Бронхіальна астма (БА) посідає одне з найперших місць у структурі алергічних захворювань . Поширеність БА в Західній та Центральній Європі сягає близько 8,5 % серед дорослого населення і 14 % серед дитячого населення,в Росії коливається від 2,2 до 5-7%.В Україні сьогодні зареєстровано більш як 300 тисяч хворих на бронхіальну астму.
Поширеність бронхіальної астми у світі (2010)
Хворі на бронхіальну астму:
На бронхіальну астму хворіли такі знамениті люди ,як Наполеон Бонапарт, Петро І, Людвіг ван Бетховен, президенти США Теодор Рузвельт також, Білл Клінтон, Елізабет Тейлор,Шерон Стоун, Софія Ротару, Девід Бекхем.
ВООЗ і Європейська академія алергології та клінічної імунології оприлюднили на сьогодні прогнози, згідно з якими до 2030 року практично кожна людина матиме те чи інше алергійне захворювання. Тобто шанс рано чи пізно отримати бронхіальну астму є у чималої кількості людей.
Фактори ризику бронхіальної астми:
люди, чиї батьки страждали від певних алергійних захворювань;
ті, хто часто хворіє на застудні захворювання;
ті, хто часто потрапляє або й постійно перебуває в стресових ситуаціях. Стан хронічного стресу дестабілізує психоемоційні функції людини і за такої ситуації будь-яке захворювання, закладене природою, швидше прогресує.
GINA
З кожним роком захворюваність на БА збільшується. За визначенням
«Глобальної ініціативи з бронхіальної астми» (Global Initiative For Asthma, GINA), проблема цієї хвороби залишається однією з найважливіших у галузі медицини. З точки зору експертів GINA лікування бронхіальної астми повино досягати таких цілей,як підтримання контролю над астмою,збереження фізичної активності пацієнтів та ефективне попередження загострень бронхіальної астми.
Клінічний розбір хворої
Чернецька Анжела Миколаївна
Вік -48 р. 1962 р.н.
Адресса-м.Тернопіль.
Професія- завідувач архівом
Останє загострення було у січні 2011 року лікувалася стаціонарно з 20.01 по 02.02.11р в пульмонологічному відділені Тернопільської університецької лікарні .
Скарги:
на щоденні приступи ядухи 3-4 рази на добу переважно в ранковий час, що погано знімалися сальбутамолом; задишку при фізичному навантаженні, малопродуктивний кашель, періодичне підвищення артеріального тиску, збільшення маси тіла за останні півроку, зниження зору.
Обтяжений алергологічний анамнез: з дитинства відмічала:
Харчову алергію на цитрусові і червоні фрукти
Побутові алергени (домашній пил)
На пилок рослин (весняно-літній період)
Анамнез захворювання:
прогресування захворювання на фоні базисної терапії
Дебют захворювання виник в 24 роки
з 1995 по 1999 рік хвора 5 разів була шпиталізована у ВАІТ з астматичним статусом.
з 1999 року хворій були призначенні інгаляційні глюкокортикостероїди
з лютого 2010 року хвору турбували щоденні по 4-6 рази на день приступи ядухи переважно в ранковий час. Хвора була в розпачі ,що змусило її після саціонарного лікування перйти на щодене самостійне внутрішньовенне введення дексаметазону – 4мг.,
та еуфіліну -2% 5-10 мл.
Загальний стан хворої середньої тяжкості, обумовлений :
бронхообструктивним синдромом (експіраторна задишка, дистанційні свистячі хрипи, аускультативно жорстке дихання з подовженим видихом, та розсіяні сухі хрипи)
синдромом гіперпневматизації легеневої тканини (бочкоподібної форми грудна клітка ,міжреберні проміжки розширені,реберний кут близький до горизонтального, перкуторно над легенями коробковий звук )
синдромом легеневої недостатності за обструктивним типом ( зниження ОФВ1 – 53%, індексу Тіффно і зниження ПОШ )
гіпертензивний синдром ( підвищення АТ, ураження органів мішеней )
екзогенного гіперкортицизму ( місяцеподібне облииччя,збільшення маси тіла).
Лабораторно – інструментальна діагностика Загальний аналіз крові
Спірометрія ( 21.01.11р )
Рентгенографія органів грудної клітки
Легеневі поля підвищеної пневматизації, корені розширені деформовані , явища дифузного пневмофіброзу
Алерготестування:
Ротаційний прік-тест
Сенсибілізація до алергенів
цитрусові ++
полок берези ++; вільхи ++; лугова тимофіївка ++;
домашній пил +++
Загальний Ig E 350 МО/мл ( N 100 )
Електрокардіографія:
висновок: ритм синусовий, правильний Дифузні зміни в міокарді
Ехокардіографія (25.01.11р)
Аорта 3.6 см ( 2,0- 3,7см ) , не розширена, АК – N,
ЛП 3,6 ( 1,9- 4,0см )- не збільшений, МК- N, стінки не потовщені, нормокінез.
ПШ 2,5см (0,9- 2,6см ) – в N. легенева гіпертензія в N,
ФВ – 62%
Клінічний діагноз :
Бронхіальна астма , важкий персистуючий перебіг,загострення середнього ступеня важкості,неконтрольована, гормонзалежна форма. Емфізема. Дифузний пневмофіброз. ЛН ІІ ст.
Вторинна гіпертензія ІІ ст. СН- І ст. Екзогенний гіперкортицизм. Незріла ускладнена катаракта обох очей.
Клінічні критерії діагностики БА
Клінічні критерії діагностики БА
Синдром бронхіальної обструкції
Приступи ядухи
Експіраторна задишка
Кашель
Відчуття стиснення в
грудях
Дистанційні свистячі
хрипи
Бочкоподібна форма грудної клітки
Бочкоподібна форма грудної клітки
Ортопное
Дихання за участю допоміжної мускулатури грудної клітки
дослідження харкотиння –кристали Кушмана, Шарко – Лейдена
Алергологічні шкірні ротаційні
прік-тести
Інтермітуюча БА
Короткі загострення
Напади ядухи рідше 1 на тиждень
Нічні напади не частіше 2 на місяць
ПОШвид або ОФВ1 > 80%
Добові коливання
ПОШвид. > 20%
Рівні контролю БА
Стандарти лікування бронхіальної астми
Бронхіальна астма належить до захворювань,яке повністю вилікувати поки що неможливо.Основна мета лікування-це підтримка нормальної якості життя. Клінічні дослідження свідчать-якщо приймати належні ліки і правильно себе поводити, можна жити нормальним життям і майже не відчувати проявів хвороби.
Медикаментозну терапію хворих на БА проводять з використанням різних шляхів введення препаратів - інгаляційного, перорального та парентерального. Найбільшу перевагу має інгаляційний шлях
Контролюючі медикаменти.
∙Бронхолітики швидкої дії (інгаляційні β2-агоністи, або холінолітики)
∙Бронхолітики пролонгованої дії(інгаляційні β2-агоністи пролонгованої дії,ксантини пролонгованої дії );
∙Інгаляційні глюкокортикостероїди(ГКС);
∙Антилейкотрієнові препарати;
∙Метилксантини ;
∙Системні ГКС.
Ступінчастий підхід до фармакотерапії хворих на БА згідно наказу МОЗ України №128 .
Інтермітуюча бронхіальна астма.
Лікування здійснюється за потребою при приступах ядухи: інгаляційні β2-агоністи короткої дії :
Сальбутамол (вентолін),одна доза якого містить 100 мкг діючої речовини.Ефект розвивається не пізніше ніж через 10-15 хв. Повторювати інгаляцію можна до 6 раз на добу.
Дія β2-агоністів короткої дії:
стимулюють β2-адренорецептори ;
розслаблюють гладку мускулатуру та зменшують набряк слизової оболонки бронхів;
Максимальна кількість інгаляцій на добу складає не більше 4.
Легка персистуюча бронхіальна астма.
Включає симптоматичну терапію та контролюючий препарат.
Сюди крім β2-агоністів короткої дії обов’язково додають Бронхолітики пролонгованої дії та низькі дози інгаляційних ГКС.
Зокрема серед β2-агоністів пролонгованої дії використовують сальметерол(серевент),формотерол
(зафірон).
1 доза зафірону містить 12 мкг формотеролу
1 доза сальметеролу-50 мкг діючої речовини,застосовується по 1 дозі 1-2 рази на добу.
З інгаляційних ГКС використовують беклазон, будесонід,
пульмікорт
Фліксотид евохалер містить 50,125,чи 250 мкг діючої речовини в одній дозі.
Середньої тяжкості персистуюча бронхіальна астма.
Лікування - симтоматична терапія плюс один або два контролюючі засоби. Рекомендується поєднаний прийом інгаляційних ГКС в середніх дозах та інгаляційних β2-агоністів пролонгованої дії.
Серетид-комбінація сальметеролу і флутиказону-50/100, 50/250,або 50/500 в дискусі.
Необхідно пам’ятати, що добова доза інгаляційних ГКС не повинна перевищувати 1000 мкг.
Антилейкотрієнові препарати —нові аспекти лікування БА. Представниками даних засобів є сингуляр і монтелукаст. Антагоністи лейкотрієнів розглядаються як найбільш перспективні профілактичні засоби у зв'язку з вираженими протизапальною та бронходилатуючою діями, а також здатністю призупинити прогресуючу гіпертрофію гладких м'язів бронхів.
Тяжка персистуюча бронхіальна астма.
Лікування даного ступеня важкості включає: симптоматичну терапію та два або більше контролюючі засоби: β2-агоніст короткої дії,інгаляційні ГКС+β2-агоніст пролонгованої дії.
Препарати симбікорт(поєднання будесоніду з формотеролом-160/4,5мкг), пульмікорт(1 доза якого містить 200мкг будесоніду) застососовуються в добовій дозі від 1000 до 2000 мкг.
У разі необхідності при тяжкій неконтрольованій БА з щоденним обмеженням активності з частими загостреннями додатково довготривало призначають пероральні ГКС в мінімально можливих для досягнення ефекту дозах.
Побічні ефекти системних ГКС:
∙ артеріальна гіпертензія;
∙ поява кушингоїдного синдрому;
∙ остеопороз;
.пригнічення функції наднирників;
∙ ульцерогенний ефект;
∙ гіперглікемія;
∙ психози, емоційна лабільність;
∙катаракта;
∙орофарингеальний кандидоз, дисфагія.
ЛІКУВАННЯ ХВОРОЇ
1 Сімбікорт 160/4.5 по 2 інгаляції 2 рази на добу
2 Пульмікорт 500мкг 2 рази на добу за допомогою небулайзера
Спелеотерапія в перекладі з латинскої означає «лікування печерою».
Спелеотерапія це один із стародавніших аеротерапевтичних методів лікування бронхіальної астми в умовах соляних печер.
Ефект спелеотерапії пов’язаний с особливою чистотою повітря соляних печер, відсутністю в ньому бактерій, алергенів, промислових забруднень. Температура повітря цілий рік складає 8–10 градусів вище нуля по Цельсію.
Рекомендовані щоденні процедури від 2 до 12 год,.Тривалість курса повинна складати не меньше 3-х тиж.
Сьогоднішня статистика показує, що спелеотерапія дозволяє покращити стан: при бронхіальній астмі легкого ступеню — в 99%, при бронхіальній астмі середнього ступеню тяжкості — в 82% при тяжкому перебігу — в 42,8%. У переважній більшості пацієнтів, які проходили курси лікування спелеотерапією, стійкий ефект зберігається від 2-х років і більше
Сьогоднішня статистика показує, що спелеотерапія дозволяє покращити стан: при бронхіальній астмі легкого ступеню — в 99%, при бронхіальній астмі середнього ступеню тяжкості — в 82% при тяжкому перебігу — в 42,8%. У переважній більшості пацієнтів, які проходили курси лікування спелеотерапією, стійкий ефект зберігається від 2-х років і більше
