Критерії конфліктної особистості Неадекватна оцінка своїх можливостей і здібностей

Усе про конфлікти

• Конфлікт – це момент у взаєминах двох або більше людей, коли між ними виникають суперечності.

Критерії конфліктної особистості

• Неадекватна оцінка своїх можливостей і здібностей.

• Прагнення бути лідером завжди і скрізь при будь-яких обставинах.

• Небажання переборювати застарілі традиції й пізнавати нове.

• Зайва принциповість і прямолінійність у висловленнях і судженнях.

• Постійний стан тривожності, агресивності, впертості, дратівливості.

• На основі однієї й тієї самої складної ситуації зіткнення думок можуть розвинутися різні конфліктні ситуації

“Ділова суперечка”

• Між учасниками існують розбіжності з якогось питання їх взаємодії.

• Сфера розбіжностей чітка.

• Опоненти вірять у можливість дійти згоди.

• Для контактів учасників ситуації характерна доброзичливість.

“Формалізація взаємин”

• Спілкування партнерів надалі стає офіційним, вони не прагнуть контактів, навпаки, вважають за краще обмежити їх. Розходячись у поглядах з конкретного питання, учасники ситуації можуть замість обмежень їхньої зони перейти до її розширення, тобто почнуть висувати один одному додаткові претензії щодо інших аспектів взаємодії.

“Психологічний антагонізм”

• Це означає, що учасникам конфлікту часом важко чітко визначити, з чим саме вони не згодні. Якщо й існують спроби взаємної дії, то, швидше, у дусі відвертої ворожості – часто із застосуванням недозволених прийомів або аргументів, що зачіпають особистість партнера. Відносини опонентів такі, що краще уникнути будь-яких контактів.

Причини конфліктів

• Інформаційні фактори – це та інформація, що прийнятна для однієї сторони і неприйнятна для іншої сторони.

Причини конфліктів

• Фактори відносин, пов`язані із задоволенням від взаємодії або його відсутністю між сторонами.

Причини конфліктів

• Поведінкові фактори – найцікавішим є, коли:

• поведінка зачіпає наші цінності або цінності тих, хто нам небайдужий;

• загрожує нашій безпеці;

• часто відволікає нас, спричиняє стрес, дискомфорт, страх;

• не виправдовує позитивних очікувань;

• є результатом конфліктів у минулому.

Причини конфліктів

• Егоїзм

• Заздрість

• Дармоїдство

Види конфліктів

• Міжособистісні: побутові, адміністративні, професійні, психологічні, етичні, ідеологічні.

• Міжгрупові.

• Внутріособистісні.

Типи міжособистісних конфліктів

• Конфлікт безвиході.

• Взаємини людей є несумісними, протилежними: один з членів групи ставиться до іншого негативно, а інший – позитивно, і якщо вони не захочуть змін, їхні взаємини будуть неможливими.

Типи міжособистісних конфліктів

• Конфлікт невизначеності.

• За невизначеного (позитивного або негативного) ставлення одного з партнерів до іншого він бачить таке саме ставлення до себе: ані позитивне, ані негативне. Через це взаємини людей довго можуть залишатися невизначеними.

Типи міжособистісних конфліктів

• Конфлікт амбівалентності.

• Одна й та сама людина зумовлює водночас і позитивне, і негативне ставлення до себе. Один індивід, який переживає амбівалентне (суперечливе, подвійне) почуття до іншого, водночас і прагне його, і боїться. Зрештою він зупиняється десь на півдорозі до партнера, зберігаючи певну психологічну дистанцію, що врівноважує протилежно спрямовані сили.

Типи міжособистісних конфліктів

• Фрустрація.

• У групових відносинах фрустрація (розчарування, роздратування, тривога, відчай) нерідко сприяє виникненню конфліктів. Урізних людей реакція на фрустрацію може бути різною: апатія, агресивність, регресія. Такі дії виникають, коли внутрішня напруженість людини, породжена сильним незадоволеним бажанням, шукає зовнішньої розрядки й знаходить її в іншій людині.

Міжгрупові конфлікти

• Це конфлікти всередині формальних груп колективу, всередині неформальних груп, а також між формальними і неформальними групами.

Внутрішньо особистісний конфлікт

• Протиріччя, боротьба між внутрішніми тенденціями особистості й можливостями їхнього задоволення.

На підставі тенденцій особистості, які вступають у боротьбу, існують такі конфлікти:

• Мотиваційний – “хочу й хочу”;

• Моральний – “хочу й треба”;

• Конфлікт нереалізованого бажання – “хочу й можу”;

• Рольовий – “треба й треба”;

• Адаптаційний – “треба й можу”;

• Конфлікт неадекватної самооцінки – “можу й можу”.

Типи поведінки у конфлікті

• Конкуренція – “Щоб я переміг, ти маєш програти”

• Пристосування – “Щоб ти виграв, я маю програти”

• Уникнення – “Ніхто не виграє у конфлікті, тому я іду від нього”

• Компроміс – “Щоб кожен із нас щось виграв, кожен із нас має щось втратити”

• Співпраця – “Щоб виграв я, ти теж маєш виграти”

Способи вирішення конфліктів

• Гумор, спокійне ставлення до чогось або когось.

• Визнання переваг.

• Компроміс. Угода на основі взаємних поступок.

• “Третейський” суд. Звертання за допомогою у вирішенні конфлікту до незнайомої особи.

• Аналіз ситуації. Потрібно обов`язково проводити на нейтральній стороні. Інакше одна з конфліктуючих сторін одержує перевагу, почуття психологічної захищеності.

• Конкуренція. Активне відстоювання своєї позиції, шляхом наведення все нових і нових логічних міркувань.

• Відхилення. Старання ухилитися від участі в конфлікті (не брати участь у ньому).

• Пристосування. Вироблення рішення, яке задовольняє обидві сторони.

• Співпраця. Спільний пошук вирішення проблеми, варіантів, які задовольнили б обидві сторони.

• Ультиматум – пред`явлення рішучої вимоги з погрозою застосування засобів впливу у випадку відмови.

• Знищення (моральне або фізичне).

Стратегії переможця

• Поставте собі внутрішнє завдання – це половина успіху.

• Потрібно вірити в те, що хочеш здійснити.

• Потрібно вірити в себе (хоча деяка невпевненість спочатку звична).

• Дайте собі час. Відсутність результатів не означає, що їх немає – вони торують собі шлях.

• Намагайтеся помічати й розвивати в собі все найкраще.

Причини конфліктів у вчительському колективі

• Нетактовне ставлення один до одного.

• Непродумані нововведення в школі.

• Незручний розклад.

• Нерівномірний розподіл педагогічного навантаження.

• Відсутність умов для міжособистісного спілкування.

• Непорозуміння між учителями різного віку тощо.