3. Інтерналізація та консолідація науки у біполярному світі.
1930, 1950 – поч.1970 рр.
Риси:
Розповсюдження “західної” раціональності (соціології) та теорії модернізації в “не-західних” країнах. Принцип “очима Заходу” дивитись на весь соціальний світ.
Розкол і консолідація в межах методологій структурного функціоналізму (ідея системної еволюції – Т.Парсонс, Р.Мертон) та марксизму (ідея революційних змін – І.Валлерстайн, А.Турен).
Інтенсивний розвиток наукових контактів та міжнародних дослідницьких програм. Методології порівняльних досліджень.
1949 р. – Міжнародна Соціологічна Асоціація
1958 р. – Радянська Соціологічна асоціація
1987 р. – Європейська Соціологічна Асоціація
1998 р. – Соціологічна асоціація України
4. Індагенезація (indugenous) науки, бурхливий розвиток національних соціокультурних шкіл в “не-західному” світі. 1970 – 1980 рр.
Риси:
Криза “метанарративів” суспільства. Розвиток альтернативних наукових методологій (конфліктної, феноменологічної, теорій обміну, символічного інтеракціонизму, конструктивізму тощо)
інтелектуальний опір домінуванню “західної науки”.
Інтелектуальна значущість національних культурних традицій в пізнанні соц.світу.
Розвиток соціології “participative action” (Лат.Америка – Орландо Борда), культуро-орієнтованої соціології (країни Африки – А.Аківово, Макінде); підвищення інтересу “західних” країн як до своїх суспільств, так і до “інших”.
Вивчення локальних ідентичностей, способів їх конструювання та пізнання.
Інтерес до периферійних суспільних явищ (субкультури, сексуальні, мігрантські меншини тощо).
5. “Глобалізація” науки як прагнення поєднати зусилля усіх наукових шкіл для пошуку відповідей на сучасні виклики суспільству і соціальним наукам.
(1990 рр. – до с.ч.)
Риси:
Глобалізована соціальна універсальність потребує мультиплікації соціологічних уявлень про різноманітні суспільства. (С. Айзенштадт)
Потреба в нових макро-теоріях, які здатні пояснити глобалізований і внутрішньо різноманітний соціальний простір
(Фернандо Кардозо: “шлях залежного розвитку” vs.
І.Валлерстайн: “периферія не здогонить “ядра” світової системи”)
Ідея не-заданості вектора суспільного розвитку; пріоритет в розумінні суспільств - соціальним акторам, їх ресурсам, цінностям та намаганням.
Спроби теоретичного мультипарадигмального синтезу (базовий принцип доповнюваності) – Е. Гідденс, М.Арчер, П.Бурдьо, Н.Флигстин, П.Штомпка, А.Сен, інші
Суспільство -
історично сформована більш-менш усталена система зв’язків між індивідами, соціальними групами та інститутами, яка
має просторову визначеність,
підтримується традиціями та законами,
базується на певному способі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ.
? Проблема віртуальних, мережевих спільнот
Системні характеристики суспільства
Базові інститути – усталені сукупності ресурсів та правил їх розподілу, які регулюють певну сферу життєдіяльності:
економіка, політика, культура, інститути соціалізації (сім’я, школа, релігія..)
Соціальна структура – усталена сукупність соціальних спільнот та зв’язків поміж ними: класи; статусні, етнічні, демографічні, поселенські, гендерні, професійні групи; соціо-культурні спільноти
Соціальна (взаємо-)дія – орієнтована на інших поведінка індивідів і соціальних спільнот (соціальних акторів), яка має значення для діючих людей і пов’язана з очікуваннями певної реакції на таку поведінку: орієнтації на ціль, цінність, почуття
Cоціальні відносини – усталені зв’язки між соціальними акторами, які ґрунтуються на певних потребах і інтересах і при яких зміни в якості одних акторів провокують зміну якості інших акторів.
Які соціальні відносини є первинними? Чи є коректним таке питання?
Простір Інші
суспільства
Економіка
Соціальна структура
Політика Культура
Інститути соціалізації
В з а є м о д і ю ч і і н д и в і д и
Час (історія, події)
Природа
7 фундаментальних ідей соціологічного вивчення суспільства:
Соціальні явища і процеси – це емпіричні факти, які можна виявляти та вимірювати.
Соціальні факти є результатом:
взаємодії людей (індивідів, груп, суспільств) і
певних обставин (закономірних / випадкових; усвідомлених / неусвідомлених; природних / техногенних / особистісних / культурних / соціо-структурних).
3. Соціальні дії завжди пов’язані з інтересами і потребами діючих людей та мають:
- структурні (ресурси, соціальні позиції, правила),
- культурні (цінності, цілі)
- та афективні (почуття, емоції) виміри.
Будь-які соціальні явища містять в собі те минуле, яке “затрималось” в сучасності і впливає на сучасність (концепції історичної, культурної, інституційної залежності).
Складність суспільства посилюється його подвійною структурованістю: (а) з боку об’єктивних соціальних позицій та відносин (зайнятості, влади, багатства, престижу…)
(б) з боку суб’єктивних диспозицій (уявлень, вірувань, цінностей, ідеалів тощо)
Соціальні процеси мають вірогідний характер (театральний жанр “happeness”).
Емерджентність, мінливість, множинність – постійні риси соціальних явищ.
Рецензія:
Валлерстайн И. Социальное изменение вечно? Ничто никогда не меняется? // Социс. – 1997.– №1. – С. 8-22
Реферат:
Що означає “мислити соціологічно”?
Миллс Ч.Р. Социологическое воображение // пер. с англ. О.А.Обремко. М.: Nota Bene, 2001. – 264 с.
Монсон П. Лодка на аллеях парка. Введение в социологию. М.: Весь мир, 1995. – 216 с.
Бауман З. Мыслить социологически. М.: Аспект-Пресс, 1996. – 255 с.
Бергер П. Приглашение в социологию. Гуманистическая перспектива. М.: Аспект-Пресс, 1996. – 264 с.