Нижчий ступінь - семантичний або етимологічний аналіз, тобто аналіз слів, з яких складається текст
Вищий ступінь- концептуальний аналіз, де предметом тлумачення є не слова, а думка тексту, що коментується
Найвищий ступінь - системно-творчий ступінь, коли вибрані місця тексту стають тільки приводом для розвитку автором власних філософських ідей і побудов
ГНОСТИЦИЗМ
Гностицизм - релігійно-філософське вчення, що поєднувало елементи християнства, іудаїзму, античного язичництва, а також вавилонських, перських, єгипетських, індійських філософських уявлень.
Завдання - спокута, досягнення порятунку, прагнення звільнитись від кайданів матеріального світу
ПАТРИСТИКА
Епоха патристики - це епоха релігійно-філософських доктрин так званих отців церкви, час утвердження догматів християнського віровчення і основних мотивів середньовічної філософії.
Августин Аврелій (Блаженний) – автор основ християнської філософії, філософських творів „Сповідь” (вчення про пам”ять, роздуми про пізнання, про свідомість, про час, про самопізнання, про істину, про ідеї,, про любов, про свободу, про „град земний” і „град небесний”), „ Про царство Боже” ( вчення про теологію історії).
ПРОБЛЕМА УНІВЕРСАЛІЙ У СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ
Універсалії – загальні родові поняття
Реалісти – вважають, що загальні поняття не менш реальні, як як усі одиничні речі ( Еріугена, Ансельм Кентерберійський, Фрма Аквінський)
Номіналісти – вважають, що реально існують лише конкретні речі, а універсалії – лише в людській свідомості ( Росцелін, Оккам)
РАННЯ СХОЛАСТИКА (Іоанн Скот Еріугена, „Про поділ природи”)
- природа, яка творить і не є створена : Бог як творець
- природа, яка створена і творить : божественні ідеї
- природа, яка створена і не творить :індивідуальні речі (творіння)
- природа, яка і не творить, і не створена: Бог у стані спокою припинив творити (кінцевої мети досягнуто)
АНСЕЛЬМ КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИЙ („Діалог про істину”)
П”ЄР АБЕЛЯР ( номіналізм – концептуалізм )
ВИСОКА СХОЛАСТИКА (ФОМА АКВІНСЬКИЙ – „Сума теології”, „Сума проти язичників”, „Питання”)
віра і розум не можуть суперечити одне одному, бо обоє походять від Бога, хоча розрізняються методами;
одкровення повідомляє людині істини, котрі є необхідними для спасіння, але завжди залишається простір для самостійного дослідження речей;
Існує докорінна відмінність між дійсністю і можливістю;
відкрило вчення про безсмертну людську особистість, яка прагне до поєднання з Творцем, але не до розчинення в ньому;
дало початок герменевтиці ( сучасна наука про тлумачення тексту);
дало початок екзистенціалізму ( вченню про сутність існування)
ОСНОВНІ РИСИ ФІЛОСОФІЇ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ
антропоцентризм – принцип, відповідно до якого людина є завершенням еволюції світобудови і головною категорією філософствування;
пантеїзм – принцип розуміння Бога як безособового начала, яке розчинене у світі і спонукає його до розвитку;
гуманізм – принцип, відповідно до якого людина, її вільний творчий розвиток є вищою цінністю світобудови;
ГЕРМАНСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ ( Альбрехт Дюрер, Ієронім Босх, Пітер Брейгель)
Містицизм - віра домінує над розумом, містичне – первинне, логічне – вторинне, Бог є більше реалістичним, ніж людина.
Фаталізм – спостерігання глибинних недосконалостей і вад людини, вихід із потойбічних сил.
МАРСІЛІО ФІЧІНО: творче злиття з Богом
Утвердження богоподібності людини, творча активність людини в процесі злиття з Богом.
Вчення про „всезагальну релігію” : релігійна істина – сукупне надбання людства.
КОЖНА ЛЮДИНА НЕСЕ В СОБІ ВСЮ ПОВНОТУ ФОРМ ЛЮДСЬКОЇ ПРИРОДИ (Мішель Монтень)
Тебе не стримують жодні непоборні межі,, тобі самій доведеться визначати свою природу... Я поставив тебе в центрі світу, щоб ти поглянула звідти кругом себе і побачила все, що є у цьому світі... Тобі вільно опуститися до нижчого світу і стати на рівні з худобою. Але тобі так само вільно піднятися... у світ божественного... Піко делла Мірандола, „Промова про гідність людини”