Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності і цивільної дієздатності.
Поняття юридичної особи.
Особисті немайнові права фізичної особи.
Загальні положення про право власності.
Види цивільно-правових договорів.
Спадкове право.
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ
Цивільне право – це галузь права, що регулює майнові та особисті немайнові відносини, за участю фізичних осіб, юридичних осіб та інших соціальних утворень на засадах юридичної рівності сторін.
Джерела цивільного права
Центральне місце в системі цивільного законодавства належить Цивільному кодексу України, який прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р.
це врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників.
Цивільні правовідносини є майнові та немайнові
Майнові відносини – це конкретні вольові економічні відносини, що складаються між суб’єктами з приводу належності, набуття, володіння, користування і розпорядження майном.
- право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя довкілля,
- право на повагу до людської гідності,
- право на свободу літературної, художньої, наукової творчості.
Об’єктами цивільних правовідносин виступають
матеріальні блага
нематеріальні блага
( речі, дії, в тому числі послуги; результати духовної та інтелектуальної творчості; особисті немайнові блага – честь, гідність, ім’я, життя, здоров’я).
Суб’єктами цивільних правовідносин виступають
фізичні особи- громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства
юридичні особи - державні та приватні підприємства, організації та установи
Цивільна правоздатність
це здатність мати цивільні права та обов’язки, цивільну правоздатність мають усі фізичні та юридичні особи.
Цивільна дієздатність
Це здатність суб'єкта своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки.
Створивши для себе цивільні обов’язки, потрібно самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Обсяги цивільної дієздатності
Юридична особа
Це організація створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка має відокремлене майно може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Комерційні та інші організації – торгівлі, харчування, будівництва.
Види юридичних осіб за характером власності
Державні;
Комунальні;
Колективні;
Орендні;
Акціонерні;
Спільні;
Приватні;
Сімейні;
Релігійні.
Сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у результаті присвоєння матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають рівні права та обов’язки з володіння, користування і розпорядження майном.
Сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у результаті присвоєння матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають рівні права та обов’язки з володіння, користування і розпорядження майном.
Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженим. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
Державна власність
Комунальна власність – майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді.
Загальнодержавна власність -майно, у тому числі грошові кошти які належать державі Україна. Від імені держави України право власності здійснюють органи державної влади.
Інтелектуальна власність – право особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності,
Інтелектуальна власність – право особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності,
або на інший об'єкт права інтелектуальної власності.
Зміст права власності
Зміст права власності становить володіння, користування та розпорядження майном.
Володіння – фактичне утримання майна.
Користування – отримання від речей їх корисних якостей.
Розпорядження – вирішення юридичної долі речей (продаж, обмін, дарування, знищення).
Спадкове право – сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування.
Спадщина складається з прав та обов'язків спадкодавця, тобто до складу спадщини входять і його борги (невиконані зобов'язання, неоплачені кредити тощо).
Підставою виникнення спадкових відносин є смерть громадянина або оголошення його померлим судом.
Спадкодавець - власник, після смерті якого залишилось майно.
Спадкодавець - власник, після смерті якого залишилось майно.
Спадкоємець - особи, до яких це майно переходить після смерті його власника.
Спадкове майно, або спадщиною - майно, що залишилось після смерті його власника.
Підстави спадкування
Спадкоємці за законом призиваються до спадщини в порядку черги.
До першої черги належать:
діти (в тому числі усиновлені);
дружина та батьки померлого;
дитина померлого, яка народилася після його смерті;
Окрім цього, до гурту спадкоємців за законом належать утриманці, тобто непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті
Від спадщини усуваються особи
навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-не-будь із спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
батьки після дітей, відносно яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини;
батьки й повнолітні діти, котрі злісно ухилялися від виконання покладених на них відповідно до закону обов'язків з утримання спадкодавця, якщо ці обставини підтверджено в судовому порядку.