Конституційні принципи організації та діяльності органів судової влади
Органи та установи, що сприяють судовій владі.
Визначити місце і роль судових установ у системі публічної влади та їх конституційні повноваження
Визначити місце і роль судових установ у системі публічної влади та їх конституційні повноваження
Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. – Одеса: Юридична література
Проблеми реалізації Конституції України: Теорія і практик / Відп. ред. В.Ф. Погорілко. – К.: ІДП НАН: „А.С.К.”, 2003.
Стефанюк В.С. Судова система України та судова реформа. – К., 2001.
Суд, правоохоронні та правозахисні органи України / Відп. ред. Я. Кондратьєв. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
Сухонос В.В. Організація і діяльність прокуратури в Україні: історія і сучасність. – Суми: Університетська книга, 2004.
Экштайн К. Основные права и свободы. – М., 2004.
Закон України „Про Вищу раду юстиції” № 22/98 – ВР від 15.01.1998 р.
Закон України „Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 р.
а) поняття та природа судової влади;
а) поняття та природа судової влади;
б) контроль за діяльністю органів публічної влади та забезпечення основних прав і свобод;
в) судова влада та баланс у системі поділу влади.
і) інцидентний характер:
і) інцидентний характер:
А. вирішення спорів про право;
Б. забезпечення однакового застосування законів;
іі) захист прав і свобод людини;
ііі) незалежність;
iv) належна процедура здійснення повноважень;
v) заснованість дій на законові
„[Я]кщо влада законодавча і виконавча будуть поєднані в одній особі або установі, то свободи не буде, оскільки можна побоюватися, що цей монарх або сенат створюватиме тиранічні закони для того, щоб також тиранічно застосовувати їх. Не буде свободи і в тому випадку, якщо судова влада не відокремлена від законодавчої і виконавчої. Коли вона поєднана із законодавчою владою, то життя і свобода громадян потраплять під владу сваволі, адже суддя буде законодавцем. Якщо судова влада поєднана із виконавчою, то суддя дістає можливість стати гнобителем”.
„[Я]кщо влада законодавча і виконавча будуть поєднані в одній особі або установі, то свободи не буде, оскільки можна побоюватися, що цей монарх або сенат створюватиме тиранічні закони для того, щоб також тиранічно застосовувати їх. Не буде свободи і в тому випадку, якщо судова влада не відокремлена від законодавчої і виконавчої. Коли вона поєднана із законодавчою владою, то життя і свобода громадян потраплять під владу сваволі, адже суддя буде законодавцем. Якщо судова влада поєднана із виконавчою, то суддя дістає можливість стати гнобителем”.
Монтескье Ш.–Л. О духе законов. – М., 1999. – С. 137.
Суди зобов’язані безпосередньо застосовувати положення Конституції у разі:
Суди зобов’язані безпосередньо застосовувати положення Конституції у разі:
коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;
коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього суперечить їй;
коли правовідносини, що розглядаються судом не врегульовано, а нормативно-правовий акт Верховної ради та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, суперечать Конституції України;
коли укази Президента, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції.
Відповідно судам підвідомчі всі справи про захист прав і свобод людини (ст. 124, ч. 2 Конституції) і вони не можуть відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом порядку.
Відповідно судам підвідомчі всі справи про захист прав і свобод людини (ст. 124, ч. 2 Конституції) і вони не можуть відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом порядку.
Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 № 9.
Основні сучасні концепції конституційного правосуддя:
Основні сучасні концепції конституційного правосуддя:
і) конституційний контроль;
іі) конституційний нагляд;
ііі) конституційна юрисдикція (ст. 147);
iv) конституційна юстиція
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч. 2 ст. 124);
КС – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні (ч. 1 ст. 147);
специфічний характер конституційного судочинства (ч. 3 ст. 124);
закон регулює порядок організації, діяльності та процедури у КС (ст. 153)
і) взаємодія конституційних органів та забезпечення континуїтету;
і) взаємодія конституційних органів та забезпечення континуїтету;
іі) порядок вступу суддів КСУ на посаду
А. Акти регламентного характеру Конституційного Суду України.
1) Регламент Конституційного Суду
2) Положення про апарат та підрозділи Конституційного Суду України
3) Акти організаційного характеру
Б. Рішення і висновки Конституційного Суду
а) вимоги щодо суддів КСУ:
і) віковий та ценз осілості;
іі) вимоги щодо рівня кваліфікації та ділових і особистих якостей;
ііі) вимоги щодо стажу та особливості забезпечення належного рівня кваліфікації;
б) гарантії незалежності суддів;
б) гарантії незалежності суддів;
в) недоторканність суддів КСУ;
г) несумісність суддів КСУ;
д) особливості юридичної відповідальності суддів КСУ;
е) дострокове припинення повноважень суддів КСУ
Компетенція КС:
Компетенція КС:
і) предмет відання (ч. 2 ст. 147);
іі) повноваження (п. 28 ст. 85, ст.ст. 150, 151, 159);
А. Доктрина політичної доцільності як засіб правового самообмеження КС і доктрина політичного питання;
Б. Предмет відання і верховенство права
Вимоги до рішень КС:
Вимоги до рішень КС:
а) передбачуваний, чіткий і ясний характер, однаковий підхід Конституційного Суду при вирішенні аналогічних справ;
б) пропорційність;
в) забезпечити справедливе вирішення спору відповідно до засад справедливості та конституційних цінностей, насамперед верховенства основних прав і свобод.
1) контроль за конституційністю нормативно-правових актів;
2) контроль за конституційністю міжнародних договорів;
3) розгляд спорів про компетенцію;
4) надання офіційного тлумачення Конституції та законів України;
5) захист прав і свобод людини і громадянина;
6) розгляд спорів, пов'язаних із здійсненням виборів, референдуму, права народної ініціативи;
7) контроль за порушенням Конституції України.
і) функціональна самостійність;
іі) організаційна самостійність;
ііі) регламентна самостійність;
iv) організаційна єдність та забезпечення єдності судової практики Суду;
і) порядок обрання та повноваження Голови КСУ та його заступників;
іі) Судові колегії з конституційних звернень і конституційних подань;
е) третейські суди та комерційний арбітраж та визнання рішень цих судів судами загальної юрисдикції
Судова система – це організація судової влади на засадах спеціалізації та територіальності з метою забезпечення доступного і справедливого правосуддя та єдності судової практики за встановленою процесуальною формою
і) принцип спеціалізації;
іі) принцип територіальності;
ііі) принцип інстанційності
і) конституційний зміст судової інстанції:
А. повнота та всебічність розгляду справи судом;
Б. питання факту і питання права;
В. рівень розгляду спору у судовій системі;
іі) ступені судових інстанцій:
А. перша інстанція;
Б. апеляція;
В. касація;
Г. ревізія?
і) зовнішня та внутрішня судова спеціалізація;
іі) загальні суди:
А. цивільна юрисдикція;
Б. кримінальна юрисдикція;
ііі) адміністративні суди;
iv) господарські суди
д) правовий статус та проблеми впровадження суду присяжних та інституту народних засідателів в Україні;
д) правовий статус та проблеми впровадження суду присяжних та інституту народних засідателів в Україні;
е) третейські суди та комерційний арбітраж та визнання рішень цих судів судами загальної юрисдикції
а) поняття та значення принципів організації та діяльності судової влади;
а) поняття та значення принципів організації та діяльності судової влади;
б) зміст принципів
Моделі судочинства:
1) Англо-американська модель;
2) Континентальна модель
і) неприпустимість привласнення судових функцій іншими органами влади (ч. 1 ст. 124);
і) неприпустимість привласнення судових функцій іншими органами влади (ч. 1 ст. 124);
іі) здійснення правосуддя належними і законними судами (ст.ст. 124, 125, 127, ч. 2 ст. 129);
ііі) територіальність і спеціалізація (ч. 1 ст. 125);
iv) незалежність;
v) законність (ч. 1 ст. 129);
vi) рівність учасників процесу перед законом і судом;
vii) змагальність;
viii) гласність, публічність і повного фіксування процесу технічними засобами;
viii) гласність, публічність і повного фіксування процесу технічними засобами;
іх) диспозитивність;
х) повноти та всебічного розгляду справ;
хі) гарантії належної процедури (пп. 3 – 6 ст. 124);
хіі) умотивованість та обґрунтованість судових рішень;
хііі) гарантії права на оскарження судових рішень;
xiv) обов’язковість судових рішень.
а) вимоги щодо ділових та особистих якостей претендентів на посаду судді;
б) гарантії незалежності суддів;
в) суддівський імунітет;
г) несумісність посади судді;
д) статус присяжних і засідателів
і) загальні вимоги до законодавчого регулювання;
іі) віковий ценз та ценз осілості;
ііі) кваліфікація та особисті і ділові якості претендента;
iv) вимоги щодо стажу та порядок стажування як гарантія належного рівня кваліфікації;
v) особливості вимог до претендентів у спеціалізованих судах
і) суддівська недоторканність;
іі) незмінюваність судді;
ііі) незалежність суддів:
А. функціональний аспект;
Б. етичний аспект;
iv) належний рівень утримання та винагороди;
v) самоврядування суддів
і) особливості притягнення суддів до кримінальної відповідальності;
іі) суддівська недоторканність та належне здійснення правосуддя;
ііі) суддівська недоторканність і належний рівень кваліфікації
а) система органів сприяння правосуддю;
а) система органів сприяння правосуддю;
б) конституційний статус Вищої ради юстиції;
в) система органів суддівського самоврядування в Україні;
г) прокуратура у системі органів сприяння правосуддю;
д) адвокатура;
і) порядок формування та склад ВРЮ;
іі) ВРЮ та кваліфікаційні комісії суддів (ч. 3 ст. 127)
ііі) повноваження ВРЮ (ст. 131)
і) З’їзд суддів України;
іі) конференції, збори та ради суддів;
ііі) державна судова адміністрація та її контроль органами суддівського самоврядування
і) порядок призначення та вимоги до Генерального прокурора;
іі) система органів прокуратури:
А. Генеральна прокуратура та її структурні підрозділи;
Б. органи прокуратури на місцях;
ііі) повноваження прокуратури (ст. 121);
iv) відповідальність прокурорів (ст. 122):
А. справа Піскун проти Ющенко;
v) стандарти Ради Європи та позиція Венеціанської комісії стосовно статусу прокуратури
і) адвокатура як правозахисний інститут;
іі) конституційні засади самоврядування адвокатури та неприпустимість втручання у її діяльність з боку органів публічної влади;
ііі) гарантії незалежності адвоката у кримінальному процесі;
iv) гарантії належного рівня кваліфікації адвокатів та система юридичної освіти в Україні
