Слово «хімія» має кілька значень. Так називають науку і навчальний предмет. Іноді слово «хімія» вживають як скорочену назву однієї з галузей промисловості.
Слово «хімія» має кілька значень. Так називають науку і навчальний предмет. Іноді слово «хімія» вживають як скорочену назву однієї з галузей промисловості.
Хімія — природнича наука. На уроках природознавства ви дізналися про існування кількох наук про природу. До них належить і хімія.
Спочатку людина використовувала тільки ті матеріали, які знаходила довкола — каміння, дерево, кістки, шкури тварин. Найміцнішим серед них був камінь. Про ті давно минулі часи нам розповідають кам'яні знаряддя первісної людини, тому ми називаємо цей період кам'яним віком.
Спочатку людина використовувала тільки ті матеріали, які знаходила довкола — каміння, дерево, кістки, шкури тварин. Найміцнішим серед них був камінь. Про ті давно минулі часи нам розповідають кам'яні знаряддя первісної людини, тому ми називаємо цей період кам'яним віком.
Від 4000 року до н. є. людина освоює нові матеріали, що мали дуже цінні властивості — метали. Першими металами, на які людина звернула увагу, були самородні мідь і золото. Червонувату мідь і жовтувате золото, що відливають красивим металевим блиском, не можна було не помітити серед тьмяної сірувато-коричневої породи.
Спочатку метали, як і кольорові камінчики чи перламутрові морські раковини, були тільки прикрасою. Однак незабаром виявилося, що метали вигідно відрізняються від усіх інших прикрас. Камінь під час удару розсипається на порох, дерево й кістка дають тріщини; вдаряючи ж по шматку металу, йому можна надати потрібної форми. Після того, як людина довідалася про цю властивість металів — ковкість — вона почала виготовляти з металевих самородків різні прикраси. Обробляючи мідь, людина помітила, що виготовити з неї наконечник для стріли набагато легше, ніж з каменя, та й тупляться мідні, наконечники не так швидко, як кам'яні.
Але міді було мало, знайти її було непросто, тому тривалий час вона була матеріалом для прикрас. Однак згодом з'ясувалося, що мідь можна добути з каменів певного виду й що знайти такі камені значно простіше, ніж чисту самородну мідь. З цього часу мідь стала цілком доступним матеріалом і її почали використовувати для виготовлення знарядь праці, предметів домашнього вжитку тощо.
Таким чином, людина почала застосовувати свої «хімічні» пізнання для добування необхідних матеріалів — виникла металургія. Люди бронзового віку довідалися про існування заліза — більш твердого металу, ніж бронза. Спочатку залізо було дуже рідкісним і дорогим металом, току що зустрічалося в уламках метеоритів. Добути його з рудного каменю, як добували мідь, здавалося неможливим. Справа в тім, що залізо міцніше за мідь зв'язано з рудою, до складу якої воно входить. Виплавити залізо з руди на вогнищі не вдається, для цього необхідно більш «жарке полум'я». Секрет плавлення заліза був відкритий приблизно 1500 року до н. є. в Малій Азії, коли було встановлено, що таке потрібне «жарке полум'я» можна добути, якщо через палаюче вугілля продувати повітря. Чисте залізо не дуже тверде. Однак у процесі плавлення залізо може увібрати в себе стільки вуглецю з деревного вугілля, що в результаті утвориться поверхневий шар сплаву заліза й вуглецю - що називається сталлю. Цей сплав твердіший за найкращу бронзу, і виготовлений з нього наконечник після заточування довго залишається гострим. Добування сталі стало поворотним моментом в історії розвитку металургії й в історії розвитку людського суспільства. Настав залізний вік.
Єгиптяни, блискуче володіючи прикладною хімією, займалися бальзамуванням, виробництвом металів і барвників. Хімія в Стародавньому Єгипті була однією зі складових в «священного таємного мистецтва» жерців. Обробка й підробка благородних каменів, бальзамування й інші операції супроводжувалися молитвами й заклинаннями. Заступником хімії єгиптяни вважали птахоголового бога Озириса.
Єгиптяни, блискуче володіючи прикладною хімією, займалися бальзамуванням, виробництвом металів і барвників. Хімія в Стародавньому Єгипті була однією зі складових в «священного таємного мистецтва» жерців. Обробка й підробка благородних каменів, бальзамування й інші операції супроводжувалися молитвами й заклинаннями. Заступником хімії єгиптяни вважали птахоголового бога Озириса.
Згідно з однією з теорій, слово khетеіа походить від давньої назви Єгипту — Кhат, і, таким чином, воно повинно означати «єгипетське мистецтво». Однак у наш час більш популярне інше пояснення. Припускається, що це слово пішло від грецького слова, що означає сік рослини, отже, хімія— це «мистецтво виділення соків». Сік, про який йдеться, може бути й розплавленим металом, тож кhетеіа може означати й «мистецтво металургії».
Хоча в давні часи мистецтво кhетеіа було тісно пов'язане з релігією, прості люди страшилися тих, хто ним займався: їм здавалося, що «хіміки» володіють таємним мистецтвом і небезпечними знаннями.
Це змушувало тих, хто займався хімією, викладати свої писання загадковими символами, що підсилювало ефект таємничості.
Протягом століть хіміки намагалися відшукати спосіб добування золота. Римський імператор Діоклетіан боявся, що добування дешевого золота остаточно підірве хитку економіку імперії, яка розвалюється. Він наказав знищити праці з хімії, і це стало однією з причин, чому їх так мало дійшло до наших днів. Іншою причиною було поширення християнства. «Язичеські знання» стали непопулярними, а мистецтво кhетеіа, тісно пов'язане з прадавньою єгипетською релігією, зробилося нелегальним.
З другої половини І тисячоліття н. є. великі райони західної Азії й північної Африки захопили араби. 641 року н. є. вони вдерлися до Єгипту й незабаром зайняли всю країну, а через кілька років така ж доля спіткала й Персію. Виникла величезна арабська імперія.
Наслідуючи стародавніх володарів, арабські халіфи стали сприяти розвитку наук, і в VIII—IX століттях з'явилися перші арабські хіміки. Араби перетворили слово кhетеіа в аl-kітіуа. Європейці пізніше запозичали це слово в арабів, і в результаті в європейських мовах з'явилися терміни «алхімія» й «алхімік». Термін «алхімія» зараз говорять про період історії хімії, що охоплює близько півтора тисячоліття, починаючи від 300 і до 1600 року
Згодом в хіміків виник інтерес до процесу горіння. Чому одні предмети горять, а інші ні? Що являє собою процес горіння? За уявленням стародавніх греків усе, що горить, містить у собі елемент вогню, який за відповідних умов може вивільнятися.
Згодом в хіміків виник інтерес до процесу горіння. Чому одні предмети горять, а інші ні? Що являє собою процес горіння? За уявленням стародавніх греків усе, що горить, містить у собі елемент вогню, який за відповідних умов може вивільнятися.
Німецький лікар і хімік Шталь назвав цей елемент флогістоном. За Шталем у процесі горіння флогістон зневітрюється, а те, що залишається після горіння. Флогістону не містить і тому горіти не може. Шталь стверджував, що горіння металів подібне до горіння. Таке розуміння процесу ржавіння дозволило дати прийнятне пояснення процесу перетворення руд на метали.
Хімія — наука про речовини та їх перетворення. Вона є однією із природничих наук і має тісні взаємозв'язки із фізикою, біологією, математикою, іншими науками.
Хімія — наука про речовини та їх перетворення. Вона є однією із природничих наук і має тісні взаємозв'язки із фізикою, біологією, математикою, іншими науками.
Хімією називають також навчальний предмет і одну із галузей промисловості.
Завдяки досягненням хімії людина добуває і використовує різні речовини.
Деякі речовини, потрапляючи в навколишнє середовище, забруднюють його. Одним із найважливіших завдань людства і кожного з нас зокрема є збереження природи. Успішно виконувати його допомагають хімічні знання.
