Пропедевтика внутрішньої медицини як введення у клініку внутрішніх хвороб. Основні методи обстеження хворих. Анамнестична частина історії хвороби. Огляд хворого та його значення в діагностичному процесі.
кафедра пропедевтики
внутрішньої медицини та фтизіатрії
проф. Андрейчин С.М.
Внутрішні хвороби
одна з найбільших галузей теоретичної та практичної медицини, яка вивчає розпізнавання захворювань внутрішніх органів в їх різноманітних клінічних формах, причини виникнення, патогенез, профілактику і терапію.
Пропедевтика
слово грецького походження і означає вступ чи попереднє навчання.
мета кафедри пропедевтики внутрішньої медицини - вступ в основний курс терапії, навчання студентів азам терапевтичної науки.
розпитування хворого (interrogatio) - найважливіший метод дослідження хворої людини, який характерний тільки для практичної медицини. Даний метод використовує мову як засіб спілкування людей, обміну думками і взаєморозуміння. слово, окрім функції засобу взаємного спілкування, є і потужним лікуваним фактором.
Загальна схема розпитування (суб’єктивне дослідження)
розпитування про дане захворювання, його початок і подальший перебіг до дня обстеження - анамнез захворювання (anamnesis morbi)
розпитування про попереднє життя хворого - анамнез життя (anamnesis vitae)
Об’єктивне обстеження хворого (status praesens)
вивчення окремих органів та систем - система органів дихання, серцево-судинна система, органи травлення, органи виділення, ендокринна система, нервова система
загальний огляд (inspectio)
пальпація (palpatio)
перкусія (percussio)
аускультація (auscultatio)
Параклінічні (додаткові) методи обстеження хворого
лабораторні
обов’язкові: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, кал на яйця глистів, кров на RW та СНІД
спеціальні (по показах): біохімія крові, імунограма, мікроскопія харкотиння і інші
інструментальні: ЕКГ, спірографія, УЗД, рентгенографія, комп’ютерна томографія та інші
Семіотика
вчення про ознаки захворювання, яке пояснює факти, отримані за допомогою різних методів обстеження хворого.
Симптоматологія
наука, що займається вивченням симптомів захворювання.
Симптом - окрема ознака захворювання
Синдром - група симптомів патогенетично пов’язаних між собою
Анатомічний синдром - сукупність фізичних симптомів чи ознак, які відповідають структурним змінам органів
Функціональний чи фізіологічний синдром - поєднання функціональних симптомів.
Загальна семіотика
охоплює ті ознаки та властивості, які повинні бути оцінені у кожного хворого незалежно від захворювання:
вік,стать, конституція - основні ознаки
загальний стан хворого, положення тіла, осанка, хода, вираз обличчя, лихоманка, біль, набряки, задишка і т.д.
Діагноз (diagnosis - розпізнавання)
коротке лікарське заключення про суть захворювання і стан хворого, виражене в термінах сучасної медичної науки
Види діагнозу
за характером та змістом: етіологічний, патогенетичний, нозологічний, патологоанатомічний, анатомічний, патофізіологічний
за способом побудови та обгрунтування
прямий - розпізнавання від симптому до хвороби
диференційний - коли спіставляють декілька ймовірних захворювань (діагноз методом виключення)
діагноз «шляхом спостереження» - коли поставити діагноз можна тільки після тривалого спостереження за пацієнтом
діагноз за лікувальним ефектом - встановлюють за позитивним результатом специфічного лікування.
по часу виявлення захворювання
ранній діагноз - захворювання розпізнається на початку розвитку
пізній діагноз - захворювання розпізнається пізно
секційний діагноз ставиться на секційному стоі
по ступеню достовірності
орієнтовний діагноз - висувається в ході обстеження пацієнта як робоча гіпотеза
попередній діагноз - ставиться після початкового обстеження хворого, якие обмежується розпитуванням, застосуванням загальноклінічних методів обстеження окремих органів і систем
заключний клінічний діагноз - встановлюється після різностороннього обстеження хворого
діагноз під питанням - в трудних випадках
Діагностичні помилки
зумовлені хворобою - невідоме чи рідкісне захворювання, відсутність симптомів, схожість з іншими хворобами
зумовлені хворим - неможливість зібрати анамнез, неправильний і спотворений анамнез з метою симуляції, неможливість провести об’єктивне обстеження, наявність супутньої патології
тілобудова (habitus) - конституція, ріст, вага хворого)
Конституція
це сукупність функціональних і морфологічних особливостей організму, які склалися внаслідок спадкових чи набутих властивостей, і визначають його реакцію на вплив екзо- та ендогенних факторів.
