Мета уроку: розкрити зміст поняття “шансон”; сформувати уявлення про становлення музичної культури Франції, а саме шансона, протягом декількох століть; систематизувати знання учнів про видатних митців
Мета уроку: розкрити зміст поняття “шансон”; сформувати уявлення про становлення музичної культури Франції, а саме шансона, протягом декількох століть; систематизувати знання учнів про видатних митців, їх творчості; познайомити у з музичними творами; сприяти культурному розвитку; розвивати музичне сприймання, виховувати любов до мистецтва.
Обладнання:підручник, комп`ютер,
фонотека
В історії музичного мистецтва кожна країна залишила світові свої суто національні явища, які є її своєрідними візитними картками.
Наприклад, джаз став результатом взаємодії двох музичних культур – культури нащадків африканських рабів та білого населення США;
два види японського театру – Но і Кабукі – унікальне явище театрального музичного мистецтва Далекого Сходу.
У музичному мистецтві Франції – це шансон.
Францу́зька
му́зика — одна
з найцікавіших і
найвпливовіших
європейських
музичних
культур, черпає
витоки з
фольклору кельтських і германських племен, які жили у давні часи на території нинішньої Франції. Зі становленням Франції в період Середньовіччя у французькій музиці злилися народні музичні традиції численних регіонів країни. Французька музикальна культура розвивалася, взаємодіючи також з музикальними культурами інших європейських народів, зокрема італійського та німецького. Починаючи з другої половини 20 століття музикальна сцена Франції збагатилася музичними традиціями вихідців з Африки. Вона не залишається осторонь світової музичної культури, увібравши в себе нові музичні тенденції і надавши особливого французького колориту джазу, року, хіп-хопу тощо.
У вузькому сенсі, шансоном називається поліфонічна
французька пісня XV--XVI століть. Ранні шансони
розвинулися з таких жанрів народної музики, як балад,
віреле, рондо, мистецтва трубадурів Першим значним
композитором шансонів був Гійом де Машо (XIV ст)..
У феодальних замках на основі народної музики
розквітає світське музично-поетичне мистецтво
трубадурів і труверів (11-14 ст.). Серед трубадурів
славилися Маркабрюн,Гільйом IX — герцог
Аквітанський, Бернарт де Вентадорн, Джауфре Рюдель
(кін. 11-12 ст.), Бертранде Борн, Гіраут де Борнейль,
Гіраут Рік'єр (кін. 12-13ст).
У 2-й пол. 12 ст. в північних областях країни виник
подібний напрямок — мистецтво труверів, що спочатку
було лицарським, а надалі все більше зближалося з
народною творчістю. Серед труверів поряд з королями,
аристократією — Річардом Левове Серце, Тібо
Шампанським (королем Наварри), згодом здобули
популярність представники демократичних верств
суспільства — Жан Бодель,Жак Бретель, П'єр Моніо,
поет і композитор Адам дела Аль, автор пісень,
мотетів, а також популярної
свого часу п'єси «Гра про Робен
та Маріон» (бл. 1283), насиченої
міськими піснями, танцями
(незвичайною була вже сама
ідея створення світської
театралізованої вистави,
пронизаної музикою).
Він по-новому трактував
традиційні одноголосні музично
-поетичні жанри трубадурів,
використавши багатоголосся
В кінці XVІ століття стали з'являтися шансони акордово-гармонічного складу, мелодичним голосом стає сопрано. З XVII століття в рамках «паризької школи» стали розвиватися шансони, написані для одного голосу. Стають популярними такі жанри вокальної музики як аir de cour, chanson pour boire, які виконувалися під акомпанемент лютні або клавіру.
В кінці XVІ століття стали з'являтися шансони акордово-гармонічного складу, мелодичним голосом стає сопрано. З XVII століття в рамках «паризької школи» стали розвиватися шансони, написані для одного голосу. Стають популярними такі жанри вокальної музики як аir de cour, chanson pour boire, які виконувалися під акомпанемент лютні або клавіру.
1671 року в Парижі відкрився оперний театр під назвою «Королівська Академія музики». Очільником цього театру став Ж. Б. Люллі, що тепер вважається основоположником національної оперної школи. Люллі створив
французьких клавесиністів провідна роль належить Ф. Куперену, автору вільних циклів, заснованих на принципах подібності і контрасту п'єс.
Поряд з Купереном великий внесок у розвиток програмно-характеристичної клавесинової сюїти внесли також Ж. Ф. Дандр і особливо Ж. Ф. Рамо.
У 1733 році успішна прем'єра опери Рамо
«Іпполіт і Аріка» забезпечила цьому
композиторові провідне положення в придворній
опері — «Королівській академії музики».
У творчості Рамо жанр ліричної трагедії досяг
кульмінації розвитку. Його вокально -
декламаційний стиль збагатився мелодико -
гармонійною експресією.
В кінці XІX століття з'являється новий різновид французької пісні що називався chanson realiste («реалістична пісня»). Народжений у кафе-концертах і кабаре Парижу, і увібравши риси літературного реалізму і натуралізму, Chanson realiste зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Шансон realiste в основному виконували жінки, тематика цих пісень стосувалася життя бідних і робітничого класу Парижа. Серед авторів шансонів були і такі відомі композитори, як Ернст Шоссон, Габріель Форе,
В кінці XІX століття з'являється новий різновид французької пісні що називався chanson realiste («реалістична пісня»). Народжений у кафе-концертах і кабаре Парижу, і увібравши риси літературного реалізму і натуралізму, Chanson realiste зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Шансон realiste в основному виконували жінки, тематика цих пісень стосувалася життя бідних і робітничого класу Парижа. Серед авторів шансонів були і такі відомі композитори, як Ернст Шоссон, Габріель Форе,
Моріс РавельКлод Дебюссі
.
Після Першої світової війни увійшли в моду ритми американського фокстроту і південноамериканського танго. Співаки того часу – Мічтенгет, Моріс Шевальє, Жозефіна Бекер – працювали в стилі ревю.
У 1930 – 1940-х роках пісенне мистецтво вирізнялося різноманітністю. Наприклад, співачка Едіт Піаф продовжувала традицію реалістичної пісні.
У 1950-х роках оформилися два головні напрями, що існують до цього часу: класичний шансон і естрадна пісня.
У шансоні першорядне значення надавалося поетичній компоненті пісні. Багато зробили для популяризації шансону французи Лео Ферре, Жорж Брассанс і бельгієць Жак Брель, всесвітньо відомі Шарль Азнавур і Сальваторе Адамо.
відкрив талант молодого бельгійця. У лютому 1954 року Брель
записує платівку з 8 пісень на студії «Філіпс», але ні
комерційного, ні творчого успіху вона не приносить. У тому ж
році Канетті відправляє співака в турне: Брель виступає в різних
містах Бельгії і Франції, в Амстердамі, Лозанні, Північній Африці.
Саме завдяки гастролям він нарешті стає популярним.
У 1956 р. Брель починає співпрацювати з піаністом -
акомпаніатором і оркестрантом Франсуа Робером, в 1957 р.
у нього з'являється другий акомпаніатор, Жерар Жуаннест – для
концертних виступів. Тоді ж його черговий альбом отримує
Гран-прі Академії Шарля Кро. З 1958 р. Брель активно виступає в
престижних залах «Олімпія» і «Бобін», «Альгамбра».
У жовтні 1965 року Брель гастролює по
Радянському Союзу: у його турне входять
Москва, Ленінград, Тбілісі, Єреван, Баку.
Ж.Брель завоював Париж піснею “ Коли
залишається тільки кохання ” Його пісня
”Nе me qutte” за опитуванням радіослухачів
Франції, Бельгії,Канади та Швейцарії була
названа найкращою франкомовною піснею
У 1967 р. Брель дебютує як кіноактор у фільмі Андре Кайата «Професійний ризик» у ролі вчителя, якого з помсти учениця звинувачує у згвалтуванні. У 1968 - як актор театральний у виставі «Людина з Ламанчі» Дейла Вассермана, в якому грає відразу дві ролі: Дон Кіхота і Сервантеса. Едуард Молінаро
використовував його безсумнівний
комедійний дар в своїх стрічках
«Мій дядько Бенжамен» (1969) і
«Зануда» (1973), а Клод Лелуш – в
бурлескної ролі в картині «Пригода
– це пригода» (1972). Брель також
поставив два фільми («Франц»,
1971 і «Дикий Захід», 1973) як режисер
* Шарль Азнавур (22.5.1924)
- французький актор, співак,
громадський діяч.
* Він - поет, співак,
композитор, кіноактор і громадський
діяч. Він - син вірменських
емігрантів, що не має музичної
освіти, зміг стати найбільшим
шансоньє Франції, зайнявши міцне
місце в історії сучасної музики. У
той же час, він вважається самим відомим вірменином в світі, їм захоплюються його співвітчизники з усього світу, він - Герой Вірменії та один з її символів.
До цих пір продано більше 100 мільйонів записів його пісень, серед їх виконавців - Рей Чарльз, Мстислав Ростропович, Джо Дассен, Шер, Хуліо Іглесіас, Боб Ділан, Лайза Міннеллі, Елвіс Костелло.
За результатами опитування, проведеного журналом «Time» у 1997 р., він - кращий естрадний виконавець ХХ століття. І хоча йому за 80, він як і раніше регулярно випускає нові диски, гастролює і знімається в кіно, а його пісні все так само хвилюють серця людей.
Французька преса пише захоплені
відгуки: «Франція азнавурізірована».
Концертом у Карнегі -холі (Нью-Йорк)
починається всесвітній тур Азнавура,
в рамках якого в 1964 р. він виступає
в СРСР, і зокрема, в Єревані, де
зустрічається зі своїми родичами. У
середині 1960-х Азнавур вже
успішний автор безлічі світових хітів
(серед них - «Il faut savoir», «La Mamma», «La boheme», «Avec»), абсолютний рекордсмен за кількістю чергових концертів в «Олімпії» і автор оперети «Monsieur Carnaval».
У 1974 р. диск «She», вперше в історії французької пісні, стає платиновим у Великобританії, а через рік Азнавур виступає для самої королеви Єлизавети.
Чи існує український шансон? Якщо так, то назвіть виконавців.
Назвіть основні риси шансону.
ПІДСУМОК
Шансон не забутій і у наш час. Шансоньє, які прийшли на сцену у кінці ХХ - на початку ХХІ ст., використовують нові підходи до сучасної легкої музики. Вони включають елементу року, латиноамериканські та інші етнічні ритми, електронну музику тощо. Але, як і раніше, всі виконавці дуже вимогливо ставляться до змісту текстів своїх пісень. Представники «нового шансону» - Домінік А, Бенжамен Бйолі, його сестра Коралі Клеман, Керен Анн, Олівія Руїз і багато інших.
У довідниках з історії французької пісні ХХ - ХХІ ст. налічується не менше ніж 600-700 статей. Це лише приблизна кількість людей, які зробили неоцінний внесок у французьку пісенну спадщину. Це і автори слів, і композитори, і співаки, і автори-виконавці власних пісень, а також яскраві музиканти, диригенти і аранжувальники.
Часто ми помиляємося і розуміємо під словом "шансон" музику сумнівної якості з нальотом ресторанної екзотики. Тим не менше шансон - це Шарль Азнавур і Джо Дассен, Окуджава і Висоцький, Визбор і Галич, Гребєнщиков і Макаревич, Утьосов та Ізабелла Юр'єва, Земфіра і "Високосний рік" ...
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати тему “Європейська музична кудьтура. Шансон” з розділу “Музичне мистецтво”
Підготувати розповідь про одного із шансоньє. Записати пісню із його виступу.
Бібліографія
Презентацію створила Дядюра Майя Петрівна учитель Кузьминогребельської ЗОШ І-ІІІ ступенів Христинівської районної ради