Фармакотерапія інфекційних захворювань



Дата конвертації15.06.2016
Розмір445 b.


Фармакотерапія інфекційних захворювань


Інфекційні хвороби – це група захворювань, які спричиняються патогенними бактеріями, вірусами, рикетсіями, найпростішими, грибами. Спільною ознакою більшості інфекційних хвороб є можливість передаватися від хворого організму здоровому і у разі наявності сприятливих умов набувати масового, епідемічного поширення

  • Інфекційні хвороби – це група захворювань, які спричиняються патогенними бактеріями, вірусами, рикетсіями, найпростішими, грибами. Спільною ознакою більшості інфекційних хвороб є можливість передаватися від хворого організму здоровому і у разі наявності сприятливих умов набувати масового, епідемічного поширення



ВІДМІННІ ОЗНАКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

  • наявність специфічного збудника

  • контагіозність (заразливість)

  • циклічність перебігу

  • вироблення імунітету до повторного зараження



-інкубаційний (від моменту проникнення збудника в організм до появи перших ознак хвороби)

  • -інкубаційний (від моменту проникнення збудника в організм до появи перших ознак хвороби)

  • -початковий

  • - основних клінічних проявів

  • - видужання



КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ЗА Л.В. ГРОМАШЕВСЬКИМ

  • кишкові інфекції

  • інфекції дихальних шляхів

  • кров яні інфекції

  • інфекції зовнішніх покривів



ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ

  • Основні принципи комплексного лікування інфекційних хворих передбачають: вплив на збудника та його токсини— етіотропне лікування, вплив на імунологічну реактивність організму — специфічна і неспецифічна імунотерапія; вплив на певні ланки інфекційного процесу, відновлення і корекцію гомеостазу — патогенетичне лікування; усунення або зменшення основних проявів хвороби — симптоматичне лікування.



ЕТІОТРОПНЕ ЛІКУВАННЯ

  • Таке лікування спрямоване на знищення, нейтралізацію і видалення з організму збудника та продуктів його життєдіяльності. Це один з основних видів лікування при більшості інфекційних хвороб, хоча його треба застосовувати разом з іншими методами, які можуть вплинути на перебіг хвороби.



Протигельмінтні засоби—піперазин, пірантел (комбантрин), пірвінію памоат (ванквін), фенасал, амі-ноакрихін, хлоксил, празіквантел, мебендазол (вермокс), тіабендазол, левамізол (декаріс) та ін.

  • Протигельмінтні засоби—піперазин, пірантел (комбантрин), пірвінію памоат (ванквін), фенасал, амі-ноакрихін, хлоксил, празіквантел, мебендазол (вермокс), тіабендазол, левамізол (декаріс) та ін.



Імунотерапія — метод лікування, в основі якого лежить вплив на систему імунітету: відновлення, регулювання, тимчасове заміщення або пригнічення її функції.

  • Імунотерапія — метод лікування, в основі якого лежить вплив на систему імунітету: відновлення, регулювання, тимчасове заміщення або пригнічення її функції.

  • Засоби імунотерапії можна поділити на дві великі групи;

  • Засоби, що посилюють імунну відповідь на збудника (специфічні):

  • а) для пасивної імунізації (сироватки, імуноглобуліни),

  • б) для активної імунізації (вакцини, анатоксини).

  • Засоби, що модулюють імунні процеси:

  • а) імуностимулятори;

  • б) імунодепресанти.



Серотерапія — метод лікування, що ґрунтується на введенні хворому препаратів, які містять антитіла проти збудника хвороби або його токсинів. З цією метою застосовують засоби пасивної імунізації — імунні сироватки та імуноглобуліни, які забезпечують ефект безпосередньо після введення і мають велике значення в екстреному лікуванні хворих, тому серотерапію прирівнюють до етіотропної (специфічної) терапії. Сироватки (імуноглобуліни) можуть бути антитоксичними і протимікробними.

  • Серотерапія — метод лікування, що ґрунтується на введенні хворому препаратів, які містять антитіла проти збудника хвороби або його токсинів. З цією метою застосовують засоби пасивної імунізації — імунні сироватки та імуноглобуліни, які забезпечують ефект безпосередньо після введення і мають велике значення в екстреному лікуванні хворих, тому серотерапію прирівнюють до етіотропної (специфічної) терапії. Сироватки (імуноглобуліни) можуть бути антитоксичними і протимікробними.



Кишкові інфекційні хвороби

  • Кишкові інфекційні хвороби

  • Збудник локалізується в кишках, виділяється з фекаліями. Зараження людини відбувається перорально через фактори, які піддаються фекальному забрудненню (вода, їжа, мухи, руки та ін.). До цієї групи належать антропонози – дизентерія, амебіаз, холера, поліомієліт; деякі зоонози, гельмінтози, ботулізм та інші.



ХОЛЕРА

  • Холера – гостра особливо небезпечна інфекційна хвороба, що спричиняється холерними вібріонами, має фекально–оральний механізм зараження, характеризується важким станом, епідемічним поширенням та клінічною картиною тяжкого гастроентериту з різким зневодненням організму, розладами гемодинаміки, водно-сольового обміну і зневодненням організму.



Холера може мати легкий, середньої тяжкості, важкий і дуже важкий перебіг. Важкість захворювання визначається ступенем зневоднення організму:

  • Холера може мати легкий, середньої тяжкості, важкий і дуже важкий перебіг. Важкість захворювання визначається ступенем зневоднення організму:

  • І – втрата рідини складає 1-3% маси тіла;

  • ІІ – 4-6%;

  • ІІІ – 7-9 %;

  • IV – 10% маси тіла і більше.



Критерії ефективності терапії

  • Критерії ефективності терапії

  • Отримання від’ємних результатів бактеріологічного дослідження, що проводять через 24-36 год. після закінчення антибіотикотерапії. Дослідження проводять тричі (три дні щоденно).



Харчові токсикоінфекції – група гострих кишкових інфекцій, що виникають внаслідок вживання в їжу продуктів, які містять умовнопатогенні мікроби та їх ентеротоксини. Харчові токсикоінфекції характеризуються загальною інтоксикацією, картиною гастроентериту, порушенням водно – мінерального обміну.

  • Харчові токсикоінфекції – група гострих кишкових інфекцій, що виникають внаслідок вживання в їжу продуктів, які містять умовнопатогенні мікроби та їх ентеротоксини. Харчові токсикоінфекції характеризуються загальною інтоксикацією, картиною гастроентериту, порушенням водно – мінерального обміну.



Амебіаз

  • Амебіаз – антропонозна протозойна хвороба, яка характеризується виразковим ураженням товстої кишки, виникненням абсцесів у внутрішніх органах, схильністю до затяжного і хронічного перебігу.



Інфекційні хвороби дихальних шляхів.

  • Збудник переважно локалізується в слизовій оболонці дихальних шляхів виділяється у зовнішнє середовище з секретами дихальних шляхів під час кашлю, чхання, розмови.

  • До цієї групи належать кір, краснуха, коклюш, дифтерія, ангіна, скарлатина та інші.



Дифтерія – гостра інфекційна хвороба, що спричиняється токсигенними коринебактеріями (дифтерійною паличкою) з повітряно–краплинним шляхом передачі, характеризується дифтеритичним запаленням (фіброзним запаленням слизових оболонок ротоглотки, носа, гортані, нервової системи і нирок) з утворенням на місці інокуляції збудника фібринозних плівок, а при деяких формах і токсичним ураженням органів кровообігу, нервової системи, наднирникових залоз, нирок.

  • Дифтерія – гостра інфекційна хвороба, що спричиняється токсигенними коринебактеріями (дифтерійною паличкою) з повітряно–краплинним шляхом передачі, характеризується дифтеритичним запаленням (фіброзним запаленням слизових оболонок ротоглотки, носа, гортані, нервової системи і нирок) з утворенням на місці інокуляції збудника фібринозних плівок, а при деяких формах і токсичним ураженням органів кровообігу, нервової системи, наднирникових залоз, нирок.







Лікування. Основний метод лікування полягає у введенні специфічної антитоксичної протидифтерійної сироватки, яку вводять методом дробної десенсибілізації за методом Безредки.

  • Лікування. Основний метод лікування полягає у введенні специфічної антитоксичної протидифтерійної сироватки, яку вводять методом дробної десенсибілізації за методом Безредки.

  • Одночасно призначають антибіотики, дезінтоксикаційні та десенсибілізуючі середники, вітаміни, при важкому перебізі глюкокортикостероїди, при серцевій недостатності: добутамін, строфантин, рибоксін, АТФ.



Ангіна – гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, спричинюється переважно β-гемолітичним стрептококом, рідше – стафілококом. Характеризується запальними змінами піднебінних мигдалин і регіонарних лімфатичних вузлів, гарячкою, інтоксикацією.

  • Ангіна – гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, спричинюється переважно β-гемолітичним стрептококом, рідше – стафілококом. Характеризується запальними змінами піднебінних мигдалин і регіонарних лімфатичних вузлів, гарячкою, інтоксикацією.



Етіологія. У більшості випадків ангіну спричинюють β-гемолітичні стрептококи, іноді стафілококи чи стафілококи разом із стрептококами.

  • Етіологія. У більшості випадків ангіну спричинюють β-гемолітичні стрептококи, іноді стафілококи чи стафілококи разом із стрептококами.



Клініка. Інкубаційний період триває від кількох годин до 2 діб. Захворювання розпочинається гостро, підвищується температура тіла, озноб, ломота в суглобах, головний біль та біль в горлі. Збільшуються підщелепні лімфовузли, спостерігається їх болючість.

  • Клініка. Інкубаційний період триває від кількох годин до 2 діб. Захворювання розпочинається гостро, підвищується температура тіла, озноб, ломота в суглобах, головний біль та біль в горлі. Збільшуються підщелепні лімфовузли, спостерігається їх болючість.

  • За характером змін мигдаликів розрізняють катаральну, фолікулярну, лакунарну і некротично-виразкову ангіну.



Катаральна ангіна характеризується гіперемією і набряком мигдаликів, піднебінних дужок та язичка (мал.).



Фолікулярна ангіна характеризується нагноєнням лімфатичних фолікулів на поверхні мигдаликів (виникнення дещо піднятих підепітеліальних абсцесів жовто-білого кольору) (мал.).



Якщо в лакунах піднебіння мигдаликів нагромаджується гній у вигляді жовто білого нальоту то таку ангіну називають лакунарною ангіною (мал.).



При некротично-виразковій ангіні на мигдаликах виявляють некротичні ділянки темно-сірого кольору, після відшарування яких утворюється глибокий дефект слизової оболонки з горбистим дном (мал.).



Кров’яні (трансмісивні) інфекційні хвороби.

  • Спричинюються збудниками які мають первинну та основну локалізацію в крові хворих. Зараження відбувається, коли збудник потрапляє безпосередньо в кров (лімфу) від живих кровосисних переносників – членистоногих. До цієї групи належать малярія, висипний і поворотний тиф, флеботомна (москітна) гарячка, чума, туляремія, ендемічні рикетсіози і ін.. Сезонність цих хвороб пов’язана з особливостями життєдіяльності переносників у певні (теплі) пори року.



Малярія (пропасниця, болотна лихоманка) - гостра інфекційна протозойна хвороба, що спричиняється кількома видами плазмодіїв, передається комарами роду Anopheles і характеризується первинним ураженням системи мононуклеарних фагоцитів і еритроцитів, проявляється приступами гарячки, гепатолієнальним синдромом, гемолітичною анемією, схильністю до рецидивів.

  • Малярія (пропасниця, болотна лихоманка) - гостра інфекційна протозойна хвороба, що спричиняється кількома видами плазмодіїв, передається комарами роду Anopheles і характеризується первинним ураженням системи мононуклеарних фагоцитів і еритроцитів, проявляється приступами гарячки, гепатолієнальним синдромом, гемолітичною анемією, схильністю до рецидивів.



ЛІКУВАННЯ

  • ЛІКУВАННЯ

  • 1.Протималярійна терапія

  • 2.Дезинтоксикаційна терапія

  • 3.Лікування ускладнень



Інфекційні хвороби зовнішніх покривів.

  • Інфекційні хвороби зовнішніх покривів.

  • Первинна локалізація збудника – це шкіра і зовнішні слизові оболонки, через які відбувається зараження людини при безпосередньому контакті (венеричні хвороби, сказ, содоку) або через фактори зовнішнього середовища: одяг, білизну, посуд, продукти харчування (правець, сибірка).



Сказ (водобоязнь, гідрофобія) - гостра інфекційна хвороба з групи вірусних зоонозів, розвивається внаслідок укусу або ослинення хворою твариною, характеризується енцефаломієлітом, проявами різкого збудження рухових центрів, судомами м’язів з їх паралічем, слинотечею.

  • Сказ (водобоязнь, гідрофобія) - гостра інфекційна хвороба з групи вірусних зоонозів, розвивається внаслідок укусу або ослинення хворою твариною, характеризується енцефаломієлітом, проявами різкого збудження рухових центрів, судомами м’язів з їх паралічем, слинотечею.



Етіологія. Збудник – вірус сказу, який належить до родини рабдовірусів.

  • Етіологія. Збудник – вірус сказу, який належить до родини рабдовірусів.

  • Епідеміологія. Джерелом збудника здебільшого є собаки, вовки, лисиці, коти, куниці, борсуки. Збудник передається через слину зараженої тварини при укусах, ослиненні, подряпанні, потраплянні її на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки.



Патогенез. З місця проникнення вірус сказу по нервових волокнах досягає головного і спинного мозку, де розмножується і нагромаджується в нейронах. По відцентрових нервових шляхах вірус потрапляє в слинні залози і виділяється зі слиною. Внаслідок ураження ЦНС підвищується її рефлекторна збудливість і згодом розвиваються паралічі.

  • Патогенез. З місця проникнення вірус сказу по нервових волокнах досягає головного і спинного мозку, де розмножується і нагромаджується в нейронах. По відцентрових нервових шляхах вірус потрапляє в слинні залози і виділяється зі слиною. Внаслідок ураження ЦНС підвищується її рефлекторна збудливість і згодом розвиваються паралічі.



Клініка. Інкубаційний період триває від 7 діб до 1 року. У перебізі хвороби розрізняють 3 стадії: передвісників, збудження і паралічів.

  • Клініка. Інкубаційний період триває від 7 діб до 1 року. У перебізі хвороби розрізняють 3 стадії: передвісників, збудження і паралічів.

  • У стадії передвісників, що триває 1-3 доби, в місці укусу з’являються неприємні відчуття (біль, печія, заніміння, свербіж), почервоніння і набряк. Хворі відчувають страх смерті, занепокоєння, тугу. Хворі пригнічені, відмовляються від їжі, погано сплять.



Правець (стовбняк) - гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється анаеробним збудником - правцевими клостридіями (правцевою паличкою), характеризується ураженням ЦНС, постійним тонічним напруженням скелетних м’язів і періодичними генералізованими тонікоклонічними судомами, які можуть призвести до асфіксії.

  • Правець (стовбняк) - гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється анаеробним збудником - правцевими клостридіями (правцевою паличкою), характеризується ураженням ЦНС, постійним тонічним напруженням скелетних м’язів і періодичними генералізованими тонікоклонічними судомами, які можуть призвести до асфіксії.



Етіологія. Збудник правця – грампозитивні правцеві палички із заокругленими кінцями, які виділяють сильний екзотоксин.

  • Етіологія. Збудник правця – грампозитивні правцеві палички із заокругленими кінцями, які виділяють сильний екзотоксин.

  • Епідеміологія. Джерело збудника – травоїдні тварини і гризуни. Правцева паличка є в кишках багатьох видів тварин (коні, корови, вівці, кози, свині, миші, щури тощо) і людей як у вигляді спор, так і у вегетативній формі, що виділяє токсин.

  • Токсин ферментами не руйнується і не всмоктується слизовою оболонкою травного каналу.

  • Механізм передачі збудника – через рани.



Інфекційні хвороби з різними механізмами передачі.

  • Інфекційні хвороби з різними механізмами передачі.

  • Збудники чуми, деяких видів геморагічної гарячки можуть проникати в організм не тільки трансмісивним шляхом, а й аліментарним чи контактним, збудники дифтерії та скарлатини крім повітряно-краплинного через шкіру, збудник сибірки не тільки через зовнішні покриви, а й повітряно-краплинним і аліментарним шляхами та ін..



Чума (чорна смерть, чорний мор) – особливо небезпечна гостра інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка спричиняється єрсиніями, передається через блохи, а також повітряно-краплинним, контактним і аліментарним шляхами, характеризується гарячкою, тяжкою інтоксикацією, геморагічно – некротичними запальними змінами в лімфатичних вузлах, шкірі, легенях та ін. органах, септицемією.

  • Чума (чорна смерть, чорний мор) – особливо небезпечна гостра інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка спричиняється єрсиніями, передається через блохи, а також повітряно-краплинним, контактним і аліментарним шляхами, характеризується гарячкою, тяжкою інтоксикацією, геморагічно – некротичними запальними змінами в лімфатичних вузлах, шкірі, легенях та ін. органах, септицемією.



ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЛІКУВАННЯ

  • Антибактеріальна терапія

  • Дезінтоксикаційна терапія

  • Лікування ускладнень



























Каталог: data -> kafedra -> internal -> klinpharm -> presentations
presentations -> Терапія лікування гострого гломерулонефриту обов’язково стаціонарно, зі строгим ліжковим режимом 1 – 1,5 місяця (до нормалізації ат, ліквідації набряків). Дієта – стіл №7
presentations -> Онтогенез – поділяється на два періоди: пренатальний (внутрішньоутробний) та постнатальний (позаутробний). Розвиток організму людини – онтогенез
presentations -> Фітотерапія
presentations -> Взаємодією лікарських засобів
presentations -> Належна клінічна практика- міжнародні правила та стандарти проведення клінічних випробувань
presentations -> Фармакотерапія захворювань серцево-судинної системи. Клінічні прояви ревматизму
presentations -> Фізіологічна дія
presentations -> — одна з найбільш частих скарг, з якою хворі звертаються до лікаря. Вона може бути ведучою, а іноді і єдиною скаргою більш ніж при 45 різних захворюваннях
presentations -> Застуда (застудні захворювання) загальна назва гострих респіраторних захворювань, що виникають, як правило, після переохолодження
presentations -> Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні порушень діяльності нервової системи Зав кафедри клінічної фармації проф., д м. н. Самогальська О. Є


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка