Cоціально–рольовий рівень спілкування. Cоціально–рольовий рівень спілкування

Cоціально–рольовий рівень спілкування.

• Cоціально–рольовий рівень спілкування.

• Основний принцип взаємовідносин на цьому рівні – соціабельність (знання, засвоєння і реалізація норм і вимог соціальної сфери).

• Наприклад, в громадському транспорті потрібно поступатися місцем немолодим людям і пасажирам з дітьми, терпляче ставитися до просторової тісноти і постійних прохань передати гроші на квиток.

Другий рівень спілкування – діловий

• людей об’єднують інтереси справи та спільна діяльність, спрямована на досягнення загальних цілей.

• Основний принцип ділових взаємин – раціональність (пошук коштів, підвищення ефективності співпраці).

• Наприклад, поведінка раціоналізатора на виробництві може порушувати норми, що устоялися і вимоги, суперечити соціально–рольовим відносинам, що склалися.

Третій рівень спілкування – інтимно–особистісний

• характеризується особливою психологічною близькістю, співпереживанням, проникненням у внутрішній світ інших людей, передусім близьких (членів сім'ї, друзів).

• Основний принцип такого спілкування – емпатія.

Спілкування - творчий процес:

• творчість виявляється в умінні передати інформацію;

• творчість - в умінні зрозуміти іншу людину;

• творчість - в умінні управляти власним психічним станом;

• творчість - в організації взаємостосунків.

Правила спілкування майбутнього лікаря

• 1. Вміти слухати і чути.

• 2. Бути тактовним у спілкуванні.

• 3. У спілкуванні брати ініціативу на себе.

• 4. Не намагайтесь будувати спілкування з хворими «зверху вниз», а навпаки.

• 5. Частіше посміхайтесь.

• 6. Не шкодуйте похвал, підбадьорювань

• 7. Не використовуйте штампи в спілкуванні.

• 8. Не будьте злопам'ятними.

Заповіді співробітництва

• 1) оптимістичний погляд на людину, її можливості;

• 2) довір'я, щедрість, доброзичливість, відкритість у міжособистісних взаєминах;

• 3) турбота про хворого, як про свою родину;

• 4) взаємна зацікавленість, вимогливість, принциповість, справедливість і такт в спілкуванні;

• 5) властивість поважати, розуміти, сприймати людину, прагнути допомогти їй;

• 6) гуманістичний підхід до особистості.

Принципи культури педагогічного спілкування

• виправдовувати щодня і щохвилини довіру всіх тих, з ким маєш справу, кого вчиш і від кого навчаєшся сам;

• неухильно дотримуватися професійної етики спілкування: у будь–якій ситуації координувати свої дії зі своїми колегами;

• бути добре підготовленим до будь–якого діалогу, з будь–якою людиною з усіх питань, що входять у коло вашої професійної компетенції;

• знаючи, що спілкування вимагає духовної і фізичної витривалості, постійно розвивати в собі цю якість.

Вимоги до мови лікаря:

• - чіткість, зрозумілість, послідовність;

• - образність, емоційне забарвлення;

• - інтонаційна яскравість та виразність;

• - чітка дикція;

• - відсутність граматичних, стилістичних помилок;

• - оптимальний темп мовлення;

• - оптимальне доповнення мови жестами;

• - багатий словниковий запас.

Професійна культура спілкування викладача, лікаря

• - це соціально значущий показник здібностей, уміння здійснювати взаємостосунки зі студентами, пацієнтами, іншими людьми, здатність та вміння сприймати, розуміти думки, почуття тощо.

• У професійному спілкуванні мотиви завжди є соціально значущими. Специфічним для професійного спілкування є те, що фахівець (викладач, лікар) керується бажаннями, намірами, спрямуваннями, які передбачають його професійний обов'язок.

• Професійна діяльність вимагає від лікаря, викладача максимального терпіння, впертості, послідовності у діях, принциповості, поєднаних із тактовністю і гнучкістю, самодисципліною.