Філософія середніх віків І відродження основні ідеї християнського світогляду

ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ І ВІДРОДЖЕННЯ

• Основні ідеї християнського світогляду.

• Основні риси епохи Середньовіччя.

• Проблема періодизаціїі і середньовічний спосіб філософствування.

• Джерела філософії Середньовіччя.

• Апологетика. Гностицизм.

• Патристика. Визрівання основної проблематики філософії Середньовіччя.

• Схоластика як завершення середньовічної філософії.

• Значення середньовічної філософії для філософії і культури.

• Основні риси філософії епохи Відродження.

• Романське і германське Відродження.

ОСНОВНІ ІДЕЇ ХРИСТИЯНСЬКОГО СВІТОГЛЯДУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

• Ідея троїстості Бога як Творця, Спасителя і Святого Духа.

• Ідея свободи вибору Добра або зла.

• Ідея посмертної віддяки і Божественного милосердя.

• Ідея апокаліптичного завершення світової історії.

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ФІЛОСОФІЇ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

• Теоцентризм – будь-яка проблема розглядається в контексті Бога

• Теодицея – вченн, що розв”язує протиріччя між ідеєю Бога і світового зла

• Телеологіям – принцип, відповідно до якого все у світі є доцільним

• Персоналізм – вчення про Бога як абсолютну особистість

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ФІЛОСОФІЇ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (2-ге ст. – 14-15 ст.)

• Апологетика – період союзу між філософією і богоодкровенням

• Патристика – розробка зусиллями отців церкви християнського вчення

• Рання схоластика – суперечка про універсалії

• Висока схоластика – поєднання аристотелізму і християнської

• філософії

• Пізня схоластика – філософська і релігійна істини мають різне застосування

МЕТОД ЕКЗЕГЕЗИ

• Нижчий ступінь - семантичний або етимологічний аналіз, тобто аналіз слів, з яких складається текст

• Вищий ступінь - концептуальний аналіз, де предметом тлумачення є не слова, а думка тексту, що коментується

• Найвищий ступінь - системно-творчий ступінь, коли вибрані місця тексту стають тільки приводом для розвитку автором власних філософських ідей і побудов

• ГНОСТИЦИЗМ

• Гностицизм - релігійно-філософське вчення, що поєднувало елементи християнства, іудаїзму, античного язичництва, а також вавилонських, перських, єгипетських, індійських філософських уявлень.

• Завдання - спокута, досягнення порятунку, прагнення звільнитись від кайданів матеріального світу

ПАТРИСТИКА

• Епоха патристики - це епоха релігійно-філософських доктрин так званих отців церкви, час утвердження догматів християнського віровчення і основних мотивів середньовічної філософії.

• Августин Аврелій (Блаженний) – автор основ християнської філософії, філософських творів „Сповідь” (вчення про пам”ять, роздуми про пізнання, про свідомість, про час, про самопізнання, про істину, про ідеї,, про любов, про свободу, про „град земний” і „град небесний”), „ Про царство Боже” ( вчення про теологію історії).

ПРОБЛЕМА УНІВЕРСАЛІЙ У СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ

• Універсалії – загальні родові поняття

• Реалісти – вважають, що загальні поняття не менш реальні, як як усі одиничні речі ( Еріугена, Ансельм Кентерберійський, Фрма Аквінський)

• Номіналісти – вважають, що реально існують лише конкретні речі, а універсалії – лише в людській свідомості ( Росцелін, Оккам)

РАННЯ СХОЛАСТИКА (Іоанн Скот Еріугена, „Про поділ природи”)

• - природа, яка творить і не є створена : Бог як творець

• - природа, яка створена і творить : божественні ідеї

• - природа, яка створена і не творить :індивідуальні речі (творіння)

• - природа, яка і не творить, і не створена: Бог у стані спокою припинив творити (кінцевої мети досягнуто)

АНСЕЛЬМ КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИЙ („Діалог про істину”)

П”ЄР АБЕЛЯР ( номіналізм – концептуалізм )

ВИСОКА СХОЛАСТИКА (ФОМА АКВІНСЬКИЙ – „Сума теології”, „Сума проти язичників”, „Питання”)

• віра і розум не можуть суперечити одне одному, бо обоє походять від Бога, хоча розрізняються методами;

• одкровення повідомляє людині істини, котрі є необхідними для спасіння, але завжди залишається простір для самостійного дослідження речей;

• Існує докорінна відмінність між дійсністю і можливістю;

• Істина – це відповідність речі й розуму

ЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ

• відкрило вчення про безсмертну людську особистість, яка прагне до поєднання з Творцем, але не до розчинення в ньому;
• дало початок герменевтиці ( сучасна наука про тлумачення тексту);
• дало початок екзистенціалізму ( вченню про сутність існування)

ОСНОВНІ РИСИ ФІЛОСОФІЇ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

• антропоцентризм – принцип, відповідно до якого людина є завершенням еволюції світобудови і головною категорією філософствування;
• пантеїзм – принцип розуміння Бога як безособового начала, яке розчинене у світі і спонукає його до розвитку;
• гуманізм – принцип, відповідно до якого людина, її вільний творчий розвиток є вищою цінністю світобудови;

• ГЕРМАНСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ ( Альбрехт Дюрер, Ієронім Босх, Пітер Брейгель)

• Містицизм - віра домінує над розумом, містичне – первинне, логічне – вторинне, Бог є більше реалістичним, ніж людина.

• Фаталізм – спостерігання глибинних недосконалостей і вад людини, вихід із потойбічних сил.

• МАРСІЛІО ФІЧІНО: творче злиття з Богом

• Утвердження богоподібності людини, творча активність людини в процесі злиття з Богом.

• Вчення про „всезагальну релігію” : релігійна істина – сукупне надбання людства.

КОЖНА ЛЮДИНА НЕСЕ В СОБІ ВСЮ ПОВНОТУ ФОРМ ЛЮДСЬКОЇ ПРИРОДИ (Мішель Монтень)

Тебе не стримують жодні непоборні межі,, тобі самій доведеться визначати свою природу... Я поставив тебе в центрі світу, щоб ти поглянула звідти кругом себе і побачила все, що є у цьому світі... Тобі вільно опуститися до нижчого світу і стати на рівні з худобою. Але тобі так само вільно піднятися... у світ божественного... Піко делла Мірандола, „Промова про гідність людини”

• ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МАРТІНА ЛЮТЕРА

• Домінанта віри.

• Можливість особистого спілкування з Богом.

• Абсолютний авторитет Біблії.

• Проголошення збагачення як угодної Богу справи.

• Ідея поєднання свободи волі і рабства волі.