Лекція "Основні етапи розвитку соціології та базові ідеї розуміння суспільства"

Курс “СОЦІОЛОГІЯ” для фізичного факультету Лекція 2. “Основні етапи розвитку соціології та базові ідеї розуміння суспільства”

• проф. Ольга Дмитрівна Куценко

• Київський національний університет

• імені Тараса Шевченка, факультет соціології

• f_ok@iatp.org.ua

Зміст:

• Провідні дилеми соціологічного знання та пізнання.

• Функції (завдання) соціології.

• Етапи розвитку соціології.

• Поняття суспільства та його системні характеристики.

• Фундаментальні ідеї соціологічного розуміння суспільства.

Література:

• Смелзер Н. Социология. Учебное пособие \ Пер.с англ. М.: Феникс, 1994.

• Гіденс Е. Соціологія. Навчальний посібник \ Пер.з англ. – Київ: Основи, 1999.

• Арон Р. Этапы развития социологической мысли. М., 1993.

• Гофман А.Б. Семь лекций по истории социологии. М., 1995.

• Громов И.А., Мацкевич А.Ю., Семенов В.А. Западная социология. СПб., 1997.

• Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. М.- 1998.

Соціологія – це наука про

• становлення, функціонування та розвиток суспільства, соціальних спільнот та форм їх організації.

• Соціологи вивчають:

• як люди утворюють та змінюють суспільство,

• як суспільство впливає на поведінку людей та їх уявлення про себе і соціальний світ.

Провідні дилеми соціологічного знання та методу: антитези vs. синтез тез (?!)

• Суспільство як надіндивідуальна колективна цілісність:

• Суспільство – нав’язує поведінку і соціальні уявлення людині завдяки механізмам соціалізації,

• - примушує до певних дій,

• контролює людину.

• Мета пізнання – пошук загальних закономірностей в індивідуальній та груповій поведінці та свідомості.

• Методи кількісного аналізу емпіричних даних (базові – мат.-статистичні методи); узагальнення на основі законів “великих чисел” та вірогідності.

• Способи збору даних: репрезентативні опитування (анкетні, телефонні, поштові тощо), соціометрія, контент-аналіз текстів, статистичні дані тощо.

Функції соціології

• 1. Пізнавальні завдання:

• описувати (О. Конт "Курс позитивной философии" 1842)

• пояснювати (Е. Дюркгейм "Правила социологического метода", 1895)

• розуміти суспільство (М.Вебер "О некоторых категориях понимающей социологии", 1916).

• 2. Прикладні завдання:

• Прогнозування соціальних процесів,

• Розробка соціальних технологій (Чикагська школа соціології – Р.Парк, Р.Бенджес, Ф.Знанецький – 1905-1930і)

• Соціальна інженерія – змінювати суспільство ? (К. Маркс)

Провідні етапи розвитку соціології

• “Універсалізм” – 1830 рр.- кінець 19 ст., (О.Конт, Г.Спенсер, К.Маркс, Е.Дюркгейм, М. Вебер).

• Як європейський інтелектуальний проект пізнання конфліктної соціальної реальності та підтримки прогресу.

• Завдання – (а) відкрити універсальні закони статики і динаміки суспільного життя,

• (б) сприяти прогресивним суспільним змінам.

• Віра в науку і суспільний прогрес.

• 2. Становлення національних соціологічних школ, інституціоналізація соціології в європейському світі.

• Кінець 19 ст. – 1930 рр.

• Європейські школи (Франція, Німеччина, Британія, Італія, Росія) - теоретико-орієнтовані ;

• Американська проблемно- та емпірично-орієнтована школа.

• Риси:

• Боротьба за домінацію наукових парадигм (“концептуальний імперіалізм”),

• “Універсалізм” але в межах національних кордонів,

• Розвиток емпіричних досліджень та відповідних методів,

• - сцієнтистськи-орієнтована соціологія (“Science”),

• - гуманітарно-орієнтована соціологія (“Art”).

• 3. Інтерналізація та консолідація науки у біполярному світі.

• 1930, 1950 – поч.1970 рр.

• Риси:

• Розповсюдження “західної” раціональності (соціології) та теорії модернізації в “не-західних” країнах. Принцип “очима Заходу” дивитись на весь соціальний світ.

• Розкол і консолідація в межах методологій структурного функціоналізму (ідея системної еволюції – Т.Парсонс, Р.Мертон) та марксизму (ідея революційних змін – І.Валлерстайн, А.Турен).

• Інтенсивний розвиток наукових контактів та міжнародних дослідницьких програм. Методології порівняльних досліджень.

• 1949 р. – Міжнародна Соціологічна Асоціація

• 1958 р. – Радянська Соціологічна асоціація

• 1987 р. – Європейська Соціологічна Асоціація

• 1998 р. – Соціологічна асоціація України

• 4. Індагенезація (indugenous) науки, бурхливий розвиток національних соціокультурних шкіл в “не-західному” світі. 1970 – 1980 рр.

• Риси:

• Криза “метанарративів” суспільства. Розвиток альтернативних наукових методологій (конфліктної, феноменологічної, теорій обміну, символічного інтеракціонизму, конструктивізму тощо)

• інтелектуальний опір домінуванню “західної науки”.

• Інтелектуальна значущість національних культурних традицій в пізнанні соц.світу.

• Розвиток соціології “participative action” (Лат.Америка – Орландо Борда), культуро-орієнтованої соціології (країни Африки – А.Аківово, Макінде); підвищення інтересу “західних” країн як до своїх суспільств, так і до “інших”.

• Вивчення локальних ідентичностей, способів їх конструювання та пізнання.

• Інтерес до периферійних суспільних явищ (субкультури, сексуальні, мігрантські меншини тощо).

• 5. “Глобалізація” науки як прагнення поєднати зусилля усіх наукових шкіл для пошуку відповідей на сучасні виклики суспільству і соціальним наукам.

• (1990 рр. – до с.ч.)

• Риси:

• Глобалізована соціальна універсальність потребує мультиплікації соціологічних уявлень про різноманітні суспільства. (С. Айзенштадт)

• Потреба в нових макро-теоріях, які здатні пояснити глобалізований і внутрішньо різноманітний соціальний простір

• (Фернандо Кардозо: “шлях залежного розвитку” vs.

• І.Валлерстайн: “периферія не здогонить “ядра” світової системи”)

• Ідея не-заданості вектора суспільного розвитку; пріоритет в розумінні суспільств - соціальним акторам, їх ресурсам, цінностям та намаганням.

• Спроби теоретичного мультипарадигмального синтезу (базовий принцип доповнюваності) – Е. Гідденс, М.Арчер, П.Бурдьо, Н.Флигстин, П.Штомпка, А.Сен, інші

Суспільство -

• історично сформована більш-менш усталена система зв’язків між індивідами, соціальними групами та інститутами, яка

• має просторову визначеність,

• підтримується традиціями та законами,

• базується на певному способі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ.

• ? Проблема віртуальних, мережевих спільнот

Системні характеристики суспільства

• Базові інститути – усталені сукупності ресурсів та правил їх розподілу, які регулюють певну сферу життєдіяльності:

• економіка, політика, культура, інститути соціалізації (сім’я, школа, релігія..)

• Соціальна структура – усталена сукупність соціальних спільнот та зв’язків поміж ними: класи; статусні, етнічні, демографічні, поселенські, гендерні, професійні групи; соціо-культурні спільноти

• Соціальна (взаємо-)дія – орієнтована на інших поведінка індивідів і соціальних спільнот (соціальних акторів), яка має значення для діючих людей і пов’язана з очікуваннями певної реакції на таку поведінку: орієнтації на ціль, цінність, почуття

• Cоціальні відносини – усталені зв’язки між соціальними акторами, які ґрунтуються на певних потребах і інтересах і при яких зміни в якості одних акторів провокують зміну якості інших акторів.

• Які соціальні відносини є первинними? Чи є коректним таке питання?

• Простір Інші

• суспільства

• Економіка

• Соціальна структура

• Політика Культура

• Інститути соціалізації

• В з а є м о д і ю ч і і н д и в і д и

• Час (історія, події)

• Природа

7 фундаментальних ідей соціологічного вивчення суспільства:

• Соціальні явища і процеси – це емпіричні факти, які можна виявляти та вимірювати.

• Соціальні факти є результатом:

• взаємодії людей (індивідів, груп, суспільств) і

• певних обставин (закономірних / випадкових; усвідомлених / неусвідомлених; природних / техногенних / особистісних / культурних / соціо-структурних).

• 3. Соціальні дії завжди пов’язані з інтересами і потребами діючих людей та мають:

• - структурні (ресурси, соціальні позиції, правила),

• - культурні (цінності, цілі)

• - та афективні (почуття, емоції) виміри.

• Будь-які соціальні явища містять в собі те минуле, яке “затрималось” в сучасності і впливає на сучасність (концепції історичної, культурної, інституційної залежності).

• Складність суспільства посилюється його подвійною структурованістю: (а) з боку об’єктивних соціальних позицій та відносин (зайнятості, влади, багатства, престижу…)

• (б) з боку суб’єктивних диспозицій (уявлень, вірувань, цінностей, ідеалів тощо)

• Соціальні процеси мають вірогідний характер (театральний жанр “happeness”).

• Емерджентність, мінливість, множинність – постійні риси соціальних явищ.

Рецензія:

• Валлерстайн И. Социальное изменение вечно? Ничто никогда не меняется? // Социс. – 1997.– №1. – С. 8-22

• Реферат:

• Що означає “мислити соціологічно”?

• Миллс Ч.Р. Социологическое воображение // пер. с англ. О.А.Обремко. М.: Nota Bene, 2001. – 264 с.

• Монсон П. Лодка на аллеях парка. Введение в социологию. М.: Весь мир, 1995. – 216 с.

• Бауман З. Мыслить социологически. М.: Аспект-Пресс, 1996. – 255 с.

• Бергер П. Приглашение в социологию. Гуманистическая перспектива. М.: Аспект-Пресс, 1996. – 264 с.

• Дякую за увагу!