Повідомлення про твір зробив у 1797 році відомий поет того часу Херасков. Текст знайдено на початку 90-х років 18 ст відомим збирачем стародруків О.І. Мусіним-Пушкіним у збірці давньоруських творів
“Слово про Ігорів похід” – найяскравіша літературна пам‘ятка Київської Русі.
Любов до рідної землі водила пером автора. Вона зробила його твір безсмертним.
Любов до Батьківщини робить “Слово…” близьким всім людям, які небайдужі до своєї землі, свого народу.
ВІДКРИТТЯ “СЛОВА ПРО ІГОРІВ ПОХІД”
Історія виявлення “Слова…” залишається “Темною”.
Перше повідомлення про твір зробив у 1797 році відомий поет того часу Херасков.
Текст знайдено на початку 90-х років 18 ст. відомим збирачем стародруків О.І.Мусіним-Пушкіним у збірці давньоруських творів, які зберігалися у Спасо-Ярославському монастирі.
У 1800 р. “Слово…” вперше друкується.
Під час московської пожежі 1812 року більша частина примірників першого видання твору згоріла.
АВТОРСТВО
Авторство – одне з наболілих питань “Слова про Ігорів похід”.
Існують припущення, що автором може бути дружинник князя, співець-лірник або приближений Святослава Київського.
Без сумніву, він був очевидцем подій.
Цікавою є версія Л.Махновця та С.Пушика, які вважають, що написати “Слово…” міг брат Ярославни – Володимир Ярославич, який вирушив у похід разом з Ігорем.
КИЇВСЬКА РУСЬ ЧАСІВ “СЛОВА ПРО ІГОРІВ ПОХІД”
Процес феодального дроблення Русі досяг найбільшої сили.
Велика кількість дрібних феодальних князівств ворогує між собою, виборюючи одне в одного володіння, верховенство, ведучи братовбивчі війни на користь егоїстичних князівських інтересів.
Втрачається значення Києва як центра Руської землі.
ІСТОРИЧНА ОСНОВА ТВОРУ
23 квітня 1185 р. Ігор Святославич разом із сином – Володимиром Путивльським, братом Всеволодом та князем Святославом Рильським виступили в похід проти половців. 1 травня вони побачили сонячне затемнення, яке у ті часи віщувало велике горе.
Перша битва Ігоря з половцями закінчилася перемогою Ігоря.
Наступного дня дружини князів несподівано оточила велика кількість половецьких полків. Три доби намагався пробитися поранений Ігор до Дінця, із всього руського війська живими залишилися 15 чоловік.
Ігоря було взято у полон. Його взяв собі на поруки колишній союзник – Кончак.
За допомогою половця на ім‘я Лавр Ігор втікає з полону, 11 днів пробираючись до м. Донець. Князя всюди зустрічали з радістю.
ЧАС СТВОРЕННЯ
Час створення залишається невідомим, хоча вже встановлено, що “Слово…” написане сучасником подій, у ньому зображених.
В якості можливих дат створення називаються 1185, 1187, 1188, 1194-1196, 1198-199 роки.
Найбільш вірогідним є 1188 рік після повернення з полону Володимира Ігоровича та Всеволода Святославича. Або 1185 рік, коли втечу з полону здійснив Ігор Святославич.
ЖАНР
“Слово про Ігорів похід” літературознавці визначають як ліро-епічну поему: тут символіка епосів різних країн Європи поєднується з ліричними елементами (авторська присутність, роздуми з приводу подій).
У “слові…” є елемент публіцистичний, який виразився у політично злободенному напрямку твору – заклик до єдності дій перед зовнішньою загрозою.
Це не тільки піднесена поема, а й мудрий історико-політичний трактат.
ЗМІСТ ТВОРУ
Зачин
Князь Ігор вирушає у похід. Сонячне затемнення.
Перемога русичів у першій битві.
Друга битва і поразка дружини князя.
Віщий сон Святослава.
Золоте слово князя Святослава Київського.
Роздуми автора про необхідність єднання князів заради спільної боротьби проти зовнішніх ворогів.
Плач Ярославни.
Втеча князя Ігоря з полону. Його повернення додому.
ОБРАЗ БОЯНА
Боян – «віщій”, “онук” язицького бога Велеса. Це “соловей старого часу”. Боян сам складав пісні і сам їх співав, супроводжуючи грою на струнному інструменті. Пісні його – “слави” князям.
Образ Бояна потрібен автору, щоб підкреслити, що він викладає у своєму творі реальні події, що “Слово…” правдиве.
Автор протиставляє свій твір творам Бояна. При всій своїй повазі до нього, він підкреслює неприйнятність його “старих словес”. І хоча він не негативно відноситься до співця старих часів, але його твір – не “слава”, не “хвала” князям, і сам він не наслідує хвалебну поезію Бояна.
ОБРАЗ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ
Образ Руської землі – центральний у “Слові…”
Твір присвячено всій Руській землі в цілому, героєм його є не хтось з князів, а народ, рідна земля. Саме до неї звернені кращі почуття автора.
Автор відчуває батьківщину як єдине ціле.
У творі згадується величезна кількість географічних назв.
Великі простори Батьківщини поєднуються гіперболічною швидкістю переміщення діючих осіб.
Пейзаж “Слова…” завжди конкретний, взятий немов у русі.
Широкий простір рідної природи відчувається і у плачі Ярославни.
У радощах і печалях руського народу приймає участь вся природа
Він бачить у них представників Русі, співчуває їм, з гордістю ставиться до їх успіхів, сумує через їх поразки, але засуджує їх егоїзм, власницьку політику і чвари, небажання разом захищати Батьківщину.
На прикладі Ігоря Святославича автор показує, до чого може призвести відсутність єдності. Ігор – “середній” князь свого часу: хоробрий, мужній, але нерозсудливий. Він більш піклується про свою честь, аніж про честь рідної землі.
З осудженням говорить автор про князів-попередників: Олега Гориславича, Всеслава Полоцького. Вони були зачинатилями усобиць. Перед нами яскраві образи князів періоду феодальної роздробленості.
В інших князях автор відзначає більше позитивних рис, чим негативних. Він підкреслює їх подвиги, змальовує їх могутність, славу.
В образах князів відображено його мрії про сильну владу на Русі, про воєнну міць русичів.
“СЛОВО…” У КОНТЕКСТІ НАРОДНОЇ ПОЕЗІЇ
Народні образи “Слова…” тісно пов‘язані з ідеалами народу.
Художні засоби автор черпає з усної народної поезії та народної усної мови.
У “Слові…” використовуються традиційні для УНТ порівняння битви з пашнею, війні протиставляється мир, розрусі – творення, смерть – життю.
Автор використовує також заперечні метафори (криваві берега не добром засіяні – засіяні кістьми синів руських)
У творі є типово народні епітети (чисте поле, сірі вовки, гострі мечі, синє море, чорні круки)
Використовуються у “Слові…” плачі (плач Ярославни, плач руських жінок)
Автор завершує твір у народній традиції “славою” руським князям
“СЛОВО ПРО ІГОРІВ ПОХІД” – ЗАКЛИК ДО ЄДНАННЯ
“Слово…” не тільки розповідає про походи князів, але й дає їм оцінку. Це натхненна і схвильована промова патріота, який звертається до подій сучасності, згадує минуле. Автор постійно звертається до кола уявних слухачів: Бояна, Всеволода, Ігоря, Рюрика, Давида…
Справжній смисл заклика автора не тільки, звісно, у спробі організувати похід проти ворогів, але й у тому, щоб об‘єднати суспільну думку проти феодальних чвар князів, посрамити хибні феодальні обстоювання ними особистих “образ”.
Завданням “Слова…” було не тільки військове, а й ідейне згуртування всіх кращих людей руських навколо думки про єднання землі Руської.
ЗНАЧЕННЯ ТВОРУ ДЛЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Знайомство з “Словом…” чітко простежується у всьому наступному розвитку давньоруської літератури.
Переробки “Слова про Ігорів похід” зустрічаються, наприклад, у псковському “Апостолі” 1307 р.
На початку 15 ст. “Слово…” стало літературним зразком для створення “Задонщини”.
Розповідь про похід князя Ігоря вплинула на ще один твір про Донську битву – “Сказання про побоїще Мамая”.
У 16 ст. цей твір переписували у Пскові чи у Новгороді, бо рукопис, який згорів під час пожежі 1812 р. у Москві, був саме цього походження.
Таким чином “Слово…” час від часу давало знати про себе в різних областях Русі. Його читали, переписували, у ньому шукали натхнення для власних творів різні автори
ПЕРЕКЛАДИ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ
“Слово про Ігорів похід” вивчалося літературознавцями, поетами, лінгвістами, істориками.
Для перших дослідників було багато незрозумілого у тексті твору. Тому до нас дійшли невірні варіанти перекладу та тлумачення окремих місць твору. Ці неточності усувалися протягом довгого часу різними дослідниками.
Не було жодного відомого літературознавця, який не написав би про “Слово…”. Всього у дослідницькій літературі нараховується більш ніж сімсот робіт про цей твір.
“Словом…” займався О.С.Пушкін, його перекладали Жуковський, Майков, Мей, Заболоцький, Рильський…
“Слово про Ігорів похід” перекладено на всі слов‘янські і на більшість європейських мов.
