План лекції Етіопатогенез хронічного гепатиту



Дата конвертації25.12.2016
Розмір445 b.
#13191



План лекції

  • Етіопатогенез хронічного гепатиту

  • Класифікація хронічного гепатиту

  • Клініка хронічного гепатиту

  • Діагностика хронічного гепатиту

  • Диференціальний діагноз

  • Лікування хронічного гепатиту



Хронічний гепатит — це дифузний запальний процес в паренхімі та/або інтерстиції печінки, який триває понад 6 місяців, характеризується гістіо-лімфоплазмоцитарною інфільтрацією портальних полів, дегенеративно-дистрофічними змінами, внутрішньопечінковим флебітом при збереженні архітектоніки печінки.

  • Хронічний гепатит — це дифузний запальний процес в паренхімі та/або інтерстиції печінки, який триває понад 6 місяців, характеризується гістіо-лімфоплазмоцитарною інфільтрацією портальних полів, дегенеративно-дистрофічними змінами, внутрішньопечінковим флебітом при збереженні архітектоніки печінки.



Найбільш зручною є робоча класифікація хронічних гепатитів (А.С. Логінов, Ю.Ю. Блок (1987), Лос-Анджелес (1994), С.Д. Подимової (1998) та уточненнями (МКХ-10), яка поділяє хронічні гепатити:

  • Найбільш зручною є робоча класифікація хронічних гепатитів (А.С. Логінов, Ю.Ю. Блок (1987), Лос-Анджелес (1994), С.Д. Подимової (1998) та уточненнями (МКХ-10), яка поділяє хронічні гепатити:

  • I. За етіологією:

  • вірусний: - В (В 18.1);

  • В з дельта-антигеном (В 18.0);

  • С (В 18.2);

  • неуточнений (В 18.9);

  • автоімунний - типи 1, 2, З (К 75.8);

  • алкогольний (К 70.1);

  • токсичний, в т.ч. медикаментозний (К 71);

  • метаболічний:

  • -при гемохроматозі (Е 83.1);

  • -при хворобі Вільсона-Коновалова (Е 83.0);

  • -при недостатності а1-антитрипсину (Е 88.0);

  • холестатичний (К 74.3);

  • неспецифічний реактивний(К 75.2);

  • грануломатозний (К 75.3);

  • криптогенний - невідомої або невстановленої етіології (К 73.9).



II. За активністю:

  • II. За активністю:

  • мінімальна (↑ АлАт менше 3 норм)

  • помірно виражена (↑ АлАт від 3 до 10 норм);

  • висока (↑ АлАт більше 10 норм).

    • III. Стадії:
  • - відсутність фіброзу;

  • -слабко виражений перипортальний фіброз;

  • -помірний фіброз з порто-портальними септами;

  • -виражений фіброз з порто-цетральними септами;

  • -цироз печінки



Визначення стадії фіброзу за системою METAVIR



  • IV. За функціональним станом печінки:

  • компенсований;

  • субкомпенсований;

  • декомпенсований.

  • V. Ускладнення:

  • печінкова енцефалопатія;

  • кровотеча;

  • асцит, перикардит, плеврит;

  • гломерулонефрит;

  • інші позапечінкові ускладнення хронічного гепатиту з високою активністю.



Дiагностичні критерії: І. Клінічні :







Дiагностичні критерії : II. Лабораторні :



Дiагностичні критерії: ІІІ. Інструментальні:



Ехографічне зображення хронічного гепатиту.

  • Ехогенність паренхіми відносно підвищена и неоднорідна, що зумовлено чергуванням множинних дрібних, лінійних ділянок підвищеної ехогенності і ділянок дещо зниженої ехогенності



Діагностичні критерії вірусних гепатитів:

  • 1. Навність сприяючих факторів (гемотрансфузії, ін’єкційна наркоманія, оперативні втручання, виконання татуажу, манікюру, педікюру, випадкові статеві контакти, хворих на гемофілію; хворі на гемодіалізі; діти, матері яких хворі на вір.гепатит; трансплантації органів і тканин)

  • 2. Клінічно: провідний астено-вегетативний і частий геморагічний синдроми.

  • 3. Лабораторні ознаки: виражений синдром цитолізу і холестазу.



Діагностичні критерії вірусних гепатитів: 4.Специфічна діагностика:



Діагностичні критерії автоімунного гепатиту:

  • Хворіють жінки 10-30 років (жінки/чоловіки 8:1)

  • Відсутність в анамнезі гемотрансфузій.

  • Відсутність вживання гепатотоксичних речовин, алкоголю.

  • Відсутність маркерів активної вірусної реплікації.

  • Гіпергаммаглобулінемія (більше, ніж у 1,5 рази), ↑ Ig G у 1,5 рази.

  • ↑ АлАт, ↑ АсАт, ↑ ГГТ (> 5 норм), ↑ тимолової проби, ↑ ШОЕ.



Діагностичні критерії автоімунного гепатиту:

  • Наявність в крові антитіл (титр більший, ніж 1:40):



Діагностичні критерії алкогольного гепатиту:

  • Тривале зловживання алкоголю в анамнезі.

  • Стигми хронічної алкогольної інтоксикації: зміни психіки і поведінки, гіперемія шкіри обличчя та зони декольте, телеангіоектазії, контрактура Дюпюітрена, «хлопаючий» тремор тощо.

  • Лабораторна діагностика: ↑ГГТ, ↑АсАт > ↑АлАт.



Діагностичні критерії алкогольного гепатиту:

  • Гістологічні зміни: наявність тілець Маллорі в біоптаті.

  • Утримання від прийому алкоголю сприяє покращенню стану хворих та нормалізації функціональних біохімічних проб печінки.



Основні принципи лікування

  • Дієта №5 (обмеження жирної, виключення смаженої іжі).

  • Виключення, токсичних впливів медикаментів, алкоголю, професійних шкідливостей (пари бензину, лаків, фарб).

  • Етіотропне лікування (противірусна терапія при гепатитах вірусного генезу).

  • Патогенетичне лікування (використання глюкокортикостероїдів, цитостатиків)

  • Лікування гепатопротекторами

  • Симптоматичне лікування (дезінтоксикаційна, загальнозміцнююча терапія, вітамінотерапія)



Етіотропне лікування ХВГ В



Етіотропне лікування ХВГ C

  • включає використання комбінованої терапії препаратами стандартного або пегільованого інтерферону + рибавірину за наступними схемами (згідно Паризького консенсусу, 2002):



Побічні ефекти інтерферонотерапії:

  • Грипоподібний синдром.

  • Загальна слабість, випадіння волосся.

  • Депресія.

  • Автоімунні ураження щитоподібної залози.

  • Лейкопенія, тромбоцитопенія



Протипокази до противірусної терапії:

  • Наявність автоімунного процесу.

  • Супутні важкі соматичні захворювання.

  • Декомпенсований цироз печінки.

  • Виражена тромбоцитопенія, лейкопенія.

  • Вагітність.

  • Психіатричні захворювання, в тому числі депресія

  • Ниркова недостатність



Фактори, які можуть впливати на прийняття рішення про можливість лікування:

  • Вік хворого (пацієнтам до 18 і понад 60 років терапію не рекомендують).

  • Гістологічні зміни у печінці (у першу чергу лікуванню підлягають хворі з помірними некротично-запальними змінами печінки та/або фіброзом).

  • Рівень віремії (рівень віремії не є причиною відмови від проведення лікування, однак при рівні віремії понад 2 млн. генокопій/мл ймовірність ефекту від лікування суттєво знижується).

  • Генотип віруса (при генотипі 1 відповідь на лікування гірша, ніж при генотипі 2 і 3).

  • Рівень амінотрансфераз (при нормальному рівні трансфераз лікуванняне призначають, а контроль проводять кожні 4-6 міс.).

  • ВІЛ-інфекція (лікування призначають після стабілізації перебігу ВІЛ-інфскції).

  • Позапечінкові ускладнення (лікування не протипоказано).



Активна терапія проводиться при:

  • Активна терапія проводиться при:

  • підвищенні активності трансфераз у 1,5 рази;

  • підвищення концентрації а-глобулінів у 2 рази;

  • гістологічній картині помірного або високого ступеня активності.

  • Індукції ремісії досягають монотерапією преднізолоном або комбінованою терапією преднізолоном і азатіоприном. Індукційна терапія азатіоприном у вигляді монотерапії неефективна.





Гепатопротектори - З метою нормалізації функціональної активності печінки, підсилення регенераторно-репаративних процесів, відновлення гомеостазу, підвищення стійкості печінки до дії патогенних факторів



Гепатопротектори



Гепатопротектори





Каталог: data -> kafedra -> theacher -> vnutrmed -> vnm naumova -> Українська -> Лекції -> Медичний -> 4%20курс -> Основи%20внутрішньої%20медицини
Основи%20внутрішньої%20медицини -> Доц. Боб А. О. Сучасні аспекти лікування бронхіальної астми
Основи%20внутрішньої%20медицини -> Визначення: Цукровий діабет (diabetes mellitus) – синдром хронічної гіперглікемії, що розвивається внаслідок впливу генетичних і екзогенних факторів, зумовлений
Основи%20внутрішньої%20медицини -> Хронічне обструктивне захворювання легень


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка