1. Складові успішної діяльності організації



Дата конвертації25.12.2016
Розмір445 b.
ТипЛекція


Лекція на тему:


1.Складові успішної діяльності організації.

  • Досягнення поставленої цілі: для фармацевтичних підприємств - створення і випуск ліків, їх реалізація.

  • Результативність і ефективнiсть організації;

  • Практична реалізація управлінських рішень (оцінка організації її партнерами).



  • Кількісним вимірювачем ефективності організації є продуктивність. Продуктивність на всіх рівнях організації є найважливішим фактором для того, щоб організація могла вижити і домогтися успіху в умовах конкуренції.

  • Чим ефективніша організація, тим вище її продуктивність

  • (кількість випущених лікарських засобів з розрахунку на 1 працюючого).



  • Великі обсяги продукції, яка випускаються, ще не є доказом високої продуктивності - ключовою складовою продуктивності є якість.

  • Потенційний покупець, у якого є свобода вибору, природно, віддасть перевагу більш якісним лікам, яка проявляється через фармакологiчну активнiсть і відсутність побічної дії.



  • Важливим останнім критерієм успішної діяльності організації є практична реалізація управлінських рішень.

  • Успішним рішенням вважається таке, яке реалізується практично, тобто перетворюється на дію результативно та ефективно.



2. Ефективнiсть органiзацiї працi в аптечних закладах.

  • Стосовно виробничої функції аптеки:

  • 1. Рацiональна органiзацiя робочих мiсць.

  • 2. Мала механiзацiя.

  • 3. Наукова органiзацiя працi - як отримати воду, як фiльтрувати ін'єкційні розчини, фасувальні роботи.





Торгівельна функцiя:

  • Мерчандайзинг торгового залу.

  • Комп'ютеризація робочого місця, в т.ч. касових операцій.

  • Інвентаризація за допомогою штрих-кодів.

  • Використання Інтернету в пошуку постачальників.

  • Використання принципів фармацевтичної логістики.

  • Оптимальні товарні запаси.



3. Основні професiйнi вимоги до квалiфiкацiї менеджера

  • Менеджер - це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни у міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.



Термін менеджер має досить широке розповсюдження i вживається стосовно:

  • до керівника підприємства та його пiдроздiлiв;

  • до керівника по відношенню до підлеглим (старший зміни);

  • до адмiнiстратора будь-якого рівня керування, що організовує роботу, користуючись сучасними методами.



Структура особистості, яка здатна до організаторської дiяльностi складається з трьох необхiдних компонентiв:

  • загальних здібностей;

  • специфічних властивостей - без них немає організатора;

  • iндивiдуальних різновидностей, якi дозволяють окреслити типи органiзаторiв.



Вимоги до менеджера

  • наявність загальних знань в галузі керування аптечним чи хiмiко-фармацевтичним підприємством

  • компетентність в конкретних питаннях (технологія, аналіз тощо).

  • володіння не тільки навичками адмiнiстрування, але i підприємництва.

  • прийняття обґрунтованих i компетентних рішень на пiдставi узгодження з нижчестоящими керівниками i працівниками i розпридiлення долi кожного в їх виконанні.

  • наявнiсть практичного досвiду знань в галузi аналiзу економiчної ситуацiї на основних ринках або сегментах.

  • вмiння аналiзувати дiяльнiсть i дiї конкурентiв



  • вміння передбачити тенденції розвитку господарської кон’юнктури, особливості попиту;

  • концептуальність (представлення дiяльностi), володіти навичками стратегічного планування;

  • оперативністю, тобто володіти iнформацiєю на рiвнi приймаючого рішення.

  • здатністю вибрати найбільш оптимальний варіант з декількох альтернатив, аналiтичнiстю. Вiн повинен прогнозувати i визначати альтернативне вирішення перед внесенням в план дiяльностi.

  • комунiкацiйнiстю, тобто вміти передавати свої ідеї i розробки як в усній, так i в письмовій формі;

  • комунiкабельнiстю, тобто вмінням будувати свої відношення в спiлкуваннi з колегами.



Характеристика менеджера:

  • Індивiдуальнi здiбностi;

  • Схильність, обдарованнiсть. Схильність - це потенціал людини по відношенню до виконання будь-якої конкретної роботи;

  • Потреби - внутрiшнiй стан психологiчного або фiзiологiчного вiдчуття недостатностi чогось. Багато хто має потреби влади i впливу.

  • Очiкування помiтно впливає на поведiнку людей. Якщо люди не чекають, що поведiнка, якої очiкує вiд них органiзацiя приведе до досягнення бажаних цiлей або задоволенню особистих потреб, вони, напевно, не будуть працювати ефективно.



  • Становлення, погляд - аспект вiдмiнностей мiж людьми, який розкриває їх ставлення до будь-чого або їх соцiальнi настанови. Ставлення формує необ’єктивне сприймання людьми навколишнього середовища i тим самим впливом на їх поведiнку.

  • Цiнностi - це загальне переконання, вiра в те, що добре i що погане, або що немає значення в життя. Кожна органiзацiя, свiдомо чи несвiдомо, також установлює свою власну систему цiнностей. Ця система складає органiзацiйну, культуру та моральне обличчя органiзацiї.



Особисті якості організатора:

  • практичнiсть розуму

  • товарискiсть

  • глубина розуму

  • активнiсть

  • iнiцiативнiсть



Для порівняння наведемо кваліфікаційні вимоги до особи менеджера у Великій Британії:

  • розуміння природи управлінських процесів, знання основних видів організаційних структур управління, функціональних особливостей і стилів роботи, володіння засобами підвищення ефективності управління;

  • здатність розібратися в сучасній інформаційній технології і засобах комунікації, необхідних для управлінського персоналу;

  • ораторські здібності та уміння висловлювати думки;

  • володіння мистецтвом управління людьми, добору і підготовки кадрів, регулювання стосунків серед підлеглих;

  • здатність налагоджувати стосунки фірми з її клієнтами, керувати ресурсами, планувати і прогнозувати діяльність фірми;

  • здатність до самооцінки власної діяльності, уміння робити правильні висновки і підвищувати кваліфікацію.





Інститут діагностики менеджменту (Гамбург, Німеччина) пропонує такий перелік вимог до менеджера:

  • Розумові здібності: здатність давати оцінки, творче, комплексне, системне, аналітичне мислення.

  • Ставлення до оточуючих: контактність, комунікабельність, сила переконання, наполегливість, співробітництво, здатність працювати у команді.

  • Особисті риси: інтереси, мотивація, прагнення до успіху, гнучкість, товариськість, надійність.

  • Ставлення до праці: сприймання навантаження, ініціатива під час прийняття рішень, здатність до планування, організованість.



У США (Інститут Геллапа) виділяють п'ять основних вимог:

  • 1. знання справи;

  • 2. здоровий глузд;

  • 3. впевненість у власних силах;

  • 4. високий загальний рівень розвитку;

  • 5. здатність доводити розпочате до кінця.



11 потенційних обмежень в діяльності менеджера:

  • 1. Невміння управляти собою. Кожний менеджер повинен навчитися управляти собою і ставитися до самого себе як до унікального ресурсу. Керівники, які не вміють цього робити (правильно "розряджатися", вирішувати конфлікти, уникати стресів, ефективно використовувати час, енергію і навички) не є ефективними.

  • 2. Розмиті особистісні цінності. Менеджери щодня повинні приймати велику кількість рішень, які базуються на особистісних цінностях і принципах. Якщо особистісні цінності не зрозумілі для себе і оточуючих, то вони сприймуться у викривленому вигляді. В результаті ефективність прийняття і реалізації управлінських рішень знизиться.

  • 3. Неясні власні цілі. Менеджер, не здатний визначити власні цілі, не може досягти успіху в управлінській діяльності.

  • 4. Загальмований власний розвиток. Здатність до саморозвитку характеризується не тільки постійним навчанням, а й умінням використати отримані знання на практиці.

  • 5. Невміння вирішувати проблеми (приймати рішення). Вирішення проблеми ніколи не було простою справою, але відповідні навички можуть бути значною мірою розвинуті.

  • 6. Відсутність творчості у роботі. Нестандартний підхід до власної діяльності особливо необхідний сучасним менеджерам. Творча особистість підготовлена до роботи в умовах невизначеності. В свою чергу, менеджер, який має відносно низький творчий потенціал, рідко висуває нові ідеї, не здатний стимулювати творчість підлеглих, не бажає експериментувати.





7. Невміння впливати на людей. Ключову роль у питаннях впливу відіграє особистий фактор. Менеджери, які володіють впливом, мають переконливий зовнішній вигляд, поведінку, чітко висловлюють свої думки, впевнені у собі, дають чіткі вказівки, володіють невербальними формами впливу (жести, міміка тощо) мають істотні переваги при керуванні людьми. Менеджер, який не має взаєморозуміння з оточуючими, не вміє проявити себе, матиме низьку впливовість, не користуватиметься авторитетом у підлеглих і колег.

  • 7. Невміння впливати на людей. Ключову роль у питаннях впливу відіграє особистий фактор. Менеджери, які володіють впливом, мають переконливий зовнішній вигляд, поведінку, чітко висловлюють свої думки, впевнені у собі, дають чіткі вказівки, володіють невербальними формами впливу (жести, міміка тощо) мають істотні переваги при керуванні людьми. Менеджер, який не має взаєморозуміння з оточуючими, не вміє проявити себе, матиме низьку впливовість, не користуватиметься авторитетом у підлеглих і колег.

  • 8. Нерозуміння специфіки управлінської праці. Менеджер досягає результату не власною працею, а через інших осіб - розуміння необхідності мотивації підлеглих зумовлює ефективність діяльності.

  • 9. Низькі організаторські здібності (нездатність керувати). Йдеться про здатність менеджера "заряджати" енергією членів колективу, уміння оптимально організувати трудовий процес, розподілити обов' язки і забезпечити контроль і дисципліну виконання.

  • 10. Невміння навчати. Кожний керівник повинен піклуватися про підвищення компетенції тих, ким він керує. Якщо менеджеру не вистачає здібностей і терпіння допомагати розвитку інших, управлінська діяльність гальмується.

  • 11. Невміння формувати колектив. Якщо керівник не в змозі перетворити групу в кваліфікований і результативний колектив, формувати і розвивати його, забезпечувати гармонійне поєднання інтересів працівників, групи і організації - досягнення мети не буде забезпечене.





Сучасний менеджер виступає як:

  • Менеджер - керуючий.

  • Менеджер-дипломат. Сьогоднi менеджери середньої i вищої ланки тратять свiй робочий час на встановлення i розвиток людських контактiв, поглиблення дiлових зв’язкiв, заключення угод, вирiшення суперечок.

  • Менеджер – лідер. Американцi кажуть «Кожний менеджер повинен бути лiдером».

  • Менеджер – вихователь. Виховання працiвникiв - суттєва сторона всiх менеджерських функцій.

  • Менеджер – інноватор.



  • Стиль роботи керівника – це індивідуальний спосіб діяльності, який визначається в значній мірі його інтелектуально-психологічними особливостями, здатністю організувати ініціативне, творче виконання покладених на колектив завдань, контролювати наслідки діяльності підлеглих.



Стилі керівництва:

  • Авторитарний

  • Колегіальний

  • Дипломатичний

  • Ліберальний

  • Авральний

  • Конструктивний



Конструктивний стиль керівництва

  • Головна особливість цього типу - постійний пошук i створення умов для корисних перетворень. За натурою - це iнноватор. В якості негативних рис необхідно вiдмiтити надзвичайне захоплення перетвореннями.



Документальний стиль керівництва

  • Цей тип виховав в собі віру в «добрий папір». Це вроджений апаратник.

  • Він вірить, що керувати людьми можна тільки з канцелярії.

  • Позитивні тенденції в дiяльностi - акуратність, пiдтянутiсть, обережність.



Демонстраційний стиль керівництва

  • Часто використовує призиви.

  • Вiн надихає людей на важкі справи (ця тактика добре спрацьовує при збудженні духу суперництва).

  • Старається до демонстрацiї своєї виконавчостi перед вищим керівництвом. В зв’язку з тим такий стиль керівництва нерідко виливається в приписки i “окозамилювання”.





Компромісний стиль керівництва

  • Керівник такого стилю управління тягнеться до різного роду компромiсiв.

  • Така поведінка є необхідною для врегулювання конфлiктiв.

  • Однак часте використання тактики компромісу веде до вiдмови вiд використання жорсткого контролю за дiяльнiстю пiдлеглих.



Поняття лідерства. Типи влади і впливу.

  • Лідерство - це здатність впливати на окремих осіб і групи, спрямовуючи їх зусилля на досягнення цілей організації.

  • В основі керівництва і лідерства знаходяться два головні елементи: вплив і влада.

  • Вплив - це будь-яка поведінка одного індивіда, який вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття іншого індивіда.

  • Керівники повинні використовувати і виявляти свiй вплив таким чином, щоб це призводило не лише до розуміння ідеї, а й до дії - фактичної діяльності, необхідної для досягнення мети організації.





Влада - це можливість впливати на поведінку інших.

  • Класифікація форм влади керівника:

  • влада, заснована на примушуванні;

  • влада, заснована на винагороді;

  • влада прикладу, коли особисті якості керівника настільки привабливі для підлеглого, що останній хоче а усьому бути схожим на керівника;

  • влада авторитету, коли керівник володіє настільки широ­кими знаннями і досвідом, шо його вказівки незаперечні для виконання;

  • законна влада, коли підлеглий переконаний, що керівник має повне право віддавати накази, а його обов'язок - підкорятися їм.





Влада, яка базується на засадах примусу, — це вплив через страх

  • Багато людей турбуються, що вони можуть втратити захищеність, любов або повагу. Через це навіть в тих ситуаціях, де насильство не присутнє, страх є поширеною причиною того, чого люди — свідомо чи несвідомо — дозволяють на себе впливати.

  • Страх на робочому місці. Робоче місце дає багаті можливості розвивати владу, використовуючи страх і примус, тому що багато наших потреб задовольняються саме там. Наприклад, страх втратити роботу властивий, мабуть, всім.



Влада, заснована на винагороді

  • Влада, в основі якої лежать винагороди, використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану дію (роботу), певну поведінку тощо. Винагорода має бути досить цінною. При цьому менеджер повинен розуміти, що в кожної людини — своє сприйняття і розуміння цінностей (згідно з теорією очікувань). Посилення влади дуже часто досягається шляхом особистих послуг.

  • На практиці використовується широкий спектр винагород: різні форми доплат до основної ставки, моральне стимулювання, надання можливостей у підвищенні кваліфікації, просування по службі тощо.





Законна влада

  • Законна влада базується на традиціях, які здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності і приналежності. Вплив за допомогою традицій можливий тоді, коли зовнішні щодо організації норми культури сприяють розумінню того, що підпорядкування керівникам є бажаною поведінкою.

  • Функціонування організації повністю залежить від здатності підлеглих за традицією визнавати авторитет законної влади. Традиції, на відміну від страху, спрямовані на задоволення потреб (а це вже винагорода). Виконавець при цьому реагує не на людину (керівника), а на відповідну посаду. Це забезпечує стабільність організації (вона не залежить від якоїсь однієї особи), швидкість та передбаченість впливу.





Еталонна влада

  • Еталонна влада полягає у використанні впливу лідера завдяки наявності у нього захоплюючих характеристик і властивостей, які охоче наслідуються підлеглими, які прагнуть бути такими ж, як і лідер.

  • При наявності почуття дружби до керівника, підлеглі з ентузіазмом виконують розпорядження і більш лояльно ставляться до нього. Відомий американський менеджер Лі Якокка завдячує своєму успіху в корпорації "Крайслер" саме вмілому поєднанню у розпорядчій діяльності влади.





Еталонну владу ще називають харизматичним впливом (харизма — від грецьк. Chorism — божий дар, виключна обдарованість).

  • Еталонну владу ще називають харизматичним впливом (харизма — від грецьк. Chorism — божий дар, виключна обдарованість).

  • М.Мескон, М.Альберті Ф.Хедуорі наводять деякі характеристики харизматичних особистостей:

  • обмін енергією, оскільки створюється враження, що ці особистості випромінюють енергію і заряджують нею оточуючих людей;

  • вражаюча зовнішність, що характеризується привабливістю і статністю;

  • незалежність характеру, висока самостійність;

  • добрі риторичні здібності — володіння мистецтвом красномовності і здібністю до спілкування;

  • сприйняття захоплення своєю особистістю — почуття комфортності від захоплення собою, але без зайвої гордовитості і самозакоханості;

  • достойна (гідна) і впевнена манера триматися, висока зібраність і володіння ситуацією без розпачу.



Влада експерта

  • Влада експерта в своїй основі має вплив через "розумну" віру. Виконавець свідомо й логічно приймає на віру цінність знань експерта (керівника). Чим більші досягнення у експерта (керівника), тим більше в нього влади.

  • Менеджер повинен пам'ятати про те, що коли в групі працівників з'являється експерт, то група найшвидше буде сприймати рекомендації цієї людини, тобто підлеглий експерт перетворюється у неформального керівника.

  • В організації підлеглі можуть мати більш високі знання з певної проблеми, що може зробити їх "експертами" і посилити вплив на управлінські рішення. Але з цього менеджеру не слід робити трагедії. Адже керівник вивільнює свій час на розв'язання інших проблем. Відмова керівника від порад експерта-підлеглого говорить про те, що він більше турбується про власну захищеність, ніж про інтереси організації.



Щоб ефективно використовувати методи переконання, пропонується керуватися такими правилами:

  • намагайтесь точно визначити потреби слухача і апелюйте до цих потреб;

  • починайте розмову з такої думки, яка обов'язково припаде до душі слухачам;

  • намагайтесь створити свій образ, котрий викликає довіру і відчуття надійності;

  • просiть трішки більше, ніж вам насправдi потрібно, тому що для переконання доводиться інколи робити поступки;

  • говоріть, пристосовуючись до інтересів слухачів, а не до своїх власних;

  • якщо висловлюється кілька думок, намагайтесь говорити останнім: аргументи, прослухані останніми, мають найбільший шанс вплинути на слухачів.



Дякую за увагу!



Каталог: data -> kafedra -> internal -> upr ekon -> presentations
presentations -> Ринок чистої конкуренції
presentations -> Регулювання трудових відносин в організації
presentations -> Основнi засоби це матерiальнi активи, якi пiдприємство утримує з метою викристання в процесi виробництва або постачання товарiв, надання послуг, або для здiйснення адмiнiстративних i соцiально-культурних функцiй
presentations -> Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції
presentations -> Дохід – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства
presentations -> Закону України "Про оплату праці"
presentations -> Ефективність лікарського засобу полягає у високих профілактичних і терапевтичних показниках і в задоволенні назрілих потреб медицини. Ефективність
presentations -> Заяву про відкриття рахунка


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка