Лабораторна діагностика Зав кафедри клінічної фармації



Дата конвертації15.06.2016
Розмір445 b.
#7348


Лабораторна діагностика

  • Зав. кафедри клінічної фармації

  • д.мед.н. Самогальська О.Є.


Лабораторна діагностика

  • Вивчає та оцінює за допомогою певних методів фізіологічний та патологічний стан організму, клітинний і хімічний склад, біологічні властивості тканин і рідин людини, збудників хвороб.



Лабораторна діагностика

  • Має значення для

  • діагностики захворювань

  • вибору методики терапії

  • оцінки ефективності терапії

  • Вплив лікарських препаратів на результати лабораторних досліджень



Лабораторна діагностика

  • Дослідження крові

  • Дослідження сечі

  • Аналіз калу

  • Дослідження мокротиння

  • Аналіз шлункового і дуоденального вмісту

  • Дослідження кісткового мозку

  • Цитологічні і гістологічні дослідження тканин організму



Дослідження крові

  • Загальноклінічний аналіз крові

  • Біохімічний аналіз крові

  • Імуноферментні дослідження



ГЕМАТОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ



Кров – це один із різновидів сполучної тканини. Міжклітинна речовина її перебуває у рідкому стані і називається плазмою. У ній містяться формені елементи –

  • Кров – це один із різновидів сполучної тканини. Міжклітинна речовина її перебуває у рідкому стані і називається плазмою. У ній містяться формені елементи –

    • еритроцити,
    • лейкоцити
    • тромбоцити.
  • Плазма становить 55-60 % загального об’єму крові формені елементи – 40-45 % (це гематокрит). Основою плазми є вода (91 %).

  • 5 % - інші речовини, розчинені в ній.

  • Деякі з них перебувають на константному рівні, вміст інших коливається в залежності від стану організму.

  • До останніх належать продукти розпаду, харчові речовини, що всмоктуються із ШКТ.



Білки плазми

  • 7 % об’єму плазми.

  • Переважна більшість їх надходить з печінки, незначна частина з лімфоїдної тканини (γ-глобуліни).

  • Одні білки, перебуваючи в плазмі, виконують цілеспрямовану функцію, інші ж перебувають у ній короткий час, прямуючи до місця свого використання або виділення.

  • 50-60 % білків – це альбуміни, що мають молекулярну масу до 69 000 Да.

  • Біля 40 % - глобуліни, які поділяються на 1, 2,  і γ. Молекулярна маса їх від 45 000 до 130 000 Да. Співвідношення А/Г в нормі 1,5-2,3.

  • Найкрупнішим білком плазми є фібриноген, який бере участь у зсіданні крові.



Небілкові азотовмісні речовини плазми крові

  • -амінокислоти

  • креатин

  • креатинін

  • сечовина

  • сечова кислота

  • пігменти

  • В плазмі містяться також незначні концентрації вуглеводів, ліпідів, мінеральних речовин.



Кровотворення

  • Основними органами кровотворення у позаутробному житті є:

  • - кістковий мозок

  • - лімфатичні вузли

  • - селезінка.

  • В кістковому мозку відбувається:

  • - еритропоез,

  • - гранулоцитопоез,

  • - моноцитопоез,

  • - тромбоцитопоез.

  • Лімфатичні вузли та селезінка є органами лімфоцитопоезу.



Теорія кровотворення

  • Згідно сучасної теорії кровотворення за І.Л. Чертковим та О.І. Воробйовим, розрізняють 6 класів клітин відносно ступеня їх зрілості.

  • І клас – поліпотентних (стовбурних) клітин-попередників.

  • ІІ клас – частково детерміновані поліпотентні клітини-попередники мієлопоезу та лімфоцитопоезу.

  • ІІІ клас – уніпотентних клітини-попередників – включає колонієутворюючу клітину-попередник моноцитів та гранулоцитів (з останньої у подальшому розвиваються еритроцити, базофільні, еозинофільні та нейтрофільні лейкоцити, мегакаріоцитти (які є попередниками тромбоцитів). У цьому ж класі розрізняють 2 клітини – попередниці лімфоцитів: попередник В-лімфоцитів та попередник Т-лімфоцитів.

  • IV клас – проліферуючих клітин, які морфологічно розпізнаються (бластні клітини): мієлобласт, еритробласт, мегакаріобласт, монобласт, лімфобласт (із клітини-попередниці Т-лімфоцитів) та плазмоцитоблат ( із клітини-попередниці В-лімфоцитів).

  • V клас – дозріваючі клітини.

  • VI клас – зрілих клітин з обмеженим життєвим циклом.



В периферійній крові здорових людей циркулюють зрілі клітини VI класу

  • В периферійній крові здорових людей циркулюють зрілі клітини VI класу

  • - еритроцити,

  • - тромбоцити,

  • - сегментоядерні нейтрофіли, базофіли та еозинофіли,

  • - моноцити,

  • - лімфоцити,

  • Ці клітини і є основним об’єктом дослідження крові.



Еритроцити

  • Родоначальною клітиною еритроїдного ряду є еритробласт.

  • Він походить від еритропоетинчутливої клітини, яка, свою чергу, розвивається із клітни-попередниці мієлопоезу.

  • Наступними клітинами еритропоетичного ряду є:

    • пронормоцит,
    • нормобласт базофільний,
    • нормобласт поліхроматофільний,
    • нормобласт ацидофільний,
    • ретикулоцит,
    • зрілий еритроцит.
  • В нормальних умовах із кісткового мозку в кров поступають ретикулоцити, зрілі еритроцити.

  • В умовах патології, пов’язаних із дефіцитом віт. В12 чи фолієвої кислоти в кістковому мозку з’являються мегалобластні форми еритрокаріоцитів – промегалобласт, мегалобласт, мегалоцит.





Ретикулоцити

  • В нормі 0,1 – 1% - ретикулоцитів. Вміст ретикулоцитів в периферійній крові – показник функціонального стану кісткового мозку.

  • По кількості ретикулоцитів можна робити висновок про ефективність еритропоезу, а також ефективність лікування при анеміях.



Еритроцити

  • Норма

  • Дорослі: 3,7×1012 -4,7×1012 /л для жінок

  • 4,0×1012 -5,1×1012 /л для чоловіків

  • Діти:

  • 1-6 р. – 3,5×1012 -4,5×1012 /л

  • 7-12 р. – 3,5×1012 -4,7×1012 /л

  • 13-15 р. - 3,6×1012 -5,1×1012 /л

  • Зменшення кількості еритроцитів – ознака анемії

  • Збільшення – ознака патології крові, дихальної системи



Дегенеративні зміни еритроцитів

  • Можливі зміни величини форми та забарвлення.

  • Зіни величини – анізоцитоз. Еритроцити величиною < 6,6 мкм мікроцити (при дефіциті заліза), > 8 мкм – макроцити (у новонароджених та при перніціозній анемії, поліпах шлунка). Еритроцити < 2-3 мкм – шизоцити (важкі анемії).

  • Зміна форми – пойкілоцитоз. Це ознака дегенеративних процесів в еритроцитах. Розвиваються при важких анеміях з несприятливим прогнозом.

  • Зміни забарвлення – гіпохромія, гіперхромія.

  • Елементи патологічного дозрівання: тільця Жолі, тільця Кебота, базофільна зернистість.



Елементи еритропоезу











Гемоглобін

  • Гемоглобін – основний дихальний пігмент еритроцитів. Він відноситься до хромопротеїнів. Білкова частина його – протеїн, який складається із 4-х поліпептидних ланцюгів, кожен з яких містить по одній простетичній групі – гему. Гем – похідне протопорфірину IX (його комплекс із залізом). Гем надає гемоглобіну характерне забарвлення. Приєднання до гему різних хімічних сполук супроводжується зміною забарвлення, на чому базуються деякі методи його визначення.

  • Гемоглобін виконує ряд важливих функцій, серед яких транспортна, дихальна, буферна.



Клінічне значення визначення гемоглобіну

  • Норма гемоглобіну

  • Дорослі: 120-140 г/л у жінок

  • 130-160 г/л для чоловіків

  • Діти:

  • 1-6 р. – 110-140 г/л

  • 7-12 р. – 110-145 г/л

  • 13-15 р. 115-150 г/л

  • Кольорний показник (насиченість еритроцитів гемоглобіном) – 0,85-1,05



Клінічне значення визначення гемоглобіну

  • Зменшення концентрації гемоглобіну є основною ознакою анемії;

  • при цьому концентрація гемоглобіну може знижуватись до 50-80 г/л.



Гематологічна характеристика анемій

  • Анемії – це велика група захворювань, пов’язаних із зниженням кількості еритроцитів та гемоглобіну або одного з цих параметрів в одиниці об’єму крові.



Класифікація анемій

  • Виділяють 3 основні форми анемії.

    • І. Залізодефіцитні
    • ІІ. Анемії, пов’язані з крововтратою (постгеморагічні).
    • ІІ. Анемії, пов’язані з порушенням кровотворення (гіпопластичні).
    • ІІІ. Анемії, пов’язані з підвищеним розпадом еритроцитів (гемолітичні).


Анемічний синдром

  • слабкість

  • втомлюваність

  • шум у вухах

  • запаморочення

  • задишка

  • серцебиття

  • блідість шкіри і слизових оболонок



Сидеропенічний синдром

  • Зміни шкіри, волосся, нігтів

  • Зміни м'язової системи

  • Зміни слизової травного тракту

  • Зміни слизової дихальних шляхів

  • Зміни системи імунітету

  • Зміни смаку і сприйняття запахів

  • Зміни терморегуляції

  • Зміни психоемоційного стану

  • Дистрофічні зміни внутрішніх органів



Лабораторна діагностика ЗДА

  • Загальний аналіз крові:

  • Hb – менше 110 г/л

  • Перебіг легкий 91-110 г/л

  • середньо важкий 71-90 г/л

  • важкий 51-70 г/л

  • вкрай важкий менше 50 г/л



Лабораторна діагностика ЗДА

  • Загальний аналіз крові:

  • 1.Еритроцити

  • Мікроцитоз

  • Пойкілоцитоз

  • Анізоцитоз

  • 2.Кольоровий показник менше 0,86

  • 3.Середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті (в пікограмах) = [Hb(г/л) / Ер(в 1л.)] × 1012 = КП × 33.3. Норма - 27-35 пг.





Картина крові при залізодефіцитній постгеморагічній анемії



Швидкість осідання еритроцитів

  • Норма

  • Дорослі: 2-15 мм/год для жінок, після 50 років 0-30 мм/год.

  • 1-10 мм/год для чоловіків, після 50 років 0-20 мм/год.

  • Діти:

  • 1-6 р. – 4-12 мм/год

  • 7-12 р. – 4-12 мм/год

  • 13-15 р. - 4-15 мм/год

  • Підвищення ШОЕ – ознака запального процесу, онкологічної патології, захворювань крові.

  • Зменшення ШОЕ – при зростанні кількості еритроцитів, вязкості крові



Гематокрит

  • Доля об’єму крові, який займають еритроцити, виражають в % або індексом (л/л)

  • Норма

  • Дорослі: 36-42 % для жінок

  • 40-48 % для чоловіків

  • Підвищення при фізичних навантаженнях, поліцитемії

  • Зниження при анеміях



Дослідження лейкоцитів.



Морфологія лейкоцитів

  • Лейкоцити поділяються на гранулоцити і агранулоцити. Попередницею клітин гранулоцитарного ряду є мієлобласт.

  • Агранулоцити діляться на клітини моноцитарного та лімфоцитарного ряду.

  • Материнською клітиною моноцитарного ряду є монобласт, лімфоцитарного – лімфобласт.

  • В свою чергу гранулоцити поділяються на базофіли, еозинофіли та нейтрофіли, останні поділяються на юні, паличкоядерні та сегментоядерні.



Функції лейкоцитів

  • Загальна кількість лейкоцитів 4-9 ×109 в 1 літрі

  • Основну масу лейкоцитів складають нейтрофільні гранулоцити.

  • Тривалість життя нейтрофільних гранулоцитів 14 діб, із них 5 – 6 вони дозрівають і від 30 хвилин до 2-х днів циркулюють в периферичній крові, 6 – 7 діб знаходяться в тканинах, звідки вже не повертаються в кров’яне русло.

  • Найважливіші функції нейтрофілів – здатність до фагоцитозу і вироблення ряду ферментів, які мають бактерицидну дію



Еозинофільні гранулоцити.

  • Еозинофільні гранулоцити.

  • Беруть участь у імунних реакціях, попереджуючи генералізацію імунної відповіді, обмежуючи її місцевим рівнем. Вони подавляють реакцію гіперчутливості миттєвого типу, виділяючи при цьому ряд ферментів (гістаміназу, арилсульфатазу, фосфоліпазу D, простогландини Е1, Е2).

  • Їх участь при розвитку імунітету при гельмінтозах заключається в кілерному (цитотоксичному) ефекті, тобто це захисна реакція.



Моноцити.

  • Моноцити.

  • Завдяки наявності ліпази вони активно діють на мікроорганізми з ліпідною оболонкою. Знаходяться в крові до 3-х діб і здатні обмінюватись з великим позасудинним пулом (в основному в селезінці і легенях), який в 25 разів більше кількості в крові. Здатні до фагоцитозу і амебоїдних рухів.



Лімфоцити

  • Лімфоцити

  • Система Т-лімфоцитів здійснює клітинний імунітет.

  • Система В-лімфоцитів відповідає за гуморальний імунітет.

  • В реалізації імунної відповіді важливу роль відіграє кооперація Т- і В- лімфоцитів, а також макрофагів. Лімфоцити характеризуються інтенсивним обміном РНК, цитоплазма їх має високу ферментативну активність.

  • Плазматичні клітини – беруть участь у секреції білка. В нормі їх 0,25-3 %. При деяких хворобах (хронічний сифіліс, хронічні гнійні процеси) їх кількість зростає до 6 – 8%.



Лейкоцитарна формула



Лейкоцитоз

  • Лейкоцитоз (кількість лейкоцитів більше 9 ×109 в 1 літрі) – це реакція кровотворної системи на екзо- чи ендогенні впливи.

  • Спостерігається при запальних процесах, хворобах крові

  • Загальна кількість лейкоцитів зростає при застосуванні ряду медикаментозних препаратів: адреналін, алопуринол, ампіцилін, атропін,гідрокортизон,

  • ізоніазид,кортикотропін,солі літію.



Лейкопенія

  • Лейкопенія (кількість лейкоцитів менше 4 ×109 в 1 літрі) – може бути функціональною та органічною.

  • Схильність до зменшення кількості лейкоцитів спостерігається при гіпотонічних станах, зменшенні загального тонусу, голодуванні.

  • Лейкопенія також може бути наслідком пригнічуючої дії деяких токсинів, наприклад – при черевному тифі, бруцельозі, грипі, корі, простуді, інфекційному гепатиті і ін.

  • При деяких інфекційних захворюваннях, для який характерний лейкоцитоз, лейкопенія може служити показником пригнічення кровотворення, що є ознакою (критерієм) зменшення реактивності організму.

  • Лейкопенія може наступити також під дією на органи кровотворення чи лейкоцити безпосередньо деяких лікарських речовин.

  • До лейкопеній органічного характеру відносяться лейкопенія при аплазії кісткового мозку і заміщенні його жировою тканиною.

  • Лейкопенію викликає ряд лікарських засобів: аміназин, амітриптилін, апресин, бактрим, діакарб, левамізол, індометацин, метилдофа, метицилін. Оксацилін, сибазон, стрептоміцин, хлозепід, цефалоспорини.



Нейтрофільоз

  • В більшості випадків лейкоцитоз пов’язаний із збільшенням числа нейтрофільних гранулоцитів в 1 л крові. Незначний лейкоцитоз і нейтрофільоз при вираженому зсуві в лейкограмі вліво вказує звичайно на легку форму перебігу інфекційного чи гнійно-запального процесу, що має частіше всього обмежений характер.

  • Значний нейтрофільоз з гіперлейкоцитозом при різкому ядерному зсуві вліво (до метамієлоцитів і мієлоцитів) спостерігається при важкому перебігу інфекційного процесу (сепсис, перитоніт) при достатньо високому рівні загальної опірності організму. Значний нейтрофільоз при лейкопенії – показник важкого протікання інфекційних процесів і пониженої імунної опірності організму.



Дуже важливим критерієм, який визначає важкість інфекції і прогноз захворювання і служить ступінь нейтрофільного зсуву вліво, який може бути лейкемоїдним, регенеративним і регенеративно-дегенеративним.

  • Дуже важливим критерієм, який визначає важкість інфекції і прогноз захворювання і служить ступінь нейтрофільного зсуву вліво, який може бути лейкемоїдним, регенеративним і регенеративно-дегенеративним.

  • При лейкемоїдному зсуві відмічається невеликий % мієлоцитів, метамієлоцитів, а іноді і промієлоцитів. Регенеративний зсув характеризується підвищеним вмістом палочкоядерних нейтрофільних гранулоцитів і метамієлоцитів. Регенеративно-дегенеративний зсув характеризується наявністю молодих форм (до метамієлоцитів) а також різкими дегенератвними змінами в ядрах та цитоплазмі нейтрофільних гранулоцитів.

  • При зсуві лейкограми вправо переважають зрілі форми з 5 – 6 сегментами. Зсув вправо зустрічається у 20% здорових людей. При інфекційних захворюваннях, обмежених запальних процесах поява лейкоцитного зсуву вправо звичайно вказує на сприятливий перебіг захворювання.



Нейтропенія

  • Нейтропенія. Як правило є ознакою пригнічення функції кісткового кісткового мозку. Спостерігається при черевному тифі, бруцельозі, лейшманіозі, інтоксикації лікарськими засобами, агранулоцитозі. Стійка нейтропенія вказує на органічне ураження кістковому мозку (аплазія).

  • Зниження кількості нейтрофілів спостерігається також при застосуванні лікарських препаратів: аміназин, амітриптилін, апресин, бактрим, діакарб, левамізол, індометацин, метилдофа, метицилін. Оксацилін, сибазон, стрептоміцин, хлозепід, цефалоспорини.



Еозинофілія

  • Еозинофілія. Підвищення кількості еозинофілів до 5 – 6%. Гіпереозинофілія може досягати 20 – 30 % і більше. Розглядається як ознака захисної реакції організму. Розвивається при різних алергічних захворюваннях і синдромах (при астмі, сироватковій хворобі, сінній гарячці і ін.). Виникнення еозинофілії поясняється індивідуальною реакцією організму на любий вид інфекції (пневмокок, стафілокок), а іноді на аутоантигени. Різні гельмінтози, лімфагранульози, ревматизм також протікають з еозинофілією. Медикаментозна еозинофілія спостерігається при лікуванні деякими антибіотиками.

  • Препарати, які призводять до еозинофілії: ампіцилін, аспірин, еритроміцин, калію йодид, карбеніцилін, клоксацилін, кислота налідиксова, левоміцетин, метицилін, нітрофурани, олеандоміцин, пеніцилін, рифампіцин, стрептоміцин, сульфаніламіди, тетрацикліни, тріамтерен, фенотіазини, хлорпропамід, цефалексин, цефалотин.



Еозинопенія

  • Зменшення кількості еозинофілів поряд з лейкопенією або незначною нейтрофілією при захворюванні, що звичайно супроводжується нейтрофільозом, вважається ознакою зниження імунної реактивності організму.

  • Еозинопенію викликають: адреналін, індометацин, кортикостероїди.



Лімфоцитоз та лімфопенія

  • Лімфоцитоз. Може спостерігатись при багатьох захворюваннях (лейкоз, променева хвороба, інфекційні захворювання) і навіть у практично здорових людей (до 50%). Розрізняють відносний і абсолютний лімфоцитоз. Правильна трактовка лімфоцитозу можлива тільки з врахуванням клінічних проявів показників гемограми.

  • Лімфопенія зазвичай не є самостійним гематологічним симптомом, оскільки виникає в результаті нейтрофільозу (відносна). Абсолютна лімфопенія (в поєднанні з абсолютною нейтропенією) може розвиватись при дії на організм іонізуючої радіації, лікарських засобів.



Моноцитоз

  • Моноцитоз – розглядається як прояв захисних процесів в організмі тільки при умові збільшення абсолютної кількості моноцитів (а не за рахунок нейтропенії). Тривалий моноцитоз характерний для хронічних інфекцій (хронічний сепсис, бруцельоз, ендокардит, сифіліс і ін.), а також злоякісних видів новоутворів. Значно збільшується кількість моноцитів при інфекційному мононуклеозі, агранулоцитозі. При лімфогрануломатозі, гемобластозах значно зростає вміст моноцитів.



Дегенеративні зміни лейкоцитів



Лейкози



  • Лейкози відносяться до групи гемобластозів, де крім них входять також гематосаркома, лімфоцитома.

  • Гемобластози - це група захворювань пухлинного характеру, котрі розвиваються із кровотворних клітин.

  • Лейкози - це різновидність гемобластозів, при яких кістковий мозок повністю заселений пухлинними клітинами.



Етіологія

  • Лейкози, як і інші гемобластози виникають внаслідок дії спадкових або набутих факторів. В групі лейкозів зустрічаються як пухлини, які виникають внаслідок дії очевидних мутагенів (деякі гострі лейкози, хронічний мієлоз), так і пухлини, які ними не індукуються, а нерідко передаються по спадковості (хронічні лімфопроліферативні процеси).

  • Серед мутагенних факторів найбільшого значення надають: іонізуючій радіації, хімічним мутагенам, вірусам.



Класифікація

  • За перебігом лейкози поділяють на гострі і хронічні.

  • Групу гострих лейкозів об’єднує одна спільна ознака - субстрат пухлини складають молоді, так звані бластні клітини. Назва різних форм гострого лейкозу базується на назвах нормальних попередників пухлинних клітин: мієлобласти, еритробласти, лімфобласти. Гострий лейкоз із клітин, які неможливо диференціювати отримав назву недиференційованого.

  • В групу хронічних лейкозів включають диференційовані пухлини клітин крові, основним субстратом яких є морфологічно зрілі клітини, наприклад лімфоцити - при лімфолейкозі, еритроцити - при еритремії та ін.

  • При диференціації гострих лейкозів необхідно опиратися на відносно стабільні ознаки захворювання. Цій вимозі в даний час більше відповідають цитохімічні, а не морфологічні особливості патологічних клітин. Згідно сучасної класифікації, яка базується на розробленій у 1976 році морфологічні класифікації та добавлених до неї у 1980 році цитохімічних ознак клітини виділяють: мієлобластний, промієлоцитарний, монобластний, лімфобластний гострі лейкози, а також еритромієлоз та недиференційований лейкоз.



Гострі лейкози

  • Картина крові. Помірна анемія, нормо- або дещо гіперхромний лейкоцитоз з бластами в крові або лейкопенія з наявністю чи відсутністю бластів, тромбоцити в нормі або дещо знижені. Бластні клітини містять в цитоплазмі азурофільну зернистість, іноді тільця Ауера, які представлені трубчатими структурами, що лінійно орієнтовані і мають чітку періодичність. Це сприятлива ознака.



Хронічні лейкози

  • Під цим поняттям об’єднують захворювання, котрі виникають на рівні ранніх попередників мієлопоезу , все потомство яких - гранулоцити, моноцити, еритрокаріоцити, мегекаріоцити (але не лімфоцити) належить до пухлинного клону. Разом з тим, при цих лейкозах в більшості випадків безмежна проліферація стосується якогось одного або двох ростків кровотворення, коли при деяких захворюваннях цієї групи відмічається і трьохросткова проліферація. В таких випадках кажуть про панмієлоз.

  • Основними захворюваннями в цій групі є хронічний мієлолейкоз, сублейкемічний мієлоз, еритремія, хронічний моноцитарний лейкоз. Вони, в свою чергу, поділяються на ряд форм, близьких за клінічними проявами та патогенезом.



Хронічний мієлолейкоз

  • Картина крові в розгорнутій стадії хронічного мієлолейкозу характеризується нейтрофільним лейкоцитозом із зсувом до мієлоцитів, промієлоцитів і навіть одиночних мієлобластів. Червона кров на початку захворювання суттєво не змінюється, іноді відмічається наявність поодиноких еритрокаріоцитів. Кількість тромбоцитів іноді може зменшуватися, частіше в нормі, а в 20-30% випадків з самого початку спостерігається тромбоцитоз, навіть може досягати високих цифр(1,5-2 тис. в л і більше).



Хронічний лімфолейкоз

  • Картина крові. Кількість лейкоцитів збільшена. У периферійній крові – лімфоцитоз, можуть зустрічатись пролімфоцити та лімфобласти.

  • Характерна наявність великої кількості тіней Боткіна-Гумпрехта (зруйновані лімфоцити, які з’являються під час приготування мазка.

  • В розгорнутій стадії спостерігають анемію, тромбоцитопенію.



Хронічний моноцитарний лейкоз

  • Картина крові. Кількість лейкоцитів збільшена, однак лейкоцитоз не такий значний, як при хронічному мієло- чи лімфолейкозі. Спостерігаються моноцитоз, у розгорнутій стадії – анемія, тромбоцитопенія.



Каталог: data -> kafedra -> theacher -> klinpharm -> ter samohalskyy -> %D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0 -> %D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86i%D1%97
%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86i%D1%97 -> Фармацевтична опіка хворих з простудними захворюваннями Симптоматичне лікування кашлю
%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86i%D1%97 -> Права та обов'язки Спонсора клінічного дослідження та Дослідника Учасники клінічного дослідження лз
%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86i%D1%97 -> Контроль якості проведення клінічних випробувань
ter samohalskyy -> Отруєння шкідливими парами І отруйними газами. Отруєння рослинними І тваринними токсинами
ter samohalskyy -> Основні документи клінічного випробування лз основними документами клінічних випробувань лз є
ter samohalskyy -> Планування клінічних випробувань
ter samohalskyy -> Гематотоксичність. Дерматотоксичність
ter samohalskyy -> Вступ до клінічної фармації
%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86i%D1%97 -> Анемії доцент кафедри терапії І сімейної медицини


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка