Cоціально–рольовий рівень спілкування. Cоціально–рольовий рівень спілкування



Дата конвертації24.12.2016
Розмір444 b.
#11913



Cоціально–рольовий рівень спілкування.

  • Cоціально–рольовий рівень спілкування.

  • Основний принцип взаємовідносин на цьому рівні – соціабельність (знання, засвоєння і реалізація норм і вимог соціальної сфери).

  • Наприклад, в громадському транспорті потрібно поступатися місцем немолодим людям і пасажирам з дітьми, терпляче ставитися до просторової тісноти і постійних прохань передати гроші на квиток.



Другий рівень спілкування діловий

  • людей об’єднують інтереси справи та спільна діяльність, спрямована на досягнення загальних цілей.

  • Основний принцип ділових взаємин – раціональність (пошук коштів, підвищення ефективності співпраці).

  • Наприклад, поведінка раціоналізатора на виробництві може порушувати норми, що устоялися і вимоги, суперечити соціально–рольовим відносинам, що склалися.



Третій рівень спілкування – інтимно–особистісний

  • характеризується особливою психологічною близькістю, співпереживанням, проникненням у внутрішній світ інших людей, передусім близьких (членів сім'ї, друзів).

  • Основний принцип такого спілкування – емпатія.



Спілкування - творчий процес:

  • творчість виявляється в умінні передати інформацію;

  • творчість - в умінні зрозуміти іншу людину;

  • творчість - в умінні управляти власним психічним станом;

  • творчість - в організації взаємостосунків.



Правила спілкування майбутнього лікаря

  • 1. Вміти слухати і чути.

  • 2. Бути тактовним у спілкуванні.

  • 3. У спілкуванні брати ініціативу на себе.

  • 4. Не намагайтесь будувати спілкування з хворими «зверху вниз», а навпаки.

  • 5. Частіше посміхайтесь.

  • 6. Не шкодуйте похвал, підбадьорювань

  • 7. Не використовуйте штампи в спілкуванні.

  • 8. Не будьте злопам'ятними.



Заповіді співробітництва

  • 1) оптимістичний погляд на людину, її можливості;

  • 2) довір'я, щедрість, доброзичливість, відкритість у міжособистісних взаєминах;

  • 3) турбота про хворого, як про свою родину;

  • 4) взаємна зацікавленість, вимогливість, принциповість, справедливість і такт в спілкуванні;

  • 5) властивість поважати, розуміти, сприймати людину, прагнути допомогти їй;

  • 6) гуманістичний підхід до особистості.



Принципи культури педагогічного спілкування

  • виправдовувати щодня і щохвилини довіру всіх тих, з ким маєш справу, кого вчиш і від кого навчаєшся сам;

  • неухильно дотримуватися професійної етики спілкування: у будь–якій ситуації координувати свої дії зі своїми колегами;

  • бути добре підготовленим до будь–якого діалогу, з будь–якою людиною з усіх питань, що входять у коло вашої професійної компетенції;

  • знаючи, що спілкування вимагає духовної і фізичної витривалості, постійно розвивати в собі цю якість.



Вимоги до мови лікаря:

  • - чіткість, зрозумілість, послідовність;

  • - образність, емоційне забарвлення;

  • - інтонаційна яскравість та виразність;

  • - чітка дикція;

  • - відсутність граматичних, стилістичних помилок;

  • - оптимальний темп мовлення;

  • - оптимальне доповнення мови жестами;

  • - багатий словниковий запас.



Професійна культура спілкування викладача, лікаря

  • - це соціально значущий показник здібностей, уміння здійснювати взаємостосунки зі студентами, пацієнтами, іншими людьми, здатність та вміння сприймати, розуміти думки, почуття тощо.

  • У професійному спілкуванні мотиви завжди є соціально значущими. Специфічним для професійного спілкування є те, що фахівець (викладач, лікар) керується бажаннями, намірами, спрямуваннями, які передбачають його професійний обов'язок.

  • Професійна діяльність вимагає від лікаря, викладача максимального терпіння, впертості, послідовності у діях, принциповості, поєднаних із тактовністю і гнучкістю, самодисципліною.





Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка