Стрептококова інфекція



Дата конвертації17.06.2016
Розмір445 b.
#8703





стрептококова інфекція

  • стрептококова інфекція

  • (β-гемолітичний стрептокок групи А,

  • нефритогенні штами стрептококів

  • 1, 4, 8, 12, 49)

  • стафілококова інфекція,

  • рідше віруси (гепатиту В, С,

  • вітряної віспи, корі, Коксакі, краснухи, ВІЧ, грипу.

  • Виникненню захворювання сприяє

  • різке переохолодження тіла,

  • особливо в умовах підвищеної вологості повітря.

  • Вакцинація також є одним із факторів виникнення ГГ, причому у 2/3 випадків ураження виникає після 2 або навіть 3 ін'єкції вакцини.

  • До виникнення і прогресування гломерулонефриту може приводити наявність в організмі вогнищ хронічної інфекції: каріозних зубів, запалення мигдаликів (тонзиліт), додаткових пазух носа (гайморити, фронтити), а також охолодження, схильність до алергічних реакцій, перевтома.



Приблизно в половині випадків захворювання характеризується зменшенням кількості сечі, зміною її кольору («м'ясні помиї»), набряками тіла, які виникають швидко, іноді на протязі декількох годин і локалізуються на обличчі, тулубі, кінцівках. Спостерігається підвищенням артеріального тиску (гіпертензія).

  • Приблизно в половині випадків захворювання характеризується зменшенням кількості сечі, зміною її кольору («м'ясні помиї»), набряками тіла, які виникають швидко, іноді на протязі декількох годин і локалізуються на обличчі, тулубі, кінцівках. Спостерігається підвищенням артеріального тиску (гіпертензія).







ГГ можна підозрювати у випадку виявлення в сечі еритроцитів і білка в поєднанні з АГ і набряками через 1- 4 тижні після стрептококової чи іншої інфекції.

  • ГГ можна підозрювати у випадку виявлення в сечі еритроцитів і білка в поєднанні з АГ і набряками через 1- 4 тижні після стрептококової чи іншої інфекції.

  • характерні діагностичні критерії гострого гломерулонефриту гіпертензія, набряки, брадикардія.



Клінічний аналіз сечі - поєднання протеїнурії (до 3 г\ добу на протязі 2-8 тижнів) та гематурії (в полі зору 5-50 еритроцитів, сеча набуває вигляду «м'ясних помиїв» ), вираженої на початку хвороби, яка поступово зменшується через декілька днів.

  • Клінічний аналіз сечі - поєднання протеїнурії (до 3 г\ добу на протязі 2-8 тижнів) та гематурії (в полі зору 5-50 еритроцитів, сеча набуває вигляду «м'ясних помиїв» ), вираженої на початку хвороби, яка поступово зменшується через декілька днів.

  • Загальний аналіз крові - легка анемія (зниження кількості еритроцитів і гемоглобіну), помірний лейкоцитоз, еозинофілія, лімфопенія, зростання ШОЕ до 20-50 мм\год.

  • Біохімічний аналізі - гіпопротеїнемія (60 г\л і нижче), диспротеїнемія, поява С-реактивного протеїну, накопичення сіалових кислот, зростання титру антистрептолізинових антитіл, накопичення креатиніну, сечовини, залишкового азоту, гіперхолестеринемія, гіперліпідемія.

  • Спеціальні дослідження

  • -         Біопсія з патоморфологічним дослідженням нефробіоптату дозволяє виставити нозологічний діагноз.

  • -         УЗД нирок: контури гладкі, розміри незмінені або збільшені (при ГНН), ехогенність знижена.

  • -         ЕКГ при АГ виявляє перевантаження лівого шлуночка і можливі порушення ритму.



Мета лікування. Повне видужання, попередження і усунення ускладнень.

  • Мета лікування. Повне видужання, попередження і усунення ускладнень.

  • Режим ліжковий, далі напівліжковий протягом 1-3 тижнів, при зникненні набряків і нормалізації АТ – розширення режиму.

  • Обмеження кухонної солі до 1-2 г/добу, рідини (об’єм отриманої рідини розраховують із врахуванням діурезу за попередній день + 300 мл), білку до 0,5-1 г/кг/добу.

  • Виключають гострі приправи, м’ясні, рибні і овочеві бульйони, підливки, міцні каву і чай, консерви. Заборона паління і вживання алкоголю.

  • Медикаментозне лікування

  • Антибактеріальне лікування - при наявності вогнища інфекції або гострого інфекційного захворювання (бензилпеніцилін або цефалексін

  • Симптоматичне лікування

  • -        При АГ – інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів, діуретики.

  • -         При набряках і лівошлуночковій недостатності – діуретики

  • -         Фітотерапія (відвари шипшини, чорноплідної горобини).

  • -         Прогноз. Видужання у 85-90% випадків.



ХГ – це групове поняття, яке включає захворювання клубочків із загальним, частіше всього імунним механізмом ураження дегенеративні зміни епітелію канальців і прогресуюче розростання сполучної тканини, з поступовим зниження функції нирок і розвитком ниркової недостатності.

  • ХГ – це групове поняття, яке включає захворювання клубочків із загальним, частіше всього імунним механізмом ураження дегенеративні зміни епітелію канальців і прогресуюче розростання сполучної тканини, з поступовим зниження функції нирок і розвитком ниркової недостатності.

  • діагностують у тому випадку, якщо через 2-3 міс після ГГ зберігається незначно виражений сечовий синдром або набряки, підвищення АТ.





Хронічний ГН:

  • Хронічний ГН:

  • первинно-хронічний

  • вторинно-хронічний гломерулонефрит

  • Стадії хронічного ГН:

  • догіпертензивна

  • гіпертензивна,

  • стадія ниркової недостатності

  • (виділяють її чотири ступені);

  • Варіанти перебігу:

  • Сечовий синдром;

  • Нефротичний синдром;

  • Фази хронічного гломерулонефриту:

  • Загострення;

  • Ремісії.

  • Розрізняють форми ХГ : нефротичну, гіпертонічну, змішану, латентну, гематуричну.



залежать від клінічної форми, стадії хвороби, стану ниркової функції.

  • залежать від клінічної форми, стадії хвороби, стану ниркової функції.

  • В ангіпертензивній стадії: загальна слабкість, швидка втомлюваність, тупий ниючий біль в поперековій ділянці, зміни кольору сечі, набряки під очима, на обличчі, на ногах.

  • В гіпертензивній стадії: приєднуються головні болі, запаморочення, часті носові кровотечі, задишка, серцебиття, напади ядухи вночі. Стан хворих в період ремісії задовільний, а в період загострення тяжкий.

  • В стадії ниркової недостатності хворих турбує нудота, блювання, свербіння шкіри, втрата зору, зменшення діурезу аж до анурії. Стан хворих тяжкий, положення в ліжку вимушене. Свідомість в термінальній стадії часто потьмарена, іноді розвивається кома



відрізняються доброякісним поступовим перебігом. ХХН не розвивається при цих формах багато років – 10-20р і більше. Єдиним проявом можуть бути зміни виявлені в ан. сечі (незначна протеїнурія, еритроцитурія, циліндрурія), у хворого нема жодних неприємних відчуттів, відсутні набряки. При гіпертензії - головні болі, головокружіння, задишка.

  • відрізняються доброякісним поступовим перебігом. ХХН не розвивається при цих формах багато років – 10-20р і більше. Єдиним проявом можуть бути зміни виявлені в ан. сечі (незначна протеїнурія, еритроцитурія, циліндрурія), у хворого нема жодних неприємних відчуттів, відсутні набряки. При гіпертензії - головні болі, головокружіння, задишка.

  • При об’єктивному обстеженні - незначна пастозність під очима.

  • При дотриманні відповідних лікувально - профілактичних рекомендацій такий стан може тривати роками і десятиріччями. Розвиток гіпертензії при ХГ свідчить про перехід ангіпертензивної стадії хвороби в гіпертензивну стадію, при якій хворий має дотримуватись більш строго режиму і дієти, постійно приймати ліки від гіпертензії.



характеризується найбільш тяжким перебігом і швидким прогресуванням. Ознаки ХНН появляються через 5-7 років від початку захворювання. Характеризується поєднанням нефротичного і гіпертонічного синдромів (масивна протеїнурія гіпо- і диспротеїнемія, підвищення АТ, зміни очного дна, гіпертрофія лівого шлуночка).

  • характеризується найбільш тяжким перебігом і швидким прогресуванням. Ознаки ХНН появляються через 5-7 років від початку захворювання. Характеризується поєднанням нефротичного і гіпертонічного синдромів (масивна протеїнурія гіпо- і диспротеїнемія, підвищення АТ, зміни очного дна, гіпертрофія лівого шлуночка).

  • ХГ може проявлятись у варіанті з сечовим або нефротичним синдромом.



набряки тіла, збільшення виділення білка із сечею (понад 3,5-4 г\добу), зміни деяких показників крові. Нефротичний варіант ХГ небезпечніший, він прогресує швидше, супроводжується значним зниженням опірності організму до інфекцій внаслідок зниження рівня гамма-глобулінів. Погано лікуються інтеркурентні захворювання (фурункульоз, пневмонія, бешиха), вони сприяють прогресуванню хвороби і часто бувають причиною смерті хворих. Причинами переходу сечового синдрому у нефротичний можуть бути інфекційні захворювання, переохолодження, оперативні втручання.

  • набряки тіла, збільшення виділення білка із сечею (понад 3,5-4 г\добу), зміни деяких показників крові. Нефротичний варіант ХГ небезпечніший, він прогресує швидше, супроводжується значним зниженням опірності організму до інфекцій внаслідок зниження рівня гамма-глобулінів. Погано лікуються інтеркурентні захворювання (фурункульоз, пневмонія, бешиха), вони сприяють прогресуванню хвороби і часто бувають причиною смерті хворих. Причинами переходу сечового синдрому у нефротичний можуть бути інфекційні захворювання, переохолодження, оперативні втручання.





Здійснюється з врахуванням клінічного варіанта, фази та стадії хвороби.

  • Здійснюється з врахуванням клінічного варіанта, фази та стадії хвороби.

  • Хворому слід уникати переохолоджень, фізичних перевантажень, емоційних стресів. В період загострення лікування стаціонарне.

  • Дієта № 7 з обмеженням солі до 10 г, при нефротичному варіанті до 6-8 г.

  • Медикаментозне лікування: патогенетичне (кортикостероїди, цитостатики, амінохінолінові препарати), симптоматичне (гіпотензивні, діуретики), антикоагулянта і антиагреганти. Іноді гемосорбція і плазмаферез. Якщо виникають інфекційні ускладнення – призначають антибіотики.

  • В період ремісії – санаторно-курортне лікування.

  • При Високій ступені ХНН і вираженою азотемією призначають хронічний гемодіаліз або трансплантацію нирки.



– це неспецифічне інфекційно-запальне захворювання нирок із ураженням, чашечок та мисок, канальців, сполучно – тканинної основи нирок з подальшим ураженням судин і клубочків.

  • – це неспецифічне інфекційно-запальне захворювання нирок із ураженням, чашечок та мисок, канальців, сполучно – тканинної основи нирок з подальшим ураженням судин і клубочків.

  • Первинний пієлонефрит розвивається на фоні незміненого відтоку сечі, становить 20% усіх випадків.

  • Вторинний пієлонефрит зумовлений застоєм сечі спостерігається у 80% хворих.



Викликають пієлонефрит різні мікроорганізми, зокрема кишкова паличка. У нирку бактерії потрапляють по лімфатичних судинах. Із сечових шляхів, а також із сусідніх органів (червоподібний відросток, кишки, статеві органи). Мікроорганізми можуть потрапляти в нирки з віддалених вогнищ інфекції (мигдалики, додаткові пазухи носа, каріозні зуби, жовчні шляхи).

  • Викликають пієлонефрит різні мікроорганізми, зокрема кишкова паличка. У нирку бактерії потрапляють по лімфатичних судинах. Із сечових шляхів, а також із сусідніх органів (червоподібний відросток, кишки, статеві органи). Мікроорганізми можуть потрапляти в нирки з віддалених вогнищ інфекції (мигдалики, додаткові пазухи носа, каріозні зуби, жовчні шляхи).

  • Посилюють можливість розвитку пієлонефриту наявність перешкод для відтоку сечі - камінці, рубці, перегини сечоводів, опущення нирки, природжені аномалії, збільшення передміхурової залози.

  • Можливість виникнення пієлонефриту посилюють захворювання с-с системи з порушення кровообігу, цукровий діабет, різні виснажливі хвороби, переохолодження тіла, запори, зловживання деякими ліками (сечогінні, фенацетин, ацетилсаліцилова кислота, анальгін, амідопірин), а також вагітність, яка викликає порушення відтоку сечі.



Клінічні прояви:

  • Клінічні прояви:

  • Інтоксикаційний синдром.

  • Синдром місцевого запалення – болі у попереку різної інтенсивності, у ділянці нирок, які поширюються вниз, у пахову та надлобкову область. Рідко спостерігається іррадіація у верхню частину живота, у ліве підребер’я, спину. Болі посилюються вночі, при кашлі, русі відповідною ногою.

  • Дизуричний синдром – печія, різі, часті позиви на сечовиділення.

  • При об’єктивному обстеженн і- ознаки синдрому загальної інтоксикації: гіперемія обличчя, пітливість, болючість м’язів, також істеричність склер.

  • При бімануальній пальпації визначається болючість у підребер’ї та поперековій області, Може виявлятися напруження м’язів, підвищення м’язового тонусу в поперековій ділянці та підребер’ях на боці ураження. Симптом Пастернацького позитивний або різко позитивний у більшості випадків, але може бути і негативним. У перші дні захворювання пальпується збільшена, болюча нирка.



  • У загальному аналізі крові - виражений лейкоцитоз до 30-40х10·9/л, нейтрофільний зсув лейкоцитарної формули вліво із збільшенням числа паличкоядерних лейкоцитів, появою юних форм. Підвищення ШОЕ до 40-80 мм/год, можливе зниження гемоглобіну.

  • У загальному аналізі сечі - протеїнурія (в більшості випадків не перевищує 1,0 г/л.

  • Лейкоцити (піурія) – найхарактерніша ознака пієлонефриту.

  • Еритроцитурія спостерігається не завжди (травматизація каменем або некроз ниркових сосочків).

  • Циліндрурія виявляється при тяжкому перебігу хвороби. Характерні зернисті або восковидні циліндри.

  • Мікробіологічне дослідження сечі. Бактеріурія – характерна і найбільш рання лабораторна ознака гострого пієлонефриту, виявляється в більшості випадків. Діагноз ГП підтверджує тільки справжня бактеріурія – не менше 50-100 тисяч мікробних тіл у 1 мл сечі.

  • Порушення азотовидільної функції нирок.

  • Імунологічні порушення



Екскреторна урографія дозволяє виявити конкременти та ознаки, які не виявляються при оглядовому дослідженні, дискінезії сечовивідних шляхів (мисок і сечоводів), їх розширення і звуження.

  • Екскреторна урографія дозволяє виявити конкременти та ознаки, які не виявляються при оглядовому дослідженні, дискінезії сечовивідних шляхів (мисок і сечоводів), їх розширення і звуження.

  • Висхідна пієлографія – використовується рідко

  • Радіоізотопна реографія - дозволяє оцінити функціональний стан обох нирок.

  • Радіоізотопне сканування.

  • Ехографія нирок.

  • Термографія

  • Ендоскопічне дослідження (цистоскопія, хромоцистоскопія).



Режим ліжковий, молочно-рослина дієта з виключенням алкоголю, гострих страв,консервів, кави;

  • Режим ліжковий, молочно-рослина дієта з виключенням алкоголю, гострих страв,консервів, кави;

  • Рекомендовано пиття відвару шипшини, компотів, мінеральних вод до 3 л/д;

  • Антибіотикотерапія (з врахуванням збудника і його чутливості):

  • Пеніциліни;

  • Нітрофурани;

  • Спазмолітики;

  • Діуретики;



– це хронічне неспецифічне

  • – це хронічне неспецифічне

  • запалення захворювання

  • інтерстиціальної тканини нирок

  • і слизової оболонки мисок з

  • наступним ураженням

  • кровоносних судин

  • і тенденцією до

  • прогресування.





Періодичне, «безпричинне», раптове підвищення температури тіла до 37,2-37,50С, іноді протягом тижнів і місяців.

  • Періодичне, «безпричинне», раптове підвищення температури тіла до 37,2-37,50С, іноді протягом тижнів і місяців.

  • Біль у ділянці попереку, часті позиви та біль при сечовипусканні, зниження працездатності, апетиту, кволість, швидка втомлюваність.

  • У пізніших стадіях ХП – гіпертензія.

  • Розвивається недокрів'я, блідість шкіри, задишка. При первинно-хронічному пієлонефриті недокрів'я, гіпертензія часто перші ознаки захворювання, які змушують хворого звернутися до лікаря.

  • Загострення ХП за клінічними проявами нагадує гострий пієлонефрит. З'являються підвищення температури тіла, нерідко до 38-39 0С, погіршується загальний стан, виникають болі в поперековій ділянці, дизуричні явища, анорексія, нудота, блювота, болі в животі, головні болі.





одутловатість обличчя, пастозність або набряклість повік, особливо під очима. Зрідка набряки на н/к. Типовий ранковий максимум набряклості. Блідість шкіри. При приєднанні ХНН –сухість шкіри, сірувато-жовтий, землистий колір. Зростають набряки. Язик сухий, з брудно-коричневим нальотом, слизова оболонка губ суха і груба.

  • одутловатість обличчя, пастозність або набряклість повік, особливо під очима. Зрідка набряки на н/к. Типовий ранковий максимум набряклості. Блідість шкіри. При приєднанні ХНН –сухість шкіри, сірувато-жовтий, землистий колір. Зростають набряки. Язик сухий, з брудно-коричневим нальотом, слизова оболонка губ суха і груба.

  • С-м Пастернацького позитивний, але не завжди.



Клінічний аналіз крові: лейкоцитоз, прискорена ШОЕ. Міра вираженості змін залежить від проявів запального процесу. Анемія нормохромна, збільшене число ретикулоцитів, анемія стійка до лікування.

  • Клінічний аналіз крові: лейкоцитоз, прискорена ШОЕ. Міра вираженості змін залежить від проявів запального процесу. Анемія нормохромна, збільшене число ретикулоцитів, анемія стійка до лікування.

  • Клінічний аналіз сечі: протеїнурія (>1г/л), лейкоцитурія, виявляються активні лейкоцити, гіалінові та зернисті циліндри, гематурія.

  • Дослідження добової сечі на білок – у типових випадках не перевищує 1г/л, при нефротичному синдромі - >3г/л.

  • Проби Нечипоренка, Каковського-Аддіса

  • Проба Зимницького

  • Бактеріологічне дослідження сечі

  • Імунологічні дослідження.

  • Біохімічні дослідження



При лікуванні слід дотримуватися певного режиму, уникати переохолоджень, фізичних навантажень психоемоційних стресів. Категорично заборонено працювати у нічний час. Щорічно, а при необхідності частіше, хворого госпіталізують для стаціонарного лікування.

  • При лікуванні слід дотримуватися певного режиму, уникати переохолоджень, фізичних навантажень психоемоційних стресів. Категорично заборонено працювати у нічний час. Щорічно, а при необхідності частіше, хворого госпіталізують для стаціонарного лікування.

  • Дієта також залежить від форми захворювання. Наприклад при латентній формі призначають загальний стіл із обмеженням солі до 10 г на добу. При нефротичній і гіпертонічній формах кількість солі обмежують до 8-6 г на добу.

  • Медикаментозна терапія передбачає призначення:

  • а) патогенетичних засобів( кортикостероїдів, цитостатики аміно хінолінові препарати);

  • б) гіпотензивних препаратів (клофелін, еналапріл, каптопрес);

  • в) діуретиків (лазікс, фурасемід);

  • г) антибіотиків (ципронат, амоксиклав)

  • Хворі хронічним гломерулонефритом повинні перебувати на диспансерному обліку і один раз на місяць здавати на дослідження сечу. Таким хворим рекомендоване санітарно-курортне лікування в зоні сухого та жаркого клімату. Оскільки в цих умовах виникає розширення периферичних судин, поліпшується ниркова геодинаміка.







  • захворювання, яке супроводжується утворенням каміння в сечовивідних шляхах людини.

  • СКХ є найбільш поширене урологічне захворювання та найбільш часта причина госпіталізації урологічних стаціонарів

  • (до 30-40% хворих всіх вікових груп).

  • В розвинених країнах світу із 10 млн. населення 400 тис. страждають на СКХ.



Фактори вроджені

  • Фактори вроджені





Скарги:

  • Скарги:



























































Каталог: data -> kafedra -> internal -> propedeutic vn des -> presentations
presentations -> Лекція 2 Стомат факультет
presentations -> Лекція для студентів іу курсу стоматолоґічного факультету Лектор доцент Бугай Богдан Григорович
presentations -> Лекція для студентів 2 курсу стоматологічного факультету Тема: "Розпитування та загальний огляд хворих кардіологічного профілю"
presentations -> Захворюваність на туберкульоз у світі
presentations -> Анатомія та функція нирок. Ознаки ураження нирок
presentations -> Типи кровоточивості
presentations -> Кашель (tussis)


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка