур, атрофій);

  • поєднання лікування фізичними вправами з іммобілізацією;

  • поступове збільшення навантаження: помірність фізичних вправ по інтенсивності в 1-й період та інтенсифікація в 3-му періоді;

  • використання активних і пасивних фізичних вправ.



Протипокази до призначення ЛФК:

  • Протипокази до призначення ЛФК:

  • -         загальний важкий стан хворого внаслідок крововтрати, психічної травми, інфекції, супутніх захворювань;

  • -         підвищення температури тіла, за виключенням тривалої субфібрильної (не вище 37, 5);

  • -         небезпека появи чи відновлення кровотечі внаслідок руху;

  • -         наявність сторонніх тіл в тканинах, розміщених біля великих судин, нервів та інших життєво важливих органів;

  • -         наявність інших захворювань, що є протипоказом до призначення лікувальної фізкультури.



Період іммобілізації. Триває 30-90 днів. Клінічно характеризується гострими наслідками травми, початком регенеративного процесу в пошкоджених тканинах. Співпадає з формуванням первинної кісткової мозолі. За умовою відсутності протипоказів ЛФК призначають з перших днів стаціонарного лікування.

  • Період іммобілізації. Триває 30-90 днів. Клінічно характеризується гострими наслідками травми, початком регенеративного процесу в пошкоджених тканинах. Співпадає з формуванням первинної кісткової мозолі. За умовою відсутності протипоказів ЛФК призначають з перших днів стаціонарного лікування.

  • Загальні завдання:

  • підвищення загального стану хворого;

  • поліпшення функції життєво важливих систем: серцево-судинної, дихальної, нервової, травної;

  • підвищення опірності організму;

  • попередження порушень, зумовлених ліжковим режимом.



Спеціальні завдання:

  • Спеціальні завдання:

  • поліпшення трофіки іммобілізованої кінцівки;

  • стимуляція консолідації перелому;

  • попередження м’язової атрофії, порушень функції суглобів іммобілізованої кінцівки, профілактика тугорухомості та контрактур;

  • вироблення необхідних тимчасових компенсацій.

  • Форми ЛФК:

  • лікувальна гімнастика, ранкова гігієнічна гімнастика, індивідуальні завдання для самостійних занять.



- нормалізувати трофіку пошкодженої кінцівки (кінцеве формування кісткової мозолі, ліквідація м’язових атрофій);

  • - нормалізувати трофіку пошкодженої кінцівки (кінцеве формування кісткової мозолі, ліквідація м’язових атрофій);

  • - відновити рухи в суглобах пошкодженої кінцівки;

  • - відновити і нормалізувати функції пошкодженої кінцівки;

  • - відновити правильну поставу, нормалізувати рухові навички, покращити їх якість.



Рис. 11 - Фізичні вправи для осіб з переломом плечової кістки (за С.М. Івановим, 1970)

  • Рис. 11 - Фізичні вправи для осіб з переломом плечової кістки (за С.М. Івановим, 1970)



Спеціальні вправи для осіб із ушкодженням ліктьового суглоба та корекція положенням (за О.Ф. Каптєліним, 1969):

  • Спеціальні вправи для осіб із ушкодженням ліктьового суглоба та корекція положенням (за О.Ф. Каптєліним, 1969):

  • а - рухи по полірованій панелі;

  • б – покачування в ліктьовому суглобі;

  • в – рухи з використанням роликових візків;

  • г – згинання в ліктьовому суглобі з підтримкою здоровою рукою;

  • д – перекочування палиці; е – покачування палиці;

  • ж – вкладання руки між двома мішечками з піском.



Лікувальна фізкультура при переломах хребта.

  • Лікувальна фізкультура при переломах хребта.

  • Курс лікувальної фізкультури поділяють на три періоди (Є.Ф. Древинг):

  • І – починається через декілька годин після травми та іммобілізації і триває в середньому 2 тижні;

  • ІІ – наступні 2 тижні, тобто до кінця першого місяця;

  • ІІІ – протягом 2-го місяця після перелому.



- підвищення психоемоційного стану;

  • - підвищення психоемоційного стану;

  • - сприяння встановленню травмованих хребців у функціональне вихідне положення;

  • - помірна тонізація м’язів спини;

  • - покращення кровообігу;

  • - профілактика пневмонії;

  • - активізація перистальтики кишківника.



ІІ період.

  • ІІ період.

  • Особливості лікувальної гімнастики:

  • - енергійні вправи для м’язів плечового і тазового поясу;

  • - для тазового поясу недоцільне повне навантаження, тому рухи проводяться кожною ногою окремо;

  • - тренування м’язів спини – розгиначів: не призначають складних вправ, а спеціальні вправи проводять не в повному об’ємі.

  • Головний принцип проведення занять – не болючі рухи.

  • Всі рухи напруженого виконання полегшуються похилим положенням ліжка.



Виконуються фізичні вправи, що вимагають доброї координації рухів та значного силового напруження. Включають вправи для розвитку гнучкості хребта (бокові нахили та обертання хребта в повздовжній осі). Здійснюють напружені вигинання з великою амплітудою та обтяженням.

  • Виконуються фізичні вправи, що вимагають доброї координації рухів та значного силового напруження. Включають вправи для розвитку гнучкості хребта (бокові нахили та обертання хребта в повздовжній осі). Здійснюють напружені вигинання з великою амплітудою та обтяженням.



Входять деякі рухи навкарачки, що збільшують гнучкість хребта, до кінця 2-го місяця – рухи стоячи на колінах і рухи з невеликою опорою для ніг.

  • Входять деякі рухи навкарачки, що збільшують гнучкість хребта, до кінця 2-го місяця – рухи стоячи на колінах і рухи з невеликою опорою для ніг.



Укріплення організму хворого.

  • Укріплення організму хворого.

  • Покращення кровообігу поражених частин тіла.

  • Пониження паталогічно підвищеного тонусу паретичних м’язів і збільшення м’язової сили.

  • Усунення шкідливих співдружніх рухів: синергій і синкінезій.

  • Відновлення функціональної рівноваги між паретичними м’язами та їх синергістами.

  • Відновлення або підвищення точності рухів.

  • Відновлення або покращення нервової провідності від центру до периферії і від периферії до центру.

  • Усунення або послаблення тремору м’язів.

  • Відтворення і формування найважливіших рухових навичок, спрямованих на освоєння (навчання) побутових і трудових навичок, самообслуговування і пересування, підготовка до соціальної реабілітації.



Раннє призначення ЛФК. Передбачає використання збережених функцій і новостворених, що пристосовані до змінених умов неврологічного, соматичного та вісцерального статусу.

  • Раннє призначення ЛФК. Передбачає використання збережених функцій і новостворених, що пристосовані до змінених умов неврологічного, соматичного та вісцерального статусу.

  • Вибіркове використання ЛФК для відновлення порушених функцій чи компенсації втрачених.

  • Використання спеціальних вправ по патогенетичному принципу в поєднанні з загальноукріплюючою дією ЛФК.

  • Дотримання принципу адекватності при постійній змінюваності фізичних вправ у залежності від можливостей хворого та присутність тренувального ефекту.

  • Поступове невпинне розширення рухового режиму від положення лежачи до можливості необмеженого пересування.



Раннє призначення ЛФК. Передбачає використання збережених функцій і новостворених, що пристосовані до змінених умов неврологічного, соматичного та вісцерального статусу.

  • Раннє призначення ЛФК. Передбачає використання збережених функцій і новостворених, що пристосовані до змінених умов неврологічного, соматичного та вісцерального статусу.

  • Вибіркове використання ЛФК для відновлення порушених функцій чи компенсації втрачених.

  • Використання спеціальних вправ по патогенетичному принципу в поєднанні з загальноукріплюючою дією ЛФК.

  • Дотримання принципу адекватності при постійній змінюваності фізичних вправ у залежності від можливостей хворого та присутність тренувального ефекту.

  • Поступове невпинне розширення рухового режиму від положення лежачи до можливості необмеженого пересування.







1. Лікування положенням на спині, на боці.

  • 1. Лікування положенням на спині, на боці.

  • 2. Фізичні вправи:

  • - дихальні вправи;

  • - активні вправи для дрібних, середніх, а пізніше для великих суглобів здорових кінцівок;

  • 3. З 3-6 дня – пасивні вправи для суглобів паретичної кінцівки.

  • 4. Навчають вольовим посиланням імпульсів до рухів синхронно з ізольованим пасивним розгинанням передпліччя, згинання гомілки.



Завдання ЛФК:

  • Завдання ЛФК:

  • Посилення загальнотонізуючого впливу на хворого.

  • Навчання розслабленню м’язів здорової кінцівки.

  • Зниження м’язового тонусу в паретичних кінцівках.

  • Переведення хворого в положення сидячи.

  • Стимуляція активних рухів в паретичних кінцівках.

  • Протидія патологічним синкінезіям.

  • Підготовка хворого до вставання.

  • Відновлення функції опори в нижніх кінцівках.

  • Відновлення функції самообслуговування здоровою кінцівкою.







Завдання ЛФК:

  • Завдання ЛФК:

  • Зниження м’язевого тонусу.

  • Протидія геміплегічним контрактурам.

  • Подальше відновлення активних рухів.

  • Перехід у положення стоячи.

  • Навчання ходити.

  • Протидія синкінезіям.

  • Відновлення навичок самообслуговування та прикладно-побутових рухів.









Покращення кровотоку і нервової трофіки поражених м’язів.

  • Покращення кровотоку і нервової трофіки поражених м’язів.

  • Попередження розвитку контрактур.

  • Відновлення руху і розвиток компенсаторних рухових навичок.

  • Загально-зміцнюючий вплив на організм хворого.



  • Використовують лікування положення, масаж, лікувальну гімнастику.

  • Лікування положенням:

  • спати на боці (на стороні ураження);

  • на протязі дня 3-4 рази сидіти, нахиливши голову в протилежну сторону, підтримуючи її рукою з опором на лікоть. При цьому підтягувати м’язи зі здорової сторони в сторону ураження (знизу догори) намагаючись відновити симетрію обличчя;

  • лейкопластерний натяг зі здорової сторони на хвору з використанням спеціального шолому-маски;

  • підв’язування хустинкою;



1. Підняти брови вгору.

  • 1. Підняти брови вгору.

  • 2. Нахмурити брови.

  • 3. Закрити очі (етапи виконання вправи: подивитися вниз; закрити очі; притримуючи повіку пальцями на стороні пошкодження, тримати очі закритими протягом хвилини; відкрити і закрити очі 3 рази).

  • 4. Усміхатися з закритим ротом.

  • 5. Щуритися.

  • 6. Опустити голову вниз, зробити вдих і під час видиху ”фиркати”.

  • 7. Свист.

  • 8. Розширювати ніздрі.

  • 9. Підняти верхню губу, показати верхні зуби.

  • 10. Опустити нижню губу, показати нижні зуби.

  • 11. Усміхатися з відкритим ротом.

  • 12. Погасити запалений сірник.



13. Набрати в рот воду, закрити рот і полоскати, не виливаючи воду.

  • 13. Набрати в рот воду, закрити рот і полоскати, не виливаючи воду.

  • 14. Надути щоки.

  • 15. Переміщувати повітря з однієї половини рота в іншу.

  • 16. Опустити кути рота вниз при закритому роті.

  • 17. Висунути язик і зробити його вузьким.

  • 18. Рухати язиком вперед – назад при відкритому роті.

  • 19. Рухати язиком вправо - вліво при відкритому роті.

  • 20. Витягнути вперед губи ”трубкою”.

  • 21. Пальцем робити коло, слідкуючи за ним очима.

  • 22. Втягнути щоки при закритому роті.

  • 23. Опустити верхню губу на нижню.

  • 24. При закритому роті водити кінчиком язика по деснах вправо-вліво, притискаючи язик з різними зусиллями.



13. Набрати в рот воду, закрити рот і полоскати, не виливаючи воду.

  • 13. Набрати в рот воду, закрити рот і полоскати, не виливаючи воду.

  • 14. Надути щоки.

  • 15. Переміщувати повітря з однієї половини рота в іншу.

  • 16. Опустити кути рота вниз при закритому роті.

  • 17. Висунути язик і зробити його вузьким.

  • 18. Рухати язиком вперед – назад при відкритому роті.

  • 19. Рухати язиком вправо - вліво при відкритому роті.

  • 20. Витягнути вперед губи ”трубкою”.

  • 21. Пальцем робити коло, слідкуючи за ним очима.

  • 22. Втягнути щоки при закритому роті.

  • 23. Опустити верхню губу на нижню.

  • 24. При закритому роті водити кінчиком язика по деснах вправо-вліво, притискаючи язик з різними зусиллями.



Лікувальна фізкультура при остеохондрозі хребта.

  • Лікувальна фізкультура при остеохондрозі хребта.

  • В основі остеохондроза хребта лежить зміна міжхребцевих дисків з наступним втягуванням в процес тіл сусідніх хребців міжхребцевих суглобів та зв’язкового апарату.

  • Міжхребцеві диски відіграють важливу роль у стабільному положенні хребців, забезпечують рухомість хребта, виконують функцію біологічного амортизатора.

  • Факторами, що сприяють виникненню та розвитку остеохондроза є малорухомий спосіб життя, тривале перебування тіла у фізіологічно незручному положенні (багатогодинне сидіння за письмовим столом, за кермом автомобіля, стояння біля верстата, за прилавком). Це значно погіршує кровопостачання та забезпечення поживними речовинами тіл хребців, міжхребцевих дисків. Виникають тріщини фіброзного кільця. Внаслідок прогресування дегенеративних змін у фіброзному кільці порушується фіксація хребців між собою, виникає патологічна рухливість. Міжхребцеві щілини зменшуються, здавлюються нервово-судинні закінчення, кровоносні та лімфатичні судини – посилюються болі. В 3-й стадії хвороби виникає розрив фіброзного кільця, утворюються міжхребцеві кили. Заключна стадія характеризується болючим ущільненням і зміщенням хребців, утворенням патологічних кісткових розростань.



Завдання лікувальної гімнастики:

  • Завдання лікувальної гімнастики:

  • Сприяти збільшенню відстані між окремими хребцевими сегментами з метою зняття патологічної пропріоцептивної імпульсації.

  • Сприяти зниженню патологічної пропріоцептивної імпульсації.

  • Покращення обмінних процесів внаслідок посилення крово- та лімфообігу в пошкодженому хребцевому сегменті та корінці.

  • Зменшення набряку в тканинах, розміщених в ділянці міжхребцевого отвору, покращення кровообігу в пошкодженій кінцівці.

  • Збільшення та відновлення повного об’єму рухів в кінцівках та хребті; зменшення статико-динамічних порушень і компенсаторних рухів, відновлення порушеної осанки.

  • Сприяти відновленню трофіки, тонусу, сили м’язів тулуба та кінцівок.

  • Підвищити загальну фізичну працездатність.



При радикулярному синдромі:

  • При радикулярному синдромі:

  • витягування нервових стволів та корінців;

  • попередження м’язових атрофій;

  • укріплення м’язів дистальних відділів кінцівок.

  • При плечелопатковому периартриті:

  • профілактика утворення рефлекторної неврогенної контрактури ліктьового суглобу;

  • укріплення дельтовидного, надостного, підостного, двоголового м’язів.

  • При задньо-шийному симпатичному синдромі (синдромі хребетної артерії):

  • сприяти послабленню вестибулярних порушень.














База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка