Під СН розуміють патофізіологічний стан, при якому серце, внаслідок порушення насосної функції, не може задовольняти потреби метаболізму тканин.
З клінічної точки зору ХСН являє собою синдром, типовими рисами якого є зниження толерантності до фізичних навантажень, затримка в організмі рідини, прогресуючий характер та обмеження тривалості життя
Класифікація серцевої недостатності
Гостра
Хронічна
Систолічна
Діастолічна
Лівошлушочкова
Правошлуночкова
Гостра серцева недостатність
Під Гострою серцевою недостатністю розуміють швидке виникнення, внаслідок дисфункції серця, клінічних ознак серцевої недостатності.
клінічні форми ГСН
гостро декомпенсована СН (уперше або як прояв декомпенсації ХСН)
миттєвий (смерть настає через декілька хвилин), гострий (тривалістю до 1 год),
затяжний (тривалістю до 2 діб)
рецидивний варіанти. Останній має хвилеподібний характер, найчастіше зустрічається при інфаркті міокарда.
Гостра правошлуночкова недостатність
Причиною гострої недостатності правих відділів серця може бути тромбоемболія легеневої артерії або її гілок (ТЕЛА, ТЕГЛА), яка в свою чергу може бути зумовлена:
Підсилений ІІ тон над легеневою артерією, ритм галопу
Шум тертя плеври
ХРОНІЧНА СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ
Серцева недостатність (СН) – це складний клінічний синдром, який виникає внаслідок будь-якої серцевої патології, яка погіршує скоротливу здатність шлуночків, що призводить до порушення адекватного кровопостачання органів і тканин (Робоча група з серцевої недостатності Українського наукового товариства кардіологів, 2001 р., із доповненнями).
Розповсюдженість ХСН
Етіологія:
захворювання міокарда (міокардити, кардіосклерози, кардіоміопатії, міокардіодистрофії);
вади серця,
підвищення АТ (гіпертонічна хвороба, симптоматичні артеріальні гіпертензії, легенева гіпертензія);
порушення діастолічного наповнення шлуночків серця (ексудативний і злипливий перикардити,
рестриктивні кардіоміопатії, тампонада серця);
надмірні фізичні навантаження,
довенозне введення надмірної кількості рідини;
патологічні зміни в малому колі кровообігу (тромбоемболія легеневої артерії, спонтанний пневмоторакс, двобічна пневмонія).
Друга стадія – виражена тривала недостатність кровоплину ( поділяється на А і Б )
Третя стадія – кінцева, дистрофічна
СН І (початкова, прихована) – поява задишки, тахікардії, втоми лише при фізичному навантаженні; в спокої гемодинаміка, функції органів та обмін речовин не порушені; працездатність знижена. Проведення проб із дозованим фізичним навантаженням виявляє зниження толерантності до навантаження
СН ІІА (початок тривалої стадії) – ознаки застою в одному з кіл кровообігу (частіше малому), які можна усунути при проведенні відповідної терапії. Задишка, серцебиття, неприємні відчуття у ділянці серця, підвищена стомлюваність з'являються на фоні звичайних незначних фізичних навантажень. Працездатність суттєво знижена. Фізикально визначаються або застійні явища в легенях (при лівошлуночковій недостатності), або збільшення печінки, пастозність чи набряк нижніх кінцівок, які можуть зникати вранці (при правошлуночковому типі СН).
СН ІІБ (кінець тривалої стадії) – ознаки застою в обох колах кровообігу, які є постійними, повністю не зникають, незважаючи на лікування.
Задишка, серцебиття, прекардіальний дискомфорт з'являються при найменшому фізичному навантаженні і навіть у спокої. Хворі непрацездатні. Фізикально визначаються застійні хрипи в легенях, збільшення печінки, набухання вен, постійні набряки спершу на нижніх кінцівках, а згодом і на попереку, верхніх кінцівках. Потім може розвинутись анасарка, гідроторакс, гідроперикард, асцит.
СН ІІІ (кінцева, дистрофічна) – тяжкі розлади гемодинаміки з розвитком незворотних змін в органах, загальною дистрофією, інколи виснаженням, повною втратою працездатності.
Ознаки застою у малому і великому колі кровообігу виражені максимально — анасарка, асцит, гідроторакс, гідроперикард, є важкі дистрофічні зміни різних тканин, загальне виснаження хворого, яке частково маскується набряками.
Варіанти серцевої недостатності :
Систолічний – порушення гемодинаміки зумовлене, головним чином, недостатністю систолічної функції лівого шлуночка.
Основний критерій - величина фракції викиду лівого шлуночка ≤ 40 %.
Діастолічний - розлад гемодинаміки зумовлений, головним чином, порушенням діастолічного наповнення лівого (або правого) шлуночків.
Основний критерій – наявність клінічних ознак серцевої недостатності, застійних явищ у малому колі (або малому та великому колах) кровообігу при збереженій (≥ 50 %) фракції викиду недилятованого лівого шлуночка.
Функціональний клас СН
ФК І – хворі з захворюванням серця, у яких виконання звичних навантажень не призводить до задишки, втоми і серцебиття. Толерантність до фізичного навантаження нормальна.
ФК II – хворі з помірним обмеженням фізичної активності. Задишка, втома, серцебиття виникають при звичному фізичному навантаженні. Толерантність до фізичного навантаження 75-100Вт.
ФК ІІІ – хворі з вираженим обмеженням фізичної активності. Задишка, втома та серцебиття – при незначному фізичному навантаженні. Толерантність до фізичного навантаження – 50Вт.
ФК ІV – хворі, у яких практично будь-який рівень фізичної активності викликає зазначені вище суб’єктивні симптоми. Остання виникає, і в стані спокою. Толерантність до фізичного навантаження 25 Вт.
Cиндром судинної недостатності
Це патологічний стан, який виникає внаслідок зниження тонусу гладкої мускулатури судинних стінок або зменшення маси циркулюючої крові.
У результаті виникає невідповідність між ємкістю судинного русла і об’ємом циркулюючої крові.
Причини
Порушення інервації судинного тонусу
Порушення функції судиннорухових нервів
Парез судин внаслідок токсичного ураження
Зменшення об’єму циркулюючої крові (крововтрата та зневоднення)
Класифікація
Непритомність – раптова короткочасна втрата свідомості викликана ішемією головного мозку.
Колапс – це форма судинної недостатності зумовлена різким зниженням судинного тонусу та гострим зменшенням об’єму циркулюючої крові
Шок – це тяжкий небезпечний для життя хворого ста, який виникає внаслідок впливу на організм сильних ендогенних чи екзогенних подразників і супроводжується прогресуючим порушенням життєво важливих функцій організму і критичним розладом гемодинаміки.
Лікування СН передбачає вжиття загальних заходів, спрямованих на:
зменшення ризику нових пошкоджень міокарда (припинення куріння, нормалізація маси тіла, припинення вживання алкоголю, контроль рівня артеріального тиску та цукру в крові);
підтримання балансу рідини (обмеження вживання кухонної солі < 5 г/день, рідини до 0,8-1,0 л/добу, щоденний контроль за масою тіла);
фізичні вправи (помірні фізичні навантаження, пристосовані до можливостей хворого).
