Міжпредметні зв'язки в шкільному курсі “Географія культури”
Капіруліна С.Л.
Старший викладач кафедри методики природничо-математичної освіти і технологій Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка
Тернопіль 2010
В умовах модернізації шкільної освіти актуальність набувають ті напрями освіти, зміст яких забезпечує розвиток пізнавальної активності та самостійності мислення учнів.
В умовах модернізації шкільної освіти актуальність набувають ті напрями освіти, зміст яких забезпечує розвиток пізнавальної активності та самостійності мислення учнів.
Процес інтеграції наук в шкільній освіті втілюється через міжпредметні зв’язки.
Міжпредметні зв’язки є одним із факторів підвищення педагогічної ефективності уроку.
Знання учня мають бути не «предметним уламком», а цілісною інформацією про навколишній світ, на тлі якої виділяються відомості предметної специфіки.
Інтеграція в світовій освіті – тенденція, яка наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. стає базовою в сучасній педагогіці.
Історія виникнення поняття «міжпредметні зв’язки».
Я. А. Коменський вимагав здійснення взаємозв’язку предметів.
Дж. Локк вважав накладення змісту однієї дисципліни елементами і фактами іншої засобом, здатним не тільки формувати вміння і навички учня, але й збагачувати знання про життя в цілому.
І. Гербарт вперше обґрунтував необхідність використання міжпредметних зв’язків в навчальному процесі, адже зв’язки між навчальними дисциплінами повинні сприяти всебічному розвитку учнів.
К. Д. Ушинський здійснив першу спробу теоретичного усвідомлення даної проблеми. Запропонував класифікацію міжпредметних зв’язків за типом виникаючих асоціацій: за протиставленням, за подібністю, за часом, за єдністю місцерозташування.
Необхідні умови упровадження міжпредметних зв’язків у педагогічний процес:
- досконале знання вчителем географії не тільки власного програмного матеріалу, а й матеріалу з інших дисциплін;
- творчий зв’язок з іншими учителями-предметниками;
- застосування різноманітних форм і методів організації навчально-виховного процесу, прийомів активізації розумової діяльності учнів
Історія географії культури
М. Данилевський перша спроба класифікації в культурі. Він виділяв 13 локальних культурно-історичних типів, або «цивілізацій».
Фундатор вітчизняної географії Степан Рудницький, вивчаючи територію України, звернув увагу на невід’ємність духовного життя від природних процесів, в умовах яких воно формується.
Російський географ М. М. Баранський акцентував увагу на тому, що комплексні географічні характеристики не повинні обмежуватись природою і господарством, а повинні охоплювати також історію, культуру, побут, політику певних регіонів і країн. Ним введене поняття «соціогеографія» – географія соціуму (суспільства).
У 70-х роках минулого століття зусиллями Л. М. Гумільова, В.М. Гохмана, А. М. Колотієвського, С. Б. Лаврова географія поступово повертається до географії соціальної, або суспільної, в тому числі й до географії культури.
Академік Степан Рудницький уперше в українській географії виділив науковий напрям і назвав його географією культури у 1926 р., у вузькому значенні, розуміючи під нею частину антропогеографії.
Академік Степан Рудницький уперше в українській географії виділив науковий напрям і назвав його географією культури у 1926 р., у вузькому значенні, розуміючи під нею частину антропогеографії.
З другої половини ХХ ст. у Німеччині назву антропогеографія майже повністю витіснив термін Kulturgeographie – культурна географія.
В українській мові термін «геокультура», «геокультурний» набув поширення, на зламі 1940-1950-их років. Термін «географія культури» застосовував український учений-філософ та психолог Олександр Кульчицький у дослідженні “Риси характерології українського народу”
У 1953 р., термін геокультура популяризував український поет і есеїст Євген Маланюк (1887–1968) у праці “Нариси з історії нашої культури”.
Серед сучасних українських вчених-географів, що працюють у цій сфері, Ольга Любіцева, Людмила Мелько (м. Київ), Іван Ровенчак (м.Львів), та ін.
Пакет програмно-методичного забезпечення навчання курсу «Географія культури» для учнів профільних 10-11 класів.
Навчальний посібник «Кредитно-модульний курс Географії культури»