це функціональний різновид літ. м., що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі освіти і науки.
це функціональний різновид літ. м., що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі освіти і науки.
інформативність (повідомлення нового знання про дійсність)
інформативність (повідомлення нового знання про дійсність)
точність (відповідність змісту мовлення предметно-речовій дійсності, реальним особам і системі понять про них; правильний вибір слова чи вислову);
логічність (проявляється в послідовності, несуперечливості);
об’єктивність (полягає у зваженості оцінки ступеня дослідження проблеми, шляхів її розв’язання, ефективності певної теорії, обґрунтованості результатів);
об’єктивність (полягає у зваженості оцінки ступеня дослідження проблеми, шляхів її розв’язання, ефективності певної теорії, обґрунтованості результатів);
переважання абстрактної, переважно іншомовної, лексики (гравітація, сюжет, діалектика, дилема, вакуум, сектор, процес, формуляр, ценз, шифр та ін.);
застосування форми однини в значенні множини (Латаття біле – багаторічна трав’яниста рослина родини лататтєвих – за граматичною форма однини іменника стоїть не окремий предмет, а цілий клас предметів);
застосування форми однини в значенні множини (Латаття біле – багаторічна трав’яниста рослина родини лататтєвих – за граматичною форма однини іменника стоїть не окремий предмет, а цілий клас предметів);
широке вживання вставних слів і словосполучень, які увиразнюють логіку мислення зв’язність (по-перше, по-друге, відповідно, отже, тому);
порівняно висока частотність іменників, зокрема абстрактних, порівняно з іншими частинами мови (клімат, швидкість, категорія, система);
порівняно висока частотність іменників, зокрема абстрактних, порівняно з іншими частинами мови (клімат, швидкість, категорія, система);
вживання дієслів широкої семантики (існувати, мати,виявляти,діяти);
використовування суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук (проводити дослідження, здійснювати аналіз)
наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок;
наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок;
відсутність авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;
монологічність тексту (опис, міркування);
на синтаксичному рівні – перевага неозначено-особових, узагальнено-особових та безособових речень, а також різних типів складних речень (Дано дві сторони і кут, протилежний одній з них);
на синтаксичному рівні – перевага неозначено-особових, узагальнено-особових та безособових речень, а також різних типів складних речень (Дано дві сторони і кут, протилежний одній з них);
чітка композиційна структура тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації);
наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок;
наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок;
залучення цитат і посилань на першоджерела;
відсутність авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;
монологічність тексту (опис, міркування);
науково-технічні (містять описи технічних об'єктів, аналіз технологій);
науково-технічні (містять описи технічних об'єктів, аналіз технологій);
науково-природничі (тексти з біології, хімії, фізики, географії, що подають опис наук про живу і неживу природу);
науково-гуманітарні (тексти з філології, культурології, філософії, історії, що осмислюють феномен культури, людської особистості).
Власне науковий(академічний)
Власне науковий(академічний)
Науково-популярний
Науково-навчальний (дидактичний)
Науково-інформативний(науково-реферативний)
Науково-довідковий (довідково-енциклопедичний)
Науково-технічний(виробничотехнічний)
Науково-технічний(виробничотехнічний)
Науково-публіцистичний
Науково-фантастичний
Рубрикація – це поділ тексту на структурно-смислові частини, графічно відділені одна від одної за допомогою абзаців, заголовків, нумерації.
Рубрикація – це поділ тексту на структурно-смислові частини, графічно відділені одна від одної за допомогою абзаців, заголовків, нумерації.
Нумерація:
Перша – традиційна, побудована на використанні знаків різних типів.
Друга - нова, використовує тільки арабські числа, розташовані в певній послідовності.
Титульна сторінка (вказують угорі назву міністерства, назву навчального закладу та структурного підрозділу; по центру – назву дисципліни і тему реферату; праворуч – виконавця, внизу – рік навчання).
Титульна сторінка (вказують угорі назву міністерства, назву навчального закладу та структурного підрозділу; по центру – назву дисципліни і тему реферату; праворуч – виконавця, внизу – рік навчання).
План (можна взяти зі змісту дібраних джерел).
Текст (вступ, основна частина, висновки).
Список використаної літератури (бібліографія).
Текст (лат. textum – тканина, сплетіння) – це висловлювання, яке складається з речень, має певну змістову й структурну завершеність.
Текст (лат. textum – тканина, сплетіння) – це висловлювання, яке складається з речень, має певну змістову й структурну завершеність.
Форми опрацювання: Результат:
Планування План
Тезування Тези
Конспектування Конспект
Реферування Реферат
це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті.
це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті.
За структурою він може бути простим і складним (крім пунктів, виділяють підпункти).
номінативний (називні речення, словосполучення ім. та пр.)
тезовий (сформульоване основне положення абзацу).
це положення, твердження, яке коротко і чітко формулює основну ідею чого-небудь, формулює сутність, обґрунтовує доказ.
це положення, твердження, яке коротко і чітко формулює основну ідею чого-небудь, формулює сутність, обґрунтовує доказ.
Тези можуть бути вторинні (створюються для виділення основної інформації з підручника, статті, монографії під час читання, конспектування) та оригінальні (стисла форма презентації наукового дослідження, призначені для публікації).
(лат. – огляд) — короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо.
(лат. – огляд) — короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо.
Не варто конспектувати під час першого прочитання наукового тексту.
Потрібно спочатку одержати загальне уявлення про твір загалом. Після цього (під час повторного читання) слід конспектувати, звертаючи основну увагу на ключові слова, так звані інформаційно-смислові центри.
є універсальною формою запису первинного тексту
є універсальною формою запису первинного тексту
допомагає:
відпрацювати вміння чітко викласти зміст власними словами, за потреби швидко його відновити,доповнити, аргументувати
(лат. – доповідати, повідомляти) — аналітико-синтетичне опрацювання наукового джерела (статті, монографії тощо), аналіз його основних положень, фактів, результатів.
(лат. – доповідати, повідомляти) — аналітико-синтетичне опрацювання наукового джерела (статті, монографії тощо), аналіз його основних положень, фактів, результатів.
Це короткий виклад головних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення і оцінка.
це процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовному відношенні даних.
це процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовному відношенні даних.
Реферування має на меті скоротити фізичний обсяг первинного документа та зберегти його основний зміст.
Відповідно до ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки”
Відповідно до ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки”
дослідження, присвячене вивченню конкретної проблеми, що передбачає поглиблення й узагальнення знань із фахової чи професійно орієнтованої дисципліни, розвиток дослідницьких навичок, спроможності самостійного осмислення наукової проблеми.
дослідження, присвячене вивченню конкретної проблеми, що передбачає поглиблення й узагальнення знань із фахової чи професійно орієнтованої дисципліни, розвиток дослідницьких навичок, спроможності самостійного осмислення наукової проблеми.
- обсяг 20-25 ст – ІІ курс, 30-35 – ІІІ курс;
- обсяг 20-25 ст – ІІ курс, 30-35 – ІІІ курс;
чітка структура: 1. ТИТУЛКА; 2. ЗМІСТ (план); 3. ВСТУП, де обґрунтовується актуальність, аналізується опрацьована література, визначається об’єкт і предмет дослідження, методи дослідження; 4. ОСНОВНА ЧАСТИНА, яка поділяється на теоретичний і практичний розділи, які містять опис дослідження; 5. ВИСНОВКИ; 6. ДОДАТКИ (за потреби); 7. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (причому на усі наукові джерела повинні бути покликання в тексті роботи)
навчально-наукове кваліфікаційне дослідження, що передбачає систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань із базової фахової навчальної дисципліни та їх застосування для розв’язання конкретних наукових і практичних завдань у відповідній галузі знання. Дипломна робота готується з метою публічного захисту і отримання освітньо-кваліфікаційного ступеня «Бакалавр», «Спеціаліст», «Магістр».
навчально-наукове кваліфікаційне дослідження, що передбачає систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань із базової фахової навчальної дисципліни та їх застосування для розв’язання конкретних наукових і практичних завдань у відповідній галузі знання. Дипломна робота готується з метою публічного захисту і отримання освітньо-кваліфікаційного ступеня «Бакалавр», «Спеціаліст», «Магістр».
фрагмент наукової праці, в якому автор подає відомості про предмет свого дослідження, наявні в інших наукових джерелах.
фрагмент наукової праці, в якому автор подає відомості про предмет свого дослідження, наявні в інших наукових джерелах.
Наприклад: Мова, – наголошував В. Гумбольдт, — це об'єднана духовна енергія народу, що дивовижним чином закріплена у відповідних звуках і в цьому вияві та через взаємозв'язок своїх звуків зрозуміла всім мовцям [1, с. 21].
(грец. — книжка, пишу, креслю) – список використаних джерел.
(грец. — книжка, пишу, креслю) – список використаних джерел.
Способи оформлення літератури у списку:
абетковий ;
за типами документів (за типом видання – книжки, статті, офіційні документи, стандарти);
хронологічний
за ступенем використання (у доповідях, де небагато джерел)
Бібліографічний опис документів здійснюється за ДСТУ ГОСТ 7.1.2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»(від 1 липня 2007 року).
Бібліографічний опис документів здійснюється за ДСТУ ГОСТ 7.1.2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»(від 1 липня 2007 року).
Слова і словосполучення скорочуються відповідно до ДСТУ 3582–97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги і правила» .- К.: Держстандарт України, 1998. 2. ГОСТ 7.12.93».
