Громадянські і не-громадянські форми суспільної взаємодії
Різновиди (моделі) громадянського суспільства
Минуле і сучасне громадянського суспільства в Україні
Історичні форми (стадії) громадянського суспільства (За Джефрі Александером)
Г.С.-І від XVII до першої половини XIX ст.: на практиці було молодим буржуазним суспільством, що утверджувало ліберальні свободи і підкорялося закону. Ринок надавав йому механізми саморегуляції, звільняючи неполітичну сферу від потреби в державній регламентації. А спільні інтереси з’єднували людей поза впливом політиків і уряду.
Г.С.-ІІ з середини ХІХ і до ІІ пол. ХХ ст. Це - період панування ідеології соціалізму і “здичавіння” гр.с. Йому відповідало переконання, що термін "громадянське суспільство" відображає романтизований образ раннього буржуазого суспільства і що він належить минулому.
Г.С.-ІІІ після ІІ світової війни, а особливо – після краху комуністичних систем. Розмаїття суспільних практик та мозаїка їх інтерпретацій. “Глобалізація” і терміну , і практики гр.с.
Що таке громадянське суспільство? (спроби коротких визначень)
“сфера людської солідарності”
“простір непримусової людської асоціації”
“публічна сфера суспільної взаємодії “ та “життєвий світ людини”
соцієтальна сфера у вимірі різних форм солідарної взаємодії, створення стійких і тимчасових об'єднань, інституціалізованого спілкування
Використані висловлювання:
М. Вольцера, Ю. Габермаса, Дж. Александера.
Вільні, відповідальні дії на загальне благо — саме в цьому полягає сенс діяльності інститутів громадянського суспільства.
Інституціалізоване громадянськесуспільство
розгалужена, багатоаспектна мережа різноманітних усталених форм асоціативного життя, волевиявлення й формування громадської думки, забезпечених певною інфраструктурою й автономних стосовно держави
взаємодія в такому суспільстві грунтується на демократичних цінностях і здійснюється на засадах добровільності, довіри й толерантності
Будівництво громадянського суспільства? А чому б ні? – У Швейцарії, наприклад.
“Цивільна громада” - основа громадянського суспільства
Цивільній громаді властиві:
громадська залученість і громадянська доброчесність як інтерес до суспільних справ і посвята громадській справі (підгрунтя цих рис становить не альтруїзм, а правильно потрактований особистий інтерес, охарактеризований ще Токвілем)
політична рівність: усі члени громади мають рівні права та обов’язки, вони взаємодіють як рівні індивіди, а не як “патрони” та “клієнти” або як “начальники” і “прохачі”; у стосунках між ними домінують горизонтальні зв’язки, налаштованість на взаємність і співпрацю;
солідарність, довіра, толерантність
Її антиподом є описаний Е. Бенфілдом “аморальний фаміліалізм” (“сімейственість”) відсталих суспільств. Його принципи такі: "Максимізуй матеріальну, короткочасну вигоду своєї нуклеарної сім'ї; май на увазі, що усі інші чинять так само”
Соціальний капітал
Компонентами соціального капіталу є:
мережа горизонтальних зв’язків між рівними індивідами,
почуття причетності до суспільних справ, обов’язку та відповідальності перед іншими людьми, тобто громадянськість у її неполітичних проявах (civicness).
Соціальний капітал і його вплив на політику
Історичні форми громадського життя в Україні (в часи литовсько-польського панування та в козацькій державі (ХІV-ХVІІІ cт.)
Шляхетське самоврядування, (сеймики земель і воєводств, територіальні самоврядні структури);
корпоративні організації ремісників і купців (цехи та купецькі братства);
братства – громадські організації православних міщан та людей інших станів;
до певної міри — судові органи (копні суди і козацькі суди);
органи самооборони — січі і застави і головна серед них, що пізніше перетворилась у форму державності — Запорозька Січ;
адміністративні одиниці — полки, сотні і т. д., що склали основу адміністративно-територіального устрою козацької держави.
Минуле громадянського суспільства в Україні
самоорганізація;
звичаєве право (правове регулювання міжлюдських взаємин на основі неформальних, але жорстких та обов’язкових для усіх верств соціальних правил);
почуття гідності і незалежності людини — члена громад;
здатність захишати свої інтереси.
Український менталітет і громадська діяльність
Один з найбільших дослідників українських асоціацій проф. Ф. Щербина стверджував, що українська історія повна актів боротьби за асоціативні форми суспільного життя.
“Український індивідуалізм супротивиться стадності, однак особиста самостійність українця, його прив’язання до якоїсь власної ділянки праці дуже легко вливається у найрізніші форми й інтереси. Споконвіку артілі грали в економічнім житті українця (в хліборобстві, торгівлі, ловецтві) дуже важливу ролю”.
“...Ніде на землях під Росією нам не доводилося зустрічати такого ясного і розумного розбору прав і інтересів сільської громади, як в українців. Витривалість і завзяття українських громад при обороні своїх інтересів стали прислів’ям. І коли ці всі факти мало знані або й зовсім не знані нашій інтелігенції, то, звичайно, тут нема вини українського народу”
Щербина Ф. Очерки украинских артелей. — Одесса, 1880.
(Цит. за: Ю. Липа. Призначення України. — Львів: Просвіта, 1994. С. 155—156).
Богдан Цимбалістий про причини успіхів та занепаду громадсько-політичного життя Галичини в першій половині ХХ ст.:
Наприкінці ХІХ— початку ХХ ст. успіх визначався трьома чинниками:
появою групи високоосвічених, непересічних індивідуальностей, готових служити своєму народові і своїй громаді;
довір’ям широких мас до цих провідників;
тим, що австрійська держава намагалася бути й була правовою державою.
Пізніше, громадське життя українців помітно регресувало. Серед причин цього:
діяльність радикальних лідерів типу Д. Донцова, які пропагували “вищість” прихильників своїх ідей відносно “неініціативної решти”, ділили націю на “луччих” і “гірших”;
панування на Сході і Заході України радикальної ідеології, яка:
а) сіяла недовіру “до верстви своїх освічених людей”;
б) привчила людей ділити всіх на “своїх” і “чужих” та міряти вартість людини її ідеологічною орієнтацією, забуваючи про загальнонаціональний інтерес і необхідність єднання.
Цимбалістий Б. Тавро бездержавности. Політична культура українців. — Київ, 1994
ПЕРЕШКОДИ НА ШЛЯХУ ДО більшої єдності і згуртованості СУСПІЛЬСТВА
Ставлення населення України та Львівщини до вибору демократичного шляху розвитку
Захист громадянами власних прав
Захист інтересів через “посередників”
Державні та приватні інтереси у свідомості громадян: Україна, Львівщина, 2000р.
Пасивна та активна зацікавленість політикою. Україна, Львівщина, 2000.
Основна література
Габермас Ю. Структурні перетворення в сфері відкритости: дослідження категорії громадянське суспільство. Перекл. з нім. – Львів, 2000.
Громадянське суспільство як здійснення свободи. Центрально-східноєвропейський досвід. Збірник наук. праць / За ред. А.Карася. – Львів, 1999.
Дубентон А. Громадянське суспільство в Україні: на варті демократії. Перекл. з фр. // “Ї” – 2001. – № 22 (також: www.ji-magazine.lviv.ua).
Кін Дж. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення. – Київ, 2000.
Колодій А.Ф. На шляху до громадянського суспільства. Соціальна й політична трансформація в Україні. Монографія. – Львів, 2002.
Патнам Р.Д. Творення демократії. Традиції громадської активності в сучасній Італії. – Київ, 2001.
Полохало В. Середній українець – соціальна основа негромадянського суспільства // Політична думка. – 1999. – № 4.
Токвіль А. де. Про демократію в Америці. – Київ, 1999.
Цимбалістий Б. Тавро бездержавности. Політична культура українців. – Київ, 1994.
Gellner E. Conditions of Liberty: Civil Society and Its Rivals. – London, 1994.
Scocpol Th., Morris P. Fiorina, eds. Civic Engagement in American Democracy. – Washington, D.C.; – New York, 1999. – VIII.
Соціологічні матеріали
Діаграми та графіки побудовані, якщо не зазначено інше, на матеріалах загальноукраїнського опитування громадської думки, проведеного Центром соціальних і маркетингових досліджень “СОЦИС” на замовлення Фонду держмайна України на основі багатощаблевої, стратифікованої вибірки із застосуванням квотного відбору респондентів на останньому щаблі. Обсяг вибіркової сукупності — 2800 респондентів. Похибка вибірки становить +- 3%. Дані стосовно Львівщини взяті з матеріалів опитувань, що систематично і за сталою методикою проводяться в області з 1997 р. Центром „Соціоінформ”. Вибіркова сукупність 1200 респондентів. Похибка репрезентативності також не перевищує 3%.
