Мовознавство

• Мовознавство

• ХІХ століття

Логічний (логіко-граматичний) напрямок (К.Беккер, Ф.І.Буслаєв).

• Логічний (логіко-граматичний) напрямок (К.Беккер, Ф.І.Буслаєв).

• Психологічний напрямок (Г.Штейнталь, О.О.Потебня).

• Молодограматизм (К.Бругман, Г.Остгоф).

• Для самостійного опрацювання.

• - Неограматизм (Казанська і Московська лінгвістичні школи).

• - Вітчизняне мовознавство.

Умови формування

• Умови формування

• Подолання однобічних натуралістичних тенденцій;

• Ствердження принципу історизму;

• Розуміння соціальності мови;

• Противага психологічному

«Німецький словотвір» (Die deutsche Wortbildung), 1824 р.;

• «Німецький словотвір» (Die deutsche Wortbildung), 1824 р.;

• «Німецьке мовознавство» (Die Deutsche Sprachlehre) і «Організм мови» (Der Organismus der Sprache), 1827 р.

Застосував закони логіки до німецької мови (сучасної для Беккера);

• Застосував закони логіки до німецької мови (сучасної для Беккера);

• Мова – система полярних протилежностей;

• Протилежності взаємно обумовлені та необхідні для розвитку організму як цілого;

• Учення про речення переніс із логіки та стилістики у граматику;

• Розрізнив частини мови та члени речення.

Компаративіст

• Компаративіст

• «Опыт исторической грамматики русского языка», ч. 1, 2; 1858 р.

• «О преподавании отечественного языка», 1867 р.

«…речь … плод тысячелетнего исторического движения и множества переворотов»

• «…речь … плод тысячелетнего исторического движения и множества переворотов»

• «Язык – не только выражение мыслительности народной, но и всего быта, нравов и поверий, страны и истории народа… Все, что развивается в языке органически само из себя, есть выражение народного ума и быта »

Мова

• Мова

• Мислення

Найдавніший

• Найдавніший

• мовна творчість,

• усвідомленість у виборі грам. форм

• панування

• морфології

“Всё построение языка, от отдельного звука до предложения и сочетания предложений, представляет нам живую связь отдельных членов, дополняющих друг друга и образующих одно целое, которое в свою очередь даёт смысл и значение каждому из этих членов”.

• “Всё построение языка, от отдельного звука до предложения и сочетания предложений, представляет нам живую связь отдельных членов, дополняющих друг друга и образующих одно целое, которое в свою очередь даёт смысл и значение каждому из этих членов”.

• Мова сполучає різночасові явища

Тісний зв’язок історизму та порівняння;

• Тісний зв’язок історизму та порівняння;

• Реконструював прамову;

• Рос. мову розглядав у зв'язку з нім., готськ., лат., санскр.;

• Санскрит – не прамова, у рос. є давніші форми;

• Створив історичну граматику російської мови;

• Історичні граматики – у практичне вивчення мови;

• Дослідження не лише книжної мови, а й говірок, вірувань, переказів, легенд.

• !!! Спочатку (історично ) слово сприймалося свідомо, потім – несвідомо: “преграда между фактами из истории языка и из истории народа”

Граматика має спиратися на логічні начала;

• Граматика має спиратися на логічні начала;

• Логіко-формальна основа речення – підмет і присудок;

• Вчення про скорочення та злиття речень;

• Вчення про другорядні члени речення;

• Логіко-семантичні ознаки – провідні (сучасні дослідники відносять їх до методики аналізу)

Філософія мови як логічна проблема;

• Філософія мови як логічна проблема;

• Мовна семантика ототожнюється з логічними категоріями й операціями, а мовні форми – з логічними формами мислення;

• Вивчення універсальних властивостей мови;

• Мислення має статичні, постійні та загальні для всіх форми;

• Основна одиниця мови – речення, категорія– частина мови;

• Завдання граматики – виявити відповідність мовних форм логічним категоріям.

Умови формування

• Умови формування

• Подолання однобічних натуралістичних і логічних тенденцій;

• Ствердження принципу історизму;

• Розуміння мови як культурно-психічного явища;

• Противага логічному

“Класифікація мов як розвиток мовної ідеї” (Klassifikation der Sprachen, dargestellt als die Entwickelung der Sprachidee), 1850 р.;

• “Класифікація мов як розвиток мовної ідеї” (Klassifikation der Sprachen, dargestellt als die Entwickelung der Sprachidee), 1850 р.;

• “Походження мови”, 1851 р.

Розвиток учення про мову як діяльність індивіда та відображення народної психології;

• Розвиток учення про мову як діяльність індивіда та відображення народної психології;

• Закони руху уявлень (зводяться до вивчення розвитку мови та мислення індивіда та суспільства):

• Мовлення-говоріння та здатність говорити.

• Розвиток мови у суспільстві.

• Мовознавство має спиратися як на психологію індивіда, так і на психологію народів, вивчаючи їхні мови

«Мысль и язык», 1862;

• «Мысль и язык», 1862;

• «Из записок по русской грамматике», тт. 1–2. —1874; т. 3. — 1899; т. 4. — 1941;

• «Психология поэтического и прозаического мышления», 1910;

• «О некоторых символах в славянской народной поэзии». — 2-е изд. —1914;

• «Из лекций по теории словесности», 1905;

• «Язык и народность», 1895.

• “Слово и миф”, 1989.

Основи мови:

• Основи мови:

• Загальнолюдська – звуки, система знаків думки;

• Національна (племінна) – немає жодної категорії, обов'язкової для всіх мов;

• Індивідуальна.

Одна народність – спільна мова;

• Одна народність – спільна мова;

• Різні народи – різні мови;

• Кожна мова – упорядкованість, треба з'ясувати зв'язки; вирване з контексту мертве;

• Мовленнєва діяльність – взаємодія між мовою, знаннями мовця та переданої думки;

• Основне завдання – визначити зв'язки між

• мовою та мовленням, а не між логічними формами та формами мови

• Мова – засіб формування думки

Думка – поняття, за допомогою якого відбувається розуміння;

• Думка – поняття, за допомогою якого відбувається розуміння;

• Уявлення – образ поняття, слово – символ поняття;

• Поняття відображається багатоярусною структурою слова:

• членороздільний звук:: уявлення:: значення

Слово – символ, знак значення із сукупністю ознак;

• Слово – символ, знак значення із сукупністю ознак;

• Уявлення вмотивує значення (пустеля, сонячний (про колір), бабахнути);

• Вмотивовані слова мають внутрішню форму: відношення змісту думки до свідомості (показує, як уявляється власна думка);

• Забувається уявлення – втрачається внутрішня форма

«Ближайшее значение»

• «Ближайшее значение»

• Лінгвістичне

• (завдяки йому люди розуміють один одного)

• Дуб -а, ч.

• 1) Багаторічне листяне дерево з міцною деревиною та плодами – жолудями. || Деревина цього дерева.

Другий період у розвитку компаративістики і психологічного мовознавства (70 – 90-ті р.р. ХІХ ст.);

• Другий період у розвитку компаративістики і психологічного мовознавства (70 – 90-ті р.р. ХІХ ст.);

• Виступ проти догм А.Шлейхера;

• Історико-порівняльне психологічне мовознавство;

• Історизм і психологізм – основні принципи

• Ф. Царнке так презирливо назвав молодих учених

“Принципи історії мови” (Prinzipien der Sprachgeschichte ),

• “Принципи історії мови” (Prinzipien der Sprachgeschichte ),

• 1880 р.

• “Дослідження в області германського вокалізму” (Untersuchungen über den germanischen vokalismus), 1879 р.

“Очерк порівняльної граматики індоєвропейських мов” (Grundriß der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen): т. 1, «Фонологія» (1886) і т. 2, «Морфологія» (у 2 ч., 1888—1892)

• “Очерк порівняльної граматики індоєвропейських мов” (Grundriß der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen): т. 1, «Фонологія» (1886) і т. 2, «Морфологія» (у 2 ч., 1888—1892)

• Автор 2-х томів із 5-и

«Морфологічні дослідження в області індоєвропейських мов» («Morphologische Untersuchungen auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen»), 1878–1910).

• «Морфологічні дослідження в області індоєвропейських мов» («Morphologische Untersuchungen auf dem Gebiete der indogermanischen Sprachen»), 1878–1910).

• У співавторстві з К. Бругманом

Мовець – творець мови;

• Мовець – творець мови;

• Мовознавство – культурознавча наука;

• Мова – не організм, а загальнолюдське встановлення;

• Однаковість мовних процесів у мовців спирається на спільне мовне чуття;

• Однаковість мовних процесів – основа точного наукового вивчення.

Основне питання – відношення звичаю до індивідуального мовлення;

• Основне питання – відношення звичаю до індивідуального мовлення;

• Основний метод – ретельний опис окремих фактів і факторів і порівняння результатів;

• Лінгвіст має знати основні закони та прийоми досліджень у фізиці, фізіології та математиці.

Говірки – живі мови;

• Говірки – живі мови;

• Їх вивчення дає змогу спостерігати послідовне використання мовного матеріалу в мовленні;

• Говірки повніше зберегли життя мови;

• Лінгвогеографія: діалекти та діалектні зони картографування, ізоглоси, ареали поширення тощо.

Найважливіша вимога (історичне в сучасному;

• Найважливіша вимога (історичне в сучасному;

• Істинний предмет історії – не реконструкція, а конкретна фіксована історія;

• Еволюція мови;

• Емпіризм (атомізм) – прагнення охопити великий матеріал на тривалому часовому зрізі (германські, слов'янські, романські мови);

• Діалектне членування прамови : : А.Шлейхер;

• Проблема мовних контактів теорія хвиль

• Внутрішні закони мови

• Це зміни, за яких звук міняється під впливом сусідніх звуків, фонетичної позиції та наголосу

Асоціація уявлень семантика слів;

• Асоціація уявлень семантика слів;

• Активний характер лінгвальної діяльності – основа закону аналогії (комбінаторна діяльність на основі асоціації): ніч – ночей : : піч, річ – (-ей);

• Узус – зразки та правила (зразки сильніші за правила) 1-ша дієв. бере, танцює : : 2-га дієвідм. помилково робе, ходе, любе;

• Дія поширюється на різні пласти мови – словотвірні типи, чергування звуків, флексії тощо.

Мінливість мови зумовлена індивідом-носієм, особливо в семантиці слова;

• Мінливість мови зумовлена індивідом-носієм, особливо в семантиці слова;

• У семантиці

• індивідуальне ≠ узуальному;

• Відхилення узуального від індивідуального – основа змін.

Узуальне

• Узуальне

• Відоме всім;

• Бідніше;

• Поняттєве;

• Багатозначне.

Зміна об'єму змісту – напр., компетенція;

• Зміна об'єму змісту – напр., компетенція;

• Метафоричні зміни – зелений (долар);

• Перенос на основі просторових, часових, каузальних зв'язків – стеля (межа можливості), гот (носій субкультури);

• Гіпербола, літота, евфемізми – вселенський (патріарх), мікрогрупа, афроамериканець.

• Культурно-історична обумовленість або зміни у змісті поняття не ведуть до зміни значення – гетьман, гімназія