Кожна репліка діалогу здебільшого починається з нового рядка, на початку якого
Кожна репліка діалогу здебільшого починається з нового рядка, на початку якого
ставиться тире. Репліки в лапки не беруться.
- Васильку! А ти знаєш, що я тебе на осінь записала в школу?
- Звичайно, знаю! – відказав Василько і хотів бігти далі.
- Та почекай, - зупинила його мама (В. Терен).
Коли кілька реплік діалогу записуються в рядок і не вказується, кому вони належать, то кожна репліка береться в лапки і відділяється одна від
одної тире:
“А в тебе земля ще де є?” – “Ні, нема”. – “А хата є?” – “Є” (Панас Мирний).
Якщо перед першою реплікою ставиться тире, тоді парна репліка береться в
лапки:
- А в тебе земля ще де є? – “Ні, нема”. – А хата є? – “Є”.
Під час заміни прямої мови на непряму слова
автора стають головним реченням,
а пряма мова – підрядним.
Порівняйте:
Ніна Саєнко, згадуючи про батька, сказала: “Багато років я була його слухом і мовою”.
Ніна Саєнко, згадуючи про батька, сказала, що багато років вона була його слухом і мовою.
1.Якщо пряма мова є питальним реченням (пряме питання), то в непрямій мові буде
1.Якщо пряма мова є питальним реченням (пряме питання), то в непрямій мові буде
непряме питання, тобто підрядне речення з питальними словами:
Мама запитала: “Сину, ти вже виконав своє завдання?”
Мама запитала сина, чи він виконав уже своє завдання.
2.Якщо присудок прямої мови виражено наказовою формою дієслова, то пряма мова
замінюється підрядним реченням зі сполучником щоб або простим реченням із неозначеною формою
дієслова.
“Ану, Васильку, йди до дошки”, - сказав учитель.
Учитель сказав, щоби Василько ішов до дошки.
3. Важко (або й неможливо) замінити пряму мову, насичену звертаннями, вигуками, вставними словами, словами і зворотами, характерними для усного мовлення. У такому випадку всі такі слова
випускаються, а зміст прямої мови переказується приблизно:
1.Якщо цитата супроводжується словами автора, то використовуються ті самі розділові
1.Якщо цитата супроводжується словами автора, то використовуються ті самі розділові
знаки, що й у прямій мові:
Видатний український живописець висловлювався так: “Малюнок – кістяк живопису, на якому він тримається. Малюнок – життя твору, колір – його одяг” ( Із журналу).
2.Якщо цитата виступає частиною речення, то вона починається з малої літери:
А. Монастирський підкреслював, що “реалізм – це не просто фотографія натури…,
а серце художника”.
3.Якщо цитата наводиться лише частково, то на місті пропущених слів ставляться три крапки.
4.Поечичні рядки, записані віршем у лапки не беруться. Вказівка на автора не береться в дужки.
Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насажу.
Посиджу я і походжу
В своїй маленькій благодаті.
Т. Шевченко
5.Якщо вказівка на автора або на джерело цитати йде в одному рядку з цитатою, то вказівка береться в дужки, а крапка ставиться, як правило, після дужок:
Розкажи, як за горою сонечко сідає ( Т. Шевченко).
І. “Мікрофон”
І. “Мікрофон”
1. Що називається прямою мовою?
2.Чим пряма мова відрізняється від непрямої?
3.Які розділові знаки ставляться, якщо пряма мова стоїть перед словами автора?
4.Які розділові знаки ставляться, коли пряма мова стоїть після слів автора?
5.Які розділові знаки ставляться, коли слова автора переривають пряму мову?
6.Чим цитати відрізняються від прямої мови?
7.Як пряму мову перевести в непряму?
ІІ. Творче завдання: скласти речення з прямою мовою за поданими схемами: