Зрадів зеленолистий красень, засвітило весняне сонечко. Біжать струмочки, весело щебечуть пташки



Дата конвертації30.05.2016
Розмір445 b.





Зрадів зеленолистий красень, засвітило весняне сонечко. Біжать струмочки, весело щебечуть пташки.

  • Зрадів зеленолистий красень, засвітило весняне сонечко. Біжать струмочки, весело щебечуть пташки.

  • Іще лежить у низинах сніг, а вже барвінку листя стелиться. Згодом з’явиться його зірчастий цвіт.

  • Одного разу прогулюючись, дівчатка побачили цвіт барвінку і замилувалися його красою.

  • — Добрий день, барвінку, — привіталася Люся.

  • — Доброго здоров’я, — відповіла синя квіточка.

  • — А чи знаєш ти, що означає кожна твоя пелюсточка? — запитала Оксана.

  • — Ні, — сором’язливо сказав барвінок.

  • Перша пелюстка — це доброта, друга — милосердя, третя — скромність, четверта — ввічливість, п’ята — працьовитість, — весело розповідали подруги.

  • — Дякую вам, — зрадів барвіночок, — за таке приємне повідомлення.

  • — До зустрічі, наш синьоокий, — попрощалися дівчатка.





Ти добро лиш твори повсюди,

  • Ти добро лиш твори повсюди,

  • Хай тепло твої повнить груди.

  • Ти посій і доглянь пшеницю,

  • Ти вкопай і почисть криницю.

  • Волю дай, нагодуй пташину,

  • Приласкай і навчи дитину.

  • Бо людина у цьому світі

  • Лиш добро повинна творити!



  • Девіз уроку: Твори добро!

  • Не будь байдужим!









Людина починається з добра!

  • Людина починається з добра!

  • Людина починається з добра,

  • Із ласки і великої любові,

  • Із батьківської хати і двора,

  • З поваги, що звучить у кожнім слові.

  • Людина починається з добра,

  • З уміння співчувати, захистити.

  • Це зрозуміти всім давно пора,

  • Бо ми прийшли у світ добро творити.

  • Людина починається з добра,

  • Із світла, що серця переповняє.

  • Ця істина, як світ, така стара,

  • А й досі на добро нас надихає.

  •                            Любов Забашта

  •  



Сказав мудрець: — Живи, добро звершай! Та нагород за це Не вимагай. Лише в добро і в Вищу правду віра Людину відрізня від Мавпи і від звіра. Хай оживає істина стара: Людина починається з добра! Л.Забашта Розкажи, як ти розумієш останній рядок вірша.

  • Сказав мудрець: — Живи, добро звершай! Та нагород за це Не вимагай. Лише в добро і в Вищу правду віра Людину відрізня від Мавпи і від звіра. Хай оживає істина стара: Людина починається з добра! Л.Забашта Розкажи, як ти розумієш останній рядок вірша.



Байдужість - це нейтральне, але по суті негативне почуття, коли людина не звертає уваги на те, що відбувається навколо загалом, або ж лише на певні речі.

  • Байдужість - це нейтральне, але по суті негативне почуття, коли людина не звертає уваги на те, що відбувається навколо загалом, або ж лише на певні речі.





1. Байдужість духовна, яка включає байдуже ставлення до себе в духовному значенні. Її гаслом є «Візьму від життя все найкраще».

  • 1. Байдужість духовна, яка включає байдуже ставлення до себе в духовному значенні. Її гаслом є «Візьму від життя все найкраще».

  • 2. Байдужість через сумний досвід, який зламав дух. Людина до цього могла прагнути добра, допомагати іншим, піклуватися про людей, але через якусь несправедливість чи наклеп, чи погане ставлення інших - розчарувалися в людях.



3. Байдужість егоїстична. Улюблений вислів: «Моя хата з краю» чи «Після мене хоч потоп».

  • 3. Байдужість егоїстична. Улюблений вислів: «Моя хата з краю» чи «Після мене хоч потоп».

  • 4. Байдужість, яка включає в себе байдуже ставлення до себе у фізичному значенні. Коли людині байдуже, як вона харчується, байдуже до власного здоров'я. Коли з'являються шкідливі звички і людина не хоче їх позбутися, бо їй байдуже, що буде потім.

  • 5. Байдужість через хворобу психічну, через депресію. Тоді людині байдуже не тільки до оточуючих, але й до самої себе.





Боляче бачити

  • Боляче бачити

  • навколо себе

  • зростаючу порожнечу

  • через звичайнісіньку байдужість людську.

  • А ще найстрашніше від того, коли в людини виявляється душа геть спустошена. Звідси і всі наші біди...



"Не бійся ворогів - у гіршому випадку вони можуть вбити.

  • "Не бійся ворогів - у гіршому випадку вони можуть вбити.

  • Не бійся друзів - у гіршому випадку вони можуть зрадити. Бійся байдужих - вони і не вб'ють, і не зрадять, але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство."

  • Бруно Ясенський



Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині,розуміли люди в сиву давнину.

  • Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині,розуміли люди в сиву давнину.

  • У Вавилоні був такий звичай — недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив,розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив.

  • Такий звичай побутував і в ассірійців, єгиптян. Звичай чинити добро безкорисливо.



За часів запорізького кошового Сірка наші прадіди допомагали навіть ворогам. Чуєте: ворогам! Це було тоді, коли у Криму вирувала епідемія чуми. Козаки дали змогу кримським татарам переселитися на українські землі, щоби перебути нещастя. А самі козаки! Землянок ніколи не замикали! Будь-який подорожній міг зайти, розвести вогонь,зварити страву, спочити. А прийде хазяїн, ще й радий буде гостеві,привітає його. А буває, що господар, як їде куди, так ще й зоставляє страву для прихожого. Наїдяться мандрівники та зроблять хрест,

  • За часів запорізького кошового Сірка наші прадіди допомагали навіть ворогам. Чуєте: ворогам! Це було тоді, коли у Криму вирувала епідемія чуми. Козаки дали змогу кримським татарам переселитися на українські землі, щоби перебути нещастя. А самі козаки! Землянок ніколи не замикали! Будь-який подорожній міг зайти, розвести вогонь,зварити страву, спочити. А прийде хазяїн, ще й радий буде гостеві,привітає його. А буває, що господар, як їде куди, так ще й зоставляє страву для прихожого. Наїдяться мандрівники та зроблять хрест,

  • поставлять його серед землянки — це значить, що були гості й дякують хазяїнові.

  • Прекрасні стосунки, в основі яких — доброта, а не байдужість!



На байдужості, злі - далеко не заїдеш.

  • На байдужості, злі - далеко не заїдеш.



На байдужості, злі - далеко не заїдеш. Байдужа й зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти,сміятися, любити, і якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, байдужість, душа людська не ширшає — вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись — і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед.

  • На байдужості, злі - далеко не заїдеш. Байдужа й зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти,сміятися, любити, і якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, байдужість, душа людська не ширшає — вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись — і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед.

  • Отже, добро — не наука, воно — дія.

  • То чому ж дуже часто люди не діють так, як підказує добро?

  • Часто цим діям заважає байдужість.



Тож не будьмо байдужими! Давайте навчимося помічати те, що відбувається перед нашими очима, звертати увагу на події, що трапляються.

  • Тож не будьмо байдужими! Давайте навчимося помічати те, що відбувається перед нашими очима, звертати увагу на події, що трапляються.

  • Будьмо уважними до інших та відкритими до людей, аби не виникло тієї загальнолюдської байдужості, котрої нам потрібно остерігатись.





Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський

  • Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський

  • (*28 вересня 1918,

  • с. Омельник (нині Онуфріївський район Кіровоградської області) — †2 вересня 1970) — український педагог, публіцист, письменник, поет.



Вчитель, герой i поет,

  • Вчитель, герой i поет,

  • З серцем палаючим Данко,

  • Справжнiй поет-гуманiст

  • Що Свiтлi iдеї його Вiчнi, як води Днiпровi,

  • Наш видатний педагог

  • Повен добра i любовi.

  • Дiтям життя присвятив,

  • Все їм вiддав без вагання.

  • Вiн їх безмежно любив,

  • Знав їх сердець поривання.

  • В спадщину нам залишив Чистi джерела науки.

  • Нас з тих джерел напоїв Духом надмiрно високим.

  • Щастя творив до останку.



Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.

  • Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.

  • Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить — тремтить.

  • Порівняйте свої пропозиції з діями дівчинки.

  • Зробіть правильний висновок.

  • Поверталась із школи маленька Наталочка. Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.



Стоїть у лісі старий-престарий Пеньок. Мохом обріс, гріється на сонечку.

  • Стоїть у лісі старий-престарий Пеньок. Мохом обріс, гріється на сонечку.

  • Поселився під Пеньком Їжак. Клопочеться собі в нірці, а Пеньок мружиться, крекче, гріється на сонечку.

  • - Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз його Їжак.

  • - Добре, - відповідає байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.

  • По другий бік під Пеньком поселилася Гадюка.

  • - Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз вона.

  • - Добре, - відповідає байдужо Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється на сонечку.

  • Та ось якось Їжак побачив, що поруч із ним живе Гадюка. Напав на неї і в кривавій сутичці переміг. Виповз, ліг на Пеньок. Відпочиває.

  • - Що це у вас там за шум був? – питає Пеньок.

  • - Це я Гадюку вбив, - відповідає Їжак.

  • - Добре, - каже байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.



Одного разу до нас прилетіли голуб і голубка. Сіли на ганку та й воркочуть. Ніби дивляться на мене й щось просять. Я поліз на дах, відчинив маленьке віконце. Голуби заховалися в нього. Я виніс їм зерна, вони поклювали й знову сховались у віконці.

  • Одного разу до нас прилетіли голуб і голубка. Сіли на ганку та й воркочуть. Ніби дивляться на мене й щось просять. Я поліз на дах, відчинив маленьке віконце. Голуби заховалися в нього. Я виніс їм зерна, вони поклювали й знову сховались у віконці.

  • Наступного ранку я знову погодував їх і поставив коритце з водою. А потім було так – коли погодую, а коли й забуду. Більше було таких днів, що я забував погодувати голубів. Вони сидять на ганку, дивляться на мене, а я все кудись поспішаю. Коли це йду, а голуб летить наді мною, немов збирається на плече мені сісти. Я думав, що голуб грається. І не догадався, що йому їсти хочеться.

  • А то якось уранці бачу – голуби сидять на подвір’ї в сусідів, а маленька дівчинка Оля годує їх. А батько ставить на стовпі маленьку хатку – голубник.

  • Боляче мені стало. Кликав я голубів, кликав, але вони більше до мене не прилетіли. Поселилися в голубнику. Оля щодня годує їх – і вранці, й увечері. Вони полюбили дівчинку: сідають їй на плечі, даються в руки.

  • Що посієш, те й пожнеш, - говорить наше українське прислів’я. Посіяв байдужість – пожав зневагу. Птахи зневажають тих, хто байдужий до них.

  •  



Був жаркий липневий день. До колодязя під високим дубом наближалася група школярів. Вони поверталися з туристського походу. Їм дуже хотілося пити. І чим ближче був колодязь, тим більше прискорювали вони крок.

  • Був жаркий липневий день. До колодязя під високим дубом наближалася група школярів. Вони поверталися з туристського походу. Їм дуже хотілося пити. І чим ближче був колодязь, тим більше прискорювали вони крок.

  • А з другого боку до колодязя наближалася бабуся. Вона йшла здалека, дуже втомилася. І бабуся, й туристи підійшли до колодязя одночасно.

  • На зрубі стояло відро з холодною водою. Діти оточили його й один за одним пили воду. А бабусю відтіснили. Вона відійшла до дуба й зажурено стояла, схилившись на дерево.

  • Коли туристи напилися води й пішли собі, глянула бабуся їм услід і задумливо похитала головою.

  • Той, хто поспішить випити краплину води перш ніж нап’ється дідусь, бабуся, батько, мати, виросте негідником.

  •  



Чи були випадки у вашому житті, коли вами керувала Байдужість?

  • Чи були випадки у вашому житті, коли вами керувала Байдужість?





Заява

  • Заява

  • Повертаючись зі школи, ми з подругою побачили на ставку багато дітей. Вода замерзла. Біля берегів лід був товщим, по ньому всі ходили. А ми з Оленою забігли чуть далі – і провалилися. Я перша викарабкалася з води і простягнула руку Олені. Але витягти її не змогла – важко. Думала: хто – небудь із хлопців поспішить на допомогу. Але вони спокійно стояли неподалік, деякі навіть підсміювалися. Нарешті Олену витяг чоловік, що проходив неподалік.

  • Завдання

  • Дайте оцінку діям хлопців з сторони адвоката, прокурора, судді.



Доброта – це чуйне, дружнє ставлення до людей.

  • Доброта – це чуйне, дружнє ставлення до людей.

  • Це привітність, ласка, щирість, щедрість людської душі, співчуття, турбота, велика любов.



"Будь добрим і чуйним до людей.

  • "Будь добрим і чуйним до людей.

  • Допомагай слабким і беззахисним, товаришеві в біді.

  • Не завдавай людям прикростей.

  • Поважай і шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став людиною з добрим серцем і чистою душею», «Не будь байдужим до зла.

  • Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство» .

  • (В. О. Сухомлинський).



Милосердя – це і почуття і вчинок.

  • Милосердя – це і почуття і вчинок.

  • Милосердя – почуття, яке не виховується докорами («Ну чому ти такий жорстокий?

  • В тебе немає серця?»).



3 грудня - Міжнародний День інвалідів, - є днем нагадування людству про гуманність і милосердя, про обов'язок суспільства перед інвалідами, що потребують захисту та підтримки.

  • 3 грудня - Міжнародний День інвалідів, - є днем нагадування людству про гуманність і милосердя, про обов'язок суспільства перед інвалідами, що потребують захисту та підтримки.



Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:

  • Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:

  • -А я провідав у лікарні свого товариша – дружка.

  • То ж правда , тату, я чутливий і маю серце золоте?

  • Замисливсь тато на хвилину і так йому сказав на те:

  • -Коли тебе в тяжку хвилину людина виручить з біди,

  • Про це добро аж поки віку ти, синку, пам’ятай завжди.

  • Коли ж людині ненароком ти зробиш сам добро колись,

  • Про це забудь, аж поки віку мовчи й нікому не хвались.

  • (Д.Компанієць)




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка