Міжпредметні зв'язки в шкільному курсі “Географія культури” Капіруліна С. Л

Міжпредметні зв'язки в шкільному курсі “Географія культури”

• Капіруліна С.Л.

• Старший викладач кафедри методики природничо-математичної освіти і технологій Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка

• Тернопіль 2010

В умовах модернізації шкільної освіти актуальність набувають ті напрями освіти, зміст яких забезпечує розвиток пізнавальної активності та самостійності мислення учнів.

• В умовах модернізації шкільної освіти актуальність набувають ті напрями освіти, зміст яких забезпечує розвиток пізнавальної активності та самостійності мислення учнів.

• Процес інтеграції наук в шкільній освіті втілюється через міжпредметні зв’язки.

• Міжпредметні зв’язки є одним із факторів підвищення педагогічної ефективності уроку.

• Знання учня мають бути не «предметним уламком», а цілісною інформацією про навколишній світ, на тлі якої виділяються відомості предметної специфіки.

• Інтеграція в світовій освіті – тенденція, яка наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. стає базовою в сучасній педагогіці.

Історія виникнення поняття «міжпредметні зв’язки».

• Я. А. Коменський вимагав здійснення взаємозв’язку предметів.

• Дж. Локк вважав накладення змісту однієї дисципліни елементами і фактами іншої засобом, здатним не тільки формувати вміння і навички учня, але й збагачувати знання про життя в цілому.

• І. Гербарт вперше обґрунтував необхідність використання міжпредметних зв’язків в навчальному процесі, адже зв’язки між навчальними дисциплінами повинні сприяти всебічному розвитку учнів.

• К. Д. Ушинський здійснив першу спробу теоретичного усвідомлення даної проблеми. Запропонував класифікацію міжпредметних зв’язків за типом виникаючих асоціацій: за протиставленням, за подібністю, за часом, за єдністю місцерозташування.

Необхідні умови упровадження міжпредметних зв’язків у педагогічний процес:

• - досконале знання вчителем географії не тільки власного програмного матеріалу, а й матеріалу з інших дисциплін;

• - обізнаність з календарними планами різних предметів;

• - творчий зв’язок з іншими учителями-предметниками;

• - застосування різноманітних форм і методів організації навчально-виховного процесу, прийомів активізації розумової діяльності учнів

Історія географії культури

• М. Данилевський перша спроба класифікації в культурі. Він виділяв 13 локальних культурно-історичних типів, або «цивілізацій».

• Фундатор вітчизняної географії Степан Рудницький, вивчаючи територію України, звернув увагу на невід’ємність духовного життя від природних процесів, в умовах яких воно формується.

• Російський географ М. М. Баранський акцентував увагу на тому, що комплексні географічні характеристики не повинні обмежуватись природою і господарством, а повинні охоплювати також історію, культуру, побут, політику певних регіонів і країн. Ним введене поняття «соціогеографія» – географія соціуму (суспільства).

• У 70-х роках минулого століття зусиллями Л. М. Гумільова, В.М. Гохмана, А. М. Колотієвського, С. Б. Лаврова географія поступово повертається до географії соціальної, або суспільної, в тому числі й до географії культури.

Академік Степан Рудницький уперше в українській географії виділив науковий напрям і назвав його географією культури у 1926 р., у вузькому значенні, розуміючи під нею частину антропогеографії.

• Академік Степан Рудницький уперше в українській географії виділив науковий напрям і назвав його географією культури у 1926 р., у вузькому значенні, розуміючи під нею частину антропогеографії.

• З другої половини ХХ ст. у Німеччині назву антропогеографія майже повністю витіснив термін Kulturgeographie – культурна географія.

• В українській мові термін «геокультура», «геокультурний» набув поширення, на зламі 1940-1950-их років. Термін «географія культури» застосовував український учений-філософ та психолог Олександр Кульчицький у дослідженні “Риси характерології українського народу”

• У 1953 р., термін геокультура популяризував український поет і есеїст Євген Маланюк (1887–1968) у праці “Нариси з історії нашої культури”.

• Серед сучасних українських вчених-географів, що працюють у цій сфері, Ольга Любіцева, Людмила Мелько (м. Київ), Іван Ровенчак (м.Львів), та ін.

Пакет програмно-методичного забезпечення навчання курсу «Географія культури» для учнів профільних 10-11 класів.

• Навчальний посібник «Кредитно-модульний курс Географії культури»

• Робочий зошит для учнів.

Основні завдання курсу:

• Систематизувати

• знання щодо:

• загальної географії та

• географії культури

• світу;

• Особливостей історичного

• розвитку та сучасного стану

• традиційного господарства,

• духовної та матеріальної

• культури країн і

• регіонів світу;

Геокультурного районування та характеристики особливостей культури окремих регіонів світу;

Всесвітньої культурної спадщини та її географії.

Опанування змісту курсу проектується на базі п'яти основних видів діяльності:

• пізнавальна діяльність;

• ціннісно-орієнтована діяльність (пов'язана з формуванням мотивів, ціннісних орієнтацій, переконань особи);

• перетворювальна діяльність (направлена на перетворення довколишньої дійсності або самого себе, коли йдеться, наприклад, про самоосвіту);

• комунікативна діяльність – спілкування з іншими людьми;

• естетична діяльність – здобуття насолоди від власної діяльності, об'єктів довколишньої дійсності, предметів мистецтва тощо.

За результатами навчання учень:

• аналізує та

• оцінює значення

• та внесок окремих

• людських цивілі-

• зацій та культур

• в загальнолюдську

• скарбничку світо-

• вої культури.

• узагальнює
• основні риси
• релігій світу;
• основні риси
• громадського
• та сімейного
• побуту;

• Класифікує за певними

• ознаками житло, одяг,

• пам’ятки історії та

• культури геокультурних

• регіонів світу;

описує,

• описує,

• характеризує

• та аналізує

• зв'язок різнома-

• нітності сучасних

• форм розселення

• населення світу

• під впливом

• географічного

• середовища;

Апробація методичних матеріалів:

• Драгунова Тетяна Василівна, вчитель географії та економіки СЗШ № 250 Деснянського району, вчитель вищої кваліфікаційної категорії.
• Кривоберець Алла Володимирівна, вчитель географії СЗШ № 278 Деснянського району, вчитель вищої кваліфікаційної категорії.
• Черненко-Закржевська Світлана Миколаївна, вчитель географії та економіки СЗШ № 224 Дніпровського району, вчитель першої кваліфікаційної категорії.
• Кобзар Марина Олександрівна, вчитель географії та економіки НВК № 240 Оболонського району, вчитель вищої кваліфікаційної категорії.
• Шамаєва Оксана Анатоліївна, вчитель географії та економіки СШ № 170 Оболонського району, вчитель першої кваліфікаційної категорії.

Дякую за увагу!