Передовий педагогічний досвід – це результат творчої діяльності педагога з елементами новизни, спрямований на реалізацію актуальних завдань навчання і виховання.
Передовий педагогічний досвід має оцінюватися за такими основними критеріями:
актуальність і перспективність;
висока результативність;
наукова обгрунтованість;
існування елементів новизни й оригінальності;
можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами.
Актуальність і перспективність.
Тобто досвід має сприяти вирішенню завдань сучасного етапу розвитку освіти, задовольняти потреби педагогічної практики, допомагати в подоланні труднощів при здійсненні навчально-виховного процесу.
Висока результативність, стабільність показників, оптимальність. Це означає, що застосування досвіду повинно сприяти підвищенню рівня навчальних досягнень учнів, забезпечувати постійну ефективність і стабільність результатів протягом тривалого часу за менших витрат часу й зусиль.
Наукова обгрунтованість,
тобто відповідність основним принципам, законам педагогічної діяльності. Однак слід зазначити, що в деяких випадках досвід суперечить загальноприйнятим положенням педагогічної науки. У таких випадках необхідно здійснити грунтовні дослідження, забезпечити оцінювання компетентними спеціалістами, щоб мати змогу вважати цей досвід передовим.
Існування елементів новизни й оригінальності.
Незалежно від того, чи виходять автори досвіду за межі відомих форм і методів, чи здійснюють педагогічний процес у цих самих межах, вони завжди вносять до нього щось індивідуально значуще.
Можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами
Учителі мають бути підготовленими до наслідування, сприйняття ППД. З цього приводу П.П.Блонський писав: “Шляхом практики мистецтву виховання може навчитися лише той, хто засвоїв та заздалегідь вивчив теорію та підготовлений до тих вражень, які має дати йому досвід”. Інакше кажучи, якісне зерно, висіяне в погнилий грунт, не проросте.
На практиці розрізняють три рівні передового педагогічного досвіду
Науковий рівень. Цей досвід можна характеризувати як новаторський. Новаторство – рушійна сила прогресу. Педагог-новатор – це людина, яка пропонує нову ідею, втілення якої потребує принципово нового підходу.
Методичний рівень. Розкриття технології досвіду конкретної методичної ідеї, яка передбачає внесення в педагогічну теорію суттєво нового – методу, прийому, засобу навчання, нового типу посібників.
Практичний рівень. Досягнення педмайстерності, тобто бездоганного, гнучкого, доцільного застосування вже відомого в педагогіці й методиці. Новизна в цьому разі проявляється в деталях. Майстерність, накопичуючись кількісно, може дати нову якісь, тобто сформувати вчителя-майстра.
Пошук ППД може мати цілеспрямований і випадковий характер. Цілеспрямований пошук ППД здійснюється за наперед визначеним планом. Випадковий пов’язаний зі спостереженням за роботою вчителів під час відвідування уроків, позакласних заходів, занять гуртків або виступом учителя в процесі обміну досвідом на методичному засіданні, вивченням шкільної документації, проведенням атестації тощо.
Методи вивчення ППД:
вивчення системи роботи вчителя, спостереження за його діяльністю;
бесіди з метою виявлення таких елементів у педагогічній діяльності вчителя, які складно визначити на основі відвіданих уроків, заходів тощо;
вивчення шкільної документації;
анкетування колег носія ППД, його учнів, їхніх батьків.
Мета узагальнення ППД:
визначити засоби, форми, прийоми, методи, за допомогою яких досягнуто позитивного результату, вивчити умови забезпечення впровадження його в практику.
Схема узагальнення матеріалу ППД:
тема досвіду, обгрунтування його актуальності з точки зору розбудови національної школи й потреб практики;
коротка характеристика змісту досвіду, проблем, які вирішуються з його допомогою;
переваги досвіду над існуючою практикою;
сучасні теоретичні ідеї, які є науковою основою досвіду, реалізація з їх допомогою основних дидактичних принципів навчання;
провідна ідея досвіду, що визначає його суть, варіативність форм його застосування;
технологія досвіду, форми, методи, прийоми роботи, алгоритми дій;
якісна й кількісна динаміка, зміни результативності навчально-виховного процесу;
рекомендації щодо використання досвіду в практичній діяльності педагогів.
Суттєві недоліки при узагальненні досвіду:
глобальність досвіду. На практиці потрібно узагальнювати переважно не систему роботи вчителя, а розвязання важливої педагогічної проблеми, форм, методів, прийомів, що вміло використовує педагог;
в узагальнених матеріалах йдеться лише про діяльність учителя, але залишається поза увагою діяльність учнів;
даються оцінювальні положення загального типу (йдеться про те, що робить учитель, але не зазначається, як він це робить);
даються конкретні результати успішності, вихованості учнів, а не відображається динаміка зміни цих результатів;
не вказуються умови запровадження досвіду, не аналізуються труднощі, з якими зустрічається вчитель у процесі роботи.
Під час узагальнення досвіду варто дотримуватися таких вимог
1. Ознайомлення з досвідом роботи вчителя доцільно розпочати з обгрунтування тієї чи іншої проблеми, яка зумовила потребу в узагальненні саме цього досвіду.
2. Описування змістової значущості досвіду й можливих варіантів його реалізації в учнівському колективі з урахуванням найважливіших внутрішньошкільних і позашкільних звязків.
3. Показ системи умов у їхній послідовності та взаємозумовленості, яка забезпечує ймовірність досягнення найвищих результатів.
4. Описання технології досвіду з обовязковим зазначення місця й часу.
6. Визначення потреб, які можна задовольнити за допомогою цього досвіду, а також окреслення меж його застосування.
7. Проведення аналізу допущених помилок та умов, за яких використання досвіду небажане чи неможливе.
8. Динаміка змін на рівні знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку учнів.
9. Осмислення питань, які не отримали в досвіді професійного вирішення та потребують подальшої поглибленої роботи.
Матеріали, які відображають досвід роботи вчителя
Розроблена автором досвіду методика проведення циклу уроків (в межах однієї теми).
Відеозапис уроків (бажано).
Дидактичний, роздатковий матеріал, виготовлений учителем і його учнями.
Методичні розробки учителя, його доповіді, виступи.
Планування роботи вчителя.
Творчі роботи автора ППД, друковані праці.
Публікації про його діяльність у науковій та педагогічній пресі.
Учнівські роботи (реферати, твори…).
Прилади, моделі, таблиці (або їх фотографії), виготовлені учнями під керівництвом учителя.
Фотоматеріали, які відображають педагогічну діяльність учителя.
Усі ці матеріали разом із характеристикою педагогічної, методичної діяльності носія досвіду, складеною керівниками освітньої установи, збираються та систематизуються.
Після узагальнення, перед поширенням і впровадженням у практику, досвід має пройти етап обєктивного оцінювання.
Методи оцінювання:
метод експертного оцінювання, який полягає в широкому обговоренні й оцінюванні досвіду експертними носіями в складі вчителів, психологів, методистів;
метод експерименту, який полягає в перевірці всього досвіду або його елементів загальноприйнятими в сучасній педагогіці правилами.
Після отримання позитивної оцінки передовий педагогічний досвід затверджується на засіданні методичної ради школи, видається наказ про його впровадження в практику роботи педагогічного колективу.
Загальна технологія впровадження ППД в практику може бути стисло виражена в такій послідовності:
1) ознайомлення вчителів з передовим досвідом, визначення його переваг порівняно з традиційними методами;
2) створення сприятливих умов для розвитку творчості вчителів, показ прийомів роботи на практиці;
3) організація практичної роботи із застосуванням інтегративних методик;
4) організація педагогічного спрямування запровадження раціональних методів роботи;
5) моральне й матеріальне заохочення носія ППД.
Способи розповсюдження ППД:
на засіданнях МО, семінарах, нарадах, засіданнях педради, науково-практичних конференціях, педчитаннях заслуховуються повідомлення про наслідки впровадження досвіду вчителя;
безпосереднє ознайомлення з передовим досвідом, що пропагується шляхом відвідування навчальних занять під час проведення проблемних, творчих семінарів;
створення шкіл ППД, якими керують носії передового досвіду;
друкована пропаганда через випуск методичних бюлетенів, буклетів, альбомів, плакатів, інформаційно-методичних листів, так званих естафет ППД, підготовка та публікації статей відповідного змісту в газетах, журналах;
наочна пропаганда ППД методом експонування матеріалів цього досвіду на шкільній, районній, обласній педагогічних виставках;
пропаганда за допомогою технічних засобів навчання – створення фонотеки магнітофонних записів, відео- та кінофільмів, організації радіо- й телепередач.
Отже, систематична, цілеспрямована робота з упровадження нового в педагогічну практику може бути орієнтовно представлена таким чином:
виявлення, вивчення й оцінювання кращого досвіду вчителів школи;
“вирощування” власного педагогічного досвіду;
узагальнення результатів вивченого “вирощеного” досвіду;
організація пропаганди та впровадження ідей передового досвіду в практику роботи вчителів школи;
організація внутрішкільного контролю за станом упровадження передового досвіду, аналіз творчого використання ідей передового досвіду в практичній діяльності педагогічного колективу школи.
Основні вимоги щодо оформлення матеріалів ППД
Титульний лист.
Зміст досвіду.
Виписка з рішення педради школи.
Анотація на досвід.
Модель організаційно-педагогічної діяльності школи щодо поширення ППД.
Характеристика автора досвіду.
Опис змісту досвіду.
Додаток до досвіду роботи.
Основні вимоги до змісту матеріалів ППД
Структура змісту досвіду.
Вступ (коротке обгрунтування актуальності досвіду, оцінка сучасного стану проблем, ціль роботи над проблемою, взаємозвязок із сучасними дослідженнями, можливості педагогічного досвіду в усуненні недоліків, утруднень, протиріч масової педагогічної практики).
Нормативно-правова база (короткий огляд документів з проблеми).
3. Теоретична основа досвіду (короткий анотований огляд літератури).
4. Технологія досвіду містить:
узагальнені схеми реалізації педагогічних ідей у системі навчання;
формулювання ведучої ідеї досвіду (короткий витяг із нормативного документа чи теорії з проблеми);
формулювання гіпотези педагогічного дослідження (прогнозовані шляхи досягнення результату, обгрунтування цінності досвіду);
результати тестування учнів з метою виявлення динаміки реалізації особистісних якостей школярів (емоційна сфера, мотиви навчальної діяльності, соціальна сфера, пізнавальна, вольова сфера і т.д.);
рівень сформованості основних компетенцій учнів.
Результативність діагностичної роботи з вивчення ППД оформляється у вигляді таблиць, діаграм з аналітичним коментарем.
6. Висновки (на окремому аркуші) – оцінка результатів роботи. У висновках розкривають можливості їхнього використання, відзначають наукову новизну і соціальну цінність проблеми.
7. Рекомендації – матеріали, в яких визначають подальші шляхи роботи для більш глибокого вивчення проблеми. Рекомендації повинні містити конкретний характер і бути цілком підтверджені даною роботою. За необхідністю рекомендації можуть спиратися на додаткові матеріали, що приводяться в додатках.
8. Список використаної літератури.
9. Вимоги до додатків. Сюди можуть бути включені ілюстрації, дидактичний матеріал, фото, описи методик, компютерних програм, творчі роботи учнів, таблиці, діаграми, що ілюструють результативність досвіду, розробки позакласних заходів, що є міні-моделлю, проекцією педагогічних ідей у системі навчання.
Своєчасно побачити й належним чином оцінити оригінальне, нове й перспективне в роботі вчителя, створити сприятливі умови для впровадження його в практику – основне в діяльності сучасного керівника школи.
