Основи психології навчання План Предмет і завдання педагогічної психології

Основи психології навчання

• План

• Предмет і завдання педагогічної психології.

• Загальна характеристика процесу навчання.

• Суть процесу учіння і його закономірності.

• Психологічні питання управління процесом учіння.

• Психологічна характеристика основних моделей навчання.

• Психологічні основи індивідуального підходу у навчанні.

Навчання як суспільне явище

Загальна характеристика процесу учіння

• Учіння відбувається тоді, коли дії людини скеровуються свідомою метою засвоїти певні знання, навички, вміння, форми поведінки і діяльності. Близьким (проте не тотожним) до поняття "учіння" є поняття "навчальна діяльність".

• На відміну від учіння, метою якою є засвоєння певних знань і вмінь, безпосереднім продуктом навчальної діяльності є насамперед розвиток учня.

• Навчальна діяльність спрямована на засвоєння знань, опанування узагальнених способів дій, формування прийомів і способів дій, їх програм, алгоритмів, внаслідок чого розвивається власне суб'єкт навчальної діяльності. Саме це визначає її предмет

• та основний зміст.

Засоби навчальної діяльності

• По-перше, це інтелектуальні дії (операції мислення), лежать в основі пізнавальної та дослідницької функцій навчальної діяльності: аналіз, синтез, узагальнення, класифікація та ін..

• По-друге, це знакові та мовні засоби, у формі яких засвоюється досвід, відрефлексовується та відтворюється індивідуальний досвід.

• По-третє, це так звані фонові знання, включення до яких нових знань структурує індивідуальний досвід суб'єкта.

Під способом навчальної діяльності розуміють форму отримання знання. Способи навчальної діяльності можуть бути, за В. Давидовим, такими: репродуктивними, проблемно-творчими, дослідницько-пошуковими.

• Під способом навчальної діяльності розуміють форму отримання знання. Способи навчальної діяльності можуть бути, за В. Давидовим, такими: репродуктивними, проблемно-творчими, дослідницько-пошуковими.

• Продуктом навчальної діяльності є структуроване та актуалі­зоване знання, на якому грунтується вміння розв'язувати завдання в різних сферах науки та практики, які потребують його застосування. Продуктом навчальної діяльності є також внутрішні новоутворення психіки і діяльності (у мотиваційному, ціннісному та смисловому аспектах).

• Результатом навчальної діяльності завжди є поведінка суб'єкта. Це можуть бути його прагнення продовжувати цю діяльність, інтерес до неї, позитивні емоції або небажання, уникнення, негативне ставлен­ня до школи та навчання.

Основні компоненти структури навчальної діяльності

• мотивація;
• навчальні завдання у певних ситуаціях у різних формах;
• навчальні дії; контроль, що переходить у самоконтроль;
• оцінка, що переходить у самооцінку.

Навчальна діяльність має такі особливості

• спрямована на володіння навчальним матеріалом та розв'язання навчальних завдань;

• сприяє засвоєнню загальних способів дій і наукових понять, що передує розв'язанню завдань — у цьому полягає принципова відмінність навчальної діяльності від учіння методом спроб і по­милок, коли програма дій попередньо не засвоєна;

• зумовлює зміни в суб'єкті (зміни психічних властивостей і пове­дінки людини залежать від результатів її дій).

Психологічний зміст навчальності

Гальперін Петро Якович (1902 – 1988)

• Доктор психологічних наук, професор, активний учасник Харківської групи психологів.

• Автор всесвітньо визнаної теорії поетапного формування розумових дій і понять

Поетапне формування розумових дій і понять (по П.Я.Гальперіну)

Типи учіння

Традиційна модель навчання

• Характерні особливості:

• В основі традиційної форми навчання лежить комунікативна модель навчання, у відповідності з якою процес навчання розглядається як обмін інформацією між учителем і школярем. Учитель доповнює знання учнів новою інформацією, яка є в його повідомленні; учні відповідають, повідомляючи про те, що їм зрозуміло із повідомлення вчителя. Розвиваючий ефект навчання в даному випадку пов’язаний з оволодінням мовою науки, її понятійним апаратом, методами доказу.

При використанні традиційної форми навчання слід звернути увагу на:

• При використанні традиційної форми навчання слід звернути увагу на:

• Мотивацію учнів до сприймання навчального матеріалу. Вона досягається перш за все постановкою чіткої мети навчання.

• Внутрішнє ставлення вчителя до матеріалу, що повідомляється. Це виявляється в зацікавленому спілкуванні вчителя з учнями по матеріалу уроку.

• Використання технічних засобів навчання.

• Глибоко продуману логіку викладання.

• Підбір в рамках програми матеріалу, якого немає в підручниках, посібниках

Модель проблемного навчання

• Характерні особливості:

• Суть проблемного навчання полягає в активізації творчої самостійності учня. Учитель ставить проблему, учні самостійно знаходять шляхи її вирішення. Психологічно проблемне навчання спрямоване на розвиток мислення і засноване на розумінні його як процесу вирішення задач.

Рівні проблемного навчання

• Проблемний виклад матеріалу вчителем. Використовуються дані історії науки, порівнюються різні точки зору, показуються шляхи їх наукового вирішення.

• Постановка проблеми: різні точки зору даються у викладі вчителя, проблема вирішується учнями під керівництвом вчителя.

• Учитель ставить проблему, озброює учнів необхідним інструментарієм для її вирішення і керує пошуком розв’язання проблеми. Вчитель не дає знання, а тільки організовує, направляє і коректує пізнання учнів.

Переваги проблемного навчання

• Воно вчить мислити логічно, науково, творчо.

• Робить навчальний матеріал більш доказовим і переконливим для учнів, формує знання-переконання.

• Сприяє формуванню логічних знань

• Впливає на емоційну сферу школяра, формуючи почуття впевненості в своїх силах, радість і задоволення від напруженої розумової роботи.

• Формує елементарні навички пошукової і дослідницької роботи.

• Активно формує і розвиває інтерес до предмету, позитивне ставлення до навчання.

Модель програмованого навчання

• Характерні особливості:

• Навчальний матеріал розбивається на невеликі частини, порції.

• Ці порції матеріалу подаються кожному учневі індивідуально.

• За засвоєнням кожної порції матеріалу встановлюється покроковий зворотній зв'язок.

• Переваги програмованого навчання

• Учень працює в індивідуальному, властивому йому темпі розумової діяльності.

• В програмованому навчанні максимально виключається нерозуміння інформації, оскільки помилкова відповідь на невелику порцію матеріалу зразу ж коректується.

• Недоліки програмованого навчання

• Учень спілкується з програмою чи комп’ютером і перестає спілкуватися в процесі набуття знань з учителем.

• Знижується рівень мовного розвитку.

• Учень привчається думати без варіантів, в рамках заданої програми.

Занков Леонід Володимирович (1901 – 1977)

• Російський психолог, педагог, академік АПН, розробник теорії розвиваючого навчання.

• “Розум, серце, руки – ось що потрібно розвивати у дітях як єдине ціле”

Система розвиваючого навчання Л.В.Занкова

• Особливості :

• В основі цієї експериментальної системи навчання лежить ідея пошуку таких шляхів і методів навчання, які виявилися б найбільш ефективними для загального розвитку дитини. Акцент в дидактичній системі ставиться на глибоке осмислення учнями навчального матеріалу, розуміння органічного зв’язку частин матеріалу, самостійний пошук відповідей на проблемні запитання учителя, оволодіння учнями методами самоконтролю і самоперевірки.

• Цільові орієнтації

• Високий загальний розвиток особистості.

• Створення основи для всестороннього гармонійного розвитку (гармонізація змісту).

Гіпотези Л.В. Занкова

• Гіпотези Л.В. Занкова

• Розвиток розуміється як поява новоутворень в психіці дитини, які не викликані безпосередньо навчанням, а виникли в результаті внутрішніх інтеграційних процесів.

• Загальний розвиток є появою таких новоутворень у всіх сферах психіки.

• Знання самі по собі ще не забезпечують розвиток, хоч і є його передумовою.

• Тільки загальний розвиток створює фундамент гармонійного розвитку людини.

• В процесі навчання виникають не знання, вміння і навички, а їх психологічний еквівалент – когнітивні (пізнавальні структури). Когнітивні структури – це схеми, через які людина дивиться на світ, бачить і розуміє його.

• Принципи системи

• Цілеспрямований розвиток на основі комплексної розвиваючої системи.

• Системність і цілісність змісту.

• Ведуча роль теоретичних знань.

• Навчання на високому рівні труднощів.

• Навчання швидким темпом.

• Усвідомлення школярами процесу учіння.

• Включення в процес навчання не тільки раціональної, але і емоційної сфери.

• Проблемність змісту.

• Варіативність процесу навчання, індивідуальний підхід.

• Робота над розвитком всіх (сильних і слабких дітей).

Теорія навчальної діяльності Д.Б.Ельконіна і В.В.Давидова

• Особливості:

• В основі цієї системи навчання лежить точка зору про те, що у школярів є резерви розумового розвитку, які реалізуються, якщо навчати дітей по принципово нових, експериментальних програмах, провідною ланкою яких виступають знання теоретичного, узагальненого характеру.

• Акцент цілей

• Формувати теоретичну свідомість і мислення.

• Передати дітям не тільки знання – ЗУНи, скільки способи розумових дій .

• Відтворювати в навчальній діяльності дітей логіку наукового пізнання.

Автори теорії розвиваючого навчання

Гіпотези Д.Б.Ельконіна – В.В.Давидова

• Дітям з дошкільного віку доступні багато загальних теоретичних понять; вони приймають і засвоюють їх раніше, ніж навчаються діяти з їх частковими емпіричними проявами.

• Можливості дитини до навчання (і, відповідно, розвитку) великі, але не використовуються школою.

• Можливості інтенсифікувати розумовий розвиток лежать перш за все в змісті навчального матеріалу, тому основою розвиваючого навчання служить його зміст, від якого залежні методи організації навчання.

• Підвищення теоретичного рівня навчального матеріалу в початковій школі стимулює ріст розумових здібностей дитини.

Особистісно-орієнтоване розвиваюче навчання (І.С.Якиманська)

• Особливості

• В технології особистісно-орієнтованого розвиваючого навчання особливе значення надається такому фактору розвитку як суб’єктивний досвід життєдіяльності, який дитина набуває до школи в конкретних умовах сім’ї, соціокультурного оточення, в процесі сприймання і розуміння ними світу людей і речей. Технологія особистісно-орієнтованого навчання полягає в поєднанні навчання, яке розуміється як нормативно-відповідна діяльність суспільства, і учіння, як індивідуально значимої діяльності окремої дитини. Її зміст, методи, прийоми спрямовані головним чином на те, щоб розкрити і використати суб’єктивний досвід кожного учня, допомогти у становленні особистісно значимих способів пізнання шляхом організації цілісної навчальної (пізнавальної ) діяльності.

Гіпотези

• Гіпотези

• Учень не стає суб’єктом навчання, а є ним з самого початку, як носій суб’єктивного досвіду.

• Учіння не є пряма похідна від навчання, а самостійне, індивідуальне, особистісно значиме, а тому і дуже дієве джерело розвитку.

• “Вектор розвитку “ будується від учня до визначення індивідуальних педагогічних впливів, що сприяють його розвитку.

• Учень цінний відтворенням не стільки суспільного, скільки індивідуального досвіду і розвитку на його основі.

Психологічні основи індивідуального підходу у навчанні

Психологічний портрет учня із слабкою нервовою системою

• Частіше всього такий учень є спокійний, тихий, обережний.

• Не може тривалий час приймати участь в рухливих іграх, що пов”язано з невеликим запасом сил, підвищеною стомлюваністю.

• Часто має схильність до акуратності, що доходить до педантизму; йому подобається сам процес наведення порядку, прибирання.

• Виділяється підвищеною вразивістю.

• Легко збудливий, болісно реагує на незадоволення дорослих, що оточують його.

• Невпевненість в собі, боязнь невдачі, недовірливість, прихованість.

Психологічний портрет учня з сильною нервовою системою

• Частіше всього такий учень впевнений в собі, життєрадісний, не відчуває якого-небудь напруження у навчанні, легко засвоює значний за обсягом матеріал.

• Він завжди повний енергії, невтомний, постійно готовий до діяльності.

• Майже не буває втомленим.

• Включаючись в роботу, він майже не відчуває труднощів; йому не заважають додаткові навантаження, перехід до нової діяльності легкий.

• Велика ефективність у використанні часу.

• Витривалість, відсутність зупинок у роботі.

Психологічний портрет рухливого учня

• Непосидючі, незібрані, не вміють зосередитись на уроці.

• Їх постійно щось відволікає, вони вертяться, розмовляють, перекладають книги і т.д.

• Їм сумно займатися якоюсь однією діяльністю, як звичайно, у них багато занять.

• Рухливий учень не складає для себе якихось графіків, розкладів, всі свої справи він тримає в голові.

• Такий учень здатний на ходу приймати рішення чи змінювати попередній намір, швидко і легко пристосовуватись до нових умов і обставин.

• Нерідко висока рухливість нервової системи проявляється у високій руховій активності, в характерних особливостях мовлення.

Психологічний портрет учня з інертною нервовою системою

• Набагато спокійніший на уроках.

• Не схильний “розкидатися” на різноманітні заняття; частіше всього його вільний час зайнятий учінням, підготовкою до уроків.

• Кожна непередбачена обставина вибиває його з робочої колії.

• Багато часу і сил приділяє таким дрібницям, які інші діти не помічають.

• Неприємності, невдачі, образи він не забуває зразу. Вони тривалий час залишаються у його свідомості, заважаючи рухатись вперед.

• Мовлення частіше всього непоспішливе, уповільнене, міміка і жестикуляція практично відсутні.

Навчальні ситуації, що диференціюють учнів із сильною і слабкою нервовою системою

• Ситуації, що вимагають тривалого розумового напруження (важкий урок, написання твору, підготовка домашнього завдання).

• Тривалий шкільний день.

• Екзамен, контрольна робота.

• Урок, на якому потрібно працювати в швидкому темпі.

• Ситуація після невдалої відповіді, після зауваження.

• Урок, на якому постійно потрібно розподіляти увагу.

• Робота в шумному, неспокійному оточенні.

• Виконання монотонної роботи.

• Виконання роботи за алгоритмом, а також роботи, яка вимагає систематизації і планування.

• Самоконтроль.

Навчальні ситуації, що стимулюють прояви рухливості-інертності нервової системи

• Завдання, різноманітні за змістом і способом вирішення.

• Ситуації, які вимагають високого темпу роботи.

• Ситуації, які вимагають швидкого переключення уваги.

• Ситуації, коли час роботи дуже обмежений.

• Одноманітна, монотонна робота.

• Тривала робота, що вимагає високого розумового напруження.

• Одночасне засвоєння нового і повторення старого матеріалу.

Педагогічно занедбані діти

• Причини: В більшості випадків педагогічна занедбаність пов’язана з особливостями сімейного виховання, з нестачею турботи батьків про дитину, про її розвиток.

• Характерні особливості:

• відсутність мотивів учіння;

• не сформованість готовності до школи;

• відсутність елементарних вмінь та навичок;

• неправильне ставлення до праці (неакуратність)

Психологічні рекомендації:

• тримати тісний зв'язок з батьками, проводити з ними необхідну профілактичну роботу;

• формувати у дитини позитивне ставлення до навчання;

• використовувати можливості оцінки для підкреслення навіть найменших успіхів у навчанні;

• розвивати елементарні вміння і навички: вміння планувати, швидко читати, аналізувати, робити певні висновки, абстрагувати і т.д.;

• розвивати пізнавальні інтереси, інтереси до конкретних навчальних предметів;

• контролювати діяльність таких дітей, виховувати в них посидючість, стриманість, бажання доводити роботу до кінця.

Ослаблені діти

• Причини: перенесені захворювання, психічні переживання, непосильні емоційні психічні навантаження.

• Характерні особливості:

• такі діти неуважні, часто відволікаються, важко розподіляють і переключають увагу;

• важко розуміють пояснення вчителя, сидять на уроці з відсутнім поглядом;

• часто скаржаться на головні болі, запаморочення;

• втома у них розвивається різко зниженою розумовою працездатністю, уповільненим темпом діяльності;

• як правило, вони не встигають виконати завдання з усім класом;

• такі діти не здатні до тривалого розумового напруження.

Психологічні рекомендації:

• потрібно чітко виділити причину, що призвела до такого стану;

• потрібно пам’ятати, що в основі порушень пізнавальної діяльності лежить послаблення розумової працездатності, а не розумова відсталість;

• додаткові навчальні навантаження, психоемоційна напруга, пов’язана з конфліктною ситуацією у відносинах з вчителями, батьками, поглиблюють навчальні труднощі, погіршують психічний і функціональний стан дитини;

• головною допомогою таким дітям є:

• організація охоронного режиму;

• повноцінний сон, відпочинок на свіжому повітрі;

• зниження навчальних навантажень;

• раціональна організація домашніх навчальних занять.

• проводити роботу з батьками. Рекомендувати їм не карати дітей за низькі навчальні успіхи, не виражати свого незадоволення, а навпаки, підтримувати їх, турбуватися про їх здоровя.

Діти з тимчасовою затримкою психічного розвитку

• Причини:

• патологія вагітності і пологів у матері;

• погана спадковість;

• перенесені дитиною тяжкі захворювання, травми, особливо у ранньому віці;

• дефіцит материнської ласки, людської уваги, тепла, недостатній догляд за дитиною, недоотримання інформації.

• Характерні особливості:

• на момент вступу в школу у таких дітей , як правило, не відбувається формування шкільно-значимих функцій;

• у порівнянні з ровесниками, які поступають в перший клас, у них спостерігається надто недостатній запас знань, інформації, умінь;

• вузький кругозір, бідна мова, слабо розвинуті моторні навички;

• ці діти не усвідомлюють себе учнями;

• в поведінці переважають дитячість, безпосередність, ігрові інтереси, прагнення тільки до отримання задоволення;

• на уроках вони стають в’ялими, або навпаки, надто занепокоєними, зовсім не можуть зосередитись на завданні;

• для таких учнів характерне стійке зниження працездатності з порушеннями уваги, пам’яті, здатності переключатися з одного виду діяльності на інший;

• на фоні стійкого невстигання часто відмічаються труднощі навчання, пов’язані з недостатнім розвитком мови, моторної сфери.

Психологічні рекомендації:

• Психологічні рекомендації:

• діти, що мають затримку психічного, мовного, моторного розвитку, здатні засвоювати шкільну програму тільки при індивідуальному підході, своєчасній і правильній допомозі вчителя;

• необхідно вияснити причину невстигання, поговорити з батьками, проаналізувати умови життя і розвитку дитини;

• для ефективного вирішення питань частіше всього необхідно переконати батьків проконсультуватися у дитячого психоневролога;

• звернути увагу, як працює дитина: чи встигає за темпом всього класу, чи швидко стомлюється; в усіх ситуаціях потрібно зберігати спокійний тон, не кричати, не ображати дитину перед усім класом, бути доброзичливим;

• працюючи з таким учнем, потрібно не допускати утворення педагогічної занедбаності;

• ні в якій мірі таку дитину не потрібно підганяти, а тим більше знижувати оцінку за те, що не встигла виконати завдання;

• забезпечити такій дитині можливість працювати у властивому їй темпі;

• не скупіться на похвалу навіть за незначні успіхи;

• необхідно враховувати, що діти, які мають тимчасову затримку у розвитку, відрізняються від розумово відсталих саме тим, що добре сприймають допомогу, яку ї пропонують.

Нервові діти

• Причини:

• остаточні явища раннього органічного пошкодження нервової системи: патологія вагітності і пологів, часті хвороби, травми голови і інші несприятливі впливи в перші роки життя;

• психогенні фактори: психічні травми, пов’язані з переляком, страхом, психотравмуючими ситуаціями, що виникли в результаті порушень міжособистісних відносин (сварки, розлучення, алкоголізм батьків, хвороби, смерть близьких, жорстке, несправедливе ставлення до дітей, конфлікт з учителем, порушення шкільної адаптації).

• Характерні особливості:

• частіше всього дають зриви ослаблені, хворі, інфантильні, тривожні діти, з підвищеною ранимістю нервової системи;

• невротичні і неврозоподібні порушення нервово-психічної сфери зустрічаються не ізольовано, а в різних поєднаннях; найбільш часто вони проявляються у вигляді заїкання, нервового тику, нічного нетримання сечі, порушення сну і т.д.;

• сприятливим грунтом їх виникнення є ослаблена нервова система;

• такі діти бувають в’ялими, плаксивими, нервовими, часто з пониженим фоном настрою, поганим апетитом, схильністю до страхів;

• як правило, у них порушується сон: він стає поверховим, тривожним, супроводжується сновидіннями, що викликають почуття страху, тривоги;

• адаптація до умов школи протікає важко.

Психологічні рекомендації:

• Психологічні рекомендації:

• досвід показує, що яке б нервово-психічне порушення не спостерігалося в дитини, для неї воно саме є вже психотравмуючим фактором і веде до виникнення тяжких переживань і ряду вторинних нашарувань (нерішучості, соромливості, невпевненості);

• вчителям, вихователям, батькам потрібно бути більш чутливими до таких дітей;

• ні в якому випадку не можна їх ганити чи карати;

• не допускати, щоб інші учні сміялися над ними, дражнили, давали їм образливі прізвища;

• не потрібно забувати, що засудження, насмішки однокласників, докори і покарання дорослих, як правило, поглиблюють відчуття вини, створюють негативний фон настрою, приводять до наростання боязливості, плаксивості;

• при невротичних порушеннях не можна акцентувати увагу дітей на їх недоліках: чим менше дитина про них думає, тим менше вони проявляються;

• важливо навколо таких дітей в школі і дома створити урівноважене, спокійне оточення, забезпечити достатній за тривалістю сон, відпочинок на повітрі, правильний режим харчування, зменшити навчальне навантаження;

• необхідно зрозуміти, що зовнішньо схожі невротичні і неврозоподібні порушення відрізняються за своєю природою і вимагають часто протилежних способів медичної і педагогічної корекції.