Принципи организации хірургічної допомоги в діючий арміі. Принципи организации хірургічної допомоги в діючий арміі



Дата конвертації11.06.2016
Розмір445 b.
#6544


ПРИНЦИПИ ОРГАНИЗАЦИИ ХІРУРГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В ДІЮЧИЙ АРМІІ.

  • ПРИНЦИПИ ОРГАНИЗАЦИИ ХІРУРГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В ДІЮЧИЙ АРМІІ.

  • ВОГНЕПАЛЬНІ ПОРАНЕННЯ.

  • КОМБІНОВАНІ РАДІАЦІЙНА ТА ХІМІЧНІ УРАЖЕННЯ




.

  • .



.

  • .



.

  • .



.

  • .





система простіших медичних заходів, що здійснюються в порядку само- та взаємодопомоги постраждалими, учасниками рятувальних робіт (медичними працівниками чи спеціально підготованими немедичними працівниками) з використанням табельних чи підручних засобів.

  • система простіших медичних заходів, що здійснюються в порядку само- та взаємодопомоги постраждалими, учасниками рятувальних робіт (медичними працівниками чи спеціально підготованими немедичними працівниками) з використанням табельних чи підручних засобів.







заходи, направлені на попередження ускладнень та забезпечення транспортування постраждалого (накладення первинних пов’язок при пора­неннях та опіках; іммобілізація кінцівок при переломах та значних пошкод­женнях м’яких тканин з допомогою підручних засобів; фіксація тулуба до дошки чи щита при травмах хребта, проведення простіших протишокових заходів, таких як забезпечення спокою, ін’єкції сильних знеболюючих, зігрі­вання тіла, швидке транспортування тощо; правильна укладка на ноші в залежності від характеру і району ушкодження).

  • заходи, направлені на попередження ускладнень та забезпечення транспортування постраждалого (накладення первинних пов’язок при пора­неннях та опіках; іммобілізація кінцівок при переломах та значних пошкод­женнях м’яких тканин з допомогою підручних засобів; фіксація тулуба до дошки чи щита при травмах хребта, проведення простіших протишокових заходів, таких як забезпечення спокою, ін’єкції сильних знеболюючих, зігрі­вання тіла, швидке транспортування тощо; правильна укладка на ноші в залежності від характеру і району ушкодження).



надається середнім медичним персоналом додатково до першої медичної допомоги і має своєю метою усунути та попередити розлади, що загрожують життю постраждалого та підготувати постраждалого до подальшої евакуації.

  • надається середнім медичним персоналом додатково до першої медичної допомоги і має своєю метою усунути та попередити розлади, що загрожують життю постраждалого та підготувати постраждалого до подальшої евакуації.



.

  • .



введення (при необхідності) S-подібної трубки та штучну вентиляцію легень з допомогою апарату типу "АМБУ"; одягання протигазу, респіратора;

  • введення (при необхідності) S-подібної трубки та штучну вентиляцію легень з допомогою апарату типу "АМБУ"; одягання протигазу, респіратора;

  • - контроль сердцево-судинної системи, кров’яного тиску, функцій органів дихання;

  • - вливання інфузійних розчинів залежно від стану постраждалого;

  • - введення антибіотиків, седативних та інших препаратів,

  • - дачу сорбентів, антидотів,

  • - перевірку правильності накладання джгутів, пов’язок, шин



усунення наслідків ушкодження, які безпосередньо загрожують життю постраждалого, а також на профілактику ускладнень та підготовку його до подальшої евакуації.

  • усунення наслідків ушкодження, які безпосередньо загрожують життю постраждалого, а також на профілактику ускладнень та підготовку його до подальшої евакуації.

  • Щодо терміновості виконання заходи лікарської допомоги поділяють на невідкладні та заходи, які можливо відстрочити



.

  • .



усунення асфікції (аспірація слизу, блювотних мас, крові із верхніх дихальних шляхів; інтубація трахеї; фіксація язика; пункція трахеї за показами; штучна вентиляція легень; накладання оклюзивної пов’язки при відкритому пневматораксі; пункція плєвральної порожнини чи торакоцинтез при напру­женому пневмотораксі);

  • усунення асфікції (аспірація слизу, блювотних мас, крові із верхніх дихальних шляхів; інтубація трахеї; фіксація язика; пункція трахеї за показами; штучна вентиляція легень; накладання оклюзивної пов’язки при відкритому пневматораксі; пункція плєвральної порожнини чи торакоцинтез при напру­женому пневмотораксі);

  • - тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі (накладення затискачів на судини в рані, контроль за правильністю та доцільністю накладеного джгута чи накладання джгута);

  • - проведення протишокових заходів (проведення заходів інфузійної тера­пії, знеболювання, місцевої анестезії, введення сердцево-судинних засобів);

  • - відсічення кінцівки, що висить на клапті м’яких тканин;

  • - катетеризація чи капілярна пункція сечового міхура з евакуацією сечі при затримці сечевиділення;

  • - введення антидотів, застосування бронхорозширюючих та спазмолі­тичних засобів;

  • - промивання шлунка з допомогою зонду при попаданні токсичних, хімічних та радіоактивних речовин у шлунок.



усунення недоліків першої медичної та долікарської допомоги;

  • усунення недоліків першої медичної та долікарської допомоги;

  • - заміна пов’язок при необхідності;

  • - проведення новокаїнових блокад при пошкодженнях середньої важкості;

  • - ін’єкції антибіотиків та серопрофілактика правцю при відкритих травмах та опіках;

  • - проведення симптоматичного лікування при станах, що не загрожують життю постраждалого.



спасіння життя постраждалого, попередження ускладнень та (при необхідності) підготовку до подальшої евакуації;

  • спасіння життя постраждалого, попередження ускладнень та (при необхідності) підготовку до подальшої евакуації;

  • - боротьбу з розвитком ускладнень

  • створення умов для якнайшвидшого одуження осіб

  • створення умов для досягнення сприятливих анатомо-функціональних результатів



.

  • .



- усунення асфікції та відновлення адекватного дихання;

  • - усунення асфікції та відновлення адекватного дихання;

  • - остаточна зупинка зовнішніх та внутрішніх кровотеч різної локалізації;

  • - відновлення об’єму циркулюючої крові, усунення порушень гомеостазу;

  • - комплексну протишокову терапію;

  • - некроектомію при глибоких циркулярних опіках грудної клітки та кінцівок, що викликає розлади дихання та кровообігу;

  • - профілактику та лікування анаеробної інфекції;

  • - хірургічну обробку та ушивання ран при пневматораксі із

  • значним дефектом стінки грудної клітки, при пораненнях серця, клапанному пневмо­тораксі, який не герметизується оклюзивною пов’язкою;



- декомпресійну трепанацію черепа при пошкодженнях, що супроводжуються стисненням головного мозку та внутрішньочерепною кровотечею;

  • - декомпресійну трепанацію черепа при пошкодженнях, що супроводжуються стисненням головного мозку та внутрішньочерепною кровотечею;

  • - введення антидотів та протибутулічної сиворотки;

  • - комплексну терапію при гострій сердцево-судинній недостатності, порушеннях сердцевого ритму та гострій недостатності дихання;

  • - корекцію грубих порушень кислотно-лужного стану та електролітного балансу;

  • - комплексу заходів при попаданні в організм сильнодіючих хімічних речовин,

  • - лапаротомію при пораненнях та закритій травмі живота з пошкод­женням внутрішніх органів, при закритому пошкодженні сечового міхура та прямої кишки;

  • - введення знеболюючих, десенсибілізуючих, протисудомних, проти­блювотних, бронхолітичних засобів;

  • - застосування транквілізаторів та нейролептиків при гострих реактивних станах.



- первинні ампутації при ішемічному некрозі кінцівок при пораненнях магістральних судин, при відривах та значних пошкодженнях кінцівок;

  • - первинні ампутації при ішемічному некрозі кінцівок при пораненнях магістральних судин, при відривах та значних пошкодженнях кінцівок;

  • - первинна хірургічна обробка ран, заражених отруйними речовинами, а також ран із значним пошкодженням м’яких тканин, довгих трубчатих кісток, магістральних судин;

  • - накладання надлобкової нориці при пошкодженні позаочеревного від­ділу сечового міхура;

  • - накладання колостоми при позаочеревних пошкодженнях прямої кишки;

  • - комплексна терапія тяжкого шоку, гострої анемії.



- первинна хірургічна обробка ран (за виключенням вказаних у першій підгрупі і тих, які потребують невідкладного хірургічного лікування);

  • - первинна хірургічна обробка ран (за виключенням вказаних у першій підгрупі і тих, які потребують невідкладного хірургічного лікування);

  • - некротомія при глибоких циркулярних опіках шиї, грудної клітки та кінцівок, які не викликають розладів дихання та кровообігу, туалет значно забруднених опікових ран;

  • - обробка ран обличчя при пораненнях, що вимагають накладання пластичних швів;

  • - лігатурне зв’язування зубів при переломах нижньої щелепи.



- це система вичерпних лікувально-профілактичних заходів, що здійснюються лікарями-фахівцями різного профілю (нейрохірургами, травматологами, офтальмологами, стоматологами, токсикологами, гінекологами, тощо) в спеціалізованих лікувальних закладах, обладнаних спеціальним обладнанням.

  • - це система вичерпних лікувально-профілактичних заходів, що здійснюються лікарями-фахівцями різного профілю (нейрохірургами, травматологами, офтальмологами, стоматологами, токсикологами, гінекологами, тощо) в спеціалізованих лікувальних закладах, обладнаних спеціальним обладнанням.





- нейрохірургічна

  • - нейрохірургічна

  • - оториноларингологічна

  • - травматологічна

  • - акушерсько-гінекологічна

  • - торакальна

  • - абдомінальна

  • - урологічна

  • - комбустіологічна



Раною прийнято називати механічне пошкодження, що супроводжується порушенням цілості зовнішніх покривних тканин, в абсолютній більшості шкірних покровів.

  • Раною прийнято називати механічне пошкодження, що супроводжується порушенням цілості зовнішніх покривних тканин, в абсолютній більшості шкірних покровів.

  • Вогнепальна рана - ушкодження тканин і органів з порушенням цілості їх покрову (шкіри, слизової або серозної оболонки), викликане вогнепальним снарядом і характеризується зоною первинного некрозу і змінами, що обумовлюють утворення в навколишніх тканинах осередків вторинного некрозу, а також неминучим первинним мікробним забрудненням, що значно збільшує ризик розвитку ранової інфекції.



У залежності від снаряду, що ранить, розрізняють кульові й осколкові вогнепальні рани.

  • У залежності від снаряду, що ранить, розрізняють кульові й осколкові вогнепальні рани.



I. По характеру снарядів, що ранять:

  • I. По характеру снарядів, що ранять:

  • 1. Кульові.

  • 2. Осколкові:

  • а) осколками неправильної форми;

  • б) стандартними осколковими елементами (стріловидними, кульковими та ін.).



II. По характеру поранення:

  • II. По характеру поранення:

  • 1. Сліпі.

  • 2. Наскрізні.

  • 3. Дотичні.

  • III. Стосовно порожнин тіла:

  • 1. Проникаючі.

  • 2. Не проникаючі.

  • IV. По кількісній характеристиці:

  • 1. Одиночні.

  • 2. Множинні.



V. По локалізації:

  • V. По локалізації:

  • 1. Ізольовані (голови, шиї, грудної клітки, живота, таза, хребта, кінцівок).

  • 2. Сполучені (2 анатомічних областей або більш).

  • VI. По обтяжливим наслідкам, що супроводжуються:

  • масивною кровотечею (у тому числі з ушкодженням великих судин);

  • гострою регионарною ішемією тканин;

  • ушкодженням життєво-важливих органів, анатомічних структур;

  • ушкодженням кісток і суглобів;

  • травматичним шоком.

  • VII. По клінічному перебігу ранового процесу:

  • 1. Ускладнені.

  • 2. Не ускладнені.



Важкість поранень сучасними високошвидкісними малокаліберними кулями калібру 5,56 і 5,45 мм пов'язана з їх високою початковою швидкістю і хитливим прямуванням у тканинах (рис. 1).

  • Важкість поранень сучасними високошвидкісними малокаліберними кулями калібру 5,56 і 5,45 мм пов'язана з їх високою початковою швидкістю і хитливим прямуванням у тканинах (рис. 1).

  • Імпульсна (мікросекундна) схема руху кулі кріз об'ект поранення: а - кулі калібру 7,62 мм; б - кулі калібру 5,56 мм.



головні особливості вогнепальної рани:

  • головні особливості вогнепальної рани:

  • утворення пульсуючої порожнини

  • особлива важкість й ушкодження органів і тканин далеко за межами раневого каналу.

  • Розрізняють

  • постійну порожнину, тобто власне раневой канал,

  • тимчасову як визначену фазу в утворенні вогнепальної рани.

  • Розміри тимчасової порожнини істотно перевершують калібр снаряда, що ранить, а тривалість її існування в 500 разів перевищує час проходження снаряда через об'єкт поранення. Ширина ушкодження тканин по колу раневого каналу знаходиться в прямої залежності від розмірів тимчасової порожнини і тривалості її існування. У свою чергу параметри тимчасової пульсуючої порожнини залежать від балістичних характеристик снаряда, що ранить, (швидкість польоту, кінетична енергія до поранення, розмір енергії, поглиненої тканинами при проходженні снаряда, розподіл енергії в тканинах по ходу прямування снаряда й у сторони від раневого каналу). Чим більше кінетична енергія кулі, тим вираженіша пульсація тимчасової порожнини і триваліше її 3існування. Саме цими факторами пояснюється велике ушкодження тканин по ходу раневого каналу й утворення внутрішньотканевих гематом, ушкодження судин, нервів і навіть кісток осторонь від раневого каналу.



Розміри тимчасової порожнини і масштаби ушкодження тканин залежать: від балістичних властивостей снаряда, що ранить, від анатомо-фізіологічних особливостей тканин і органів, через які проходить снаряд.

  • Розміри тимчасової порожнини і масштаби ушкодження тканин залежать: від балістичних властивостей снаряда, що ранить, від анатомо-фізіологічних особливостей тканин і органів, через які проходить снаряд.

  • При проходженні снаряда через головної мозок, що має м'яку консистенцію, відбувається його зсув убік від раневого каналу. Прямуванню мозку в сторони перешкоджають кістки склепіння і основи черепу. Крововиливи в тканину мозку і його желудочки виявляються на значному виддаленні від раневого каналу.

  • При проходженні снаряда, через легені виникає невеличка тимчасова порожнина, а звідси і невеличкі в порівнянні з іншими органами і тканинами ушкодження,що пов'язано з легкістю й утриманням великої кількості еластичних волокон у легеневій тканині.



При проходженні снарядів через порожнисті органи живота, які заповнені рідким вмістом або газом, пульсація тимчасової порожнини призводить до великих розривів стінок до периферії від раневого каналу.

  • При проходженні снарядів через порожнисті органи живота, які заповнені рідким вмістом або газом, пульсація тимчасової порожнини призводить до великих розривів стінок до периферії від раневого каналу.

  • При ушкодженні паренхиматозних органів енергія снаряда передається безпосередньо на тканину. Тут на шляху виникнення тимчасової пульсуючої порожнини немає проміжної ланки у виді рідини або газу, тому і спостерігається їх руйнація з розходженням тріщин у різних напрямках. Ступінь ушкодження паренхиматозних органів залежить від балістичних властивостей снарядів , що ранять



  • Будова вогнепальної рани стегна: а – до ПХО; б – після ПХО; 1 – вхідний отвір, 2 – вихідний отвір, 3 – рановой канал, 4 – зона первинного травматичного некрозу

  • Перша зона являє собою раневий канал як результат безпосередньої руйнації тканин снарядом. Він заповнений уривками повшкоджених тканин, зсілою кровью і раневим ексудатом.

  • Друга зона зона контузії, або первинного травматичного некрозу тканин навколо раневого каналу.

  • Третя зона зона комоціі, або зона повторних некрозів.

  • Дві останні зони виникають у результаті бічної дії снаряда у процесі утворення тимчасової пульсуючої порожнини



Розміри отворів залежать від балістичних властивостей снаряда.

  • Розміри отворів залежать від балістичних властивостей снаряда.

  • При пораненнях високошвидкісними малокаліберними кулями обсяг ушкоджених тканин наростає до вихідного отвору;

  • при пораненнях стріловидними елементами і голчастими кулями спостерігається равномірне ушкодження тканин від вхідного до вихідного отвору,

  • при пораненнях сталевими кульковими осколками, ребристими кубиками, каучуковими і пластмасовими кульками, осколками від корпусів снарядів найбільші пошкодження спостерігаються в зоні вхідного отвору



.

  • .



..

  • ..



.

  • .



.

  • .





Первинне хірургічне оброблення виконується по первинним показаниям, тобто з приводу прямих і безпосередніх наслідків вогнепальної травми

  • Первинне хірургічне оброблення виконується по первинним показаниям, тобто з приводу прямих і безпосередніх наслідків вогнепальної травми

  • Вторинне хірургічне оброблення виконується завжди по вторинним показаннях, тобто з приводу ускладнень (в абсолютній більшості інфекційних), і і потребують для свого розвитку додаткових чинників (активно вегетуюча у рані патогенна мікрофлора і ін.) що є не прямим, а опосередкованим наслідком вогнепальної травми

  • Як первинне, так і вторинне хірургічне оброблення може бути повторним. Про повторне первинне хірургічне оброблення можна говорити тоді, коли перше втручання по тим або іншим причинам було нерадикальним



Розтинання рани, перетворення її у своєрідний зяючий кратер, з доступом до глибоких осередків ушкодження і забезпечення найкращих умов для процесів біологічного самоочищення.

  • Розтинання рани, перетворення її у своєрідний зяючий кратер, з доступом до глибоких осередків ушкодження і забезпечення найкращих умов для процесів біологічного самоочищення.

  • 2. Видалення всіх мертвих і явно нежиттєздатних тканин, що є базою формування і поширення осередків повторного некрозу по колу раневого каналу внаслідок аутокаталітичного ферментативного протеолізу.

  • 3. Забезпечення ретельного гемостазу з видаленням великих міжм'язових, внутрішньотканевих і субфасціальних гематом.

  • 4. Видалення значних інфікованих сторонніх тіл і вільних кісткових відламків, позбавлених харчування і спроможних заподіяти додаткову травму тканинам.

  • 5. Створення оптимальних умов дренування усіх відгалужень раневого каналу і міжтканевих “кишень



Комбінованими називаються ураження, що виникають у результаті дії на організм двох або більш вражаючих чинників одного (наприклад, ядерного) або декількох видів іншої зброї.

  • Комбінованими називаються ураження, що виникають у результаті дії на організм двох або більш вражаючих чинників одного (наприклад, ядерного) або декількох видів іншої зброї.



КРУ - це такі ураження, при яких поєднується механічна або термічна травма з променевою хворобою, причому неодмінним компонентом повинне бути радіаційне ураження.

  • КРУ - це такі ураження, при яких поєднується механічна або термічна травма з променевою хворобою, причому неодмінним компонентом повинне бути радіаційне ураження.

  • Головними видами КРУ є радіаційно-механічні, радіаційно-термічні і радіаційно-механотермічні



Дія радіаційного чинника визначається видом випромінювання, ступенем рівномірності його впливу на організм і поглинутою дозою. Поглинутою доза вимірюється в греях. 1 Гр дорівнює 100 рад.

  • Дія радіаційного чинника визначається видом випромінювання, ступенем рівномірності його впливу на організм і поглинутою дозою. Поглинутою доза вимірюється в греях. 1 Гр дорівнює 100 рад.

  • Найчастіше КРУ виникають при вибухах ядерних боєприпасів потужністю 20-50 кт. При вибухах меншої потужності звичайно бувають "чисті" радіаційні ураження, а при вибухах потужністю більше 100 кт переважають механічні і термічні ураження.

  • Радіаційні ураження внаслідок дії радіоактивної хмари можуть викликати аплікації РР на шкірі, рановій поверхні або попадання усередину через органи дихання або шлунково-кишковий тракт. Зовнішнє дистанційне опромінення радіоактивними речовинами (РР) призводить до розвитку гострої або підгострої променевої хвороби, аплікація на шкірі, у рані, попадання РР усередину викликає місцеві радіаційні ураження та інкорпорацію радіонуклідів, що призводить до хронічної променевої хвороби.

  • Патологічний процес при КРУ виникає не внаслідок простої суми двох або декількох ушкоджень, а є складною реакцією організму з рядом особливостей, названою синдромом взаємного обтяження.





.

  • .



Ступінь тяжкості КРУ

  • Ступінь тяжкості КРУ

  • Медико-тактична характеристика КРУ

  • І — легкий. Доза опромінення не більше 2 Гр, травми легких ступенів, опіки II, III А ступенів до 10% поверхні тіла

  • Загальний стан задовільний; прогноз для життя

  • і здоров'я сприятливий; спеціалізованої

  • допомоги, як правило, не потрібно; тимчасова

  • втрата (до 2 міс.) боє- і працездатності; у стрій

  • (до праці) повертаються всі постраждалі

  • II - середній. Доза опромінення 2-3 Гр, травми середньої тяжкості, поверхневі опіки — до 10 % або IIIБ-ІУ ступеня -до 5 % поверхні тіла

  • Загальний стан задовільний або середньої тяжкості; більшості ураженим потрібно кваліфіковану і спеціалізовану допомогу; термін лікування до 4 міс.; у стрій (до праці) повертається близько 50 % постраждалих

  • III - тяжкий. Доза опромінення 3-4 Гр, травми середнього і тяжкого ступенів, опіки всіх ступенів — більше 10 % поверхні тіла

  • Загальний стан тяжкий; прогноз для життя і

  • здоров'я сумнівний; одужання можливе тільки

  • при наданні усіх видів необхідної медичної

  • допомоги; термін лікування при успішному

  • результаті 6 міс. і більше; повернення в стрій

  • (до праці) в по одиноких випадках

  • IV — вкрай тяжкий. Доза опромінення понад 4,5 Гр, травми середнього і тяжкого ступенів, опіки всіх сту-пенів - більше 10 % поверхні тіла

  • Загальний стан тяжкий і вкрай тяжкий; прогноз несприятливий при всіх сучасних методах лікування; показана симптоматична терапія



Періодизація клінічних проявів КРУ

  • Періодизація клінічних проявів КРУ

  • Період

  • Головний компонент

  • Тривалість

  • 1- й

  • Первинні реакції на променеві і не променеві травми

  • Від декількох годин до 2-3 діб

  • 2 - й

  • Переважання непроменевого компонента

  • Від 2-3 діб до 3-4 тиж

  • 3 - й

  • Переважання променевого компонента

  • Від 2 до 6-8 тиж.

  • 4 - й

  • Залишкові явища гострої променевої хвороби і непрменевих травм

  • Залежно від тяжкості компонентів і ускладнень



максимальне видалення РР з рани і зменшення небезпеки внутрішнього опромінення. Якщо хірургічна обробка не призвела до очищення рани від РР, що визначається повторним дозиметричним контролем, варто провести додаткове висічення тканин. Післяопераційні рани ведуть відкритим способом за допомогою адсорбівних пов'язок, з наступним накладанням відстрочених первинних або вторинних швів.

  • максимальне видалення РР з рани і зменшення небезпеки внутрішнього опромінення. Якщо хірургічна обробка не призвела до очищення рани від РР, що визначається повторним дозиметричним контролем, варто провести додаткове висічення тканин. Післяопераційні рани ведуть відкритим способом за допомогою адсорбівних пов'язок, з наступним накладанням відстрочених первинних або вторинних швів.

  • Весь забруднений РР перев'язувальний матеріал і висічені тканини збирають і закопують у землю на глибину не менше метра. Для дезактивації інструментарію його промивають гарячою водою в двох тазах, протирають серветками, змоченими 0,5 % розчином оцтової або соляної кислоти, потім ще раз промивають водою і витирають насухо.



.

  • .



КХУ виникають при одночасній або послідовній дії хімічного (отруйні речовини - ОР) та інших вражаючих чинників (травма, опік). Під впливом декількох чинників розвивається синдром взаємного обтяження

  • КХУ виникають при одночасній або послідовній дії хімічного (отруйні речовини - ОР) та інших вражаючих чинників (травма, опік). Під впливом декількох чинників розвивається синдром взаємного обтяження



Застосування ОР можливе за допомогою авіаційних бомб, артилерійських снарядів, мін, хімічних фугасів, ракет і спеціальних виливних пристроїв. Встановити факт зараження ОР шкіри та одягу постраждалих і їх ран не завжди легко. Варто враховувати факт застосування противником хімічної зброї, однотипні скарги у поранених, доставлених з однієї ділянки бою. При огляді поранених можна виявити на пов'язці і обмундируванні сліди ОР, незвичний запах, набряк тканин навколо ран та інші ознаки.

  • Застосування ОР можливе за допомогою авіаційних бомб, артилерійських снарядів, мін, хімічних фугасів, ракет і спеціальних виливних пристроїв. Встановити факт зараження ОР шкіри та одягу постраждалих і їх ран не завжди легко. Варто враховувати факт застосування противником хімічної зброї, однотипні скарги у поранених, доставлених з однієї ділянки бою. При огляді поранених можна виявити на пов'язці і обмундируванні сліди ОР, незвичний запах, набряк тканин навколо ран та інші ознаки.

  • При обстеженні пораненого з КХУ варто звертати увагу на такі симптоми:

  • - больові відчуття. При попаданні в рану люїзиту або сполук фосфору виникає сильний пекучий біль;

  • - запах. При попаданні в рану іприту можна відчути запах гірчиці. Люїзит має запах герані, дифосген - прілого сіна, синильна кислота надає рані запаху гіркого

  • мигдалю;

  • - зміну кольору тканин. Іприт у рані виявляється плямами коричнево-бурого кольору, люїзит - сіро-попелястого кольору, фосфор викликає глибокі опіки; при ураженні синильною кислотою - тканини в рані червоного кольору;

  • - кровоточивість. Рани, заражені люїзитом, окисом вуглецю і синильною кислотою більше кровоточать;

  • - набряк тканин. Швидка поява набряку властива ранам, зараженим ОР шкірно- наривної дії;

  • - зміну шкіри навколо рани. При попаданні на шкіру люїзиту виникає бульозний дерматит, при попаданні іприту утворюються пухирі, заповнені жовтою рідиною, що з'являються на шкірі тільки до кінця 1-ї доби;

  • - некроз тканин. Тканини в рані, що зазнали впливу ОР шкірно-наривної дії, швидко некротизуються, а масштаби змертвіння залежать від характеру отрути, її кількості і часу дії;

  • - резорбтивну дію. Ураження високими концентраціями люїзиту та іприту супроводжуються набряком легень і розладами функції ЦНС.



Головним видом лікування ран, заражених ОР шкірно-наривної дії, залишається первинна хірургічна обробка, у завдання якої входить не тільки профілактика ранової інфекції, але і видалення отрути з організму. Усі вогнепальні рани, заражені ОР, включаючи множинні осколкові, потребують хірургічної обробки з видаленням (при можливості) усіх сторонніх тіл.

  • Головним видом лікування ран, заражених ОР шкірно-наривної дії, залишається первинна хірургічна обробка, у завдання якої входить не тільки профілактика ранової інфекції, але і видалення отрути з організму. Усі вогнепальні рани, заражені ОР, включаючи множинні осколкові, потребують хірургічної обробки з видаленням (при можливості) усіх сторонніх тіл.

  • Перед початком ПХО варто зробити дегазацію шкіри навколо рани: при ураженні іпритом - 10 % спиртовим розчином хлораміну, при ураженні люїзитом - 5 % розчином йоду. У тому й іншому випадку ранова поверхня обробляється 5 % розчином перекису водню. Дегазацію шкіри і ранової поверхні можна здійснити рідиною ІПП-10.

  • Всі маніпуляції в заражених ранах проводять у рукавичках із застосуванням необхідної кількості інструментів і перев'язувального матеріалу, яких повинно бути достатньо через їх часту зміну в ході операції. У процесі роботи через кожні 15-20 хв рукавички потрібно обмивати дегазуючою рідиною, потім ізотонічним розчином хлориду натрію. Інструменти знезаражують, протираючи їх серветкою, змоченою бензином, а потім кип'ятять протягом 20-30 хв у 2 % розчині бікарбонату натрію. Заражені хірургічні рукавички миють теплою водою з милом, потім занурюють на 20-30 хв. у 5 % спиртовий розчин хлораміну і кип'ятять у воді (без додавання бікарбонату натрію) протягом 20-30 хв. Заражений перев'язувальний матеріал під час операції скидають у баки з дегазатором, а потім знищують.



Хірург перед операцією надягає: шапочку, окуляри, восьмишарову маску, клейончастий фартух, гумові чоботи, 2 стерильних халати (назустріч один одному), хірургічні рукавички.

  • Хірург перед операцією надягає: шапочку, окуляри, восьмишарову маску, клейончастий фартух, гумові чоботи, 2 стерильних халати (назустріч один одному), хірургічні рукавички.

  • При ПХО ран, заражених ОР, необхідно висікти розтрощені, некротизовані, заражені отрутою тканини. Особливо ретельно висікається підшкірна жирова клітковина, тому що вона добре вбирає і довго утримує ОР. Висічення уражених м'язів також повинно бути радикальним, тому що ділянки м'язових волокон, що скоротилися, можуть втягувати ОР у глибину рани. Кровоносні судини, що зазнали прямого впливу ОР шкірно-наривної дії, перев'язуються, для попередження можливої масивної повторної кровотечі. При зараженні ОР нервового стовбура, його варто обробити дегазуючою рідиною і прикрити здоровими тканинами. Кісткова рана також потребує ретельної обробки, тому що кісткова речовина швидко вбирає і добре утримує ОР шкірно-наривної дії. У кістках, уражених ОР, швидко розвивається некроз з наступним утворенням секвестрів і остеомієліту з тяжким і тривалим перебігом,

  • Всі елементи зараження при сліпих пораненнях повинні бути видалені, оскільки вони є носіями ОР. Для уточнення їх локалізації проводиться рентгенографія, а полегшує пошук металевих сторонніх тіл спеціальний прилад - металошукач.

  • Заключним елементом ПХО є дренування рани трубчастими дренажами й інфільтрація тканин, що оточують рановий канал, розчином антибіотиків. Первинний шов на рану накладати заборонено. Для прискорення загоєння ран доцільно застосовувати відстрочений первинний або повторні шви



ПХО рани черепа і головного мозку повинна супроводжуватися постійним промиванням рани 5 % розчином перекису водню. Видаляють усі тканини, заражені ОР, а також кісткові відламки. Тверду мозкову оболонку обробляють дегазуючою рідиною, розтинають і видаляють гематому. Обережно, відсмоктують мозковий детрит з наступним обережним вимиванням його залишків за допомогою груші, наповненої теплим ізотонічним розчином

  • ПХО рани черепа і головного мозку повинна супроводжуватися постійним промиванням рани 5 % розчином перекису водню. Видаляють усі тканини, заражені ОР, а також кісткові відламки. Тверду мозкову оболонку обробляють дегазуючою рідиною, розтинають і видаляють гематому. Обережно, відсмоктують мозковий детрит з наступним обережним вимиванням його залишків за допомогою груші, наповненої теплим ізотонічним розчином

  • хлориду натрію. Пошуки сторонніх тіл у глибині мозку, навіть заражених ОР, заборонені. Наприкінці обробки рану промивають 5 % розчином перекису водню, дренують і накладають асептичну пов'язку;

  • - пхо ран грудної стінки, а при показаннях і торакотомія, передбачають висічення нежиттєздатних і заражених тканин. Травмовані ділянки ребер повинні резектуватись за межами їх зараження ОР. Хірургічна обробка рани легень передбачає щадне висічення тканини легені (вона стійка до ОР), видалення кісткових відламків зруйнованих ребер і, бажано, елементів ураження при сліпих пораненнях. Плевральну порожнину необхідно дренувати трубчастими дренажами

  • для евакуації плеврального вмісту, промивання плевральної порожнини і введенняантибіотиків;

  • - при проникаючих ранах живота, заражених ОР шкірно-наривної дії, у всіх випадках показана ПХО ран живота. Не рекомендується проведення лапаротомії через рану. Кишкові петлі, що прилягають до ділянки очеревини в зоні поранення, мають яскраво-багряний колір, іноді з ділянками некрозу, які можуть стати джерелом перитоніту. Такі ділянки рекомендується висікти і накласти шви, при великій площі некрозу в тонкій кишці проводиться резекція цієї ділянки кишки з накладенням анастомозу "кінець у кінець". Якщо в товстій кишці виявлена ділянка некрозу, її висікають і кишку виводять на черевну стінку у вигляді колостоми. Лапаротомію закінчують встановленням перфузійної трубки в малий таз для постійного зрошення.



..

  • ..



..

  • ..



швидке одягання протигаза; тимчасове припинення кровотечі; введення антидотів; первинну дегазацію вмістом пакету протихімічного індивідуального; накладання пов'язки на рану; іммобілізацію травмованих кінцівок; введення аналгетиків із шприц-тюбика; швидке винесення або вивезення з осередку ураження

  • швидке одягання протигаза; тимчасове припинення кровотечі; введення антидотів; первинну дегазацію вмістом пакету протихімічного індивідуального; накладання пов'язки на рану; іммобілізацію травмованих кінцівок; введення аналгетиків із шприц-тюбика; швидке винесення або вивезення з осередку ураження



повторне введення антидотів; накладання або виправлення пов'язок; контроль накладеного джгута; введення аналгетиків; беззон-дове промивання шлунка і приймання адсорбенту при ураженні іпритом і люїзитом; промивання очей водою або 2 % розчином бікарбонату натрію при ураженні іпритом і люїзитом; введення серцевих і дихальних засобів; приймання антибіотиків у таблетках.

  • повторне введення антидотів; накладання або виправлення пов'язок; контроль накладеного джгута; введення аналгетиків; беззон-дове промивання шлунка і приймання адсорбенту при ураженні іпритом і люїзитом; промивання очей водою або 2 % розчином бікарбонату натрію при ураженні іпритом і люїзитом; введення серцевих і дихальних засобів; приймання антибіотиків у таблетках.



- повторне введення антидотів фосфорорганічних ОР - внутрішньом 'язово 1 -2 мл будаксиму, 2-3 мл 15 % розчину дипирокси-му; - часткову спеціальну обробку, при можливості, зі зміною білизни, обмундирування і пов'язок; - хімічну дегазацію ран (опіків) у перев'язувальній: при зараженні ран фосфорорганічними ОР - обробка шкіри навколо ран сумішшю 8 % розчину бікарбонату натрію і 5 % розчину перекису водню, взятих порівну, а рани - 5 % розчином бікарбонату натрію; при ураженні іпритом - обробка шкіри навколо ран (опіків) 10% розчином хлораміну, а ран-5 % розчином перекису водню; при ураженні люїзитом - обробка шкіри навколо ран (опіків) 5 % розчином йоду, промивання ран 5 % розчином перекису водню;

  • - повторне введення антидотів фосфорорганічних ОР - внутрішньом 'язово 1 -2 мл будаксиму, 2-3 мл 15 % розчину дипирокси-му; - часткову спеціальну обробку, при можливості, зі зміною білизни, обмундирування і пов'язок; - хімічну дегазацію ран (опіків) у перев'язувальній: при зараженні ран фосфорорганічними ОР - обробка шкіри навколо ран сумішшю 8 % розчину бікарбонату натрію і 5 % розчину перекису водню, взятих порівну, а рани - 5 % розчином бікарбонату натрію; при ураженні іпритом - обробка шкіри навколо ран (опіків) 10% розчином хлораміну, а ран-5 % розчином перекису водню; при ураженні люїзитом - обробка шкіри навколо ран (опіків) 5 % розчином йоду, промивання ран 5 % розчином перекису водню;

  • - з метою профілактики ранової інфекції - введення антибіотиків і правцевого анатоксину (0,5 мл);

  • - проведення невідкладних заходів першої лікарської допомоги з приводу поранень, травм і опіків;

  • - при судомах, психомоторному збудженні в уражених фосфорорганічними ОР - введення 1 мл 3 % розчину феназепаму або 5 мл 5 % розчину барбамілу;

  • - введення серцевих, судинних і знеболювальних засобів.

  • При ураженнях фосфорорганічними ОР морфін протипоказаний, доцільно використовувати анальгін з димедролом



..

  • ..



(повну спеціальну обробку; введення антидотів; оперативні втручання за життєвими показаннями — стиснення головного мозку, яке наростає, тривала кровотеча будь-якої локалізації, асфіксія, відкритий і напружений пневмоторакс, пошкодження магістральних судин кінцівок, анаеробна інфекція; ПХО ран, заражених ОР; інфузійну і дезінтоксикаційну терапію; евакуацію поранених з КХУ).

  • (повну спеціальну обробку; введення антидотів; оперативні втручання за життєвими показаннями — стиснення головного мозку, яке наростає, тривала кровотеча будь-якої локалізації, асфіксія, відкритий і напружений пневмоторакс, пошкодження магістральних судин кінцівок, анаеробна інфекція; ПХО ран, заражених ОР; інфузійну і дезінтоксикаційну терапію; евакуацію поранених з КХУ).









Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка