Спостережливість. Спостережливість



Дата конвертації25.12.2016
Розмір445 b.













Спостережливість.

  • Спостережливість.

  • Емоційне забарвлення отриманої і

  • осмисленої інформації

  • Гуманізм

  • Милосердя

  • Доброта

  • Совість

  • Скромність і акуратність повинні бути і в стилі

  • поведінки, і в зовнішньому вигляді медика.

  • Ввічливість і увага до хворого

  • Оптимізм

  • Мужність



1. Єдність знань принципів медичної деонтології і

  • 1. Єдність знань принципів медичної деонтології і

  • застосування їх у практичній діяльності.

  • 2. Завжди підтримуйте авторитет своїх колег, ні за

  • яких обставин не критикуйте перед хворим їх дії.

  • 3. Спілкування з хворим є могутнім засобом

  • психологічного впливу на його стан.

  • 4.Існують певний порядок і режим для хворого, а

  • не хворий для порядку і режиму.



5.У медичних працівників мають місце

  • 5.У медичних працівників мають місце

  • прояви професійної деформації, викликані

  • характером професії.

  • 6.В усьому дотримуйтеся розумної міри.

  • 7.Передусім будьте Людиною.

  • 8.Будьте психологом, розумійте психологію хворого.

  • 9.Любіть і поважайте всіх хворих, але ставтесь до них індивідуально.









Людина передусім є соціальною істотою. Вона завжди взаємодіє з іншими людьми. А ця взаємодія неможлива без спілкування. Спілкування – це форма взаємозв’язку людей у процесі спільної життєдіяльності.

  • Людина передусім є соціальною істотою. Вона завжди взаємодіє з іншими людьми. А ця взаємодія неможлива без спілкування. Спілкування – це форма взаємозв’язку людей у процесі спільної життєдіяльності.

  • В минулому люди були більш комунікабельними, ніж в теперішні часи.

  • Фактори, які сприяють зниженню рівня спілкування:

  • Фактор “особистісної автономії”: “Моя хата з краю, я нічого не знаю”.

  • Фактор урбанізації. Технічний прогрес зменшує потребу одного в одному. Крім цього, у великому місті надлишок вимушених контактів. Людина стомлюється від надлишку контактів, хоче побути наодинці.





Фактор масової комунікації.

  • Фактор масової комунікації.

  • Фактор наживи і удавання. Реалії життя примушують людей користуватись “масками” для спілкування, щоб отримати певні вигоди. Щире людське спілкування часто відходить на задній план. Широко розпропаговані принципи Д.Карнегі, незважаючи на практичну цінність, розраховані передусім на отримання особистої вигоди.

  • Фактор дегуманізації життя. Реалії життя останнім часом дегуманізуюче впливають на людину. Багатії “ховають” себе і свої сім’ї за охоронців, яким не довіряють. Люди стараються уникати неформального спілкування, бо бояться за свій добробут і життя.





Дія цих факторів призводить до розвитку своєрідного “синдрому дискомунікації”, який має чотири основні варіанти:

  • Дія цих факторів призводить до розвитку своєрідного “синдрому дискомунікації”, який має чотири основні варіанти:

  • 1) прагнення до спілкування з неможливістю знайти душевного співбесідника (почуття “одинокості серед людей”);

  • 2) потяг до контакту з нездатністю налагодити його навіть при наявності співбесідників (“комунікативна безпорадність”);

  • 3) прагнення до спілкування переважно з метою розрядити накопичену агресивність (“конфліктне спілкування”);

  • 4) згасання потягу до контактів (“стомлення від спілкування”, непереносимість спілкування, відхід від оточуючих в себе). Перераховані варіанти можуть утворювати і змішані форми.



Професія лікаря передбачає повсякчасне спілкування з пацієнтами, їх родичами, зі своїми колегами і підлеглими. Від комунікативної спроможності лікаря часто залежить психологічний клімат у медичному закладі і, що найважливіше, ефективність лікувального процесу.

  • Професія лікаря передбачає повсякчасне спілкування з пацієнтами, їх родичами, зі своїми колегами і підлеглими. Від комунікативної спроможності лікаря часто залежить психологічний клімат у медичному закладі і, що найважливіше, ефективність лікувального процесу.

  • Виділяють три ланки у спілкуванні: мета, зміст і засоби.

  • Мета – це те, заради чого людина проявляє цей вид активності: одержання знань про світ і навчання, виховання, погодження дій людей у спільній діяльності, задоволення потреб інтелектуального росту, творчих, естетичних та інших потреб.





Способи передачі інформації:

  • Способи передачі інформації:

  • вербальний (словесний, мовленнєвий) притаманний лише людині;

  • невербальний (не словесний, не мовленнєвий): це система знаків і символів(жести, міміка, тембр голосу,плач, сміх, паузи, темп мовлення).





Основні психологічні компоненти спілкування.

  • Основні психологічні компоненти спілкування.

  • Медики використовують спілкування як могутній засіб впливу на моральний і психічний стан хворих та їх родичів, який є невід’ємною частиною успішного лікування.

  • Основними компонентами спілкування є:

  • почуття присутності,

  • уміння слухати,

  • сприймати,

  • проявляти турботу,

  • розкриватись самому,

  • приймати чужі погляди,

  • співпереживати,

  • бути щирим і поважати співрозмовника.

  • Почуття присутності означає щирий інтерес до співрозмовника. Почуття присутності повинен викликати психологічно зворотній зв’язок між співрозмовниками.



Повноцінне спілкування вимагає поваги до світогляду і точки зору іншої людини. Ніколи не можна ігнорувати співрозмовника як особистість.

  • Повноцінне спілкування вимагає поваги до світогляду і точки зору іншої людини. Ніколи не можна ігнорувати співрозмовника як особистість.

  • Співпереживання, або емпатія - це здатність поставити себе на місце співрозмовника, щоб сприйняти його таким, яким він бачить і почуває себе. Це є обов’язковим компонентом почуття присутності.

  • Щирість є необхідною умовою для налагодження довіри. Вона означає, що людина чесно ділиться своїми думками, почуттями і досвідом з іншою людиною. Щирість є передумовою вільного і відкритого спілкування.

  • Повага – це сприйняття співрозмовника як достойну людину, навіть незважаючи на її недоліки. Усвідомлення хворого, що його поважають, є необхідним для підтримки здоров’я.



Особливості спілкування людей з різними типами психологічної конституції.

  • Особливості спілкування людей з різними типами психологічної конституції.

  • І. “Домінантний співрозмовник”. В розмову вступає рішуче, без вагань, не переймаючись питанням “чи не буде це нав’язливим?”. Йому притаманна підсвідома риса “відповідати чи не відповідати – це моє недоторкане право. Але мені повинні відповідати всі!”.

  • Домінант завжди настроєний обов’язково вплинути на іншу людину, підкорити її собі.

  • Це людина тверда і напориста. Він легко перебиває співрозмовника, але не дає перебити себе. Якщо він щось пояснює, то вважає свої слова кінцевою істиною і не цікавиться, чи вірно його зрозуміли. Він рішучий, йому легко закінчити розмову на півслові.



Нерозумні і самозакохані домінанти часто невиносимі. Але в певних умовах вони можуть бути цінними людьми: вони вміють приймати рішення, настирливо і вперто проводять їх у життя і беруть на себе відповідальність за свої рішення і дії.

  • Нерозумні і самозакохані домінанти часто невиносимі. Але в певних умовах вони можуть бути цінними людьми: вони вміють приймати рішення, настирливо і вперто проводять їх у життя і беруть на себе відповідальність за свої рішення і дії.

  • Правила спілкування з домінантною людиною:

  • 1.Дайте йому можливість проявити свою домінантність.

  • 2. Спокійно тримайтесь належної точки зору, але не висміюйте його “силові прийоми”.

  • 3. В розмові опирайтесь на факти, переводьте розмову у ділове русло.



ІІ.”Недомінантний співрозмовник” є повною протилежністю щойно описаному типу. Найчастіше ця людина відчуває себе прохачем. Вони надто делікатні, ніколи не перебивають співрозмовника, але терпеливо зносять, коли перебивають їх. Сварка її лякає. Лише у випадку мирної спокійної ділової розмови така людина поступово смілішає, рішається перебити і починає настоювати на своєму.

  • ІІ.”Недомінантний співрозмовник” є повною протилежністю щойно описаному типу. Найчастіше ця людина відчуває себе прохачем. Вони надто делікатні, ніколи не перебивають співрозмовника, але терпеливо зносять, коли перебивають їх. Сварка її лякає. Лише у випадку мирної спокійної ділової розмови така людина поступово смілішає, рішається перебити і починає настоювати на своєму.

  • Правила спілкування з недомінантним співрозмовником:

  • 1.Недомінантна людина вимагає підбадьорювання, краще не словами а поглядом, мімікою, жестами. Інакше існує ризик не отримувати важливу і цінну інформацію, яку ця людина бажає донести співрозмовнику.



Правила спілкування з мобільним співрозмовником:

  • Правила спілкування з мобільним співрозмовником:

  • Передусім необхідно вкластись в його темп, навіть коли це навіть спочатку зменшить продуктивність спілкування.

  • Подалі поступово сповільнюйте швидкість і темп його реплік, цим самим приведете партнера до більшої зібраності у спілкуванні.

  • Встановивши задовільний темп бесіди, повертайтесь до того, що залишилось мало зрозумілим, уточніть деталі.

  • Якщо ви не проявите такої ініціативи, взаєморозуміння може не відбутись і ви розійдетесь розчарованими.



Правила спілкування з ригідним співрозмовником:

  • Правила спілкування з ригідним співрозмовником:

  • Передусім необхідно налаштуватись на тривалу розмову і запастись терпінням.

  • Потрібно запланувати реальний час розмови – вона буде тривалою.

  • Необхідно терпеливо вичекати, доки він “включиться в розмову”.

  • Не перебивати співрозмовника.

  • Не реагувати на повторні вирази і надмірну деталізацію.

  • Не міняти теми розмови.

  • Вибрати головну тему розмови, триматись однієї лінії і не висловлювати різні версії.

  • Терпеливо і з вдячністю перенести тривалий ритуал закінчення розмови і висловлення резюме.



Правила спілкування з екстравертом:

  • Правила спілкування з екстравертом:

  • Підкреслити свою увагу до екстраверта.

  • Бажано не обговорювати серйозні, а тим більше інтимні проблеми.

  • Пам’ятайте, що він схильний поширювати плітки, при чому без злого умислу.

  • Не звертайте уваги на можливу показову ексцентричність.

  • Не звертайте уваги на елементи панібратства і намагання “залізти в душу”.

  • При діловій розмові тримайтесь основної лінії розмови, не вдавайтесь до дрібниць.



Психічне здоров'я та психічне благополуччя є

  • Психічне здоров'я та психічне благополуччя є

  • найважливішими складовими високого рівня якості

  • життя, які дозволяють людині вважати своє життя

  • повноцінним та значущим, бути активними і творчими

  • членами суспільства. Високий рівень психічного

  • здоров'я населення є важливим фактором соціальної

  • єдності, продуктивності праці, суспільного спокою та

  • стабільності оточуючого середовища, що сприяє

  • зростанню соціального капіталу та економічному

  • розвитку суспільства.



Сучасний стан психічного здоров’я населення відображає трансформаційні

  • Сучасний стан психічного здоров’я населення відображає трансформаційні

  • процеси в нашій державі, які охопили не лише економіку, а й систему соціальних

  • відносин. Реформування служб надання психіатричної допомоги здійснюється

  • за напрямками:

  • -надання переваги лікуванню пацієнта у звичних домашніх умовах;

  • -впровадження технологій, спрямованих на мінімізацію стаціонарного

  • лікування;

  • -гарантування максимальної доступності спеціалізованої психіатричної

  • допомоги.

  • В 2000 році Верховною Радою України прийнято Закон “Про психіатричну допомогу”. Останній визначив правові та організаційні заходи щодо забезпечення громадян психіатричною допомогою, виходячи із пріоритету прав і свобод особистості, встановив обов’язки державних органів щодо захисту прав і законних інтересів тих, хто страждає психічними розладами, та створення належних умов для надання їм психіатричної допомоги та якісного рівня життя у суспільстві.



Стратегія покращення охорони психічного здоров’я повинна здійснюватися за такими напрямками:

  • Стратегія покращення охорони психічного здоров’я повинна здійснюватися за такими напрямками:

  • поетапне збільшення державних асигнувань на охорону здоров’я та їх ефективне використання;

  • підвищення якості медичних послуг, переорієнтація охорони здоров’я на попередження захворювань;

  • забезпечення пріоритетного розвитку первинної допомоги, введення загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

  • забезпечення доступності медичного обслуговування для соціально незахищених верств населення шляхом затвердження гарантованого рівня безоплатної медичної допомоги;

  • подальше вдосконалення правової бази охорони психічного здоров’я, її приведення у відповідність до міжнародного права тощо





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка