Підготовлено понад 3300 фахівців різної спеціалізації (розробники дистанційних курсів, програмісти, системні адміністратори, методисти, менеджери тощо).
Правова документація
Постанова КМУ "Про затвердження Державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006-2010 роки" від 07.12.2005 р. № 1153
Постанова Верховної Ради України "Про затвердження Завдань Нацiональної програми iнформатизацiї на 2006-2008 роки" № 3075-IV від 04.11.2005 р.
Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України "Про стан і перспективи розвитку дистанційного навчання в Україні" від 23 червня 2005 р.
Наказ Міністерства освіти і науки України від 21.01.2004 № 40 "Про затвердження Положення про дистанційне навчання", м. Київ
Постанова Кабінету міністрів України від 23 вересня 2003 р. № 1494 "Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 роки", м. Київ
Наказ Міністерства освіти і науки України від 07 липня 2000 № 293 "Про створення Українського центру дистанційної освіти", м.Київ
"Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні" від 20 грудня 2000р.
Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" 31 липня 2000 року № 928/2000
Закон України "Про Національну програму інформатизації" від 4 лютого 1998 року № 74/98-ВР
Перший етап розвитку вітчизняної ДО (2001 р.):
створення організаційної структури системи ДО;
розробка правових основ і стандартів ДО;
створення матеріально-технічної бази реґіональних і локальних центрів ДО;
створення первинного фонду дистанційних курсів і забезпечення їх експериментального впровадження;
розробка засад фінансування системи ДО;
реалізація пілотних проектів впровадження ДО.
Другий етап розвитку ДО в Україні (2002-2003 рр.):
повномасштабне розгортання і впровадження дистанційної освіти як форми навчання, рівноцінної з очною, заочною та екстернатом;
впровадження системи багатоканального фінансування юридичних і фізичних осіб системи ДО;
розробка і впровадження системи пільг щодо використання комп'ютерних мереж і телекомунікаційної інфраструктури для складових системи ДО (юридичних і фізичних осіб);
впровадження системи ліцензування, атестації та акредитації закладів ДО;
інтеграція системи ДО України у світову систему.
Організаційна структура системи ДО України:
Рада з питань моніторингу розвитку дистанційної освіти при Кабінеті Міністрів України;
координаційна Рада Міністерства освіти і науки України з питань дистанційної освіти;
Український центр дистанційної освіти;
регіональні центри ДО у містах Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ, Хмельницький;
локальні центри ДО;
базові центри ДО за напрямками фахової підготовки;
науково методичні комісії за напрямками діяльності системи ДО.
ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА
специфічна організація педагогічного процесу, основами якої є:
самостійна контролююча та керована робота під керівництвом викладача (тьютора);
застосування в навчанні педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання, засобів зв’язку та телекомунікаційних мереж.
СИСТЕМА ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ –
спеціальна структура, практично реалізуюча принципи, форми та методи “відкритої” освіти. Як і будь-яка освітня система, вона трикомпонентна:
навчальні заклади;
установи забезпечення;
органи управління.
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ
педагогічна технологія, яка відрізняється від традиційних по ряду характеристик:
доступність та комфортність навчання;
особистісна орієнтованість: свобода вибору змісту; часу; темпу; форм та методів навчання;
модульністю структури змісту та організації навчального процесу;
застосування в навчанні сучасних інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж (в т.ч і Інтернет);
видозміненні функції викладача (тьютор).
Основні особливості технологій ДО
можливість інтерактивної взаємодії між викладачем і тим, якого навчають, у діалоговому режимі, що, у ряді випадків, може наближатися за формою до взаємодії при традиційному аудиторному навчанні
оперативний доступ до баз знань, розміщених у мережі Інтернет
можливість тестування знань у дистанційному режимі
можливість проходження віртуального лабораторного практикуму
можливість реалізації мережного доступу до реального лабораторного устаткування
створення “віртуальних груп” (оперативна взаємодія тих, яких навчають, між собою).
Технології дистанційного навчання складаються з педагогічних та інформаційних технологій ДН
Педагогічні технології ДН - це технології опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами з використанням телекомунікаційного зв’язку та методології індивідуальної роботи студентів з структурованим навчальним матеріалом, представленим у електронному вигляді
Інформаційні технології ДН - це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального процесу ДН за допомогою телекомунікаційного зв’язку
Експерти вважають що телекомунікаційне інтерактивне викладання обходиться на 20-25% дешевше за традиційне.
Експерти вважають що телекомунікаційне інтерактивне викладання обходиться на 20-25% дешевше за традиційне.
Microsoft вважає, що вартість мережевого навчання може знизитися, принаймні вдвічі за традиційне, оскільки викладач може навчати знаходячись у будь-якій точці земної кулі та й особливого комп’ютерного обладнання для цього не потрібно.
ДОЦІЛЬНІСТЬ ДИСТАНЦІЙНОГО ППО ОБУМОВЛЮЄТЬСЯ
необхідністю реформування системи ППО в напрямку підвищення її відкритості, масовості, особистої орієнтованості та реальної неперервності;
позитивним активним впливом на традиційне навчання (модульність, комп’ютеризація, інформація, Інтернет тощо);
активізацією процесу навчання та посиленням творчої складової в навчанні (інтерес, пошук, відбір тощо);
можливістю реального входження в світовий освітній простір
Основними завданнями сучасного етапу розвитку системи ДО є:
усвiдомлення керiвниками освiти, органами управлiння, професорсько-викладацьким складом i широкою педагогiчною спiльнотою доцiльностi, необхiдностi та можливостi впровадження ДН у вiтчизняну освiту;
створення національних, галузевих, регіональних місцевих підсистем ДО і відповідних до них телекомунікаційних мереж з виходом до мережі Інтернет;
створення локальних телекомунікаційних мереж з виходом до Інтернет навчальних закладів і формування їх Web-сайтів ДН;
підготовка кадрів для ДН;
формування експериментальних навчальних груп та їх дистанційне навчання.
Система ДО в Україні забезпечить:
розширення кола споживачів освітніх послуг, у тому числі у важкодоступних, малонаселених регіонах, у районах, віддалених від наукових і культурних центрів України;
підвищення якості навчання слухачів, студентів і школярів незалежно від їхнього місцезнаходження;
створення додаткових робочих місць для громадян України;
створення спеціальних курсів ДО, які спрямовані на підвищення кваліфікації і перепідготовку кадрів;
створення програм і курсів психологічної підтримки;
можливість одержання освіти за українськими програмами громадянам зарубіжних країн;
реалізацію системи безперервної освіти "через все життя";
індивідуалізацію навчання при масовості освіти.
Тимчасові труднощі
Недостатня комп'ютерна грамотність викладачів і слухачів курсів. Відсутність досвіду дистанційного навчання.
Недостатня розвиненість інформаційно-комунікаційної інфраструктури в Україні.
Мало методичних матеріалів по підготовці й проведенню ДН. Слабке використання стандартів у ДН.
Проблема пошуку фахівців.
Недостатня интерактивность сучасних курсів ДН.
Системи ДН або дуже дороги, або незручні у використанні.
Низький відсоток завершення курсів, що пов'язане з недостатнім досвідом використання систем ДН й складністю мотивації слухачів
СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ У НАВЧАННІ ТЕХНОЛОГІЙ ДН
