Мета уроку: розкрити зміст поняття “шансон”; сформувати уявлення про становлення музичної культури Франції, а саме шансона, протягом декількох століть; систематизувати знання учнів про видатних митців

Мета уроку: розкрити зміст поняття “шансон”; сформувати уявлення про становлення музичної культури Франції, а саме шансона, протягом декількох століть; систематизувати знання учнів про видатних митців, їх творчості; познайомити у з музичними творами; сприяти культурному розвитку; розвивати музичне сприймання, виховувати любов до мистецтва.

• Обладнання: підручник, комп`ютер,

• фонотека

• В історії музичного мистецтва кожна країна залишила світові свої суто національні явища, які є її своєрідними візитними картками.

• Наприклад, джаз став результатом взаємодії двох музичних культур – культури нащадків африканських рабів та білого населення США;

• два види японського театру – Но і Кабукі – унікальне явище театрального музичного мистецтва Далекого Сходу.

• У музичному мистецтві Франції – це шансон.

• Францу́зька

• му́зика — одна

• з найцікавіших і

• найвпливовіших

• європейських

• музичних

• культур, черпає

• витоки з

• фольклору кельтських і германських племен, які жили у давні часи на території нинішньої Франції. Зі становленням Франції в період Середньовіччя у французькій музиці злилися народні музичні традиції численних регіонів країни. Французька музикальна культура розвивалася, взаємодіючи також з музикальними культурами інших європейських народів, зокрема італійського та німецького. Починаючи з другої половини 20 століття музикальна сцена Франції збагатилася музичними традиціями вихідців з Африки. Вона не залишається осторонь світової музичної культури, увібравши в себе нові музичні тенденції і надавши особливого французького колориту джазу, року, хіп-хопу тощо.

• У вузькому сенсі, шансоном називається поліфонічна

• французька пісня XV--XVI століть. Ранні шансони

• розвинулися з таких жанрів народної музики, як балад,

• віреле, рондо, мистецтва трубадурів Першим значним

• композитором шансонів був Гійом де Машо (XIV ст)..

• У феодальних замках на основі народної музики

• розквітає світське музично-поетичне мистецтво

• трубадурів і труверів (11-14 ст.). Серед трубадурів

• славилися Маркабрюн,Гільйом IX — герцог

• Аквітанський, Бернарт де Вентадорн, Джауфре Рюдель

• (кін. 11-12 ст.), Бертранде Борн, Гіраут де Борнейль,

• Гіраут Рік'єр (кін. 12-13ст).

• У 2-й пол. 12 ст. в північних областях країни виник

• подібний напрямок — мистецтво труверів, що спочатку

• було лицарським, а надалі все більше зближалося з

• народною творчістю. Серед труверів поряд з королями,

• аристократією — Річардом Левове Серце, Тібо

• Шампанським (королем Наварри), згодом здобули

• популярність представники демократичних верств

• суспільства — Жан Бодель,Жак Бретель, П'єр Моніо,

• поет і композитор Адам дела Аль, автор пісень,

• мотетів, а також популярної

• свого часу п'єси «Гра про Робен

• та Маріон» (бл. 1283), насиченої

• міськими піснями, танцями

• (незвичайною була вже сама

• ідея створення світської

• театралізованої вистави,

• пронизаної музикою).

• Він по-новому трактував

• традиційні одноголосні музично

• -поетичні жанри трубадурів,

• використавши багатоголосся

В кінці XVІ століття стали з'являтися шансони акордово-гармонічного складу, мелодичним голосом стає сопрано. З XVII століття в рамках «паризької школи» стали розвиватися шансони, написані для одного голосу. Стають популярними такі жанри вокальної музики як аir de cour, chanson pour boire, які виконувалися під акомпанемент лютні або клавіру.

• В кінці XVІ століття стали з'являтися шансони акордово-гармонічного складу, мелодичним голосом стає сопрано. З XVII століття в рамках «паризької школи» стали розвиватися шансони, написані для одного голосу. Стають популярними такі жанри вокальної музики як аir de cour, chanson pour boire, які виконувалися під акомпанемент лютні або клавіру.

• 1671 року в Парижі відкрився оперний театр під назвою «Королівська Академія музики». Очільником цього театру став Ж. Б. Люллі, що тепер вважається основоположником національної оперної школи. Люллі створив

• ряд комедій-балетів, що стали передтечею

• жанру ліричної трагедії, а пізніше-опері-балету.

• Істотним є внесок Люллі в інструментальну

• музику. Ним був створений тип французької

• оперної увертюри (термін утвердився в 2-й

• половині 17 ст. у Франції). Чисельні танці з

• його творів великої форми (менует, гавот,

• сарабанда та ін) вплинули на подальше

• формування оркестрової сюїти.

• У 17 ст. у Франції отримали розвиток різні

• інструментальні школи — лютнева

• (Д. Готьє, який вплинув на клавесинний

• стиль Ж. А. Англебера, Ж. Ш. де

• Шамбоньєра), клавесина (Шамбоньєр,

• Л. Куперен), віольна (гамбіст М. Марен,

• що вперше у Франції ввів в оперний оркестр

• контрабас замість контрабасової віоли)

• У 20-30-і роки 18 ст. найвищого розквіту

• досягає клавесина сюїта. Серед

• французьких клавесиністів провідна роль належить Ф. Куперену, автору вільних циклів, заснованих на принципах подібності і контрасту п'єс.

• Поряд з Купереном великий внесок у розвиток програмно-характеристичної клавесинової сюїти внесли також Ж. Ф. Дандр і особливо Ж. Ф. Рамо.

• У 1733 році успішна прем'єра опери Рамо

• «Іпполіт і Аріка» забезпечила цьому

• композиторові провідне положення в придворній

• опері — «Королівській академії музики».

• У творчості Рамо жанр ліричної трагедії досяг

• кульмінації розвитку. Його вокально -

• декламаційний стиль збагатився мелодико -

• гармонійною експресією.

В кінці XІX століття з'являється новий різновид французької пісні що називався chanson realiste («реалістична пісня»). Народжений у кафе-концертах і кабаре Парижу, і увібравши риси літературного реалізму і натуралізму, Chanson realiste зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Шансон realiste в основному виконували жінки, тематика цих пісень стосувалася життя бідних і робітничого класу Парижа. Серед авторів шансонів були і такі відомі композитори, як Ернст Шоссон, Габріель Форе,

• В кінці XІX століття з'являється новий різновид французької пісні що називався chanson realiste («реалістична пісня»). Народжений у кафе-концертах і кабаре Парижу, і увібравши риси літературного реалізму і натуралізму, Chanson realiste зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Шансон realiste в основному виконували жінки, тематика цих пісень стосувалася життя бідних і робітничого класу Парижа. Серед авторів шансонів були і такі відомі композитори, як Ернст Шоссон, Габріель Форе,

• Моріс Равель Клод Дебюссі

• .

• Після Першої світової війни увійшли в моду ритми американського фокстроту і південноамериканського танго. Співаки того часу – Мічтенгет, Моріс Шевальє, Жозефіна Бекер – працювали в стилі ревю.

• У 1930 – 1940-х роках пісенне мистецтво вирізнялося різноманітністю. Наприклад, співачка Едіт Піаф продовжувала традицію реалістичної пісні.

• У 1950-х роках оформилися два головні напрями, що існують до цього часу: класичний шансон і естрадна пісня.

• У шансоні першорядне значення надавалося поетичній компоненті пісні. Багато зробили для популяризації шансону французи Лео Ферре, Жорж Брассанс і бельгієць Жак Брель, всесвітньо відомі Шарль Азнавур і Сальваторе Адамо.

Жак Брель народився 8 квітня 1929 р. у

• Жак Брель народився 8 квітня 1929 р. у

• м. Схарбекe, Брюссельський столичний

• округ, Бельгія. Починаючи з 1952 р. Жак

• складає пісні, які він виконує в сімейному

• колі або на вечірках в брюссельських

• кабаре.

• У 1953 р. виходить перша платівка на 78

• обертів - її чекав провал. Незабаром після

• цього Брель їде в Париж на запрошення

• відомого діяча культури Жака Канетті, який

• відкрив талант молодого бельгійця. У лютому 1954 року Брель

• записує платівку з 8 пісень на студії «Філіпс», але ні

• комерційного, ні творчого успіху вона не приносить. У тому ж

• році Канетті відправляє співака в турне: Брель виступає в різних

• містах Бельгії і Франції, в Амстердамі, Лозанні, Північній Африці.

• Саме завдяки гастролям він нарешті стає популярним.

• У 1956 р. Брель починає співпрацювати з піаністом -

• акомпаніатором і оркестрантом Франсуа Робером, в 1957 р.

• у нього з'являється другий акомпаніатор, Жерар Жуаннест – для

• концертних виступів. Тоді ж його черговий альбом отримує

• Гран-прі Академії Шарля Кро. З 1958 р. Брель активно виступає в

• престижних залах «Олімпія» і «Бобін», «Альгамбра».

• У жовтні 1965 року Брель гастролює по

• Радянському Союзу: у його турне входять

• Москва, Ленінград, Тбілісі, Єреван, Баку.

• Ж.Брель завоював Париж піснею “ Коли

• залишається тільки кохання ” Його пісня

• ”Nе me qutte” за опитуванням радіослухачів

• Франції, Бельгії,Канади та Швейцарії була

• названа найкращою франкомовною піснею

• У 1967 р. Брель дебютує як кіноактор у фільмі Андре Кайата «Професійний ризик» у ролі вчителя, якого з помсти учениця звинувачує у згвалтуванні. У 1968 - як актор театральний у виставі «Людина з Ламанчі» Дейла Вассермана, в якому грає відразу дві ролі: Дон Кіхота і Сервантеса. Едуард Молінаро

• використовував його безсумнівний

• комедійний дар в своїх стрічках

• «Мій дядько Бенжамен» (1969) і

• «Зануда» (1973), а Клод Лелуш – в

• бурлескної ролі в картині «Пригода

• – це пригода» (1972). Брель також

• поставив два фільми («Франц»,

• 1971 і «Дикий Захід», 1973) як режисер

• * Шарль Азнавур (22.5.1924)

• - французький актор, співак,

• громадський діяч.

• * Він - поет, співак,

• композитор, кіноактор і громадський

• діяч. Він - син вірменських

• емігрантів, що не має музичної

• освіти, зміг стати найбільшим

• шансоньє Франції, зайнявши міцне

• місце в історії сучасної музики. У

• той же час, він вважається самим відомим вірменином в світі, їм захоплюються його співвітчизники з усього світу, він - Герой Вірменії та один з її символів.

• До цих пір продано більше 100 мільйонів записів його пісень, серед їх виконавців - Рей Чарльз, Мстислав Ростропович, Джо Дассен, Шер, Хуліо Іглесіас, Боб Ділан, Лайза Міннеллі, Елвіс Костелло.

• За результатами опитування, проведеного журналом «Time» у 1997 р., він - кращий естрадний виконавець ХХ століття. І хоча йому за 80, він як і раніше регулярно випускає нові диски, гастролює і знімається в кіно, а його пісні все так само хвилюють серця людей.

• Французька преса пише захоплені

• відгуки: «Франція азнавурізірована».

• Концертом у Карнегі -холі (Нью-Йорк)

• починається всесвітній тур Азнавура,

• в рамках якого в 1964 р. він виступає

• в СРСР, і зокрема, в Єревані, де

• зустрічається зі своїми родичами. У

• середині 1960-х Азнавур вже

• успішний автор безлічі світових хітів

• (серед них - «Il faut savoir», «La Mamma», «La boheme», «Avec»), абсолютний рекордсмен за кількістю чергових концертів в «Олімпії» і автор оперети «Monsieur Carnaval».

• У 1974 р. диск «She», вперше в історії французької пісні, стає платиновим у Великобританії, а через рік Азнавур виступає для самої королеви Єлизавети.

• …

• Джо Дассен (5 листопада 1938 -- 20 серпня 1980)

• Джозеф Іра Дассен народився в Нью-Йорку 5

• листопада 1938 Його батько Жюль, російський

• єврей, у той час намагався зробити акторську

• кар'єру, а мати - Беатріс Лонер, музикантка, яка

• народилася в Угорщині, була скрипалькою у

• жіночому оркестрі.

Узагальнення знань тестування

• Дайте відповідь на запитання (1 бал)

• На межі яких століть жанр “шансон” набув особливої популярності:

• 1) ХVII – XVIII ст.; 2) XVIII – XIX ст.; 3) XIX – XXст.

• Хто із співаків у 1930 – 1940 роках продовжував

• традицію реалістичної пісні ?

• 1) Едіт Піаф; 2) Бенжамен Бйолі;

• 3) Сальваторе Адамо.

• Якою піснею Жак Брель завоював Париж”

• 1) “Париж всегда поёт”

• 2) “Коли залишається тільки кохання”

• 3) “Вечная любовь”

• Як називався дебютний альбом Патрісії Каас?

• 1) “Мадмазель співає”

• 2) “Мадмазель співає блюз”;

• 3) “Я говорю тобі – ви”

• Кого називали “послом” французької пісні?

• 1) Мірей Матьє; 2) Джо Дассена; 3) Едіт Піаф

• Сім`я якого співака емігрувала з Вірменії і він став

• активним громадським діячем і патріотом Вірменії і Франції?

• 1) Джо Дассена; 2) Шарля Азнавура; 3) Шарля Трені.

• Хто став першим французьким виконавцем, якому вдалося отримати “платиновий” диск?

• 1) Моріс Шевальє; 2) Жорж Брассанс; 3) Шарль Азнавур

• Дайте стислу відповідь на запитання (2 бали)

• Чи існує український шансон? Якщо так, то назвіть виконавців.

• Назвіть основні риси шансону.

• ПІДСУМОК

• Шансон не забутій і у наш час. Шансоньє, які прийшли на сцену у кінці ХХ - на початку ХХІ ст., використовують нові підходи до сучасної легкої музики. Вони включають елементу року, латиноамериканські та інші етнічні ритми, електронну музику тощо. Але, як і раніше, всі виконавці дуже вимогливо ставляться до змісту текстів своїх пісень. Представники «нового шансону» - Домінік А, Бенжамен Бйолі, його сестра Коралі Клеман, Керен Анн, Олівія Руїз і багато інших.

• У довідниках з історії французької пісні ХХ - ХХІ ст. налічується не менше ніж 600-700 статей. Це лише приблизна кількість людей, які зробили неоцінний внесок у французьку пісенну спадщину. Це і автори слів, і композитори, і співаки, і автори-виконавці власних пісень, а також яскраві музиканти, диригенти і аранжувальники.

• Часто ми помиляємося і розуміємо під словом "шансон" музику сумнівної якості з нальотом ресторанної екзотики. Тим не менше шансон - це Шарль Азнавур і Джо Дассен, Окуджава і Висоцький, Визбор і Галич, Гребєнщиков і Макаревич, Утьосов та Ізабелла Юр'єва, Земфіра і "Високосний рік" ...

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

• Опрацювати тему “Європейська музична кудьтура. Шансон” з розділу “Музичне мистецтво”

• Підготувати розповідь про одного із шансоньє. Записати пісню із його виступу.

Бібліографія

Презентацію створила Дядюра Майя Петрівна учитель Кузьминогребельської ЗОШ І-ІІІ ступенів Христинівської районної ради