Логічний (логіко-граматичний) напрямок (К.Беккер, Ф.І.Буслаєв).
Логічний (логіко-граматичний) напрямок (К.Беккер, Ф.І.Буслаєв).
Психологічний напрямок (Г.Штейнталь, О.О.Потебня).
Молодограматизм (К.Бругман, Г.Остгоф).
Для самостійного опрацювання.
- Неограматизм (Казанська і Московська лінгвістичні школи).
- Вітчизняне мовознавство.
Умови формування
Умови формування
Подолання однобічних натуралістичних тенденцій;
Ствердження принципу історизму;
Розуміння соціальності мови;
Противага психологічному
«Німецький словотвір» (Die deutsche Wortbildung), 1824 р.;
«Німецький словотвір» (Die deutsche Wortbildung), 1824 р.;
«Німецьке мовознавство» (Die Deutsche Sprachlehre) і «Організм мови» (Der Organismus der Sprache), 1827 р.
Застосував закони логіки до німецької мови (сучасної для Беккера);
Застосував закони логіки до німецької мови (сучасної для Беккера);
Мова – система полярних протилежностей;
Протилежності взаємно обумовлені та необхідні для розвитку організму як цілого;
Учення про речення переніс із логіки та стилістики у граматику;
Розрізнив частини мови та члени речення.
Компаративіст
Компаративіст
«Опыт исторической грамматики русского языка», ч. 1, 2; 1858 р.
«О преподавании отечественного языка», 1867 р.
«…речь … плод тысячелетнего исторического движения и множества переворотов»
«…речь … плод тысячелетнего исторического движения и множества переворотов»
«Язык – не только выражение мыслительности народной, но и всего быта, нравов и поверий, страны и истории народа… Все, что развивается в языке органически само из себя, есть выражение народного ума и быта »
Мова
Мова
Мислення
Найдавніший
Найдавніший
мовна творчість,
усвідомленість у виборі грам. форм
панування
морфології
“Всё построение языка, от отдельного звука до предложения и сочетания предложений, представляет нам живую связь отдельных членов, дополняющих друг друга и образующих одно целое, которое в свою очередь даёт смысл и значение каждому из этих членов”.
“Всё построение языка, от отдельного звука до предложения и сочетания предложений, представляет нам живую связь отдельных членов, дополняющих друг друга и образующих одно целое, которое в свою очередь даёт смысл и значение каждому из этих членов”.
Мова сполучає різночасові явища
Тісний зв’язок історизму та порівняння;
Тісний зв’язок історизму та порівняння;
Реконструював прамову;
Рос. мову розглядав у зв'язку з нім., готськ., лат., санскр.;
Дослідження не лише книжної мови, а й говірок, вірувань, переказів, легенд.
!!! Спочатку (історично ) слово сприймалося свідомо, потім – несвідомо: “преграда между фактами из истории языка и из истории народа”
Граматика має спиратися на логічні начала;
Граматика має спиратися на логічні начала;
Логіко-формальна основа речення – підмет і присудок;
Вчення про скорочення та злиття речень;
Вчення про другорядні члени речення;
Логіко-семантичні ознаки – провідні (сучасні дослідники відносять їх до методики аналізу)
Філософія мови як логічна проблема;
Філософія мови як логічна проблема;
Мовна семантика ототожнюється з логічними категоріями й операціями, а мовні форми – з логічними формами мислення;
Вивчення універсальних властивостей мови;
Мислення має статичні, постійні та загальні для всіх форми;
Основна одиниця мови – речення, категорія– частина мови;
Завдання граматики – виявити відповідність мовних форм логічним категоріям.
Умови формування
Умови формування
Подолання однобічних натуралістичних і логічних тенденцій;
Ствердження принципу історизму;
Розуміння мови як культурно-психічного явища;
Противага логічному
“Класифікація мов як розвиток мовної ідеї” (Klassifikation der Sprachen, dargestellt als die Entwickelung der Sprachidee), 1850 р.;
“Класифікація мов як розвиток мовної ідеї” (Klassifikation der Sprachen, dargestellt als die Entwickelung der Sprachidee), 1850 р.;
“Походження мови”, 1851 р.
Розвиток учення про мову як діяльність індивіда та відображення народної психології;
Розвиток учення про мову як діяльність індивіда та відображення народної психології;
Закони руху уявлень (зводяться до вивчення розвитку мови та мислення індивіда та суспільства):
Мовлення-говоріння та здатність говорити.
Розвиток мови у суспільстві.
Мовознавство має спиратися як на психологію індивіда, так і на психологію народів, вивчаючи їхні мови
«Мысль и язык», 1862;
«Мысль и язык», 1862;
«Из записок по русской грамматике», тт. 1–2. —1874; т. 3. — 1899; т. 4. — 1941;
«Психология поэтического и прозаического мышления», 1910;
«О некоторых символах в славянской народной поэзии». — 2-е изд. —1914;
«Из лекций по теории словесности», 1905;
«Язык и народность», 1895.
“Слово и миф”, 1989.
Основи мови:
Основи мови:
Загальнолюдська – звуки, система знаків думки;
Національна (племінна) – немає жодної категорії, обов'язкової для всіх мов;
Індивідуальна.
Одна народність – спільна мова;
Одна народність – спільна мова;
Різні народи – різні мови;
Кожна мова – упорядкованість, треба з'ясувати зв'язки; вирване з контексту мертве;
Мовленнєва діяльність – взаємодія між мовою, знаннями мовця та переданої думки;
Основне завдання – визначити зв'язки між
мовою та мовленням, а не між логічними формами та формами мови
Мова – засіб формування думки
Думка – поняття, за допомогою якого відбувається розуміння;
Думка – поняття, за допомогою якого відбувається розуміння;
Уявлення – образ поняття, слово – символ поняття;
Поняття відображається багатоярусною структурою слова:
членороздільний звук:: уявлення:: значення
Слово – символ, знак значення із сукупністю ознак;
Слово – символ, знак значення із сукупністю ознак;
Уявлення вмотивує значення (пустеля, сонячний (про колір), бабахнути);
Вмотивовані слова мають внутрішню форму: відношення змісту думки до свідомості (показує, як уявляється власна думка);
Забувається уявлення – втрачається внутрішня форма
«Ближайшее значение»
«Ближайшее значение»
Лінгвістичне
(завдяки йому люди розуміють один одного)
Дуб -а, ч.
1) Багаторічне листяне дерево з міцною деревиною та плодами – жолудями. || Деревина цього дерева.
Другий період у розвитку компаративістики і психологічного мовознавства (70 – 90-ті р.р. ХІХ ст.);
Другий період у розвитку компаративістики і психологічного мовознавства (70 – 90-ті р.р. ХІХ ст.);
Виступ проти догм А.Шлейхера;
Історико-порівняльне психологічне мовознавство;
Історизм і психологізм – основні принципи
Ф. Царнке так презирливо назвав молодих учених
“Принципи історії мови” (Prinzipien der Sprachgeschichte ),
“Принципи історії мови” (Prinzipien der Sprachgeschichte ),
1880 р.
“Дослідження в області германського вокалізму” (Untersuchungen über den germanischen vokalismus), 1879 р.
“Очерк порівняльної граматики індоєвропейських мов” (Grundriß der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen): т. 1, «Фонологія» (1886) і т. 2, «Морфологія» (у 2 ч., 1888—1892)
“Очерк порівняльної граматики індоєвропейських мов” (Grundriß der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen): т. 1, «Фонологія» (1886) і т. 2, «Морфологія» (у 2 ч., 1888—1892)
Автор 2-х томів із 5-и
«Морфологічні дослідження в області індоєвропейських мов» («Morphologische Untersuchungen auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen»), 1878–1910).
«Морфологічні дослідження в області індоєвропейських мов» («Morphologische Untersuchungen auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen»), 1878–1910).
У співавторстві з К. Бругманом
Мовець – творець мови;
Мовець – творець мови;
Мовознавство – культурознавча наука;
Мова – не організм, а загальнолюдське встановлення;
Однаковість мовних процесів у мовців спирається на спільне мовне чуття;
Однаковість мовних процесів – основа точного наукового вивчення.
Основне питання – відношення звичаю до індивідуального мовлення;
Основне питання – відношення звичаю до індивідуального мовлення;
Основний метод – ретельний опис окремих фактів і факторів і порівняння результатів;
Лінгвіст має знати основні закони та прийоми досліджень у фізиці, фізіології та математиці.
Говірки – живі мови;
Говірки – живі мови;
Їх вивчення дає змогу спостерігати послідовне використання мовного матеріалу в мовленні;
Говірки повніше зберегли життя мови;
Лінгвогеографія: діалекти та діалектні зони картографування, ізоглоси, ареали поширення тощо.