Панас Саксаганський був рідним братом Івана Карпенка-Карого і Миколи Садовського. Панас Саксаганський був рідним братом Івана Карпенка-Карого і Миколи Садовського. Народився він 15 травня 1859 року і жив у тому ж оточенні, що й старші брати. Через те, що Панас, як і Микола, захопились виставами, часто пропускали уроки, шкільне начальство забороняло їм відвідувати театр, і хлопцям доводилося потай пробиратися на гальорку: “ Не раз нас з Миколою виводили з театру, але це не прохолоджувало нашого бажання відвідувати вистави і ми вдавались до нових хитрощів ”. Уже в старших класах брати виступали в аматорських виставах в епізодичних ролях.
Шлях професійного актора Панас Саксаганський розпочав на сцені Першого українського театру під керівництвом М.Старицького Шлях професійного актора Панас Саксаганський розпочав на сцені Першого українського театру під керівництвом М.Старицького та М.Кропивницького.
Актор швидко засвоїв золоте правило, що талант потребує ще й тяжкої праці: “Я все більше переконувався, що діло залежить від праці, у ній і тільки в ній криється талант ”. Актор швидко засвоїв золоте правило, що талант потребує ще й тяжкої праці: “Я все більше переконувався, що діло залежить від праці, у ній і тільки в ній криється талант ”.
В епізодичних ролях актор показував себе з такою силою, що для глядачів грані ним дійові особи здавалися мало не головними. Так, наприклад, у водевілі “ По ревізії ” був зіграний Герасим, про якого В. Чаговець писав: “ Скуйовджена голова, яка ніби щойно вилізла з соломи, збиті вихром вуса і борода, рештки якоїсь одежі, що ледве вкриває многогрішне тіло. Обличчя спухло, та не тільки обличчя, але й губи, очі, повіки, мозок – усе наповнене парами горілки. У сонному мозкові блудять уривки якихось слів, уламки якихось думок ”. В епізодичних ролях актор показував себе з такою силою, що для глядачів грані ним дійові особи здавалися мало не головними. Так, наприклад, у водевілі “ По ревізії ” був зіграний Герасим, про якого В. Чаговець писав: “ Скуйовджена голова, яка ніби щойно вилізла з соломи, збиті вихром вуса і борода, рештки якоїсь одежі, що ледве вкриває многогрішне тіло. Обличчя спухло, та не тільки обличчя, але й губи, очі, повіки, мозок – усе наповнене парами горілки. У сонному мозкові блудять уривки якихось слів, уламки якихось думок ”.
Прекрасно грав Панас Саксаганський роль Шпоньки у водевілі М.Старицького “ Якби ковбаса та чарка…”, зіграв неповторну роль Пеньонки у виставі Івана Карпенка-Карого “ Мартин Боруля ”. Прекрасно грав Панас Саксаганський роль Шпоньки у водевілі М.Старицького “ Якби ковбаса та чарка…”, зіграв неповторну роль Пеньонки у виставі Івана Карпенка-Карого “ Мартин Боруля ”.
Софія Тобілевич загадувала: Софія Тобілевич загадувала: “У чому полягав успіх Саксаганського? Чому публіка так весело сміялась, слухаючи його? Головна причина успіху Саксаганського у тій ролі полягала, я думаю, у тому, що він зумів наділити образ Пеньонки цікавими рисами, запозиченими в самому житті ”.
Коронною роллю корифея була роль Івана Барильченка в “ Суєті ” Івана Карпенка - Карого. Порівняно рідше, але теж високо професійно виступав П.Саксаганський у трагічних ролях, зокрема у ролях Івана Богуна та Гната Голого. М.Рильський твердить: “Я обстоював і обстоюю думку, що Саксаганський - трагік був не менший, ніж Саксаганський – комік ”. Коронною роллю корифея була роль Івана Барильченка в “ Суєті ” Івана Карпенка - Карого. Порівняно рідше, але теж високо професійно виступав П.Саксаганський у трагічних ролях, зокрема у ролях Івана Богуна та Гната Голого. М.Рильський твердить: “Я обстоював і обстоюю думку, що Саксаганський - трагік був не менший, ніж Саксаганський – комік ”.
У своєму житті артист зіграв більше сотні головних ролей, дав прекрасні поради про створення сценічного образу у статті “ Моя робота над роллю ”. Театральній молоді адресував працю “ До молодих режисерів ”. Як і брат Іван, пробував себе в написанні комедії, створивши всього дві драми такого жанру – “ Лицеміри ” і “ Шантрапа ”. У своєму житті артист зіграв більше сотні головних ролей, дав прекрасні поради про створення сценічного образу у статті “ Моя робота над роллю ”. Театральній молоді адресував працю “ До молодих режисерів ”. Як і брат Іван, пробував себе в написанні комедії, створивши всього дві драми такого жанру – “ Лицеміри ” і “ Шантрапа ”.
Помер 17 вересня 1940року. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Помер 17 вересня 1940року. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Відомий театральний діяч В. Немирович - Данченко називав Панаса Саксаганського “ шліфованим алмазом ”, “ чистої води діамантом ”, “ актором великої правди ”. У Білій Церкві музично-драматичний театр носить його ім'я. Пам’ять про нього живе й понині.
Авраменко О.М., Дмитренко Г.К. Українська література: Підручник для 8 класу. – К.: Грамота, 2008. – с.196-208. Авраменко О.М., Дмитренко Г.К. Українська література: Підручник для 8 класу. – К.: Грамота, 2008. – с.196-208.Михайлишин І. Коли новаторство стає традицією// Вітчизна. – 1987. - №8. – с. 172-176.Слоньовська О.В. Конспекти уроків з української літератури. 10 клас. – Кам'янець-Подільський: Абетка, 2002. – с.63-64.Цимбалюк В.І. Українська література: Підручник для 8 класу. – К.: Освіта, 2008. – с.178-204.
Поділіться з Вашими друзьями: |
